ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22275/14 08.12.14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари»
доКиївської морської школи товариства сприяння обороні України
простягнення збитків у розмірі 500 000,00 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Андрієнко С.В., Нечитайло О.В.
від відповідача:Хурсевич В.А., Єфремова О.М.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської морської школи товариства сприяння обороні України (надалі - «Морська школа») про стягнення збитків у розмірі 500 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №45 від 01.10.2013 р., позивач зазнав реальних збитків на суму 100 000,00 грн., а також збитків у вигляді неодержаного прибутку у розмірі 400 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.11.2014 р.
05.11.2014 р. до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача додатково до суми судового збору витрат на оплату послуг адвоката, сплачених за подання позову у даній справі.
Крім того, 05.11.2014 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що заявлені до стягнення реальні збитки були спричинені ним внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань, які не залежали від вини відповідача, а заявлена до стягнення упущена вигода не обґрунтована та непідтверджена належним чином.
В судовому засіданні 05.11.2014 р. судом оголошувалась перерва до 08.12.2014 р.
Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представники відповідача в судове засідання з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.10.2013 р. між Морською школою (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №45 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в орендне користування приміщення для розташування (офісу, виставочно-торгівельного залу для профгрупи) 35 кв.м на 4-му поверсі в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Володимира Сосюри, 5, м. Київ, 02090, що є власністю орендодавця на підставі свідоцтва серії НБ №01000812 про право власності на нежилий будинок, видане 18.09.1997 р. Київською міською державною адміністрацією.
Згідно з п. 7.2 Договору він діє з 01.10.2013 р. по 01.10.2014 р.
За актом прийому-передачі приміщення від 01.10.2013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, розташоване на 4-му поверсі за адресою: вул. Володимира Сосюри, 5, м. Київ, загальною площею 35 кв.м з 01.10.2013 р.
Листом №45 від 07.05.2014 р. відповідач звернувся до Товариства з вимогою звільнити займане приміщення, орендоване за Договором, у строк до 08.05.2014 р. у зв'язку з неналежним виконанням умов такого договору.
01.06.2014 р. комісія у складі працівників Товариства склали акт блокування відповідачем офісного приміщення шляхом заблокування вхідних дверей та опломбування їх двома стрічками із печатками відповідача.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині надання безперешкодного доступу до об'єкту оренди, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 400 000,00 грн. та реальні збитки у розмірі 100 000,00 грн.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Обґрунтовуючи завдані збитки позивач посилається на наступні обставини.
01.05.2014 р. між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інвест» (продавець) було укладено угоду купівлі-продажу №16/1, згідно умов якої продавець зобов'язався продати покупцю товар - олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки «П» та моркву сушену вагову фасовану у гофротару на умовах дійсної угоди, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даної угоди. Загальна вартість товару була визначена сторонами у розмірі 356 400,00 грн., яку покупець мав оплатити на умовах 100% передплати в національній валюті України на поточний рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.
На виконання умов вказаної угоди продавцем було виставлено рахунки-фактури №РН-00016 від 21.05.2014 р. та №РН-00018 від 25.05.2014 р.
Позивач вказує, що придбану згідно умов угоди №16/1 від 01.05.2014 р. продукцію він мав намір вподальшому реалізувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорум Люкс» на підставі угоди купівлі-продажу №52 від 05.05.2014 р.
При цьому, оскільки відповідачем було з 01.06.2014 р. заблоковано вхід до офісного приміщення, в якому знаходилася система клієнт-банку Товариства, воно було позбавлене можливості оплатити продукцію, придбану за угодою №16/1 від 01.05.2014 р., а також продати її на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорум Люкс» на виконання угоди купівлі-продажу №52 від 05.05.2014 р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В той же час суд відзначає, що згідно умов п. 3.1 угоди №16/1 від 01.05.2014 р. Товариством мали бути оплачені виставлені рахунки-фактури протягом 3 банківських днів з їх отримання.
Долучені до позовної заяви копії рахунків-фактур №РН-00016 від 21.05.2014 р. та №РН-00018 від 25.05.2014 р. не містять жодних позначок про те, що позивач отримав такі рахунки-фактури пізніше від дати їх виставлення, а відтак суд приходить до висновку, що датою отримання вказаних рахунків фактур є саме 21.05.2014 р. та 25.05.2014 р. відповідно.
Більш того, надана в судовому засіданні 08.12.2014 р. копія рахунку фактури №РН-00016 від 21.05.2014 р., яка містить позначку про отримання « 30.05.2014 р.» не приймається судом в якості належного доказу, оскільки додана до позовної заяви копія такого рахунку вказаної позначки не містила, а відтак могла бути виготовлена проставлена значно пізніше.
Таким чином, з урахуванням положень п. 3.1 угоди №16/1 від 01.05.2014 р., продукція мала бути оплачена позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інвест» до 26.05.2014 р. та 28.05.2014 р. відповідно.
Разом з тим, як вбачається із пояснень представника позивача, недопущення його відповідачем до орендованого приміщення відбулося з 01.06.2014 р., а відтак позивач мав достатньо часу для належного виконання зобов'язання з оплати продукції за угодою №16/1 від 01.05.2014 р., оскільки з 26.05.2014 р. по 01.06.2014 р. орендоване приміщення не було заблоковано і Товариство мало до нього вільний доступ.
Більш того, суд критично оцінює наявний в матеріалах справи акт блокування офісного приміщення від 01.06.2014 р., оскільки вказаний акт складений в односторонньому порядку працівниками Товариства без повідомлення відповідача про час та місце складання такого акту.
Вказані обставини свідчать про відсутність вини Морської школи у неналежному виконанні Товариством умов угоди №16/1 від 01.05.2014 р. у вигляді неперерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інвест» грошових коштів в якості оплати вартості продукції.
Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.
Як вбачається із матеріалів справи, з моменту виставлення рахунків-фактур Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Інвест» та до моменту спливу строку їх оплати позивачем не було вчинено жодних дій з метою отримання у власність спірної продукції (тобто, належної її оплати), і, як наслідок, її подальшого перепродажу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорум Люкс».
Наведені обставини свідчать про недоведеність позивачем вини відповідача у завданні позивачеві збитків у вигляді реальних витрат у розмірі 100 000,00 грн., а також упущеної вигоди у розмірі 400 000,00 грн., що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків на заявлену суму.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Товариства правових підстав необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.12.2014 р.
Суддя В.П. Босий