79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2014 р. Справа № 909/368/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді М.І.Хабіб
суддів В.М. Гриців
Я.О.Юрченка
при секретарі судового засідання Н.Мазепа,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергобудпостач", вих.№176/14 від 21.10.2014
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014
у справі №909/368/14
за позовом: Приватного підприємства "Енергобудпостач", м.Івано-Франківськ
до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатагробуд", м. Івано-Франківськ
про вилучення з акту опису та арешту майна боржника -ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового
крану ККТМ-1036, що належить на праві власності ПП "Енергобудпостач"
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ВДВС - не з'явився
відповідача -ПАТ "Мегабанк" - Заставний Р.А.( довіреність в матеріалах справи);
відповідача - ВАТ "Прикарпатагробуд" - не з'явився
В квітні 2014 року ПП "Енергобудпостач" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про вилучення з акта опису та арешту майна боржника - ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового крану ККТМ-1036, зав.№36/115, який належить на праві власності ПП "Енергобудпостач".
Позовні вимоги обґрунтованим тим, що власником козлового крану ККТМ-1036, зав.№36/115, реєстр. №И1558, який включений до акту опису та арешту майна боржника - ВАТ "Прикарпатагробуд", є позивач. Він придбав цей кран у ВАТ "Прикарпатагробуд" за договором купівлі-продажу від 01.12.2011, укладеним ВАТ "Прикарпатагробуд" (продавець) та ПП "Енергобудпостач" (покупець). Умовами цього договору визначено момент набуття права власності покупцем на товар, який настає з моменту підписання акту прийому-передачі. Відповідний акт прийому-передачі був підписаний сторонами та скріплений печатками 08.12.2011. Таким чином, позивач вважає, що включення до переліку описаного та арештованого майна ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового крану ККТМ-1036, зав.№36/115 є безпідставним та таким, що порушує його права власника на цей кран. Позивач також зазначає, що він звертався листом № 08 від 19.02.2014 до начальника ВДВС, в якому просив вилучити кран з переліку описаного та арештованого майна, однак його звернення залишене без задоволення. Посилаючись на ст. ст. 317, 321 ЦК України, позивач просить задоволити позов.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 порушено провадження у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 до участі у справі в якості відповідачів залучено Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" та Відкрите акціонерне товариство "Прикарпатагробуд".
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014 у справі №909/368/14 (суддя О.В.Рочняк) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 16, 104, 204, 512, 514, 516 ЦК України, ст. 20 ГК України.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття рішення у справі право позивача, за захистом якого він звернувся з даним позовом до суду, не порушене, оскільки за договором купівлі-продажу № 24 від 16.05.2014 ПП "Енергобудпостач" (продавець), укладеним з ТзОВ Фірма "Калина ІФ"ЛТД (покупець), позивач продав "бувший" у вжитку козловий кран ККТМ-1036, зав. № 36/115. Умовами договору (п. 5.2) визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту його прийняття по акту прийому-передачі, який 16.05.2014 підписаний сторонами як додаток до договору купівлі-продажу № 24 від 16.05.2014.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ПП "Енергобудпостач" в повному обсязі.
Апелянт вказує на те, що предметом позову є неправомірні дії відповідача, які відбулись в минулому та призвели до порушення права позивача, тому такі дії оскаржуються. Також зазначає, що перехід права власності на козловий кран до іншої особи, не тотожне поняттю відновлення або відсутності порушеного права позивача.
