Справа: № 825/2754/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
11 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі за текстом - «ДП «Чернігівський облавтодор») звернулось до суду з позовом про скасування: податкового повідомлення-рішення № 0000802200 від 11 березня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 321 251 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0000812200 від 11 березня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 341 304 грн.; та податкового повідомлення-рішення № 0000822200 від 11 березня 2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати авансових внесків з податку на прибуток на 191 765 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.01.2014 р. по 31.01.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові») проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Чернігівський облавтодор» щодо достовірності, повноти нарахування ПДВ за період 01.07.2010 р. - 30.06.2013 р. та податку на прибуток за відповідний період з питань існування розбіжностей в податковій звітності: ПДВ за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. та податку на прибуток за відповідний період з питань державних закупівель: ПДВ за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. та податку на прибуток за відповідний період з питань відображення в податковому обліку підприємства порушень викладених в акті ДФІ в Чернігівській області № 25-06-21/13 від 12.11.2013 р.; податку на прибуток за 2012 р. з питань розбіжностей показників декларації з податку на прибуток та звіту про фінансовий результат.
Результати перевірки оформлено актом № 526/22/32016315 від 20.02.2014 р.
Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 1, 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 14, 44, 135, 137, 138, 139, 183, 187, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено: податок на прибуток на 302 844 грн.; податок на додану вартість на 293 103 грн.; занижено значення рядка 34 «Авансовий внесок» у березні-грудні 2013 р., січні-лютому 2014 р. на 11 416 грн. та авансовий внесок, що підлягає сплаті у січні-лютому 2013т р. на 8 210 грн.
Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.
Відповідно до договору № 07/10 від 16.10.2008 р. ТОВ «Артемсіль-Регіон-Чернігів» зобов'язалось передати у власність ДП «Чернігівський облавтодор» будівельні матеріали (бітум, щебеневу продукцію, мінеральний порошок, сіль та інше), а позивач - прийняти і оплатити товар.
На підставі цього договору у вересні 2011 р. були виписані видаткові та податкові накладні на поставку бітуму нафтового дорожнього на загальну суму 632 775 грн. 42 коп., у т.ч. 105 462 грн. 57 коп. ПДВ.
Разом з тим, між податковими зобов'язаннями ТОВ «Артемсіль-Регіон-Чернігів» та податковим кредитом ДП «Чернігівський облавтодор» обліковується розбіжність у розмірі 105 463 грн.
Названа розбіжність виникла у зв'язку з коригуванням показників автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі довідки «Про результати проведення зустрічної звірки», якою встановлено, що контрагентом позивача завищено податковий кредит за результатами придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Крембітпостач», які у подальшому були реалізовані ДП «Чернігівський облавтодор».
Крім того, позивачем не було надано первинних документів, які б підтверджували факт транспортування придбаного товару.
За умовами договору № 26-12/1 від 26.12.2011 р. ТОВ «Деревообробна Група ЛК» взяло на себе зобов'язання з поставки позивачеві фарби для розмітки доріг, склокульок, розчинника та фарби в асортименті.
Згідно видаткової та податкової накладних у серпні 2012 р. позивачем отримано за цим договором фарбу розміточну, склокульки та сольвент на загальну суму 709 100 грн., у т.ч. 118 183 грн. 33 коп. ПДВ.
Водночас, у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту були відкориговані відповідні показники позивача та його контрагента, що призвело виникнення розбіжності у сумі 118 183 грн. 33 коп.
Таке коригування відбулось на підставі акта «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Деревообробна Група ЛК» з питань достовірності, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Стандарт Агро-Буд», ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», ТОВ «Десна консалтинг», яким не встановлено факту придбання ТОВ «Деревообробна Група ЛК» товарів та подальшої їх реалізації.
Також, позивачем не було надано довіреності на отримання товару.
На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Артемсіль-Регіон-Чернігів», ТОВ «Деревообробна Група ЛК».
Окрім того, відповідно до листа Державної фінансової інспекції в Чернігівській області № 25-06-18-14/2373 від 10.04.2013 р. ревізією фінансово-господарської діяльності ДП «Чернігівський облавтодор» за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. встановлено фінансові порушення що призвели до недоотримання доходів.
Так, філією «Чернігівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Чернігівський облавтодор» здійснювався габаритно-ваговий контроль та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Обсяги та вартість виконаних робіт по проведеному зважуванню відображалась в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2а.
Разом з тим, у червні-вересні 2010 р. філією «Чернігівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Чернігівський облавтодор» до актів приймання виконаних робіт не включено 93 зважування та у жовтні 2011 р. - 17 зважувань, в результаті чого філією недоотримано доходи на 4 869 грн. 03 коп., у т.ч. 811 грн. 50 коп. ПДВ.
Також ревізією встановлено, що при фактичному проведенні робіт щодо здійснення чергування під час зимового утримання доріг машиністами КД (ПР,КДМ) і навантажувачів, до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, складених на підставі договорів укладених із Службою автомобільних доріг в Чернігівській області, роботи були включені у значно менших обсягах, що призвело до недоотримання позивачем доходів на 200 050 грн. 84 коп.
Враховуючи наведене ДПІ у м. Чернігові дійшла висновку про заниження ДП «Чернігівський облавтодор» валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ.
Згідно з висновками відповідача зазначені порушення вплинули і на сплату авансових внесків з податку на прибуток.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000802200 від 11 березня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 321 251 грн., у тому числі 252 753 грн. за основним платежем та 68 498 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000812200 від 11 березня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 341 304 грн., у тому числі 233 499 грн. за основним платежем та 107 805 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000822200 від 11 березня 2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати авансових внесків з податку на прибуток на 191 765 грн., у тому числі 153 412 грн. за основним платежем та 38 353 грн. за штрафними санкціями.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору № 07/10 від 16.10.2008 р., видаткових накладних № 583 від 30.09.2011 р., № 586 від 30.09.2011 р., № 587 від 30.09.2011 р., податкових накладних № 80 від 30.09.2011 р., № 83 від 30.09.2011 р., № 84 від 30.09.2011 р., рахунків-фактур № 572 від 30.09.2011 р., № 575 від 30.09.2011 р., № 576 від 30.09.2011 р., договору № 26-12/1 від 26.12.2011 р. та додаткової угоди до нього, видаткової накладної № ЛК-010/77 від 31.08.2012 р., податкової накладної № 21 від 31.08.2012 р., рахунку-фактури № ЛК-0000024 від 31.08.2012 р., журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортних накладних, відомостей по рахунку № 201 у яких відображені зміни у структурі активів і зобов'язань підприємства, а також накладних на внутрішнє переміщення, актів заготовки і переробки матеріалів, актів приймання виконаних будівельних робіт, що місять відомості про використання отриманих товарів у власній господарській діяльності ДП «Чернігівський облавтодор», які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.
Таким чином, на момент проведення перевірки у ДП «Чернігівський облавтодор» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Артемсіль-Регіон-Чернігів» та ТОВ «Деревообробна Група ЛК».
Помилковим є висновок окружного адміністративного суду про те що, позивачем не здійснювались розрахунки за договором № 07/10 від 16.10.2008 р., укладеним з ТОВ «Артемсіль-Регіон-Чернігів».
Поставки за названим договором не були одноразовими.
Згідно акту перевірки за період з 01.09.2011 р. по 30.06.2013 р. ДП Чернігівський облавтодор» отримало від ТОВ «Артемсіль-Регіон-Чернігів» товари на загальну суму 32 764 117 грн. 67 коп. та сплатило 33 489 918 грн. 22 коп., оскільки станом на 01.09.2011 р. у позивача обліковувалось кредитове сальдо на суму 901 711 грн. 83 коп.
Суд попередньої інстанції також необґрунтовано вдався до аналізу ст. 44 ПК України та дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що під час перевірки позивачем не були надані рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення, оскільки принцип офіційності, закріплений у ст. 11 КАС України, покладає на суд обов'язок вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
На думку колегії суддів суд попередньої інстанції припустився помилки дійшовши висновку про необґрунтованість формування ДП «Чернігівський облавтодор» валових витрат та податкового кредиту з огляду на те, що видана ТОВ «Деревообробна Група ЛК» видаткова накладна датована 31.08.2012 р., а товарно-транспортна накладна - 18.08.2012 р.
Окремі недоліки в оформленні первинних документів не є достатньою підставою для позбавлення покупця права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат та податкового кредиту.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Твердження ДПІ у м. Чернігові про те, що за даними системи «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Артемсіль-Регіон-Чернігів», ТОВ «Деревообробна Група ЛК» колегія суддів не приймає як доказ.
Той факт, що на підставі довідки «Про результати проведення зустрічної звірки» та акта «Про результати документальної позапланової перевірки» органом доходів та зборів контрагентам позивача були зменшені податкові зобов'язання не свідчить про безтоварний характер операцій з поставки ДП «Чернігівський облавтодор» товарів.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Помилковим є і посилання ДПІ у м. Чернігові на той факт, що за даними довідки «Про результати проведення зустрічної звірки» та акта «Про результати документальної позапланової перевірки» не підтверджено придбання контрагентами позивача товару, у подальшому реалізованого ДП «Чернігівський облавтодор».
При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчиненої між позивачем та ТОВ «Артемсіль-Регіон-Чернігів», ТОВ «Деревообробна Група ЛК».
У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валового доходу та податкових зобов'язань, регулювались статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), ст.ст. 135, 187 ПК України.
Так, відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
За приписами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закон № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пунктом 137.1 статті 137 ПК України встановлено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що дохід від надання послуг та податкові зобов'язання визнаються у тому періоді, у якому виконавцем були отримані кошти або складений документ, що підтверджує факт надання цих послуг.
У даній правовій ситуації, в акті ревізії Державної фінансової інспекції в Чернігівській області № 25-06-21/13 від 12.11.2012 р. зазначено, що ДП «Чернігівський облавтодор» не включено до актів виконаних робіт фактично здійснені роботи, що призвело до заниження доходу.
Тобто, жодної із передбаченої законодавством підстави для збільшення валового доходу та податкових зобов'язань позивача у ДПІ у м. Чернігові не було.
На підставі висновків, викладених у зазначеному акті ревізії, Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області позивачеві направлено вимоги щодо усунення виявлених порушень.
Пунктом 2.4 цих вимог ДП «Чернігівський облавтодор» зобов'язано стягнути з підрядних організацій 265 700 грн., а у разі неможливості - відшкодувати збитки за рахунок винних осіб.
Таким чином, віднесення відповідних сум до валових доходів та податкових зобов'язань має бути здійснено після виконання позивачем вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області та фактичного надходження коштів.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.
Із наведеного випливає, що обов'язок платника податків сплатити авансовий внесок та розмір цього внеску ставиться в залежність від прибутку, отриманого таким платником у попередньому звітному (податковому) періоді.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000802200 від 11 березня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток, підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення № 0000822200 від 11 березня 2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання із сплати авансових внесків з податку на прибуток, яке є похідним від першого.
З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000802200 від 11 березня 2014 р., податкове повідомлення-рішення № 0000812200 від 11 березня 2014 р., податкове повідомлення-рішення № 0000822200 від 11 березня 2014 р.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 16 грудня 2014 р.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.