ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/15630/14 10.12.14 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "ПЗН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"
про спростування недостовірної інформації.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: Нікітенко А.С. за довіреністю № б/н від 30.06.2014 р.;
від відповідача: Варічева Л.С. за довіреністю № б/н від 18.08.2014 р.
У провадженні судді господарського суду міста Києва Блажівської О.Є. перебувала справа № 910/15630/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "ПЗН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про спростування недостовірної інформації.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/827 від 08.10.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Блажівської О.Є.
В результаті здійсненого повторного автоматичного розподілу справу передано для розгляду Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 10.10.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І., розгляд справи призначено на 03.11.2014 р.
У судовому засіданні 03.11.2014 р. представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
Ухвалою від 03.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.
У судовому засіданні 03.11.2014 р. оголошувалась перерва до 25.11.2014 р.
Представник позивача у засіданні 25.11.2014 р. подав заперечення на відзив.
У судовому засіданні 25.11.2014 р. оголошувалась перерва до 10.12.2014 р.
Представники сторін у судовому засіданні 10.12.2014 р. подали додаткові документи по справі.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 10.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 18 червня 2014 року в ефірі програми «ТСН», що транслювалася на телевізійному каналі « 1+1», та на сторінці офіційного Інтернет - сайту «ТСН» була оприлюднена інформація, щодо ТОВ «Туристична компанія «ПЗН».
ТОВ «Туристична компанія «ПЗН» діє під торгівельною маркою «Поїхали з нами», є добре відомою споживачам України та викликає у них довіру, та є туристичним агентом, який здійснює посередницьку діяльність з продажу туристичного продукту, який сформований туроператором, на підставі агентських договорів.
Один з таких туроператорів є ТОВ «ТО Ільтур», з яким ТОВ «Туристична компанія «ПЗН» уклало агентський договір №18021407 від 14.02.2014 року, діє від імені та за дорученням ТОВ «ТО Ільтур» (надалі - туроператор Ільтур, туроператор) та є турагентом згідно цього договору. Невиконання туроператором своїх зобов'язань перед туристами та турагентом призвело до не поселення туристів в готелі, які були ними замовлені. Внаслідок цих подій, на телевізійному каналі « 1+1» в ефірі програми «ТСН», була оприлюднена інформація стосовно ТОВ «Туристична компанія «ПЗН», яка не відповідає дійсності, є недостовірною та принижує ділову репутацію Позивача. Зміст оприлюдненої в ефірі програми «ТСН» інформації є наступний:
« 185 українців купили путівки на море до Туреччини, але, як з'ясувалося, за обіцяні апартаменти турфірма не заплатила. Люди про це дізналися тільки по прильоту в чужу країну, тепер мало не щодня переїжджає з готелю в готель, але звідусіль їх виганяють, іноді навіть стусанами, йдеться в сюжеті ТСН. 19:30. "Поїхали з нами!" - Це компанія, яка обіцяла відпочиваючим море і п'ятизірковий готель в Туреччині. Зате, Олександр Кушніров отримав - синці, розбитий телефон і зіпсований відпустку. По скайпу скаржиться, позбавлення, загрози і стрес випробували ще 180 українців. Кожен просив фірму, через яку купував путівку, про допомогу. "Нас тут багато. Дуже багато людей з Дніпропетровська, з Вінницької області, всі дзвонили, а там - ми вам передзвонімо пізніше", - каже Олександр. Відпочиваючих спочатку вигнали з обіцяних апартаментів. Тільки в готелі зрозуміли, що до них приїхали неждані гості, перевізник відразу зняв наклейки з автобуса з назвою туроператора. Люди захвилювалися, що залишаться на ніч під відкритим небом, хотіли затримати автобус: почалася сварка, а потім і бійка. Переїжджати з готелю в готель доводилося щодня. У Києві про проблеми своїх клієнтів, виявляється, знають, але допомогти не можуть. У турагенції говорять, що вони лише посередники, тому, згідно з контрактом, відповідальність за все несе туроператор. Це ще одна фірма, яка особисто тримає зв'язок з турецькими готелями. Ми теж не винні, каже директор фірми "Ільтур", а у всіх бідах туристів закордоном звинувачує банк "ОТП", який, нібито вчасно перевів гроші. "Готелі не захотіли піти на зустріч, тому що в Україні зараз важка ситуація. Ніхто не вірить ", - зазначили там. У банку теж провини перед туристами не відчувають. Показують документи, згідно з якими туроператор оплатив готелі вечора 13 червня, хоча вже на наступний ранок відпочиваючі повинні були заселитися. Вчора закінчився вже п'ятий день путівки, але повернутися додому завчасно українці не можуть, бо немає грошей на авіаквитки. Під вечір відпочиваючих знову попередили, щоб вони готувалися до виселення.
Позивач стверджує, що оприлюднена відповідачем інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, оскільки лише 54 туристи придбали тур у ТОВ «Туристична компанія ПЗН». Інші туристи придбали тур через інші туристичні агенції, проте в програмі ТСН не зазначено жодної іншої ТОВ «Туристична компанія ПЗН». Крім того, ТОВ «Туристична компанія ПЗН» немає жодної заборгованості перед Туроператором та /або будь якою третьою стороною. На підтвердження цього є всі необхідні документи, які підтверджують виконання своїх обов'язків щодо розрахунків з Туроператором. Всі грошові кошти, які були сплачені туристами, своєчасно та в повному обсязі були перераховані «Туроператору Ільтур», про який теж йде мова в ефірі програми ТСН. Якщо б тур фірма не заплатила, туристи взагалі б не змогли вилетіти. Тож зазначена в ефірі інформація є недостовірною та порочить престиж і ділову репутацію позивача.