Відповідач - ПАТ "Мегабанк" у відзиві на апеляційну скаргу № 80-012556 від 09.12.2014 (вх.01-04/7367/14 від 09.12.14) вважає законним рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014, а апеляційну скаргу ПП "Енергобудпостач" безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Відповідач зазначає, що у Відділі державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції перебуває на виконанні наказ Господарського суду Харківської області, виданий на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2011 у справі № 29/425-10 за позовом ПАТ "Мегабанк" до ПП "Спіка", ВАТ "Прикарпатагробуд", ПП "Астарта-Л" про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення штрафів за іпотечними договорами, яким вирішено стягнути з ВАТ "Прикарпатагробуд" на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за Іпотечним договором № ГД 04/2008-з2 від 23.07.2008 у розмірі 2 465 463, 30 грн. В ході проведення виконавчого провадження ВДВС проведено опис та арешт майна боржника - козлового крану ККТМ-1036. Позивач стверджує, що в 2011 році він купив цей кран у ВАТ "Прикарпатагробуд" за договором купівлі-продажу, поряд з тим при розгляді даної справи позивач повідомив, що за договором купівлі - продажу від 16.05.2014, укладеним ПП "Енергобудпостач" та ТзОВ "Калина ІФ" ЛТД, від продав цей кран ТзОВ "Калина ІФ" ЛТД . Таким чином, банк зазначає, що на момент винесення рішення судом першої інстанції арешт козлового крану не міг порушувати прав позивача, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання 09.12.2014 представник скаржника не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у відрядженні.
Представник відповідача - ПАТ "Мегабанк" проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Інші відповідачі не забезпечили участі своїх представників в судове засідання, відзиви на апеляційну скаргу не подали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень, які є у матеріалах справи.
Апеляційний суд відхиляє клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, оскільки його нез'явлення в судове засідання не унеможливлює розгляд апеляційної скарги. Крім того, явка представників сторін в судове засідання не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2011 у справі № 29/425-10 присуджено до стягнення з ВАТ «Прикарпатагробуд» на користь ПАТ «МЕГАБАНК» заборгованість за Іпотечним договором № ГД 04/2008-з2 від 23.07.2008 у розмірі 2 465 463,30 грн.
04.10.2011 господарським судом Харківської області на виконання вказаного рішення видано судовий наказ №29/425-10.
26.09.2012 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №34409296 з виконання наказу №29/425-10.
02.11.2012 орган виконання склав акт опису й арешту майна, згідно з яким описано і накладено арешт на козловий кран ККТМ-1036, що належить боржнику - ВАТ "Прикарпатагробуд".
Водночас, як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи, 01.12.2011 ВАТ «Прикарпатагробуд»( продавець) та ПП «Енергобудпостач»( покупець) укладено договір купівлі-продажу бувшого у вжитку козлового крану ККТМ-ппам 1036, зав.№36/115,реєстр.№И1558. Відповідно до п.4.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття покупцем товару за актом приймання-передачі. Товар переданий позивачеві по акту прийому-передачі від 08.12.2011.
В подальшому за договором купівлі - продажу №24 від 16.05.2014, укладеним ПП «Енергобудпостач»(продавець) та ТзОВ«Калина ІФ» ЛТД (покупець), позивач продав цей кран ТзОВ«Калина ІФ» ЛТД. За умовами договору(п.5.1, п.5.2) право власності на товар зберігається за продавцем до моменту підписання акту приймання-передачі, а з моменту прийняття покупцем товару за актом приймання-передачі право власності переходить до покупця.
По акту приймання -передачі від 16.05.2014 позивач передав, а ТзОВ«Калина ІФ» ЛТД (покупець) прийняло козловий кран ККТМ 1036, зав.№36/115 та технічну документацію на нього.
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
В силу ч.1ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження" N 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.
В п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року N 14 вказано, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55, 57 Закону N 606-XIV.
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Аналогічні положення викладені в пункті 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
Відповідно до ст.7 Закону N 606-XIV учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 8 Закону N606-XIV встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник ( ч.1).
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом ( ч.2).
Згідно з п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
При цьому, орган виконання не може бути відповідачем за таким позовом, а може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору( п. 9.10 постанови пленуму ВГС України №9 від 17.10.2012).
Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.
За змістом статті 121-2 ГПК місцевий господарський суд, який видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.
З аналізу названих норм законодавства та постав пленуму Верховного Суду України та Вищого господарського суду України випливає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до господарського суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту за умови, якщо справи виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
Якщо ж заперечення проти арешту (опису) майна, не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то такі заяви розглядає господарський суд за правилами статті 121-2 ГПК лише при виконанні рішень, ухвал, постанов господарських судів..
