ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“20» жовтня 2006 р. №К-12901/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Карася О.В.
Конюшка К.В.
Маринчак Н.Є.
Пилипчук Н.Г.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: Шевцова Т.О. (дов. від 04.05.2006 р. №1646)
відповідача: Мотов В.О.(дов. від04.02.2006 р. №10)
розглянувши касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р.
у справі №37/106 (27/68)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вояджер»
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вояджер» (далі по тексту - позивач, ТОВ “Вояджер») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ( далі по тексту - відповідач, Нікопольська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.03.2005 р. №0003102342/2/8789.
15.03.2005 р. та 25.03.2005 р. ТОВ “Вояджер» доповнило свої позовні вимоги та просить також визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 24.11.2004 р. №0000882640/0/43660, від 21.12.2004 р. №0000882640/1/48569 та від 09.03.2005 р. №0000882640/2/5786.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 р. у справі №37/106 (27/68) (суддя Кеся Н.Б.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. (головуючий суддя - Кузнєцова І.Л., судді Чимбар Л.О., Швець В.В.), позовні вимоги ТОВ “Вояджер» задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 04.03.2005 р. №0003102342/2/8789; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Нікопольська ОДПІ не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. у справі №37/106 (27/68) подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 04.03.2005 р. №0003102342/2/8789 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Нікопольської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2005 р. в результаті апеляційного узгодження Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0003102342/2/8789, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій у розмірі 1 270 365,87 грн., в т.ч. 709 359,63 грн. основного платежу та 561 006,27 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
24.11.2004 р. Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000882640/0/43660, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 934,87 грн., в т.ч. 6 623,25 грн. основного платежу та 3 311,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В результаті апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 24.11.2004 р. №0000882640/0/43660 Нікопольською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2004 р. №0000882640/1/48569 та від 09.03.2005 р. №0000882640/2/5786
Податкові повідомлення-рішення від 04.03.2005 р. №0003102342/2/8789, від 24.11.2004 р. №0000882640/0/43660, від 21.12.2004 р. №0000882640/1/48569 та від 09.03.2005 р. №0000882640/2/5786 прийнято Нікопольською ОДПІ на підставі акту “Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Вояджер», (код ЄДРПОУ 24450375) за період діяльності з 01.10.2003 р. по 30.06.2004 р.» від 22.11.2004 р. №155/231.24450375.
1. В частині встановлення Актом перевірки обов'язку ТОВ “Вояджер» щодо необхідності нарахування відсотків у розмірі облікової ставки Національного Банку України по договору від 03.06.2002 р. №187/2 відповідно до вимог абз. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України та віднесення цих відсотків у розмірі 8 241,21 грн. до складу валових витрат відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про безпідставність таких висновків, оскільки в Акті перевірки відсутні відомості про наявність у позивача первинних документів, які б підтверджували проведення ним господарської операції по наданню позики з отриманням доходу у розмірі 8 241,21 грн. у вигляді процентів.
Крім того, на думку судової колегії, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що договір від 03.06.2002 р. №187/2 та ст. 374 Цивільного кодексу УРСР (яка застосовувалася до даних правовідносин на момент укладення договору) обов'язку сплати процентів позичальником не передбачала.
2. В частині встановлення Актом перевірки порушення позивачем п.п. 5.1.2 п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат сум нарахованих винагород по угодам щодо надання маркетингових послуг Приватним підприємством “ПДЕК» та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Солодовніковою О.В., відповідного зменшення валових витрат ТОВ “Вояджер» та донарахування податку на прибутку у розмірі 313 250,00 грн. Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про їх безпідставність, оскільки судами встановлено, що акти прийому-передачі виконаних робіт, якими засвідчувались укладення специфікацій з контрагентами позивача підписані сторонами без зауважень, а наявність інших первинних документів умовами укладених договорів не передбачено.
3. В частині встановлення Актом перевірки порушення ТОВ “Вояджер» п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до валових витрат суми дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність» у розмірі 658 433,33 грн., яку перераховано в якості передплати за договором від 01.03.2000 р. №40, Вищий адміністративний суд України зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку щодо зменшення валових витрат у зв'язку з тим, що такий платник не заявив вимог як кредитор та втратив можливість отримати компенсацію.
Крім того, судова колегія погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що системний аналіз п.п. 1.22 та п. 1.25, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» дає підстави стверджувати, що відсутність вимог платника податку до його боржника у справі про банкрутство не входить до переліку випадків, коли виникає безнадійна податкова заборгованість у розумінні податкового законодавства.
При цьому, наведені обставини також не відносяться і до встановленого ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» переліку підстав для збільшення валового доходу платника податку - покупця.
4. В частині встановлення Актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 5.1.2 п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», а саме включення до складу валових витрат послуг по автоперевезенням за договором від 18.03.2002 р. №01/02, надання яких не підтверджено первинними документами (заявками на надання транспортних послуг) та належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, на думку судової колегії, спростовується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, довіреностей, витратних накладних, які виписано позивачем та оформлено за участю вантажоотримувача.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.03.2005 р. №0003102342/2/8789, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій у розмірі 1 270 365,87 грн., в т.ч. 709 359,63 грн. основного платежу та 561 006,27 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нікопольської ОДПІ від 24.11.2004 р. №0000882640/0/43660, від 21.12.2004 р. №0000882640/1/48569 та від 09.03.2005 р. №0000882640/2/5786, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 934,87 грн., в т.ч. 6 623,25 грн. основного платежу та 3 311,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходили з того, що позивач, одержавши від продавців неправильно оформлені податкові накладні, не звертався до органу державної податкової служби із заявою у порядку, передбаченому п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», що обумовлює неправомірність включення підприємством до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими накладними.
На думку судової колегії, недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені Нікопольською ОДПІ в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність номенклатури товарів та їх кількості, ціни товару; не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
При цьому, недотримання позивачем порядку, встановленого п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, саме на момент перевірки платника податку.
Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нікопольської ОДПІ від 24.11.2004 р. №0000882640/0/43660, від 21.12.2004 р. №0000882640/1/48569 та від 09.03.2005 р. №0000882640/2/5786 підлягають скасуванню та направленню в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. у справі №37/106 (27/68) задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. у справі №37/106 (27/68) скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Вояджер» щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 24.11.2004 р. №0000882640/0/43660, від 21.12.2004 р. №0000882640/1/48569 та від 09.03.2005 р. №0000882640/2/5786.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. у справі №37/106 (27/68) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.А. Сергейчук
Судді(підпис)О.В. Карась
(підпис)К.В. Конюшко
(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)Н.Г. Пилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Сергейчук