К/скарга №К-13831/06
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
18.10.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Пилипчук Н.Г.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача:не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції
в Запорізькій області
на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2005 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.01.2006 р.
у справі№ 6/175-23/187
за позовом Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал»
доЕнергодарської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
КП «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал» звернулось до суду з позовом до Енергодарської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000152310/0 від 01.04.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 125683 грн., в т.ч. 104000 грн. - основний платіж, 21683 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.10.2005 р., залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.01.2006 р., позов задоволено. Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем всупереч пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не враховано показники уточненої декларації поданої позивачем.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною Енергодарської ОДПІ, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що судами при прийнятті рішень не враховано п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого позивач зобов'язаний був до початку його перевірки відповідачем самостійно виявити факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та надати уточнюючий розрахунок. Позивач виправлену декларацію в якій відображено зміни по нарахуванню амортизаційних відрахувань, не враховані в раніше наданих деклараціях, подав відповідачу в останній день перевірки 30.03.2004 р.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не подав.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведена комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового і валютного законодавства за період з 12.02.2003 р. по 31.12.2003 р. за результатами якої складено акт від 31.03.2004 р.
На підставі акту перевірку прийнято оспорюване повідомлення-рішення №0000152310/0 від 01.04.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 125683 грн., у тому числі: 104000 грн. основний платіж та 21683 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Зокрема, перевіркою встановлено порушення позивачем абз.5 пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з віднесенням останнім до складу валових витрат у повному обсязі вартості оренди автомобілів у фізичних осіб у сумі 4382,69 грн.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не дозволяється, згідно п.5.11 ст.5 цього Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Як встановлено у справі, позивач договорів оперативного лізингу (оренди) з фізичними особами не укладав, власні автомобілі використовувались працівниками для виробничих потреб, у зв'язку з чим фактично таким працівникам виплачувалась компенсація. Порядок документального оформлення господарської операції по використанню працівником власного інструмента для потреб підприємства, законодавством про працю не визначений, тому підставою для виплат цієї компенсації були накази керівника. У бухгалтерському обліку така операція визнається витратами звітного періоду, суми компенсації відображаються на рахунках обліку витрат, а в податковому обліку включаються до складу валових витрат звітного періоду з відображенням в декларації по прибутку підприємства.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що за використання власного автомобіля для потреб підприємства, працівник має право на одержання компенсації за знос автомобіля в розмірі, погодженому з власником, та про віднесення витрат по компенсації за знос власних автомобілів працівників підприємства до складу валових витрат позивача.
Крім того, як встановлено у справі на підставі розпоряджень міського голови, згідно авізо, актів приймання-передачі основних фондів від ВП «Запорізька АЕС», Комунального житлово-експлуатаційного підприємства, комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» позивачем було отримано основні засоби.
Оскільки власником підприємства позивача, форма власності якого - комунальна, є місцеві органи влади, то основні фонди, передані за рішенням місцевих органів влади, є для останніх отриманням права на управління, включаючи отримання відповідної частини прибутку підприємства.
Згідно пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат - вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством, зокрема: якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади, у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень.
Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю.
Пп.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи.
Оскільки отримання основних фондів комунальним підприємством позивача, відповідає ознакам пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то такі основні фонди підлягають амортизації, так як термін «балансова вартість» у цьому підпункті та в пп. 8.3.1 та 8.3.2 цього Закону становлять за своїм змістом тотожне поняття та застосовуються у законі з метою податкового обліку з податку на прибуток.
Позивачем на отримані основні засоби нараховано суму амортизаційних відрахувань відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які проте не були включені в декларацію про прибуток підприємства в рядок 07 за 2 квартал 2003 р., 1 півріччя 2003 р., 9 місяців 2003 р., та 2003 рік, тим самим позивачем збільшено оподатковуваний прибуток підприємства та податкові зобов'язання по прибутку підприємства.
З метою виправлення помилки позивачем, у відповідності з приписами п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в період проведення перевірки подано уточнений розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по рядку 3.
Відповідачем, в порушення пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», уточнений розрахунок до уваги не прийнято.
Крім того, слід зазначити, що п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» врегульовано випадки в разі самостійного виявлення платником податку факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваного повідомлення-рішення та визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.01.2006 р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2005 р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
Н.Г.Пилипчук
О.А.Сергейчук
О.І.Степашко
Повний текст ухвали складено 23.10.2006 р.