Матеріалами справи підтверджено, що даний спір не пов'язаний зі спором про право на майно - козловий кран, позивачем у даній справі заявлена лише вимога про виключення належного йому на праві власності козлового крана з акту опису і арешту майна боржника - ВАТ «Прикарпатагробуд», накладеного ВДВС при примусовому виконанні рішення господарського суду Харківської області у справі № 29/425-10.
Отже, ПП «Енергобудпостач» вправі було оскаржити дії органу виконання в порядку статті 121-2 ГПК, а не шляхом пред'явлення позову до органу виконання, який не може бути відповідачем за таким позовом.
Крім того, згідно з Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07. 2007 за N 784/14051(далі -Правила), вантажопідіймальні крани всіх типів, за винятком зазначених у пункті 7.1.2 цих Правил, підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці. Для реєстрації суб'єкт господарювання, у якого у власності або в користуванні (оренда, лізинг тощо) є вантажопідіймальний кран, подає письмову заяву та паспорт вантажопідіймального крана. Вони знімаються з реєстрації у цих органах в разі, зокрема, передачі у власність іншому суб'єкту господарювання( пункти 7.1.1, 7.1.3 та 7.1.9 названих Правил).
Відповідно до п/п. 25 п.4 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 408/2011, Держгірпромнагляд України відповідно до покладених на цю службу завдань реєструє підіймальні споруди (вантажопідіймальні крани та машини, ліфти, ескалатори, канатні дороги, підйомники, фунікулери тощо).
Позивач стверджує, що на момент проведення опису і арешту козлового крана він був власником цього крана на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2011, укладеного з боржником - ВАТ «Прикарпатагробуд», та акту прийому-передачі від 08.12.2011, за яким кран був йому переданий боржником.
Однак, з матеріалів справи вбачається( з акту опису і арешту майна від 02.11.2012, а.с. 43, з листа Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області від 25.11.2013 № 08-15/5119, а.с. 45), що на момент проведення опису і арешту козлового крана він знаходився у боржника - ВАТ «Прикарпатагробуд» та був за ним зареєстрований і відповідно до акту опису і арешту майна був переданий на відповідальне зберігання представнику стягувача -ПАТ «Мегабанк» Гайдукевичу В.П. Після укладення боржником -ВАТ «Прикарпатагробуд» та позивачем - ПП «Енергобудпостач» договору купівлі-продажу від 01.12.2011 та підписання ними акту прийому-передачі від 08.12.2011, кран не був знятий з реєстрації за боржником - ВАТ «Прикарпатагробуд» та не був зареєстрований за позивачем, як це встановлено Правилами.
Також після укладення позивачем з ТзОВ «Калина ІФ» ЛТД договору купівлі-продажу №24 від 16.05.2014 та акту приймання-передачі від 16.05.2014, кран не був зареєстрований за ТзОВ «Калина ІФ» ЛТД. Ця обставина встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі №909/513/14 (постанова в матеріалах справи), якою скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2014, прийнято нове рішення, яким позов ВАТ «Прикарпатагробуд» до ПП «Енергобудпостач» про розірвання договору від 01.12.2011 купівлі-продажу козлового крана ККТМ 1036, зав.№36/115 задоволено, названий договір розірвано у зв'язку з несплатою покупцем (позивачем у даній справі) ціни за придбаний товар.
На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє доводи скаржника та вважає, що позов ПП «Енергобудпостач» про виключення козлового крана з акту опису і арешту майна боржника - ВАТ «Прикарпатагробуд» не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17 травня 2011 року N 7, з наступними змінами і доповненнями, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
З огляду на, що резолютивна частина оскаржуваного рішення про відмову в позові є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Судовий збір покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014 у справі № 909/368/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 11.12.2014
Головуючий-суддя М.І. Хабіб
суддя В.М. Гриців
суддя Я.О. Юрченко