09 грудня 2014 р.Справа № 227/4671/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду в м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.10.2014р. по справі № 227/4671/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду в м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду в м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області, в якому просила суд:
- визнати протиправним і неправомірним рішення № 4401 від 03.10.2014 року щодо відмови у перерахунку пенсії державного службовця з урахуванням фактично нарахованих та сплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб і індексації, на які нараховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- скасувати рішення відповідача № 4401 від 03.10.2014 року про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача перерахувати пенсію державного службовця на підставі довідки від 13 серпня 2014 року за № 420 про складові заробітної плати за останні місяці роботи, що подається для перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачені страхові внески, з урахуванням фактично отриманих сум, в розмірі 90 % від заробітної плати.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.10.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області відносно прийняття рішення № 4401 від 03 жовтня 2014 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області перерахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію державного службовця на підставі довідки від 13 серпня 2014 року за №420 в розмірі 90% із врахуванням виплачених: матеріальної допомоги на оздоровлення, доплат за ведення військового обов'язкового обліку, з яких сплачено страхові внески, із урахуванням фактично отриманих сум, з 01 жовтня 2014 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 15.09.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", ст. ст. 33, 37 "Про державну службу", Порядку обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865, ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 08 лютого 2007 року позивач - ОСОБА_1, звернулась за призначенням їй пенсії державного службовця, на підставі довідки про складові заробітної плати від 27 березня 2007 року (а.с.25-26).
24 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до УПФ України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про перерахування пенсії на підставі довідки № 420 від 13 серпня 2014 року з урахуванням фактично отриманих сум в розмірі 90 відсотків від заробітної плати (а.с.10-12).
Рішенням УПФУ в м.Добропіллі та Добропільському районі №4401 від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії (а.с.28).
Не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачем виплати індексації грошових коштів, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань законом віднесено до структури заробітної плати для нарахування пенсії, з цих виплат нараховані та сплачені страхові внески, тому ці виплати необхідно включити в заробітну плату для призначення пенсії, а отже відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивача є неправомірною.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії в розмірі 90 % від суми заробітної плати з урахуванням всіх складових заробітної плати, в тому числі всіх інших виплат, згідно довідок про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 01.10.2014 року.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору переданого на вирішення суду є правомірність відмови відповідача у здійсненні перерахунку та виплати позивачу пенсії з урахуванням виплат, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця встановлено постановами Кабінету Міністрів від 31 травня 2000 року № 865 та від 23 квітня 2003 року № 581.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 (із змінами і доповненнями) передбачено, що особи, які вийшли на пенсію згідно Закону № 3723-ХІІ мають право на перерахунок пенсій, але лише за умови підвищення заробітної плати державним службовцям після набрання чинності лише Законом України від 16 січня 2003 року № 432-ІV "Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ" (далі - Закон № 432-ІV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 581 встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV "Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому, премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконаленні визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 року № 865, посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу", враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, а, згідно пп. 2 п. 4 цієї ж постанови, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.
На всі виплати, включені в довідки, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" (Закон №108) встановлено, що заробітна плата - це винагорода , обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 цього Закону, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавок за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії та надбавки входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 66 вказаного Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13 відповідно) прийнятих в порядку перегляду судового рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки про складові заробітної плати від 13 серпня 2014 року за №420, з урахуванням матеріальної допомоги, доплат за ведення військового обов'язкового обліку, з яких сплачено страхові внески, є неправомірною.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав такі дії відповідача протиправними та правомірно зобов'язав управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області провести відповідний перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки від 13 серпня 2014 року за № 420, починаючи з 01.10.2014 року з огляду на приписи ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право отримувати пенсію в розмірі 90 % від розрахованої заробітної плати, оскільки на час призначення ОСОБА_1 пенсії, пенсія була призначена у такому відсотковому відношенні відповідно до діючої на той час редакції ст. 37 Закону України № 3723.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.10.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ч. 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.10.2014р. по справі № 227/4671/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.