Справа № 591/7794/14-а
Провадження № 2-а/591/459/14
08 грудня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Бурда Б.В,
при секретарі - Дворядкіній М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Сумської міської громадської організації «Об'єднані будинкові комітети» до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач, якій є громадською організацією та діє в інтересах мешканців м. Суми власників квартир, свої вимоги мотивує тим, що 29.04.2014 року відповідачем було прийняте рішення № 197 «Про заходи щодо забезпечення жителів міста послугами з управління будинком, спорудою або групою будинків, що перебувають у власності територіальної громади міста Суми». Зазначив, що вказане рішення відповідача не відповідає вимогам закону, оскільки вказане рішення прийняте з порушенням встановленої процедури. Окрім того, пунктом 1 вказаного рішення доручено КП «Сумижитло» здійснювати управління будинками, спорудами або групою будинків, які знаходяться в комунальній власності, але при цьому не конкретизовано якими саме майном доручено управління, що призводить включення до відання КП «Сумижитло» усього житлового фонду багатоквартирних будинків м. Суми, який не є власністю територіальної громади. Зазначив, що вказаним рішенням порушуються права співвласників будинків на самостійне визначення виконавців комунальних послуг. Тому просить визнати протиправним т скасувати оспорюване рішення відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи, але його представник до суду не з'явився. Представником відповідача подані письмові заперечення проти позову, які зводяться до того, що оспорювань рішення вже скасоване, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами наданими суду, вважає за необхідне частково задовольнити позов з наступних підстав.
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Сумської міської ради 29 квітня 2014 року прийняте рішення № 197 «Про заходи щодо забезпечення жителів міста послугами з управління будинком, спорудою або групою будинків, що перебувають у власності територіальної громади міста Суми».
Вказаним рішенням КП «Сумижитло», як балансоутримувачу, доручено здійснювати управління будинком, спорудою або групою будинків, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Суми (п.1); рекомендовано КП «Сумижитло», як балансоутримувачу, або уповноваженій особі (відділ житлового господарства Сумської міської ради) провести конкурс на визначення виконавців житлово-комунальних послуг згідно з чинним законодавством (п.2); прийнято до уваги, що особою, яка здійснює управління будинком є: у разі самоуправління будинком - власники, співвласники будинку, створені ним органи, організації та об'єднання або балансоутримувач чи будь-яка інша особа, яка уповноважена від імені власників, співвласників будинку виконувати функції з управління будинком; у разі здійснення управління будинком відповідно до договору із власником, співвласниками усіх житлових і нежитлових приміщень об'єкта або за їх дорученням із балансоутримувачем (далі-Замовник) - управитель. Управитель визначається власниками, співвласниками або за їх дорученням балансоутримувачем у встановленому законодавством порядку (п.3). Для здійснення функції з управління будинком, власники, співвласники можуть самостійно укладати з управителем договір, що оформляється відповідно до законодавства, або уповноважити будь-яку іншу особу на здійснення від їх імені таких дій. Протягом двох місяців з моменту укладання вищевказаних договорів на управління КП «Сумижитло» передає вказані об'єкти управителю та виключає їх з переліку об'єктів власного управління.(п.4).
З преамбули вказаного рішення вбачається, що воно видане « З метою забезпечення жителів міста Суми якісними та безперебійними житлово-комунальними послугами, відповідно до пункту 4 частини першої статті 7, статей 13, 21, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розділів 2, 3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60, Правил управління будинком, спорудою житловим комплексом або комплексом будинків і споруд затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 № 13, керуючись підпунктом 1 пункту «а» частини першої статті 30, частиною першою статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
На думку суду вказане рішення відповідач не відповідає вимогам закону з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Підпунктом 1 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
При цьому, правовідносини, які виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовано положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з пп.4, 5, 6, 9 ч.1 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу. При цьому, організатором конкурсу є власник, балансоутримувач чи уповноважена ним особа.
За приписами ст. 1 вказаного Закону, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору
У свою чергу, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Встановлено, що КП «Сумижитло», яке за результатами прийняття спірного рішення перебрало на себе обов'язки з управляння будинками, не було забезпечено укладення договорів про надання послуг з управління будинками із споживачами, тобто власниками розташованих на відповідній території приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд.
Крім того, виходячи з положень п. 1 спірного рішення, відповідачем передбачено належність житлових будинків з приватизованими квартирами і спільним майном, а також відповідних прибудинкових територій до комунальної власності територіальної громади міста Суми.
В той же час, у відповідності до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
За положеннями ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).
Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень.
За положеннями ст. 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном. Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що співвласниками будинків і споруд, в тому числі й допоміжних приміщень, та прибудинкових територій є саме власники квартир та житлових приміщень, а не територіальна громада.
За законом, лише самі власники і співвласники будинків, розташованих на відповідній території, можуть вирішувати питання про передачу будинків на баланс конкретним суб'єктам господарювання щодо визначення управління будинками, а також визначати виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
За положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З огляду на встановлені вище факти та норми закону, суд приходить до висновку про те, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України та з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України. У зв'язку з чим, оспорюване рішення відповідача є незаконним.
Вказаний висновки суду також підтверджується тим, що 27.11.2014 року виконавчим комітетом СМР прийняте рішення № 589 «Про організацію проведення конкурсу по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків та з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що перебувають на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради» яким доручено провести конкурс для визначення виконавців послуг з управління та утримання будинками, спорудами або групою будинків, уповноважено відповідний орган СМР для організацію та проведення цих конкурсів та визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету СМР від 29.04.2014 року № 197 «Про заходи щодо забезпечення жителів міста послугами з управління будинком, спорудою або групою будинків, що перебувають у власності територіальної громади міста Суми»
Відповідно до положень п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законом України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. №7, у разі визнання акта незаконним, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати не чинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
В той же час, судом встановлено, що оспорюване рішення відповідача вже не є чинним, оскільки п. 8 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27.11.2014 року № 589 воно визнано таким, що втратило чинність. У зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про скасування рішення № 197.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та визнання протиправним рішення відповідача. В задоволенні позову в іншій частині суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог. Крім того, з місцевого бюджету м. Суми на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем на сплату судового збору судові витрати в розмірі 73,08 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 99-103, 160-163, 256 КАС України, суд, -
Позов Сумської міської громадської організації «Об'єднані будинкові комітети» задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 197 від 29.04.2014 року «Про заходи щодо забезпечення жителів міста послугами з управління будинком, спорудою або групою будинків, що перебувають у власності територіальної громади міста Суми».
В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.
Стягнути з місцевого бюджету м. Суми на користь Сумської міської громадської організації «Об'єднані будинкові комітети» 73,08. грн.. на відшкодування понесених по справі судових витрат.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови виготовлений 11 грудня 2014 року
Суддя