ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-Б, тел.230-31-34
м. Київ
13 год. 11 хв.
08.12.2014 № 11/9-А
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 11/9-А
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України, м. Київ,
Державна казначейська служба України, м. Київ,
Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, м. Київ,
про стягнення 3 999 450,64 грн.,
за участю представників:
позивача - Колеснікової Ю.Е. (довіреність від 06.08.2014 №5805/9/2655-10-02-09);
відповідача - Атаманчук Л.Р. (довіреність від 20.11.2014 № 1/1);
- Гуліди І.А. (довіреність від 20.11.2014 № 1);
третьої особи-1 - Іщенка Р.А. (довіреність від 08.04.2014 №31-15030-08/7);
третьої особи-2 - не з'явився;
третьої особи-3 - не з'явився.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ) звернулася до господарського суду міста Києва про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (далі - Центр): 999 095,65 грн. простроченої заборгованості, що виникла в результаті невиконання зобов'язань за бюджетною позикою; 2 708 322,44 грн. заборгованості з нарахованих відсотків; 3 005 086,97 грн. пені та 2 738 292,19 грн. пені на суму відсотків за користування бюджетною позичкою, а всього 9 450 797,25 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2007 порушено провадження у справі.
13.11.2008 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача: 999 095,65 грн. простроченої заборгованості, що виникла в результаті невиконання зобов'язань за бюджетною позикою; 3 000 354,99 грн. пені, а всього 3 999 450,64 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2009 (суддя Копитова О.С.) зупинено провадження у справі №11/9-А до набрання законної сили пов'язаною з нею справою №11/40.
З огляду на те, що суддю Копитову О.С. обрано на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол від 03.02.2011 № 1) розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу № 11/9-А передано для здійснення автоматичного розподілу.
За результатами автоматичного розподілу матеріали справи № 11/9-А передано судді Марченко О.В.
30.10.2013 від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва надійшов лист від 28.10.2013 №3417/9/26-55-10-2-09 з повідомленням про те, що справа №11/40 розглянута, за результатами її розгляду прийнято рішення, яке набрало законної сили; до листа позивачем додано копію рішення від 11.10.2012 №11/40.
24.09.2014 позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі № 11/9-А у зв'язку з тим, що відпала підстава, яка зумовила зупинення провадження у даній справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2014 поновлено провадження у справі №11/9-А.
11.11.2014 третя особа-3 подала суду письмові пояснення, в яких повністю підтримала позицію позивача та повідомила, що станом на 01.10.2014 пеня складає 3 300 184,79 грн.
24.11.2014 відповідач подав суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заява мотивована таким:
- ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2006 № 05-5-17/9619-А за позовом Центру до Міністерства фінансів України (далі - Міністерство) та Державного казначейства України про визнання договору та зобов'язань за договором такими, що припинили свою дію, скасування чи визнання нечинним рішення відповідача щодо нарахування і стягнення заборгованості за договором було відмовлено у відкритті провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
- у названій ухвалі судом встановлено таке: з поданого до суду позову вбачається, що відповідач у спірних відносинах виступає як суб'єкт приватного права, а не як суб'єкт владних повноважень, а правовідносини, які виникли між сторонами, є господарськими, тому позовну заяву Центру не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
- ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2009 № 2а-271/09/2670 за позовом Центру до Державного казначейства України про зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
- у названій ухвалі судом було встановлено таке: з матеріалів позову вбачається, що заявлені позовні вимоги виникли унаслідок договірних відноси, відповідно до укладеного Центром та Міністерством фінансів України договором від 04.11.1994 № 66; відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів; таким чином, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в окружному адміністративному суді міста Києва, оскільки спір належить розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України;
- постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2010 зі справи №2а-16232/09/2670 за позовом Центру до Державного казначейства України та Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у задоволенні позовних вимог відмовлено;
- у названій постанові судом встановлено таке: чинне як на момент укладення договору, так і станом на час прийняття рішення по справі законодавство України не дає підстав для висновку про те, що заборгованість позивача за договором від 04.11.1994 №66 може кваліфікуватися як податковий борг, а саме згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» станом на час його прийняття цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування; за таких обставин підстав для кваліфікації заборгованості позивача за договором від 04.11.1994 № 66 як податкового боргу не існує, що підтверджується також позицією Міністерства фінансів України, викладеною у поясненнях по справі;
- враховуючи названі рішення судів, відповідач вважає, що суд має закрити провадження у справі № 11/9-А, оскільки спір щодо стягнення боргу, який виник в результаті невиконання умов договору № 66 від 04.11.1994 та пені, є господарським та таким, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
01.12.2014 відповідач подав суду додаткові пояснення до заяви про закриття провадження у справі.
