06 листопада 2014 рокусправа № 174/362/14-а (2-а/174/14/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Кругового О.О. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
позивача: - Зіненко Є.І. (довіреність від 28 січня 2014 року),
відповідача: - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2014 року
у справі № 174/362/14-а (2-а/174/14/2014)
за позовом Вільногірського міського центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення коштів,-
У жовтні 2013 року Вільногірський міський центр зайнятості звернувся у Вільногірський міський суд Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів допомоги по безробіттю у сумі 12547,25 гривень.
Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 кошти допомоги по безробіттю у сумі 12547,25 гривень.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову.
У судовому засіданні представник Вільногірського міського центру зайнятості заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами, є справою адміністративної юрисдикції.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, предметом спору у справі є правовідносини, які виникли внаслідок виплати позивачем допомоги по безробіттю відповідачу та встановлення порушення під час виплати.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Згідно з частиною 4 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Враховуючи наведене, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень, спірні відносини не пов'язані із шкодою, заподіяною суб'єктом владних повноважень, а навпаки пов'язані з діями відповідача (який є фізичною особою), які на думку центру зайнятості свідчать про неповідомлення відповідачем обставини, що впливають на умови виплати допомоги.
Крім того, згідно з частиною 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 203, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2014 року - скасувати.
Провадження у справі - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: Ю.М. Дадим