Туристичний продукт (туристичні послуги) до складу якого входять авіапереліт, трансфер, страховка, проживання в готелі, зобов'язаний надати Туроператор, бо він безпосередньо формує туристичний продукт (ст.5 ЗУ «Про туризм»). Туристична компанія «ПЗН», яка є тур агентом, надає інформацію щодо цього туристичного продукту (ст.19-1 ЗУ «Про туризм»). Відповідальність за ненадання туристичних послуг несе безпосередньо Туроператор (ст.20 ЗУ «Про туризм»). Тож ТОВ «Туристична компанія «ПЗН» не може обіцяти відпочиваючим море і п'ятизірковий готель в Туреччині, та не має таких повноважень, бо не є Туроператором.
Крім того, позивач вказує, що на 1 хв. 50 сек., з початку новин на відео, в той момент коли субагент ТОВ «Туристична компанія ПЗН» дає свій коментар, з'являються титри де зазначено, Туроператор «Поїхали з нами». ТОВ «Туристична компанія «ПЗН» не є Туроператором, а є туристичним агентом, який здійснює посередницьку діяльність з продажу туристичного продукту Туроператора (ст.5 ЗУ «Про туризм»). Відповідальність за ненадання туристичних послуг несе безпосередньо Туроператор (ст.20 ЗУ «Про туризм»). Зазначена інформація - «Туроператор «Поїхали з нами», дає всі підстави глядачам новин вважати, що відповідальність за ненадання туристичних послуг, в цій ситуації, покладається на ТОВ «Туристична компанія «ПЗН», і винною стороною є теж ТОВ «Туристична компанія «ПЗН» а не Туроператор «Ільтур». Зазначена інформація взагалі не відповідає дійсності і є такою, що вводить в оману споживачів та телеглядачів каналу 1+1.
Відповідно до ч.1 ст. 64 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.
Згідно з ч. 6 ст. 64 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того, що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана терміново їх спростувати.
Згідно зі ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до п. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. За приписами ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 3, 4, 6, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію яка була поширена 18 червня 2014 року в ефірі програми «ТСН», що транслювалася на телевізійному каналі « 1+1», в той же час та такій же програмі, де була поширена недостовірна інформація; та зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію на сторінці офіційного Інтернет - сайту «ТСН», шляхом розміщення нового відео з спростуванням інформації.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те що, відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію», до основних принципів інформаційних відносин відносяться, зокрема, гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією а також свобода вираження поглядів і переконань. Відповідно до 4.2 ст. 5 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», телеорганізація є самостійною у визначенні змісту телепередач. Вільне та безперешкодне здійснення журналістської діяльності є невід'ємною частиною права на свободу вираження поглядів і неодмінною умовою реалізації права суспільства отримувати інформацію з питань, що мають для нього інтерес.
18.06.2014 року у телепередачі «ТСН», що демонструвалась у ефірі відповідача, було сповіщено відеосюжет під назвою «Ошукані туристи», в якому йшлося про туристів з України, які оплатили путівки та перебування в певному готелі Туреччини, але не змогли туди заселитися через несплату нібито заброньованих для них номерів. Спірний сюжет не був присвячений діяльності позивача як такої; метою сюжету була спроба журналістів привернути увагу до ситуації, в якій опинились українські громадяни за кордоном, та допомогти їм принаймні повернутись додому. Журналісти відповідача намагались об'єктивно вивчити ситуацію та з'ясувати, хто саме має нести відповідальність за недбале ставлення до клієнтів. Саме тому співробітники телеканалу звернулись до всіх юридичних осіб, які могли б бути причетними до продажу путівок, з проханням прокоментувати ситуацію, що склалася.
Отже, відповідач стверджує, що можливість прокоментувати ситуацію була надана, в тому числі, і працівникам позивача, що працює під торговою маркою «Поїхали з нами». Співробітниця пояснила, що вони лише посередники між туристами та туроператором, відповідальності за поселення не несуть і свої обов'язки по перерахуванню грошей виконали в повному обсязі. Можливість надати коментарі була надана також представникам туроператора та банку, з яким він співпрацює. Таким чином, відповідач вказує, що журналісти відповідача зробили все можливе задля того, щоби всі учасники конфлікту мали змогу висловити свою думку та відстояти свою позицію, тобто діяли професійно та об'єктивно, подаючи в сюжеті інформацію від всіх зацікавлених осіб, як того вимагають ст.ст. 59,60 закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Крім того, у контексті приписів ч. 1 ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», критерієм повідомлення відомостей саме про конкретну юридичну особу є назва цієї юридичної особи, яка має фігурувати у тексті спірного сюжету. Між тим, назву компанії позивача не було проголошено у сюжеті; посилання на назву «Поїхали з нами» випливає з логотипа (торгової марки), під якою позивач надає туристичні послуги, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що у спірному сюжеті йдеться саме про позивача.
Також, відповідач зазначає, що репутації позивача жодним чином не шкодить помилкове іменування її в титрах «туроператором», оскільки журналістка у тексті називає позивача «турагенцією» і пояснює, що відповідальність має нести туроператор.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується із запереченнями стосовно недоведеності тверджень позивача щодо недостовірності поширеної відповідачем інформації та можливості спричинення позивачу шкоди таким поширенням.
Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що у разі виникнення ситуації, що може негативно вплинути на репутацію компанії позивача, він не позбавлений права звернутись у встановленому законом порядку до винної особи із відповідними вимогами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростованими у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "ПЗН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про спростування недостовірної інформації відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 12.12.2014 р.
Суддя Н.І. Зеленіна