15 грудня 2014 р.Справа № 235/5112/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2014р. по справі № 235/5112/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника,
В вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є вдовою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліда війни ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 процентів пенсії за віком померлого годувальника. На думку позивача, її померлий чоловік відповідно до статей 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мав право на отримання державної пенсії для інвалідів ІІ групи в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Крім цього, відповідно до статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Також позивачу як дружині померлого інваліда війни повинна бути підвищена пенсія на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В зв'язку з тим, що зазначені виплати були проведені у значно меншому розмірі, позивач звернулася 15 вересня 2014 року до управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області із заявою про перерахунок призначеної пенсії, але відповідач відмовив у цьому.
Просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до чинного законодавства України;
зобов'язати відповідача у відповідності до статей 49, 50, 52, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахувати позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника з розрахунку 50 процентів пенсії, встановленої для учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліда ІІ групи: державної пенсії, встановленої в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії - 75 процентів мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 50 грн. -щомісячної грошової допомоги ,яка передбачена для інвалідів 2 групи Законом України « Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни».
Постановою Красноармійський міськрайонний суд Донецької області від 27 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Красноармійському районі Донецької області щодо нарахування та виплати позивачу з 23 березня 2014 року пенсії за втратою годувальника як вдові інваліда 2 групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС всупереч положень ст. ст. 52,54,67,71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату з 23 березня 2014 року ОСОБА_1 пенсії за втратою годувальника як вдові інваліда 2 групи по захворювання, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 50 % основної державної пенсії на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі не нижче від 8-ти мінімальних пенсій за віком, та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі 50 % мінімальної пенсії за віком, за врахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області вказуючи на допущені, на його думку, судом першої інстанції порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що позивач є вдовою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліда війни ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника на одного утриманця.
Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 796-ХІІ (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року) щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, призначених померлому чоловіку позивача, а також щомісячної компенсації в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячної компенсації в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, передбаченої статтею 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідні роки, а не розміри твердих сум, що установлені постановами Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13 липня 2004 року № 894) та «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.
Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року не містить положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінювались і неконституційними не визнавались.
Враховуючи викладене, померлий чоловік позивача, якому було призначено пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мав право на отримання державної та додаткової пенсій, у розмірах, встановлених статтями 50 та 54 цього Закону та не позбавляє позивача права на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2014р. по справі № 235/5112/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О.