08.12.14р. Справа № 904/7743/14
За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості в порядку регресу у розмірі 24 748 грн. 98 коп.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Розумовський В.В., дов. від 25.12.2013 року б/н
Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Арсенал Страхування" (надалі Позивач), звернулося з позовом до Дочірнього підприємства „Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (надалі Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача в порядку регресу суму коштів в розмірі 24748 грн. 98 коп.
Заявлені позовні вимоги, мотивовані тим, що 13.01.2013 року на автодорозі Т-04-12, 18 км. + 500 м. Дніпропетровської області, внаслідок порушення вимог ст. 12 Закону України „Про дорожній рух", а саме не забезпечення обробки покриття проїзної частини автодороги проти льодовими матеріалами, сталася дорожньо-транспортна пригоду за участю застрахованого Позивачем автомобіля „Lifan 320", д/н АЕ9881НВ, під керуванням Чугунової Н.П., якому спричинені значні механічні пошкодження. На виконання умов договору добровільного страхування, Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 24208 грн. 98 коп., і вимагає стягнення зазначеної суми в порядку регресу з Відповідача, як особи, що є відповідальною за спричинені збитки.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ділянка автодороги Т-04-12, 18 км. + 500 м. не є автодорогою загального користування, і згідно класифікації автомобільних доріг, належить до вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, та перебуває у комунальній власності. При цьому, Відповідач зазначає, що згідно із законом на нього не покладено відповідальність за утримання автодоріг зазначеної категорії, а будь-яких договорів щодо виконання робіт на дорогах комунальної власності на 2013 рік з відповідачем укладено не було.
Третя особа надала суду свої письмові пояснення, в яких зазначила, що згідно договору, укладеного між Службою автомобільних доріг в Дніпропетровській області та Відповідачем, останній, як підрядник виконує роботи з утримання мережі автомобільних доріг загального користування в Дніпропетровській області, які знаходяться в державній власності та перебувають на балансі Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області. Ділянка автодороги Т-04-12, 18 км. + 500 м. (згідно класифікації автомобільних доріг, наведеної в ст. 5 Закону України „Про автомобільні дороги") належить до вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, і згідно ст. 16 названого Закону, перебуває в комунальній власності.
Позивач подав заперечення на відзив, в яких вказує, що доводи Відповідача відносно того, що ділянка автодороги Т-04-12, 18 км. + 500 м. ним не обслуговується, не мають значення з огляду на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлено, що відповідальною особою за належне утримання автодороги Т-04-12 в зимовий час є Занесиголова О.О., який являється працівником Відповідача.
11.12.2014 року від Позивача надійшло клопотання про розгляду справи без участі його представника.
В судовому засіданні 08.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, господарський суд, -
13.01.2013 року на автодорозі Т-04-12 Дніпродзержинськ-шульгівка-Михайлівка-Котовка-Перещепине-Чернявщина-Жемчужне, зокрема, на її ділянці - 18 км. + 500 м., внаслідок не забезпечення обробки покриття проїзної частини автодороги проти льодовими матеріалами, сталася дорожньо-транспортна пригоду за участю автомобіля „Lifan 320", д/н АЕ9881НВ, під керуванням Чугунової Н.П., якому спричинені механічні пошкодження.
Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 942/12-Тз/Дп/01 від 02.12.2012 року, укладеного між Позивачем (Страховик) та Чугуновим В.А. (Страхувальником), автомобіль „Lifan 320" д/н АЕ9881НВ був застрахований, в тому числі, на випадок ДТП.
Як стверджує Позивач в своєму позові, в рамках зазначеного вище договору, ним було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 24208 грн. 98 коп., крім того, Позивач зазначає, що він поніс додаткові витрати в розмірі 500,00 грн. та 40,00 грн. на оплату послуг експерта та відправку телеграм.
Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, по справі про адміністративне правопорушення № 209/181/13-п від 24.01.2013 року, встановлено, що станом на 12.20 год. 13.01.2013 року Занесиголова О.О., являючись відповідальною особою за належне утримання автодороги Т-04-12 в зимовий період, не забезпечив обробку покриття проїзної частини автодороги проти льодовим матеріалом, в результаті чого на 18 км. + 500 м. був пошкоджений автомобіль „Lifan 320" д/н АЕ9881НВ.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", яка узгоджується з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1172 ЦК України, передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Посилаючись на вказані вище норми матеріального права, Позивач стверджує, що згідно постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, по справі про адміністративне правопорушення № 209/181/13-п від 24.01.2013 року, особою, відповідальною спричиненні збитків, є Занесиголова О.О., який являється працівником Відповідача, в зв'язку з чим, останній має відшкодувати зазначені збитки.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що даний позов подано Позивачем до неналежного Відповідача - ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", що є підставою для його відхилення в повному обсязі.
Відповідно до даних технічного паспорта автомобільної дороги Т-04-12, ділянка зазначеної автодороги від 0 км. + 000 м. до 18 км. + 790 м., є міською ділянкою м. Дніпродзержинська в обох напрямках, та перебуває у віданні відповідного органу місцевого самоврядування. Водночас, ділянка зазначеної автодороги, яка перебуває на обслуговуванні Відповідача, починається лише з відмітки 18 км. + 790 м.
Таким чином, обов'язок з утримання проїзної частини ділянки автодороги Т-04-12, включаючи ділянку на умовній відмітці 18 км. + 500 м, покладається на відповідний орган місцевого самоврядування, у віданні якого перебуває зазначена ділянка автодороги, що в свою чергу виключає відповідний обов'язок у підприємства Відповідача, яке не здійснює його обслуговування.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлено діяння, та особа, що його вчинила, не мають значення для вирішення питання про покладення на Відповідача відповідальності за наслідки такого діяння, адже не забезпечення належного утримання ділянки автодороги, яка не перебуває на обслуговуванні Відповідача, свідчить про те, що спричинені збитки, фактично не пов'язані з виконанням винною особою трудових (службових) відносин з Відповідачем, що виключає підстави для застосування ст. 1172 ЦК України.
На підставі викладеного з огляду на відсутність підстав для покладення на Відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків, спричинених неналежним утриманням автомобільної дороги Т-04-12, в частині її ділянки на відмітці 18 км. + 500 м, в задоволенні позову до зазначеної особи слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати у справі покласти на Позивача.
Повне рішення складено 15.12.2014
Суддя О.В. Ліпинський