Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"02" грудня 2014 р. Справа № 911/4619/14
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",
08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП ГРУП АЕРОПОРТ",
08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14
про стягнення 241 017,86 грн.
за участю представників:
позивача - Білик І.П. (довіреність від 29.09.2014 № 35-29-35);
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП ГРУП АЕРОПОРТ" (далі - відповідач) про стягнення 241 017,86 грн., з яких: 171 708,76 грн. основного боргу, 30 156,92 грн. пені, 6 586,64 грн. 3 % річних та 32 565,54 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.04.2011 № 37-14/1-124.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.11.2014.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25500/14 від 14.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2014 та докази часткової оплати відповідачем заборгованості за Договором.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25647/14 від 17.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25711/14 від 18.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.
У судове засідання 18.11.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.10.2014 не виконав, розгляд справи відкладено на 02.12.2014.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26091/14 від 21.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.
У судовому засіданні 02.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання його представника не перешкоджає розгляду справи.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.12.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІП ГРУП АЕРОПОРТ" (далі - орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.04.2011 № 37-14/1-124 (далі - Договір), відповідно до умов якого у зв'язку з наданням орендарю в оренду частини приміщення на першому поверсі будівлі терміналу «В» балансоутримувача, площею 328,47 кв.м., для розміщення кафе, балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги: постачання теплової енергії, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, водопостачання, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці тощо (далі - послуги), (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 1.3. Договору, сплата за послуги здійснюється орендарем з дати підписання сторонами акту передачі-приймання орендованого майна від 14.10.2010 до Договору від 14.12.2010 № 37-14-78.
Згідно з пунктом 2.1.6. Договору, балансоутримувач зобов'язується щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контролюючим та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Пунктом 2.2.3. Договору встановлено, що орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-передачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.
Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами за умови надання документів про надання таких повноважень.
Підписання акту приймання-здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій щодо якості наданих послуг.
Відповідно до пункту 6.1. Договору, сторони встановили, що згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України, умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме: з дати підписання сторонами акту передачі-приймання орендованого майна від 14.12.2010 до Договору від 14.12.2010 № 37-14-78 та діє 1 рік.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік (пункт 6.2. Договору).
У матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення або зміну умов Договору, з огляду на що, суд дійшов висновку про продовження терміну його дії, відповідно до пункту 6.2. Договору, та чинність Договору протягом спірних правовідносин.
На виконання умов Договору, позивач за період з червня 2013 року до липня 2014 року надав послуги на суму 551 206,70 грн., а відповідач вказані послуги прийняв, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2013 на суму 23 774,72 грн., від 31.07.2013 на суму 24 613,32 грн., від 31.08.2013 на суму 22 774,60 грн., від 30.09.2013 на суму 18 342,88 грн., від 30.09.2013 на суму 2 132,99 грн., від 30.09.2013 на суму 18 459,01 грн., від 31.10.2013 на суму 6 033,80 грн., від 31.10.2013 на суму 18 422,00 грн., від 31.10.2013 на суму 18 638,10 грн., від 30.11.2013 на суму 7 905,36 грн., від 30.11.2013 на суму 16 067,58 грн., від 30.11.2013 на суму 23 787,94 грн., від 31.12.2013 на суму 17 357,12 грн., від 31.12.2013 на суму 10 071,59 грн., від 31.12.2013 на суму 41 651,28 грн., від 31.01.2014 на суму 15 767,33 грн., від 31.01.2014 на суму 9 862,34 грн., від 31.01.2014 на суму 28 442,35 грн., від 28.02.2014 на суму 15 129,56 грн., від 28.02.2014 на суму 43 167,72 грн., від 28.02.2014 на суму 9 317,27 грн., від 31.03.2014 на суму 6 643,67 грн., від 31.03.2014 на суму 8 064,94 грн., від 31.03.2014 на суму 22 171,26 грн., від 30.04.2014 на суму 6 308,89 грн., від 30.04.2014 на суму 9 021,41 грн., від 30.04.2014 на суму 15 042,66 грн., від 31.05.2014 на суму 10 687,20 грн., від 31.05.2014 на суму 7 660,72 грн., від 31.05.2014 на суму 12 613,26 грн., від 30.06.2014 на суму 9 885,05 грн., від 30.06.2014 на суму 2 881,42 грн., від 30.06.2014 на суму 15 852,26 грн., від 31.07.2014 на суму 10 010,46 грн., від 31.07.2014 на суму 3 735,82 грн., від 31.07.2014 на суму 18 908,82 грн.
