Справа № 577/5756/14-а
Провадження № 2-а/577/120/14
"11" грудня 2014 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
судді Лебедько М.М.,
при секретарі Козаковій Н.О.,
з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі та Конотопському районі про визнання дій неправомірними, зобов"язання провести нарахування та виплату коштів,
21.11.2014р. ОСОБА_3 звернувся до суду зі вказаним вище адміністративним позовом.
Обгрунтувуючи вимог тим, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 3-ї групи щодо якої встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою. Перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Конотопі та Конотопському районі де отримує пенсію відповідно до статусу. Натомість з 20.05.2014 по 02.08.2014 виплати здійснювались не в розмірах визначених Законом Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі Закон № 796-ХІІ), а згідно Постанови КМ України, що призвело до суттєвого її зменшення і як наслідок порушення його прав.
У судовому засіданні ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності і в інтересах ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача-головний спеціаліст юристконсульт юридичного відділу ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечує, стверджуючи, що у період з 20.05.2014 по 02.08.2014 ОСОБА_3, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримував пенсію у розмірах визначених Постановою КМ України №1210 від 23.11.2011, а не Закону № 796-ХІІ. При цьому, на її переконання, ніякого порушення прав позивача не було.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1-ї категорії, інвалідом 3-ї групи, отримує пенсію в УПФУ в м.Конотопі та Конотопському районі. У період з 20.05.2014 по 02.08.2014 йому виплачувалась пенсія виходячи з розмірів визначених Постановою КМ України №1210 від 23.11.2011, а не Законом № 796-ХІІ.
Ці обставини визнані сторонами, а тому не підлягають доказуванню. (ст.72 КАС України)
Відповідно до ст.49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За приписом ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст.50 цього Закону інвалідам 3 групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до ст.53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Статтями 50, 54 вказаного Закону передбачено, що порядок обчислення підвищення до пенсії визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного положення 23.11.2011. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1210 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у відповідності до якої, як встановлено судом під час розгляду справи, позивачу і провадиться нарахування та виплата основної і додаткової пенсій, зокрема, і у спірний період.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Положення п.28 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI, яким були внесені зміни до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" і які обмежували права громадян щодо виплати підвищення до пенсії Рішенням Конституційного суду України у справі №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вище наведені положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ є чинними у редакції до внесення змін до них Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
На час розгляду даного спору Закони "Про державний бюджет України на 2011 рік", "Про державний бюджет України на 2012 рік" та "Про державний бюджет України на 2013 рік" втратили чинність, а Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII, який діє з 01.01.2014 (п.1 Прикінцевих положень Закону) обмежень щодо застосування норм Закону № 796-ХІІ встановлено не було аж до прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №1622-VІІ від 31.07.2014, що набрав чинності 03.08.2014 за яким Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення в 2014 році розміру виплат, передбачених, зокрема, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно роз'яснень, що містяться у п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №4 від 16.03.2012 (із послідуючими змінами і доповненнями) "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012р. визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про відсутність обмеження щодо застосування норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в період з 13.05.2014 по 02.08.2014, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №1622-VІІ від 31.07.2014 року.
У ч. 2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Отже, виплачуючи ОСОБА_3 основну та додаткову пенсії у період з 20.05.2014 по 02.08.2014 в розмірах встановлених Постановою КМ України, а не - передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому право позивача підлягає судовому захисту.
Керуючись: Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 3, 10, 69-71, 94, 99, 100, 158-161, 256 ч.1 п.1 КАС України суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі та Конотопському районі щодо невиплати ОСОБА_3 в повному обсязі державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 20.05.2014 року по 02.08.2014 року.
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі та Конотопському районі провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_3 пенсії по інвалідності, щодо якої встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, передбаченої ч.4 ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку шість мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, передбаченої ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, що визначаються на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", за період з 20.05.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням вже виплачених коштів.
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі та Конотопському районі виконати постанову негайно в межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Харьківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення в повному обсязі виготовлене 12 грудня 2014 року.
Суддя: М. М. Лебедько