"08" грудня 2014 р.Справа № 916/3164/14
За позовом: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"
до відповідача: Південної митниці Міндоходів
про стягнення 130720,21грн.
Головуючий - Малярчук І.А.
Судді - Літвінов С.В.
Демешин О.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: Машник К.В., довіреність №03-04/44 від 16.12.2013р.; Радолов В.Г., довіреність №03-04/01 від 14.01.2014р.; Бушуєва І.А., довіреність № ЮО03.04/08 від 19.06.2014р.
від відповідача: Білак Н.І., довіреність №917/15-70-10 від 21.01.2014р.
В засіданні суду 08.12.2014 р. приймали участь представники:
від позивача: Бушуєва І.А., довіреність № ЮО03.04/08 від 19.06.2014р.
від відповідача: Приймак І.В., довіреність № 15544/15-70-10 від 29.10.2014р.
Суть спору: про стягнення з Південної митниці Міндоходів на користь ДП „Ізмаїльський МТП" 130720,21грн. заборгованості.
Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, подав пояснення від 17.09.2014р. за вх.№24267/14, від 26.09.2014р. за вх.№25185/14, в їх обґрунтування зазначає, що 23.05.2011р. між ДП „ІМТП" та Південною митницею Міндоходів було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги №34К, відповідно до умов якого порт забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку складу ХАРД загальною площею 3341кв.м., а митниця бере участь у витратах на утримання прибудинкової території пропорційно зайнятої площі (1031,8кв.м.). Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на відшкодування витрат за експлуатацію приміщень та електроенергії на загальну суму 130720,21грн., яку відповідачем сплачено не було. У задоволенні претензії позивача від 21.10.2013р. відповідач відмовив листом від 25.11.2013р. З підстав правомірності зміни сум відшкодування витрат на утримання мана та комунальних послуг позивач пояснив, що керувався положеннями п.4.1.1. договору №34к від 23.05.2011р., де передбачено, що на разі змін цін та тарифів, в тому числі нормативних і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій. Позивач зазначає, що рахунки виставлені відповідачу згідно законодавчо встановлених тарифів та обґрунтованих розрахунків, затверджених начальником порту на підставі витрат, понесених ДП „ІЗМ МТП" на утримання критого складу Хард та відповідають умовам договору. Крім того, позивач відмічає, що на нього не розповсюджуються приписи ст.188 Митного кодексу України, оскільки він не є адміністрацією морського і річкового порту. Одночасно, позивач вказує, що склад Хард наданий відповідачу для зберігання затриманих предметів, та він не використовується для митного оформлення товарів, що виключає можливість застосування у даному випадку ч,2 ст.556 Митного кодексу України. При цьому, будівля складу Хард надана позивачем в оренду відповідачу на безоплатній основі.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 08.09.2014р. за вх.№23145/14, пояснення від 26.09.2014р. за вх.№25187/14, від 06.10.2014р. за вх.№25986/14, від 24.11.2014р. за вх.№31008/14, де відмічає, що згідно п.8 Постанови КМУ №100 від 22.02.1994р., ст.188, ч. 2 ст.556 Митного кодексу України органи доходів і зборів наділені правом на безоплатне розміщення структурних підрозділів у службових та побутових приміщеннях підприємств, незалежно від форми власності та підпорядкування, зокрема, власників морських терміналів, та користування обладнанням, засобами та каналами зв'язку без відшкодування витрат за користування таким майном (утримання, комунальні послуги тощо). Крім того, відповідач зазначає, що суми плати за комунальні послуги, наведені у рахунках позивача, які додані до позову, не відповідають розрахунку плати комунальних послуг, що наведені у додатку №1 до договору №34к від 23.05.2011р., який є невід'ємною частиною цього договору. При цьому, відповідач зауважує, що одностороння зміна умов договору №34к від 23.05.2011р. умовами цього договору не передбачена, також таке не передбачено чинним законодавством, отже, вказані в актах виконаних робіт та рахунках суми відшкодувань не передбачені договором, що є, на думку відповідача, зміною позивачем умов договору в односторонньому порядку.
Також, відповідач вказує, що є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів, а отже, не може брати на себе бюджетне зобов'язання, за відсутності правових підстав, однією з яких є договір.