Додатково до обставин, викладених у заяві від 24.11.2014, Центр зазначив таке:
- ДПІ не може виступати позивачем у даній справі, оскільки не є особою уповноваженою визначати, змінювати розмір заборгованості та не може бути стороною у господарській справі, так як стороною цивільно-правового договору, за яким виникла заборгованість, є Міністерство фінансів України і тільки воно має право бути позивачем у господарському спорі стосовно визначення суми заборгованості;
- ДПІ не вчинила дій, передбачених чинним на момент звернення до суду законодавством, а саме не направила Центру відповідне податкове повідомлення-рішення;
- Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент подання позову) не застосовується до відносин щодо повернення бюджетних позичок, оскільки, відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 10.12.2004 № 06-10/10-1322 борги за такими кредитами, позиками та іншими зобов'язаннями, а також відповідні фінансові санкції стягуються згідно з нормами цивільного законодавства та рішеннями суду і на них не поширюються механізми, передбачені названим Законом;
- не існує суми узгодженого податкового зобов'язання, тобто податкового боргу, внаслідок чого немає підстав для провадження адміністративної справи за зверненням ДПІ з позовом про стягнення бюджетної заборгованості;
- Центр звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ щодо бездіяльності ДПІ та перевищення повноважень.
Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі № 11/9-А відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України виходячи за такого.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» (далі - Постанова №8) за змістом частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань (пункт 3 Постанови № 8).
Пунктом 4 Постанови № 8 визначено, що, вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, суди повинні враховувати, що КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції: понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України; визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у частині першій статті 17 КАС України; встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (частина друга статті 17 КАС України); встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (частина третя статті 17 КАС України).
У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із стягненням із суб'єктів господарювання заборгованості за бюджетними позичками, на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий адміністративний суд України надіслав адміністративним судам для врахування при здійсненні правосуддя Інформаційний лист від 10.10.2013 № 1385/12/13-13 (далі - Інформаційний лист).
В Інформаційному листі повідомлено таке:
- пунктом 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу. Ця глава регулює питання погашення податкового боргу платника податку;
- відповідно до викладеного розглядувані законодавчі норми хоча й не перетворюють заборгованість суб'єктів господарювання перед державою на різновид грошових зобов'язань із податків, але встановлюють, що така заборгованість погашається в однаковому з податковим боргом порядку;
- правовідносини, що виникають під час погашення податкового боргу, є публічно-правовими;
- при цьому, органами стягнення є органи доходів та зборів, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених Податковим кодексом України;
- позови, спрямовані на погашення податкового боргу, підлягають розгляду адміністративними судами на підставі пункту 5 частини другої статті 17 КАС України;
- враховуючи тотожність порядку погашення податкового боргу та погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню), справи за позовами щодо стягнення заборгованості перед державою, зазначеної в Перехідних положеннях до Податкового кодексу України, належать до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, спір по даній справі є адміністративним, правовідносини щодо повернення бюджетної позички є публічно-правовими, а тому підстав для застосування статті 157 КАС України та закриття провадження у справі немає.
Статтею 55 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, необхідно здійснити заміну таких осіб їх правонаступниками: Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; Державне казначейство України на Державну казначейську службу України; Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Так, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів»; Державна казначейська служба України є правонаступником Державного казначейства України, відповідно до указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»; Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві є правонаступником Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби».
За таких обставин, суд допускає такі заміни:
- Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;
- Державне казначейство України на Державну казначейську службу України;
- Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
05.12.2014 Центр подав суду клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України.
Заява мотивована тим, що Центр подав до окружного адміністративного суду міста Києва такі позовні заяви:
- 28.11.2014 до ДПІ про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача суб'єкта владних повноважень, що порушують права та інтереси позивача;
- 05.12.2014 до держави в особі Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві щодо дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, пов'язаних з невиконанням такими суб'єктами норм чинного законодавства, що спричинило порушення прав та законних інтересів юридичної особи позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували відкриття провадження у адміністративних справах за названими позовними заявами.
Отже, підстав для зупинення провадження у справі № 11/9-А не вбачається, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання Центру.
