09 грудня 2014 р.Справа № 554/13525/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.11.2014р. по справі № 554/13525/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві
про стягнення заборгованості та зобов'язання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,
Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району суду в м. Полтаві з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по щомісячному довічному грошовому утриманню в сумі 11502 грн. та зобов'язати відповідача в подальшому проводити перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням підвищення заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.11.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 довічного грошового утримання з урахуванням довідки № 10-05/622-14 від 02.07.2014 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - протиправними.
Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві № 397 від 25.07.2014 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання із 01.12.2013 року в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на такій же посаді судді без обмеження граничного розміру довічного грошового утримання та з врахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 10-05/622-14 від 02.07.2014 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 129, 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржена.
Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що суддя у відставці ОСОБА_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, однак із 01.12.2013 року у розмірі меншому ніж передбачено чинним законодавством.
Згідно довідки господарського суду Полтавської області № 10-05/622-14 від 02.07.2014 року, заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.12.2013 року становить 21924 грн. (а.с.31). Виходячи із довідки від 06.10.2014 року №10-05/999-14 указаний розмір заробітної плати в подальшому не змінився (а.с.30).
22.07.2014 року ОСОБА_1 звернулась в установленому законом порядку до відповідача із письмовою заявою про перерахунок її пенсії з урахуванням довідки № 10-05/622-14 від 02.07.2014 року, яка свідчить про збільшення заробітної плати працюючого судді на аналогічній посаді (а.с.27), однак рішенням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві № 397 від 25.07.2014 року ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за безпідставністю (а.с. 26, 13,14).
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% винагороди судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а тому рішення відповідача № 397 від 25.07.2014 року щодо відмови у проведенні перерахунку позивачу довічного грошового утримання відповідно заяви від 22.07.2014 року та довідки про розмір суддівської винагороди від 02.07.2014 року є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Статтею 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.
Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" (в редакції чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених який статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Частиною 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).
Аналізуючи зазначені норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати з заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до частини третьої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI.
Частиною четвертою статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Відтак, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і розмір пенсії колишнього державного службовця, залежать від суми грошового утримання діючого судді (заробітної плати працюючого на відповідній посаді державного службовця), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та виходячи з принципу єдності статусу суддів, у разі підвищення розміру грошового утримання діючого судді має здійснюватись перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Оскільки ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлений розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці у відсотках від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, то розмір щомісячного довічного грошового утримання має збільшуватись у разі збільшення розміру заробітної плати відповідного судді.
Отже, відповідач повинен був перерахувати розмір щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру заробітної плати судді за зверненням позивача.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453 в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668.
При цьому, в рішенні зазначено, що визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.
Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.
Щодо обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Конституційний Суд зазначив, що в Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що‚ залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року вказано такий порядок виконання цього Рішення:
- частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання";
- дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453;
- дія абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Згідно з пп.3,4,5 Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів", „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
Оскільки діючим законодавством чітко визначено, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці, розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином з дати прийняття рішення Конституційного суду слід застосовувати ч.3 ст.138 цього Закону в редакції згідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у проведенні позивачу перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 21924 грн. 00 коп., без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно довідки господарського суду Полтавської області від 02.07.2014 року № 10-05/622-14, є неправомірною, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням виходу за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року по справі № 554/491/14-а, якою скасовано постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 27.01.2014 року та прийнято нову постанову про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 03.06.2013 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цим судовим рішенням не встановлені обмеження щодо перерахунку зазначеного утримання у разі підвищення мінімального розміру заробітної плати, яке відбулося з 01.12.2013 року.
Між тим, приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом 17.09.2014 року із вимогами щодо захисту порушених прав, що мали місце починаючи з 01.12.2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених вище приписів КАС України випливає, що адміністративний позов може бути поданий у межах строку звернення до адміністративного суду визначеного цим Кодексом або іншими законами, який обчислюється з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Предметом адміністративного позову у цій справі є перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, для звернення з яким чинним законодавством України спеціальних строків не встановлено, а тому такий має бути поданий в межах визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячного строку, перебіг якого починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Визначаючи початок перебігу строку звернення з даним адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції виходить з того, що спірне довічне грошове утримання є періодичною виплатою, яке позивачем, хоч і в меншому розмірі, отримується кожного місяця, а тому про порушення своїх прав щодо недоплати він повинен був дізнаватися кожного місяця під час його отримання, починаючи з 01.12.2013 року.
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.12.2013 р.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Враховуючи дату звернення позивача до суду, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача підлягають захисту з 17.03.2014 року.
Згідно п. 9 частини 1 статті 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд першої інстанції уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду за період з 01.12.2013 року по 16.03.2014 року не звернув і, незважаючи на пропуск позивачем такого строку, справу в порушення вимог статей 100, 155 КАС України помилково розглянув по суті позовних вимог з прийняттям відповідного рішення.
Згідно частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 та 157 цього Кодексу.
За приписами ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 06.11.2014 року в частині задоволення позовних вимог за період з 01.12.2013 року по 16.03.2014 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги за вказаний період - залишенню без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В іншій частині рішення доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, 203, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06.11.2014р. по справі № 554/13525/14-а скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на такій же посаді судді без обмеження граничного розміру довічного грошового утримання та з врахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 10-05/622-14 від 02.07.2014 року, з урахуванням раніше проведених виплат, за період з 01.12.2013 року по 16.03.2014 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про стягнення заборгованості та зобов'язання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.12.2013 року по 16.03.2014 року залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.11.2014 року по справі № 554/13525/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2014 р.