Клопотання сторін від 08.09.2014р. за вх.№23146/14, від 26.09.2014р. за вх.№25186/14, від 01.10.2014р. за вх.№25554/14, від 08.12.2014р. за вх.№32412/14 про долучення документів до матеріалів справи судом задоволені.
Ухвалою суду від 06.10.2014р., за клопотанням сторін від 26.09.2014р. за вх.№2-4164/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 23.10.2014р.
Ухвалою суду від 22.10.2014р. справу №916/3164/14 призначено до колегіального розгляду.
Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області Вінцевської О.О. від 23.10.2014р. №888, призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії суду по розгляду справи №916/3164/14, за результатами якого встановлено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - ЛітвіновС.В., Демешин О.А., у зв'язку з чим ухвалою суду від 24.10.2014р. справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін по справі, суд встановив наступне:
23.05.2011р. між ДП „ІМТП" (балансоутримувач) та Південною митницею (орендар) було укладено договір №34к, згідно якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт у будинку складу ХАРД загальною площею 3341кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується нежитловим приміщенням - відсіком №1 складу ХАРД площею 1031,8кв.м., розміщеним на території ВПК-3 порту, залишковою вартістю 109061,72грн. Орендоване приміщення використовується для зберігання затриманих предметів по протоколах про порушення митних правил на митному посту „Ізмаїл", Південної митниці (п.п.1.1., 1.2. договору).
Орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг (додаток №1). Ціна договору становить у сумі 14936,83грн., у т.ч.: відшкодування експлуатаційних витрат складає 14040,72грн., відшкодування витрат за використану електроенергію - 896,11грн. (п.п.2.1., 2.2., 2.2.1., 2.2.2. договору №34к від 23.05.2011р.).
Оплата здійснюється орендарем згідно з виставленим балансоутримувачем рахунком-фактурою та актом виконаних робіт. Відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг балансоутримувачу орендарем оформлюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт. Підписання сторонами (їх повноважними представниками) акту виконаних робіт є підтвердженням відсутності претензій сторін одна до одної. Оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок балансоутримувача. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконану роботу здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання орендарем бюджетного призначення на фінансування відповідних послуг на свій реєстраційний рахунок (п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.7. договору №34к від 23.05.2011р.).
Відповідно до п.4.1.1. договору №34к від 23.05.2011р. розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. На разі змін цін та тарифів, в тому числі нормативних і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій.
Згідно п.8.1. договору №34к від 23.05.2011р. даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє з 01.01.2011р. до 31.12.2011р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.8.4. договору).
За положеннями п.8.2. договору №34к від 23.05.2011р. зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою стороною.
До договору №34к від 23.05.2011р. сторонами було підписано додаток - розрахунок плати комунальних послуг, де передбачили, що сума відшкодування витрат складає 1634,76грн., із яких 1300,07грн. - витрати по експлуатації будинку та території, 62,23грн. - витрати за використану електроенергію.
Позивач надсилав відповідачу акти виконаних робіт, в підтвердження чого подав поштові повідомлення відділення зв'язку про вручення поштової кореспонденції.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки №№1735/87, 1734/87 від 29.04.2013р., №№1761/87, 1762/87 від 31.05.2013р., №№1790/87, 1791/87 від 27.06.2013р., №№1822/87, 1823/87 від 31.07.2013р., №№1831/87, 1832/87 від 30.08.2013р., №№1851/87, 1852/87 від 30.09.2013р., №№1877/87, 1878/87 від 31.10.2013р., №№1901/87, 1902/87 від 29.11.2013р., №№1919/87, 1920/87 від 20.01.2014р., №№1932/87, 1933/87 від 31.01.2014р., №№1955/87, 1956/87 від 28.02.2014р., №№1972/87, 1973/87 від 31.03.2014р., №№1991/87, 1992/87 від 30.04.2014р., №№2009/87, 2010/87 від 30.05.2014р., №№2030/87, 2031/87 від 26.06.2014р. на загальну суму 130720,21грн., розрахунки комунальних послуг та експлуатаційних витрат за квітень 2013р. - червень 2014р.
Акт звірки станом на 01.01.2014р., в якому позивач відобразив заборгованість відповідача в сумі 98830,22грн., відповідач підписав із зазначенням про те, що за даними його бухгалтерії у нього відсутня заборгованість перед позивачем.
