25 листопада 2014 рокусправа № 804/15915/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі № 804/15915/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Бузякова Ріната Муратовича про визнання протиправною та скасування постанови від 30 травня 2013 року № 009441,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати постанову Начальника управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Бузякова Ріната Муратовича №009441 від 30 травня 2013 року про застосування фінансової санкції в сумі 1700 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірну постанову він отримав 14 листопада 2013 року у відділі Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, однак вважає, що вказана постанова є протиправною, оскільки порушень законодавства про автомобільний транспорт не допущено. Так, 13 травня 2013 року о 15.00 годині його особистий автомобіль не перебував у с.Новомихайлівка та не використовувався як таксі без наявності ліцензійної картки. Крім того позивач вказує і на те, що акт не підписував, на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт він відповідачем не запрошувався.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року в задоволення адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що водій не мав індивідуальної контрольної книжки водія.
Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули.
Судова повістка, направлена на адресу позивача, повернулась за закінченням терміну зберігання, що, відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається належним повідомленням.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участи уповноваженого представника.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2013 року на ділянці автодороги Дніпропетровська область, с.Новомиколаївка а/д №Н08, 352 км, державними інспекторами Васильковським О.Г., С.І.Мальованим та В.В. Пилипенко здійснено перевірку транспортного засобу марки МАЗ 437041-262, номерний знак НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який надавав послуги з вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, про що державними інспекторами було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №039086 від 13 травня 2013 року. В подальшому, 30 травня 2013 року начальником управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Бузяковим Р.М. було прийнято постанову №009441 про застосування фінансових санкцій на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ОСОБА_1 в сумі 1700 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність винесення спірної постанови про застосування фінансових санкцій.
Колегія суддів, враховуючи обставини справи, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову про застосування фінансових санкцій від 30 травня 2013 року №009441 ОСОБА_1 отримано 06 червня 2013 року, що вбачається з доказів, наданих відповідачем. (а.с.37) Відтак, у позивача був місяць на оскарження зазначеної постанови, який сплив 06 липня 2014 року.
Звернувшись з адміністративний позовом про скасування постанови про застосування фінансових санкцій на суму 1700 грн. 25 листопада 2013 року, позивач пропустив строк звернення до суду.
За приписами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій та підтверджені належними доказами.
Суд першої інстанції, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для його задоволення, пославшись на приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, позивачем в адміністративному позову жодної причини, яка перешкоджала вчасному зверненні до суду та могла бути визнана судом поважною, не наведена.
Стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України гарантує право кожної особи на судовий захист, яке реалізується шляхом звернення до адміністративного суду. При цьому, таке звернення має відбуватись із дотриманням строків та в порядку, передбаченими цим же Кодексом. Чітке визначення законодавцем строків звернення до адміністративного суду не може вважатись порушенням права особи на судовий захист, оскільки є засобом забезпечення дотримання процесуальної дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 156 цього Кодексу.
Пунктом 9 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений обов'язок суду залишити позовну заяву без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі № 804/15915/13-а - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко