02 грудня 2014 рокусправа № 2а-441/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Чабаненко С.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі Дніпропетровської області на постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року у справі № 2-а-441 (11) за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі Дніпропетровської області, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили: - визнати неправомірною відмову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі Дніпропетровської області в призначенні страхових виплат у зв'язку зі смертю ОСОБА_3; - зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку у відповідності з частиною 7 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та зобов'язати призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку у відповідності до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, до закінчення навчання але не старше 23 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_1 та чоловіком ОСОБА_2 З 01 квітня 2005 року ОСОБА_3 фактично допущений до роботи в якості мельника в ТОВ «Аграрник», але розпорядження або наказ про його прийом на роботу не видавався. ОСОБА_4 працював в ТОВ «Аграрник» 3 місяці та його щомісячна заробітна плата становила 350 грн. за місяць. 29 червня 2005 року ОСОБА_3 працював мельником на млині в другу зміну після 16.00 години, і в результаті тяжкої фізичної праці помер на робочому місці від гострої серцево-судинної недостатності. За результатами нещасного випадку на виробництві 22 вересня 2010 року було видано акт за формою Н-1. Позивачі звернулись із заявою про виплату страхових виплат до відповідача, однак їм було відмовлено із посиланням на те, що ТОВ «Аграрник» не видало довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_5
Постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі Дніпропетровської області призначити та виплатити позивачам одноразову допомогу у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві; призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати за період з 01.07.2005 року по 23.12.2007 року відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року скасована постанова Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Як зазначив суд касаційної інстанції, суду апеляційної інстанції необхідно перевірити та встановити факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «Аграрник» згідно з цивільно-правовим договором або як особи, яка бере участь у страхуванні на добровільних засадах, а також перевірити достовірність відомостей про не нараховану заробітну плату на підприємстві ТОВ «Аграрник» з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА.
При повторному перегляді постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку сторони, доводи викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, актом форми Н-1 № 1 від 22.09.2010 року встановлено, що ОСОБА_3 з 29 червня 2005 року виконував на ТОВ «Аграрник» роботу по перетягуванню мішків із зерном та помер від гострої серцево-судинної недостатності. Зазначеним актом визнано факт настання нещасного випадку, що стався із ОСОБА_3 на виробництві в ТОВ «Аграрник» (а.с. 12-15).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для призначення та виплати допомоги по втраті годувальника, проте зазначив про неможливість визначення розміру заробітної плати, з якої повинні обчислюватись види допомоги, передбачені частиною 7 статті 37 та статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 червня 2005 року в день, коли з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, його було допущено до роботи у 2-гу зміну після 16.00 годин та допущено до виконання трудових обов'язків. Зазначена обставина підтверджена представником ТОВ «Аграрник» у судовому засіданні.
Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо доведення факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «Аграрник».
Відповідно до статей 8,10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та статті 253 Кодексу законів про працю України, працівник вважається застрахованим від нещасного випадку з першого дня прийому на роботу і не залежно від фактичного виконання страхувальником своїх обов'язків щодо сплати страхових внесків.
Згідно ч. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за 5-річну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за 1-річний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.
Відповідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі смерті потерпілого на одержання щомісячних виплат мають право непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого в тому числі діти, які не досягли 16 років, діти які є учнями, студентами денної форми навчання до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років.
На момент смерті ОСОБА_4 його сину ОСОБА_1 виповнилося 13 років. Відтак, він має право на отримання цієї допомоги до досягнення 16-річного віку.
Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що при обчисленні передбаченої законом допомоги не можна виходити з розміру мінімальної заробітної плати, оскільки це може призвести до порушення прав та інтересів позивачів, а отримання мінімальної заробітної плати ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегією суддів на виконання приписів частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, ухвалою від 30.09.2014 року витребувані наступні докази: від ТОВ «Аграрник» - відомості та документи на їх підтвердження щодо перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «Аграрник» або виконання ним робіт на підставі цивільно-правової угоди 29 червня 2005 року; докази виплати заробітної плати або винагороди, докази сплати страхових внесків; від Управління Пенсійного фонду в Покровському районі Дніпропетровської області - відомості та документи на їх підтвердження щодо сплати ТОВ «Аграрник» до липня 2005 року внесків на застраховану особу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав АДРЕСА_1; від Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відомості щодо перебування ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав АДРЕСА_1, на податковому обліку.
За повідомленням ТОВ «Аграрник» ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Аграрник», не виконував роботи на підставі цивільно-правової угоди у 2005 році, а виконував роботи за усною домовленістю за деяку виплату, тому відомості та документи про нарахування та виплату заробітної плати та страхових внесків відсутні. Управління Пенсійного фонду в Покровському районі Дніпропетровської області листом № 5800/06/21 від 12.11.2014 року повідомило суд про те, що в період з 2000 по 2005 звітні роки ТОВ «Аграрник» до системи персоніфікованого обліку індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 не подавалась. Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області листами № 8165/10/04-15-10 від 11.10.2014 року та № 8152/10/04-15-18 від 10.11.2014 року повідомила суд про те, що відомості щодо перебування ОСОБА_3 на податковому обліку відсутні, останній також не був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Разом з тим, ОСОБА_3 перебував на обліку у Покровському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (лист № 582 від 22.06.2009 року).
Зважаючи на відсутність трудового договору, цивільно-правової угоди, відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату, сплату страхових внесків, колегія судів дійшла висновку, що при обчисленні передбаченої законом допомоги позивачам слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день настання нещасного випадку, оскільки право громадян України на працю, яке гарантовано Конституцією України, це, у тому числі, право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру ( частина 1 статті 2 Кодексу законів про працю України).
З урахуванням того, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але помилково зазначено про неможливість застосування при визначенні розміру допомоги позивачам мінімального розміру заробітної плати через відсутність доказів про встановлену ОСОБА_3 заробітну плату, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини судового рішення вказаного обґрунтування, що відповідатиме приписам пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 195-196, 198, 201, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року у справі № 2-а-441 (11) - змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновок суду стосовно неможливості визначення розміру заробітної плати, з якої повинні обчислюватись види допомоги, передбачені частиною 7 статті 34 та статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
В решті постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року у справі № 2-а-441 (11) - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: О.В. Юхименко