25 листопада 2014 рокусправа № 216/680/13-а (6-а/216/21/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2014 року у справі №216/680/13-а(6-а/216/21/13) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 жовтня 2012 року та визнати протиправними дії відповідачів по прийняттю цієї постанови. В обґрунтування скарги зазначав, що 22.01.2013 року отримав постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження. Зазначену постанову вважає такою, що винесена з порушенням Конституції України та Законів України, оскільки державний виконавець закінчив виконавче провадження, але не виконав необхідних дій по виконанню постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 2-а-447/2009 від 14.09.2010 року. Вважає, що оскільки зазначене рішення апеляційного суду не має кінцевої дати виплат, тому Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу повинно виплачувати йому щомісячно державну пенсію у розмірі - 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Проте з листопада 2011 року Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу виплату такої пенсії здійснює в іншому розмірі, ніж передбачено рішенням суду. Відтак, закриття виконавчого провадження є протиправним та такими, що порушує законні права та свободи позивача.
Постановою Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2014 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача, що призвело до прийняття невірного рішення. Так, ОСОБА_1 зазначив, що оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року набрала законної сили, то дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу с листопада 2011 року в порядку та розмірах, визначених вказаною постановою, є протиправними.
Позивач та його представник у судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримали в повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-міському районі м. Кривому Розі перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову щомісячну пенсії у розмірах згідно зі ст.50 та ч. 4 ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.05.2008 року. (а.с. 113-115) 01 грудня 2010 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист по виконанню постанови апеляційного суду. ОСОБА_1 здійснено перерахунок та проведено виплату суми доплати у розмірі 26295,02 грн. та 55071,08 грн. З листопада 2011 року виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», припинено. Відповідно до Постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 26.10.2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа закінчено. (а.с. 145)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця при закінченні виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 7 частини першої Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (набрав чинності 19 червня 2011 року) Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, пунктами 1 та 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсії пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 положення пункту 4 розділу VII Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України.
Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що період після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови, щодо якого, на думку ОСОБА_1, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності вказаними Законом та постановою Кабінету Міністрів України органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в 2010 році.
Проте колегія суддів вважає такі доводи ОСОБА_1 неспроможними, а висновок суду першої інстанції, в якому зазначено про наявність законних підстав для закінчення виконавчого провадження, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для вважати помилковим застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Не вважає колегія суддів підставою для скасування чи зміни оскарженого судового рішення відмова у задоволенні скарги, а не адміністративного позову.
Так, отримавши скаргу позивача, суд першої інстанції ухвалою від 04 лютого 2013 року залишив її без руху у тому числі і у зв'язку з невідповідністю її форми статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.146). Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року зазначена ухвала суду першої інстанції скасована за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а.с.173). Апеляційний суд вважав, що стаття 106 Кодексу адміністративного судочинства України не містить такої вимоги щодо необхідності обов'язкового найменування позовної заяви, як позовна заява, тому зобов'язав суд розглядати подану позивачем скаргу по суті.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2014 року у справі №216/680/13-а(6-а/216/21/13) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко