Справа № 579/1569/14-ц
2/579/387/14
09 грудня 2014 року Кролевецький районний суд Сумської області
у складі: судді - Ольховик А.І.,
за участі секретаря - Малик Г.М.,
з участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Юли Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з жовтня 2013 року він працював на посаді начальника відділу буріння у товаристві з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія». 29 вересня 2014 року він написав заяву про звільнення за ст. 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням), у якій зазначив дату звільнення - 13 жовтня 2014 року, тобто у відповідності до вимог статті 38 КЗпП України, в якій зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
30 вересня 2014 року та 01 жовтня 2014 року він перебував на робочому місці та виконував свої функціональні обов'язки. 02 жовтня 2014 жовтня, у зв'язку з захворюванням був змушений піти на лікарняний, разом з тим, на адресу ТОВ «Київська бурова компанія» ним була направлена заява про відкликання заяви про звільнення від 29.09.2014 року, оскільки він мав намір надалі працювати на займаній посаді у ТОВ «Київська бурова компанія» та виконувати свої обов'язки, в заяві він також повідомив про перебування на лікарняному.
17 жовтня 2014 року позивач вийшов на роботу після лікарняного і директор ТОВ «Київська бурова компанія» йому повідомила, що відповідно до наказу від 30 вересня 2014 року № 24 його звільнено з займаної посади начальника відділу буріння з 30 вересня 2014 року за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням, тобто за два тижні до встановленого строку, не надавши при цьому жодних пояснень, також керівництво не врахувало, що 30 вересня та 1 жовтня 2014 року він працював.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Однак, 30 вересня та 01 жовтня 2014 року, коли позивач перебував на роботі, його не було ознайомлено з наказом від 30.09.2014року № 24 згідно законодавства та не здійснено відповідних розрахунків. З зазначеного він зробив висновки, що наказ від 30.09.2014 року № 24 про його звільнення було видано та оформлено не 30 вересня 2014 року, а під час перебування його на лікарняному. Також у наказі про звільнення відсутній запис стосовно належних йому розрахунків: кількість днів відпустки, належні платежі, у тому числі заробітна плата тощо. Трудову книжку йому не було видано, вона знаходиться у ТОВ «Київська бурова компанія».
Посилаючись на вказане позивач просить:
- скасувати наказ №24 від 30.09.2014 року Про звільнення ОСОБА_1;
- поновити його на роботі на посаді начальника відділу буріння в ТОВ «Київська бурова компанія»;
- стягнути з ТОВ «Київська бурова компанія» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу .
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
Позивач в судовому засіданні посилається також на ті обставини, що по суті директор ТОВ "Київська бурова компанія Юла Н.К. змусила його написати заяву про звільнення за власним бажанням, посилаючись на те, що працівники бригади вимагають від неї його звільнення. 30 вересня 2014 року та 1 жовтня 2014 року він виходив на роботу, працював, хоча директор змушувала його покинути робоче місце. Коли після лікарняного 17 жовтня 2014 року він вийшов на роботу, то від директора дізнався, що його заяву про відкликання заяви про звільнення вони не забрали із поштового відділення, хоча знали, що від нього надійшов лист з повідомленням на адресу підприємства.
Представник відповідача, директор підприємства Юла Н.К. в судовому засіданні позов не визнала та дала пояснення про те, що в жовтні 2013 року позивач був прийнятий на роботу в ТОВ "Київська бурова компанія" на посаду начальника відділу буріння. До нього на протязі часу його роботи на підприємстві виникали питання з приводу неналежного виконання своїх службових обов'язків. Але, зважаючи, що він ще не багато працює на підприємстві, має молодий вік, до нього не застосовувались заходи дисциплінарного і матеріального характеру. 23 вересня 2014 року за вимогою працівників підприємства проведені загальні збори, на яких прийняте рішення зняти з займаної посади інженера по бурінню ОСОБА_1 Вона визнає, що пропонувала ОСОБА_1 написати заяву про звільнення за власним бажанням. 30 вересня і 1 жовтня 2014 року він був на підприємстві, але вона його не допустила до роботи і в табелі обліку робочого часу за 30 вересня 2014 року у нього не стоїть робочий день. Звільнений позивач за власним бажанням з 30 вересня 2014 року. На адресу підприємства в період з 1 по 17 жовтня 2014 року надійшов лист з повідомленням від позивача, але вони його не забрали в поштовому відділенні, зважаючи, що він вже звільнений з роботи. Розрахунок з позивачем не проведений, трудова книжка йому не видана.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Позивач працював на посаді начальника відділу буріння ТОВ "Київська бурова компанія". 29 вересня 2014 року ним подана заява на ім'я директора компанії про звільнення його за ст.38 КЗпП України з 13 жовтня 2014 року (а.с.38). Наказом від 30 вересня 2014 року № 24 ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади начальника відділу буріння з 30 вересня 2014 року за власним бажанням (а.с.4), з яким він був ознайомлений 17 жовтня 2014 року, про що зазначено в наказі, та позивачем також в ньому зазначено, що ним 2 жовтня 2014 року була подана заява про відкликання заяви про звільнення і про те, що він з 2 по 16 жовтня 2014 року знаходився на лікарняному.
Згідно листка непрацездатності вбачається, що позивач з 2 по 16 жовтня 2014 року перебував на лікарняному і йому потрібно стати до роботи 17 жовтня 2014 року (а.с.8).
2 жовтня 2014 року позивач своєю заявою (а.с.5) відкликав заяву про звільнення за власним бажанням від 29.09.2014 року, яку надіслав цінним листом до ТОВ "Київська бурова компанія"(а.с.6-7).
Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні. Якщо після закінчення строку попередження про звільнення працівник не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою. Він також не вправі звільнити працівника до закінчення строку попередження, якщо той цього не просить, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Водночас працівникові дається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням і це є безумовним правом працівника.
Як убачається із заяви позивача про звільнення з роботи за власним бажанням та наказу про його звільнення, він був звільнений до закінчення строку попередження про розірвання трудового договору, хоча не просив про це у своїй заяві. Крім того 2 жовтня 2014 року він, знаходячись на лікарняному відкликав свою заяву про звільнення, направивши заяву про відкликання заяви про звільнення цінним листом на адресу компанії. В період строку попередження позивач знаходився на лікарняному з 2 по 16 жовтня 2013 року, а коли вийшов 17 жовтня 2014 року на роботу його було повідомлено, що він звільнений з роботи з 30 вересня 2014 року.
Судом також встановлено, що директор компанії звернулась до позивача з вимогою написати заяву про розірвання трудового договору за власним бажанням та те, що на його місце не було запрошено іншого працівника.
Вказані встановлені судом обставини підтверджуються поясненнями позивача, матеріалами справи та поясненнями директора компанії, яка в судовому засіданні не заперечувала встановлених судом обставин.
При цьому, суд не може взяти до уваги пояснення представника відповідача-директора компанії Юли Н.К., що звільнення позивача було обумовлене тим, що він не на належному рівні виконував свої службові обов'язки, так як вказані нею обставини можуть бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а не з ініціативи працівника.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням трудового законодавства, порушують трудові права позивача з боку відповідача, а тому підлягають судовому захисту шляхом поновлення на роботі відповідно до ст. 235 КЗпП України. Відповідно до цього закону при винесенні рішення про поновлення на роботі слід вирішити питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до наданої відповідачем довідки про середньомісячний і середньоденний заробіток, з якою згоден позивач, його середньоденна заробітна плата складає 28,79 грн. (а.с. 40). Час вимушеного прогулу складає: жовтень - 23 дні, листопад- 20 днів, грудень - 7 днів, всього 50 днів. Заробітна плата за час вимушеного прогулу складе 28,79 грн.х50 днів=1439,50 грн. Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача.
На підставі ст. ст.38, 235, 236 Кодексу законів про працю України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 88, п.п. 2,4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України,-
позов задовольнити.
Скасувати наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія» від 30 вересня 2014 року №24 про звільнення ОСОБА_1 з 30 вересня 2014 року за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням із займаної посади начальника відділу буріння.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу буріння в товаристві з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія» з 1 жовтня 2014 року.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 50 робочих днів з 1 жовтня 2014 року і по 9 грудня 2014 року включно в сумі 1439 грн. 50 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія» в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
Допустити негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі і виплати заробітної плати за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя А. І. Ольховик