Позивачем складено та передано відповідачу рахунки-фактури від 30.06.2013 № 61/528 на суму 23 774,72 грн., від 31.07.2013 № 61/604 на суму 24 613,32 грн., від 31.08.2013 № 61/673 на суму 22 774,60 грн., від 30.09.2013 № 61/736 на суму 18 342,88 грн., від 30.09.2013 № 61/698 на суму 2 132,99 грн., від 30.09.2013 № 62/526 на суму 18 459,01 грн., від 31.10.2013 № 61/761 на суму 6 033,80 грн., від 31.10.2013 № 61/803 на суму 18 422,00 грн., від 31.10.2013 № 62/573 на суму 18 638,10 грн., від 30.11.2013 № 61/831 на суму 7 905,36 грн., від 30.11.2013 № 61/911 на суму 16 067,58 грн., від 30.11.2013 № 62/626 на суму 23 787,94 грн., від 31.12.2013 № 61/1008 на суму 17 357,12 грн., від 31.12.2013 № 61/1006 на суму 10 071,59 грн., від 31.12.2013 № 62/693 на суму 41 651,28 грн., від 31.01.2014 № 61/57 на суму 15 767,33 грн., від 31.01.2014 № 61/34 на суму 9 862,34 грн., від 31.01.2014 № 62/14 на суму 28 442,35 грн., від 28.02.2014 № 62/146 на суму 15 129,56 грн., від 28.02.2014 № 62/98 на суму 9 317,27 грн., від 28.02.2014 № 62/71 на суму 43 167,72 грн., від 31.03.2014 № 61/202 на суму 6 643,67 грн., від 31.03.2014 № 61/208 на суму 8 064,94 грн., від 31.03.2014 № 62/127 на суму 22 171,26 грн., від 30.04.2014 № 61/242 на суму 6 308,89 грн., від 30.04.2014 № 61/293 на суму 9 021,41 грн., від 30.04.2014 № 62/180 на суму 15 042,66 грн., від 31.05.2014 № 61/351 на суму 10 687,20 грн., від 31.05.2014 № 61/309 на суму 7 660,72 грн., від 31.05.2014 № 62/231 на суму 12 613,26 грн., від 30.06.2014 № 61/423 на суму 9 885,05 грн., від 30.06.2014 № 61/379 на суму 2 881,42 грн., від 30.06.2014 № 62/281 на суму 15 852,26 грн., від 31.07.2014 № 61/491 на суму 10 010,46 грн., від 31.07.2014 № 61/490 на суму 3 735,82 грн., від 31.07.2014 № 62/339 на суму 18 908,82 грн.
Доказами передачі рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг є реєстри отриманих рахунків-фактур, актів виконаних робіт, податкових накладних, копії яких додані до матеріалів справи.
Акти приймання-здачі виконаних послуг не підписані зі сторони відповідача, проте, оскільки у матеріалах справи відсутні докази повернення вказаних актів відповідачем, вони вважаються підписаними сторонами, відповідно до пункту 2.2.3. Договору.
Отже, суд дійшов висновку, що вказані акти надання послуг відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належними та допустимими доказами здійснення між сторонами господарських операцій з надання послуг.
Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції за Договором.
Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до частин 198.1., 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Судом встановлено, що зі спірних операцій позивачем виписано відповідачу податкові накладні за операціями з отримання спірних послуг. Копії податкових накладних та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних наявні в матеріалах справи.
Послуги, що надані позивачем у спірний період, відповідачем частково оплачені на суму 379 497,94 грн., що підтверджується довідками від 10.11.2014 № 040-18/051, від 12.11.2014 № КІЕ-52/1338, від 11.11.2014 № 39.3-01/240, від 11.11.2014 № 1592/8295/2014, від 11.11.2014 № 7193/0/2-14, від 11.11.2014 № 13.1-11-б.б/7130 з банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, за весь період спірних правовідносин з відповідачем. Вказані довідки підписано уповноваженими особами та скріплено відбитками печаток банків, у зв'язку з чим, їх оцінено судом як належні та допустимі докази для встановлення часткових оплат за Договором і, відтак, наявності заборгованості.
Крім того, 31.10.2014, тобто, після порушення провадження у справі ухвалою суду від 30.10.2014, відповідачем сплачено заборгованість перед позивачем у розмірі 16 608,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2014 № 123.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідач частково сплатив суму боргу після порушення провадження у справі, господарський суд припиняє провадження у даній справі у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 16 608,41 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
При вирішенні даного питання, судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в абзаці 3 пункту 4.4. постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про те, що припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на дату прийняття рішення складає 155 100,35 грн.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної оплати їх вартості відсутні.
На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 155 100,35 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.
Позивач, на підставі пункту 4.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, включаючи день оплати, яка за розрахунком позивача складає 30 156,92 грн.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем у розмірі 30 156,92 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, вірний розмір пені складає 30 087,69 грн., а вимога про стягнення пені у розмірі 69,23 грн. задоволенню не підлягає.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 6 586,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32 565,54 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та з'ясував, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, вірний розмір 3 % річних складає 6 482,68 грн., а вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 103,96 грн. задоволенню не підлягає.
Судом також здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат і з'ясовано, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а тому, позовна вимога про стягнення 32 565,54 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.
З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 155 100,35 грн., пені у розмірі 30 087,69 грн., 3 % річних у розмірі 6 482,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 565,54 грн.
Відповідно до ціни позову у розмірі 241 017,86 грн., судовий збір сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням від 16.10.2014 № 204 у розмірі 4 820,40 грн.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, у частині, в якій позов припинений у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу, після порушення провадження у справі, покладається судом на відповідача.
Відшкодування решти судового збору у розмірі 4 488,19 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП ГРУП АЕРОПОРТ" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14, код ЄДРПОУ 33768786) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 20572069) 155 100 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто) грн. 35 коп. основної заборгованості, 30 087 (тридцять тисяч вісімдесят сім) грн. 69 коп. пені, 6 482 (шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 68 коп. 3 % річних, 32 565 (тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 54 коп. інфляційних втрат та 4 816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 94 коп. судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП ГРУП АЕРОПОРТ" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 16 608,41 грн. основного боргу припинити.
4. У задоволенні решти позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 08.12.2014.
Суддя С.О. Саванчук