Позивачем було виставлено відповідачу вимогу про сплату наявної заборгованості №32-682/938 від 21.10.2013р., у відповідь на яку відповідач листом №3.1/1.1-6/10445 від 25.11.2013р. відмовив у її задоволенні, посилаючись на те, що адміністрація морських портів зобов'язана згідно ст.ст.188, 556 Митного кодексу України, п.8 Постанови КМУ №100 від 22.02.1994р. на безоплатній основі забезпечувати органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями без відшкодування витрат на його утримання, сплату комунальних послуг.
В підтвердження правомірності нарахування до сплати сум відшкодування за договором №34к від 23.05.2011р. позивач подав у копіях: наказ ДП „ІЗМ МТП" №835 від 31.10.2013р. „Про затвердження та введення в дію 3-ї редакції Положення про ціноутворення ДП „ІЗМ МТП"", наказ ДП „ІЗМ МТП" №1304 від 28.12.2012р. „Про затвердження та введення в дію 2-ї редакції Положення про ціноутворення ДП „ІЗМ МТП"", наказ ДП „ІЗМ МТП" №828 від 28.08.2012р. „Про введення в дію місцевого тарифу планової вартості утримання 1кв.м. у місяць критого складу Хард ВПК-3", затверджену в.о. начальника ДП „ІЗМ МТП" 28.08.2012р. калькуляцію планової вартості утримання 1 кв.м. у місяць критого складу Хард ВПК-3, наказ ДП „ІЗМ МТП" №905 від 28.11.2013р. „Про введення в дію місцевих тарифів на роботи (послуги) на 2014рік", затверджену директором ДП „ІЗМ МТП" 28.11.2013р. калькуляцію планової вартості утримання 1 кв.м. у місяць критого складу Хард ВПК-3, затверджений начальником ДП „ІЗМ МТП" 11.04.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на квітень 2013р., затверджений начальником ДП „ІЗМ МТП" 15.05.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на травень 2013р., затверджений начальником ДП „ІЗМ МТП" 12.06.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на червень 2013р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 11.07.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на липень 2013р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 14.08.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на серпень 2013р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 05.09.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на вересень 2013р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 10.10.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на жовтень 2013р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 04.11.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на листопад 2013р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 11.12.2013р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на грудень 2013р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 14.01.2014р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на січень 2014р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 03.02.2014р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на лютий 2014р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 11.03.2014р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на березень 2014р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 01.04.2014р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на квітень 2014р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 05.05.2014р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на травень 2014р., затверджений директором ДП „ІЗМ МТП" 14.06.2014р. розрахунок вартості електричної енергії для сторонніх споживачів ДП „ІЗМ МТП" на червень 2014р.
Позивач вказав, що самостійно розраховувався із ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" за спожиту всіма об'єктами порту електроенергію, у т.ч. складом Хард, на підтвердження чого подав рахунки-фактури №1/1 від 22.03.2013р., №1/2 від 22.03.2013р., №1/1 від 23.04.2013р., №1/2 від 23.04.2013р., №1/1 від 23.05.2013р., №1/2 від 23.05.2013р., №1/2 від 20.06.2013р., №1/1 від 20.06.2013р., №1/1 від 23.07.2013р., №1/2 від 23.07.2013р., №1/2 від 23.08.2013р., №1/1 від 23.08.2013р., №1/1 від 23.09.2013р., №1/2 від 23.09.2013р., №1/1 від 23.10.2013р., №1/2 від 23.10.2013р., №1/2 від 22.11.2013р., №1/1 від 22.11.2013р., №1/2 від 23.12.2013р., №1/1 від 23.12.2013р., №1/2 від 23.01.2014р., №1/1 від 23.01.2014р., №1/1 від 20.02.2014р., №1/2 від 20.02.2014р., №1/2 від 24.03.2014р., №1/1 від 24.03.2014р., №1/2 від 23.04.2014р., №1/1 від 23.04.2014р., №1/1 від 23.05.2014р., №1/2 від 23.05.2014р., платіжні доручення №547 від 27.03.2013р., №546 від 27.03.2013р., №1009 від 29.04.2013р., №1010 від 29.04.2013р., №889 від 28.05.2013р., №900 від 28.05.2013р., №1641 від 26.06.2013р., №1640 від 26.06.2013р., №1214 від 26.07.2013р., №1215 від 26.07.2013р., №1568 від 29.08.2013р., №1567 від 29.08.2013р., №2013 від 25.09.2013р., №2016 від 25.09.2013р., №2553 від 24.10.2013р., №2520 від 28.10.2013р., №2459 від 27.11.2013р., №2458 від 27.11.2013р., №3131 від 25.12.2013р., №3132 від 25.12.2013р., №175 від 28.01.2014р., №176 від 28.01.2014р., №395 від 26.02.2014р., №396 від 26.02.2014р., №587 від 26.03.2014р., №586 від 26.03.2014р., №1121 від 28.04.2014р., №1120 від 28.04.2014р., №1577 від 28.05.2014р., №1578 від 28.05.2014р.
Власником складу Хард є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та він знаходиться на праві повного господарського відання у ДП „ІЗМ МТП" згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №865 від 18.08.2008р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права влансоті №8476235 від 27.08.2013р., розподільчого балансу на 13.06.2013р., акту приймання майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013р.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та позиції сторін, суд встановив відсутність правових підстав для задоволення заявленого ДП „ІЗМ МТП" позову, з огляду на наступні положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.188 Митного кодексу України з метою прискорення виконання митних формальностей під час переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам органів доходів і зборів у виконанні ними своїх службових обов'язків. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи.
Положеннями п.8 Постанови КМУ №100 від 22.02.1994р. „Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" Міністерству транспорту, Раді Міністрів Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконкомам місцевих Рад народних депутатів виділити у I кварталі 1994 р. службові приміщення для розміщення підрозділів Прикордонних військ і митниць згідно з додатком. Установлено, що: проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні (крім облаштування інженерними, технічними засобами для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю), покладається на Міністерство інфраструктури.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, ст.546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому.
У разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури органів доходів і зборів здійснюються за рахунок державного бюджету (ч.2 ст.556, ч.1 ст.557 МК України).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України „Про морські порти України" адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів (п.7 ч.1 ст.1 Закону України „Про морські порти України").
Пунктом 9 Переліку пунктів пропуску через державний кордон, в яких здійснюється переміщення товарів через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.12р. №435 передбачені такі міжнародні пункти пропуску для морського сполучення - Ренійський морський порт, Ізмаїльський морський торговельний порт, Усть-Дунайський морський торговельний порт, Білгород-Дністровський морський торговельний порт, Іллічівський рибний порт, Іллічівський морський торговельний порт, Іллічівський судноремонтний завод, Одеський морський торговельний порт, морський торговельний порт "Южний".
Положення ч.1 ст.10 Митного кодексу України встановлюють, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.
За положеннями п.п.14, 21, 24, 49 ч.1 ст.4 Митного кодексу України зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності; митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; пропуск товарів через митний кордон України - надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.
Товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями. Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів (ч.ч.1, 4 ст.511 Митного кодексу України).
Товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах органів доходів і зборів. Відповідно до Митного кодексу України під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення (ч.2 ст.238, ч.1 ст.239 Митного кодексу України).
З метою забезпечення здійснення органами доходів і зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю. Порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Межі зон митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України визначаються органами доходів і зборів за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону та адміністраціями морських (річкових) портів, аеропортів, залізничних станцій. В інших місцях на митній території України органи доходів і зборів у зонах своєї діяльності самостійно визначають межі зон митного контролю (ч.1 ст.329, ч.ч.1, 2 ст.330 Митного кодексу України).
Частина 8 ст.1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що відносини оренди об'єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про морські порти України".
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст. 188 ГК України).
Таким чином, аналіз норм вищенаведеного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів дає підстав стверджувати, що склад Хард, який безоплатно орендується відповідачем у позивача, належить до зони митного контролю Південної митниці Міндоходів, на якій митний орган здійснює митні формальності, у т.ч. щодо вилучення товарів внаслідок порушення митних правил та поміщення їх на тимчасове зберігання до складу митниці.
