09 грудня 2014 року 17:56м. ПолтаваСправа № 816/4207/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
прокурора - Нечволода П.В., представника відповідача - Ілюшенка О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
28 жовтня 2014 року військовий прокурор Полтавського гарнізону (надалі по тексту - прокурор) в інтересах ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій посадових осіб в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100% місячного грошового забезпечення на місяць загальною сумою 60028,54 грн, зобов'язання посадових осіб в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду з 24 жовтня 2012 року по теперішній час у розмірі 100% місячного грошового забезпечення на місяць загальною сумою 60028,54 грн, зобов'язати посадових осіб в/ч НОМЕР_1 виплачувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 100% місячного грошового забезпечення на місяць в подальшому.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що виплата щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100% місячного грошового забезпечення на місяць йому не здійснюється у зв'язку з відсутністю його посади у Переліку посад військовослужбовців-наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, однак згідно із статтями 43, 44 Наставлення з технічного забезпечення авіації Збройних Сил України (НТЗ-99), затвердженого наказом заступника Міністра оборони України №177 від 28.07.2000, на нього покладено обов'язки з забезпечення безпеки польотів літаків та вертольотів. Також позивач зазначив, що підлеглі офіцери виконуючи роботу з обслуговування і ремонту літаків на рівні з останнім, щомісячно отримують вказану винагороду у зв'язку з тим, що їх посади включено до зазначеного переліку.
Прокурор у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з надмірною завантаженістю на військовій службі (а.с. 48).
Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог позовної заяви заперечував, у їх задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що посаду помічника начальника інженерно-аварійної служби авіаційної ескадрильї не віднесено до Переліку посад військовослужбовців-наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15 листопада 2010 року №595.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 №70 від 30 березня 2011 року капітана ОСОБА_1 з 17 березня 2011 року призначено помічником начальника інженерно-авіаціної служби авіаційної ескадрильї (а.с. 11).
Вказане призначення відображено у послужному списку позивача та внесено запис до посвідчення офіцера (а.с. 10, 11).
Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 08 жовтня 2012 року (надалі по тексту - Постанова №889) в редакції, що діяла з 24 жовтня 2012 року, встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби; особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій.
Згідно з цієї Постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством надзвичайних ситуацій та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України №595 від 15 листопада 2010 року затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2 цієї Інструкції виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно з додатком 1 до цієї Інструкції до 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Також, наказом Міністерства оборони України №595 від 15 листопада 2010 року затверджено Додаток 1 - Перелік посад військовослужбовців-наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України (надалі по тексту - Перелік).
У вказаному Переліку зазначено, що виплата винагороди провадиться за умов, якщо передбачені в штаті військової частини за посадою (в тому числі з подвійним найменуванням, перша або друга частина якого окремо зазначена в Переліку), що займає військовослужбовець, цифрові позначення військово-облікової спеціальності і посади збігаються з цифровими позначеннями військово-облікової спеціальності та посади, зазначеними в цьому Переліку, а також, якщо посади, перераховані у цьому Переліку, наявні: в авіаційних бригадах, полках, базах, базах (експериментальних, навчальних), ескадрильях, загонах, ланках; у льотно-випробувальних підрозділах науково-дослідних організацій, випробувальних полігонів (центрів); у літаючих авіаційно-технічних лабораторіях, авіаційно-ремонтних майстернях; на диспетчерських, командних (головних командних) пунктах (центрах), пунктах наведення авіації; у центрах пошуково-рятувального та аеронавігаційного забезпечення польотів авіації, відділах (групах) оперативних чергових, штурманських управліннях та службах; у військових частинах та підрозділах зв'язку, автоматизованого управління, радіотехнічного, аеродромно-технічного забезпечення, в авіаційних комендатурах та на авіаційних полігонах, які безпосередньо забезпечують польоти літаків та вертольотів; якщо особи офіцерського складу, які займають посади з групою військово-облікової спеціальності 06, 12, 20, 60, 62 цього Переліку, фактично забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, а військовослужбовці, які займають посади з групою військово-облікової спеціальності 46, 49, 52, 53, 54 56, 67, зайняті технічним обслуговуванням і ремонтом літаків та вертольотів; якщо особи рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, на посадах з кодовим позначенням 068, 390, 402, 412, 423, 419, 420, 423, 429, 430, 736, 813, 885, 945 цього Переліку, фактично забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, а військовослужбовці, які займають посади з кодовим позначенням 002, 257, 680, 788, 789, зайняті технічним обслуговуванням і ремонтом літаків та вертольотів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 24 жовтня 2012 року і по теперішній час позивач обіймає посаду помічника начальник інженерно-авіаціної служби авіаційної ескадрильї.
Однак, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що посада помічника начальника інженерно-авіаціної служби авіаційної ескадрильї у вищезазначеному Переліку відсутня.
Більш того, відсутність вказаної посади у Переліку не заперечується самим позивачем та прокурором.
Обґрунтовуючи право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач посилався на те, що на нього покладено обов'язки із забезпечення безпеки польотів літаків та вертольотів, а його підлеглі офіцери виконують роботу з обслуговування і ремонту літаків на рівні з ним та щомісячно отримують вказану винагороду у зв'язку з тим, що їх посади включено до Переліку.
Разом з тим, суд вважає таке твердження не обґрунтованим, оскільки вищевказаними Постановою №889 та Інструкцією визначено чіткий порядок та коло осіб, які мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди.
Також, суд звертає увагу на те, що пунктом 1 постанови №889 установлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної грошової допомоги винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
У пункті 5 Інструкції визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.
Враховуючи наведене, суд вважає, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена наказом Міністерства оборони України від 15 листопада 2010 року №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року (реєстраційний номер рішення 34634291).
Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
У ході судового розгляду справи позивачем не надано наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди.
Слід також зазначити, що Фінансово-економічним управлінням командування повітряних сил Збройних Сил України 27 серпня 2014 року за вих. №350/147/2/3034 надано відповідь позивачеві, якою відмовлено у проханні виплатити щомісячну додаткову грошову винагороду у зв'язку з відсутність посади позивача у Переліку (а. с. 13).
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, з огляду на те, що посада, яку обіймає позивач, не віднесена до Переліку, що дає право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди та з огляду на відсутність наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні аміністративного позову військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2014 року.
Суддя І.Г. Ясиновський