ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14223/14 26.11.14
За позовом Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації
про стягнення 106 572, 00 грн.
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Гулевець О.В.
Бондаренко Г.П.
Представники:
від позивача: Ходорич О.М., Волинчук О.М.
від відповідача: Джуманіязова А.А.
Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором про відшкодування вартості витрат на оплату комунальних послуг № 23 від 12.08.2103 р. у розмірі 92 755, 49 грн., а також 7 337, 97 грн. - інфляційних втрат, 5 344, 16 грн. - пені та 1 134, 94 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/14223/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі відповідач подавав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що у 2013 році позивачем надано послуги за договором № 23 від 12.08.2013 р. на суму 49 731, 46 грн., та повністю оплачені Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); за період з січня 2014 року та станом на вересень 2014 року відповідачем оплачено послуги за договором № 23 від 12.08.2013 р. на суму 53 685, 42 грн.
Також відповідач зазначає, що до нього не надходила претензія про досудове врегулювання спору в порядку ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач подав письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що Головне правління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) реорганізовано шляхом приєднання до головного управління контролю за благоустроєм, яке перейменовано в Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідно до передавального балансу на 20.06.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем за 2012 рік становить 17 048, 66 грн.
Також позивач зазначає, що борг відповідача за 2013 рік складає 19 720, 75 грн., за 2014 рік - 47 120, 79 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.
Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. визначено колегіальний склад суду для подальшого розгляду справи № 910/14223/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Бондаренко Г.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. справу призначено до розгляду на 27.10.2014 р.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. припинено провадження у справі № 910/14223/14 за позовом Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації в частині стягнення 25 504, 74 грн.
У даному судовому засіданні представники позивача підтримали позов.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 26.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
12.08.2013 р. між Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (на даний час - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації укладено договір № 23, за умовами якого відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу витрати на оплату вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат в орендованих відповідачем приміщеннях по вул. Вишгородській. 21 у місті Києві.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору орієнтовна сума цього договору на 2013 рік визначається у розмірі 74 597, 41 грн. Відшкодування послуг здійснюється щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами, в яких зазначається вартість одержаних послуг, що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору він набуває чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2013 р. Умови договору поширюються на відносини, що виникли в період з 01.01.2013 р. до дати підписання цього договору і приймаються до виконання відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Додатковою угодою № 2 від 25.05.2014 р. продовжено термін дії договору № 23 від 12.08.2013 р. до 31.12.2014 р. та визначено, що її умови поширюються на відносини, що виникли між сторонами з 01.01.2014 р. або до повного визначення сторонами. Орієнтовну суму відшкодування вартості комунальних послуг визначено у розмірі 75 200, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2013 році позивачем надано відповідачу послуг за договором № 23 від 12.08.2013 р. на загальну суму 69 452, 21 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами відшкодування комунальних послуг, засвідчені копії яких долучено до справи.
Також наявними у справі актами відшкодування комунальних послуг, підписаними сторонами, підтверджується надання позивачем послуг за договором № 23 від 12.08.2013 р. за період з січня до липня 2014 року на загальну суму 60 539, 65 грн.
При цьому, долученими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також засвідченими копіями платіжних доручень, підтверджується оплата відповідачем вартості послуг, наданих у 2013 році на суму 49 731, 46 грн. та послуг, наданих за період з січня до липня 2014 року, на суму 41 623, 44 грн.
Водночас, суд відзначає, що при вирішенні даного спору судом не враховується оплата відповідачем послуг за серпень 2014 року, оскільки в межах даного спору позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з січня до липня 2014 року, в той час як суд не наділений повноваженнями виходу за межі позовних вимог за власною ініціативою.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 23 від 12.08.2013 р. щодо відшкодування послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 92 755, 49 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
За змістом поданих у процесі провадження у справі пояснень позивача, заявлена до стягнення сума складається із заборгованості відповідача перед Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за 2012 рік у розмірі 17 048, 66 грн., право вимоги сплати якої перейшло до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації у процесі реорганізації відповідно до передавального балансу на 20.06.2013 р., а також заборгованості за послуги, надані позивачем у 2013 році у розмірі 19 720, 48 грн. та послуги, надані за період з січня до липня 2014 року у розмірі 44 420, 95 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.
Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги наявні справі акти відшкодування комунальних послуг, які відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують здійснення господарської операції, суд відзначає, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за договором № 23 від 12.08.2013 р. за період з січня 2013 року до липня 2014 року на загальну суму 129 991, 86 грн.
Крім того, в матеріалах справи містяться докази оплати послуг, наданих за договором № 23 від 12.08.2013 р. за період з січня 2013 року до липня 2014 року на суму 91 355, 90 грн.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 23 від 12.08.2013 р. за період з січня 2013 року до липня 2014 року у розмірі 38 636, 96 грн.
Що ж до посилань позивача на наявність у відповідача заборгованості за 2012 рік у розмірі 17 048, 66 грн., суд відзначає, що відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.
Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, розглядаючи спір по суті, суд виходить із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань позову та встановлює наявність або відсутність обставин, з якими позивач пов'язує свої вимоги виключно в межах наведених позивачем підстав.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги у даній справі, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору № 23 від 12.08.2013 р.
При цьому, умови вказаного договору поширюються на відносини сторін, що виникли з 01.01.2013 р., а відтак - відносини між сторонами, які не охоплюються вказаним договором не є предметом розгляду в межах даної конкретної справи.
Між тим, заяв про зміну підстав позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем не заявлялось, в той час як суд позбавлений права виходу за межі позовних вимог за власною ініціативою.
Тож, виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 23 від 12.08.2013 р. у розмірі 17 048, 66 грн. за послуги, які надавались у 2012 році суд визнає необґрунтованими та відмовляє у задоволенні позову в цій частині із заявлених позивачем підстав
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 337, 97 грн. - інфляційних втрат, 5 344, 16 грн. - пені та 1 134, 94 грн. - 3 % річних.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В той же час, неустойка за змістом норм Цивільного кодексу України є видом забезпечення виконання зобов'язань та відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Тож, приймаючи до уваги, що сторонами не дотримано письмової форми правочину щодо забезпечення зобов'язання у вигляді неустойки, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення пені.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Враховуючи, що відповідач здійснював оплату послуг за договором № 23 від 12.08.2013 р. з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача за період з 01.07.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 21.07.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, розмір інфляційних втрат становить 7 337, 97 грн. та 1 134, 94 грн. - 3 % річних
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці розрахунку інфляційних втрат та згідно розрахунку суду втрати позивача від знецінення національної валюти становлять 4 575, 15 грн.
Розрахунок 3 % позивачем виконано арифметично вірно та не перевищує розрахунок суду.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог та наведених обґрунтувань, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (04047, м. Київ, вул. Вишгородська, 21, код ЄДРПОУ 14372952), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 143, код ЄДРПОУ 34926981) заборгованість у розмірі 38 636, 96 (тридцять вісім тисяч шістсот тридцять шість тисяч грн. 96 коп.) грн., 4 575, 15 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять грн. 15 коп.) грн. - інфляційних втрат, 1 134, 94 (одна тисяча сто тридцять чотири грн. 94 коп.) грн. - 3 % річних та 1 409, 09 (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 09 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині у задоволення позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 28.11.2014 р.
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Гулевець О.В.
Бондаренко Г.П.