Третя особа-2 та третя особа-3 у судове засідання 08.12.2014 не з'явилися, відповідних пояснень щодо предмету спору до суду не надіслали, вимоги ухвал суду не виконали.
Відповідно до частини другої статті 128 КАС України суд вирішив перейти до розгляду спору по суті та вирішити справу за відсутності представників третьої особи-2 та третьої особи-3 за наявними доказами.
У судовому засіданні 08.12.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
Представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача підтримав позицію позивача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.
У судовому засіданні 08.12.2014, відповідно до частини третьої статті 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, господарський суд міста Києва
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.11.1994 № 805-р (далі Розпорядження № 805-р) з метою сприяння створенню умов для підготовки в Україні спортсменів високого класу надати, як виняток, Центрові художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» фінансову допомогу у вигляді пільгового кредиту з державного бюджету у сумі 100 млрд.крб. на витрати для будівництва об'єктів Центру.
04.11.1994 Міністерством і Центром укладено договір № 66 про надання Міністерством бюджетної позички Центру художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (далі - Договір), за умовами якого:
- Міністерство зобов'язалося на підставі Розпорядження надати Центру у листопаді 1994 року бюджетну позичку у сумі 100 млрд.крб. на строк до 01.12.1996 на проведення проектних робіт по будівництву Центру у місті Києві з оплатою двадцяти п'яти процентів річних (підпункт 1.1 пункту 1 Договору);
- Міністерство зобов'язалося перерахувати 100 млрд.крб. Центру до 01.12.1994 (підпункт 1.2 пункту 1 Договору);
- Центр зобов'язався:
спрямувати зазначену у Договорі суму на проведення проектних робіт з будівництва об'єктів, зазначених у підпункті 1.1 пункту 1 (підпункт 2.1 пункту 2 Договору);
забезпечити повне повернення одержаних коштів та нарахованих процентів до 01.12.1996. Погашення позички та плата за користування нею здійснюється з 01.12.1995 рівними долями щомісячно на рахунок Міністерства № 12100759 в ОПЕРУ Національного банку України м. Києва, МФО 300001 (підпункт 2.2 пункту 2 Договору);
щомісячно подавати звіт про використання позички, а також інші необхідні відомості про фінансову-господарську діяльність Центру (підпункт 2.3 пункту 2 Договору);
- у разі невиконання чи несвоєчасного виконання Центром зобов'язань, передбачених пунктом 2 Договору, Міністерство має право стягнути у безспірному порядку суму наданої бюджетної позички та плати за її використання з розрахункового рахунку Центру № 4467247 АК ПІБ України, МФО 300012. За відсутності коштів на рахунку Центру повернення зазначених у Договорі сум проводиться за рахунок реалізації майна Центру (пункт 3 Договору);
- умови Договору можуть бути змінені виключно за погодженням сторін (пункт 4 Договору).
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2007 зі справи № 6/69 за позовом Центру до Міністерства про визнання недійсним Договору поновлено строк позовної давності; позов задоволено частково; визнано недійсним з моменту укладення підпункт 1.1 пункту 1 Договору в частині оплати двадцяти п'яти відсотків річних за надання бюджетної позички; стягнуто з Міністерства на користі Центру 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 зі справи №6/69 апеляційну скаргу Міністерства задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2007 зі справи № 6/69 змінено; абзац 4 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2007 зі справи № 6/69 в частині стягнення з міністерства на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу викладено в такій редакції: «Стягнути з Міністерства фінансів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» 42,50 грн. державного мита та 598 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу»; в іншій частині рішення залишено без змін.
Таким чином, підпункт 1.1 пункту 1 Договору недійсний в частині нарахування та сплати двадцяти п'яти процентів річних.
На момент укладення Договору основи організації бюджетної системи України визначав Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про бюджетну систему Української РСР» (далі - Закон УРСР).
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону УРСР правила складання і виконання республіканського і місцевих бюджетів встановлює Рада Міністрів Української РСР.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону УРСР Рада Міністрів Української РСР організує виконання республіканського бюджету через Міністерство фінансів Української РСР, міністерства, державні комітети, відомства і виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів Української РСР. Міністерство фінансів Української РСР, міністерства, державні комітети, відомства Української РСР та виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів забезпечують надходження всіх передбачуваних бюджетом доходів та ефективне витрачання бюджетних коштів.
Одним із видів видатків бюджету є видатки на фінансування виробничого та невиробничого будівництва, що здійснюються до загальнореспубліканських програм (частина перша статті 6 Закону УРСР).
Статтею 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 1994 рік» визначено, що на бюджетні позички на 1994 рік було передбачено 5 447 850 млн. крб.
Міністерство повністю виконало умови Договору та надало Центру бюджетну позичку у сумі 100 000 000 000 карбованців, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.1994 № 1776.
Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 № 762/96 (далі - Указ) постановлено провести, починаючи з 2 вересня, в Україні грошову реформу - введення в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національної валюти України, якою є гривня та її сота частина копійка (стаття 1 Указу).
Відповідно до статті 3 Указу українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню.
Згідно із статтею 4 Указу з 2 вересня 1996 року по 16 вересня 1996 року на території України функціонують у готівковому обігу гривня, а також український карбованець, який поступово вилучається з обігу. Починаючи з 24 годин 16 вересня 1996 року, функціонування українського карбованця в готівковому обігу припиняється. З цього моменту єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.
Отже, бюджетна позичка за Договором, враховуючи грошову реформу, складає у гривні 1 000 000 (100 000 000 000 карбованців = 1 000 000 грн.).
Центр умови Договору щодо повернення бюджетної позички виконав частково та повернув до державного бюджету України 16.11.1998 грошові кошти у сумі 904,35 грн.
Таким чином, відповідач не повернув до державного бюджету України 999 095,65 грн., чим порушив підпункт 2.2 пункту 2 Договору.
Звернення ДПІ з даним позовом в грудні 2006 року до господарського суду в порядку адміністративного судочинства обґрунтовується таким:
- відповідно до пункту 30 статті 20 Бюджетного кодексу України (чинного на момент подання позовної заяви, далі - БК України) органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;
- згідно із частиною четвертою статті 17 БК України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників;
- пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на момент подання позовної заяви) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;
- частиною першою статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» визнано в 2006 році органи державної податкової служби України органами стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.
Таким чином, ДПІ є належним позивачем у даній справі та мала право звернутися у 2006 році з позовом до Центру щодо стягнення бюджетної позички та пені.
Крім того, вказане право надається ДПІ і чинним законодавством України (частина дев'ята статті 17 Бюджетного кодексу України та пункт 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
Щодо строків позовної давності, то в даному випадку, слід зазначити таке.
Строк позовної давності, встановлений цивільним законодавством, на бюджетні правовідносини, в тому числі на відносини щодо повернення бюджетних позичок, не розповсюджується.
Відповідно до пункту «а» частини першої декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» (чинний на моменту укладення Договору та настання строку повернення бюджетної позички відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Договору, далі - Декрет) у порядку, передбаченому Декретом, провадиться стягнення не внесених у встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачено спеціальні правила стягнення. Зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених цим Декретом та іншими законодавчими актами.
Така ж позиція викладена у чинному законодавстві України (частина дев'ята статті 17 Бюджетного кодексу України).
Крім суми неповернутої бюджетної позички, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 3 000 354,99 грн. (період нарахування з 02.12.1996 по 30.09.2008).
Відповідно до підпункту 3.7 пункту 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені (в редакції, чинній на момент подання позову), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 01.03.2001 № 77, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Так, перевіривши розрахунки пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні, а тому вимоги щодо стягнення пені у сумі 3 000 354,99 грн. підлягають задоволенню.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи позивач надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.
Отже, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 158, 160, 163 та Прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 11, к. 104; ідентифікаційний код: 16401735), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до державного бюджету України (рахунок № 31130419633026 в ОПЕРУ Державної казначейської служби України; код банку 820172; ідентифікаційний код Державної казначейської служби України 37567646; код бюджетної класифікації 00264900; символ звітності банку 419) 999 095 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. простроченої заборгованості, що виникла в результаті невиконання зобов'язань за бюджетною позикою.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр художньої гімнастики «Школа Дерюгіних» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 11, к. 104; ідентифікаційний код: 16401735), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до державного бюджету України (рахунок № 31110105686028 в ОПЕРУ Державної казначейської служби України; код банку 820172; ідентифікаційний код Державної казначейської служби України 37567646; код бюджетної класифікації 23030200; символ звітності банку 105) 3 000 354 (три мільйона триста п'ятдесят чотири) грн. 99 коп. пені.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата виготовлення постанови у повному обсязі 12.12.2014.
Суддя О. Марченко
13:11