До відносин оренди складових морського терміналу, в частині що знаходиться у повному господарському віданні ДП „ІЗМ МТП", згідно ч.8 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" застосовуються положення вказаного Закону, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про морські порти України". Такою особливістю є передбачена ст.11 Закону України "Про морські порти України" саме безоплатна передача у користування приміщень для організації пункту пропуску через державний кордон України з врахуванням ще й того, що, як вбачається із рішення Південної митниці Міндоходів від 09.12.2013р. та доданої до нього план-схеми, склад Хард відноситься до зони митного контролю, де здійснюються митні формальності. Одночасно, спеціальної норми стосовно безоплатного утримання та надання безоплатних комунальних послуг орендарю ЗУ "Про морські порти України" не містить. Натомість, ч.2 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає порядок розрахунку орендних платежів за методикою, затвердженою КМУ.
Так, п.3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 р. N786, вказує на те, що до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Отже, відповідач зобов'язаний відшкодовувати орендодавцю витрати на утримання складу Хард та комунальних платежів щодо цього об'єкту, з врахуванням ще й того, що сторони домовились про це між собою у договорі №34к від 23.05.2011р.
При цьому, суд не бере до уваги положення п.8 Постанови КМУ №100 від 22.02.1994р. „Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства", на яке послався відповідач у своїх запереченнях, з підстав того, що вказана постанова визначає обов'язок Міністерства інфраструктури проводити роботи, пов'язані з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, а не оплачувати такі роботи та послуги.
Таким чином, є правомірною за своєю суттю вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на утримання майна та комунальних витрат, а саме, з постачання електричної енергії, що, як судом було встановлено вище, фактично понесені позивачем.
Однак, при розрахунку суми позову позивачем не враховано, що у додатку до договору №34к від 23.05.2011р. сторони погодили чітку суму відшкодування витрат балансоутримувача, а також неможливість односторонньої зміни умов договору, що за положеннями ч.1 ст.188 ГК України виключає можливість позивачу самостійно збільшувати розмір відшкодування витрат на утримання. Доказів зміни умов договору щодо сум відшкодування витрат на утримання складу шляхом укладення додаткових угод до суду сторонами не надано. При цьому, зазначення відповідача про надсилання позивачу проектів угод, які останній не підписав чи не розглянув судом до уваги не приймаються, оскільки спір у даній справі не стосується врегулювання договірних відносин сторін, зміни умов договору, тому суд лише констатує факт відсутності змін до договору №34к від 23.05.2011р. в частині його ціни за окремі види відшкодування.
Також, не надано суду доказів заявлення сторонами одна одній заяв про припинення дії договору №34к від 23.05.2011р., що в силу п.8.4. вказаного договору підтверджує факт продовження його дії.
Таким чином, розрахунок балансоутримувачем відшкодування за період з квітня 2013р. по червень 2014р. має відбуватись згідно з умовами договору №34к від 23.05.2011р., а саме, згідно з підписаним сторонами та скріпленим їх печатками додатком до нього, який є його невід'ємною частиною.
За таких умов, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги саме про стягнення суми 130720,21грн. не ґрунтуються на договорі №34к від 23.05.2011р., правовідносини за яким позивачем визначено як підставу позову, та цим договором не обумовлені, оскільки розрахунок суми позову позивачем зроблено на підставі застосування інших його складових, ніж ті, про які сторони домовились.
З врахуванням викладеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача 130720,21 грн. повністю за недоведеністю та необгрунтованістю позовних вимог.
Разом з цим, суд зауважує позивачу, що з огляду на те, що суд відмовив у позові щодо стягнення суми, облікованої за тарифами, які взагалі не передбачались умовами договору, тобто, не ґрунтуються на договорі №34к від 23.05.2011р., позивач не позбавлений права, у випадку наявності у нього потреби, звернутись у загальному порядку за судовим захистом своїх прав по договору №34к від 23.05.2011р., визначивши предметом позову саме грошовий вираз зобов'язання Південної митниці Міндоходів, який передбачений умовами означеного договору, оскільки в рамках даного позову до повноважень суду не входить визначення/зміна заявлених позивачем підстав позову, суми позову, періоду нарахування цієї суми.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволені позову ДП „Ізм МТП" повністю.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2614,40грн. відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82- 85 ГПК України, колегія суддів, -
1. Відмовити ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" у задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 11.12.2014 р.
Головуючий суддя І.А. Малярчук
Суддя С.В. Літвінов
Суддя О.А. Демешин
Повне рішення складено 11 грудня 2014 р.