ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа №910/22202/14 24.11.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС ПРОМ ОІЛ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖРЕГІОНАЛЬНА ТРАНСПОРТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»
про стягнення 43 400,87 грн.
Суддя Яковенко А.В.
Представники сторін:
Від позивача - не з'явилися
Від відповідача - не з'явилися
Обставини справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА МІЖРЕГІОНАЛЬНА ТРАНСПОРТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" про стягнення заборгованості за Договором поставки товару №МП/Д-П/9 від 01.04.2014 у розмірі 43 400,87 грн., з яких 37 969,85 грн. - основного боргу, 2 955,40 грн. - пені, 399,62 грн. - 3% річних, 2 076,00 грн. - інфляційних втрат, крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2014 між сторонами було укладено Договір поставки товару №МП/Д-П/9, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання передати обумовлену замовленням відповідача кількість товару, а останній - прийняти та оплатити товар. Проте в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 37 969,85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 порушено провадження у справі №910/22202/14 та призначено розгляд справи на 03.11.2014.
03.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/22202/14 від 17.10.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 розгляд справи №910/22202/14 відкладався на 24.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін у судове засідання 24.11.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи не подавали.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/22202/14.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС ПРОМ ОІЛ» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖРЕГІОНАЛЬНА ТРАНСПОРТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки товару №МП/Д-П/9 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передавати Товар у власність Покупцеві, а Покупець приймати та оплачувати Товар в асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки Покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни Товару є прийняття Покупцем товару по видатковій накладній (у разі оплати Товару на умовах відстрочки платежу) або оплата Товару згідно рахунку-фактури (у разі оплати Товару на умовах попередньої оплати). Видаткові накладні або рахунки-фактури мають юридичну силу специфікацій у розумінні статті 266 Господарського кодексу України і є невід'ємними частинами цього Договору.
Приписами п. 2.4. Договору передбачено, що датою поставки партії Товару є дата, вказана у видатковій накладній.
Згідно з п. 4.1. Договору загальна сума Договору складається з суми вартості партій Товарів, поставлених Постачальником на протязі строку дії цього Договору. Покупець здійснює розрахунки за отриману партію Товару на умовах відстрочення платежу у строк не пізніше 31 календарний день від дати поставки Товару (п. 4.2. Договору).
Сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару Покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого у строк Товару, за кожен день прострочення (п. 5.1. Договору).
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору Товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості за поставлений Товар у розмірі 37 969,85 грн.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу Товару за видатковими накладними. Так, на виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товару за загальну суму 37 969,85 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- №ПРП+У560899 від 09.04.2014 на суму 11 471,96 грн.;
- №ПРП+У560900 від 09.04.2014 на суму 8 815,32 грн.;
- №ПРП+У561728 від 18.04.2014 на суму 11 524,85 грн.;
- №ПРП+У562326 від 05.05.2014 на суму 4 471,16 грн.;
- №ПРП+У562409 від 05.05.2014 на суму 1 686,56 грн.
Як вказує у своїх письмових поясненнях Позивач, зобов'язання з оплати поставленого Товару Відповідачем не були виконані у повному обсязі.
З метою досудового врегулювання спору 27.08.2014 Позивачем направлено Претензію на адресу Відповідача за №20002/2012 від 11.08.2014 з вимогою сплати заборгованості за поставлений Товар в сумі 37 969,85 грн. Вказана претензія отримана Відповідачем 29.08.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4902711109496. Як вказує Позивач, відповіді на претензію Відповідач не надав, розрахунків з Позивачем не провів.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п.4.2. Договору Покупець здійснює розрахунки за отриману партію Товару на умовах відстрочення платежу у строк не пізніше 31 календарного дня від дати поставки Товару.
Таким чином, після спливу указаного п. 4.2. Договору строку оплати за Товар Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача на підставі Договору за переданий Товар суми заборгованості у розмірі 37 969,85 грн. Відповідачем указана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості у розмірі 37 969,85 грн. за поставлений Товар є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого Товару, Позивачем нараховано Відповідачу 2 955,40 грн. - пені, 399,62 грн. - 3% річних та 2 076,00 грн. - інфляційних втрат.
Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як зазначалось вище, пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару Покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого у строк Товару, за кожен день прострочення.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Позивач у своїх розразунках вказує, що останніми датими оплати Товару за видатковими накладними є 10.05.2014, 19.05.2014 та 05.06.2014.
Враховуючи положення п. 4.2. Договору п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними від 09.04.2014 з 13.05.2014, від 18.04.2014 з 30.05.2014, від 05.05.2014 з 06.06.2014
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру пені, яка підлягає стягненнню з Відповідача, та встановлено, що зазначена сума у розмірі 2 955,40 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню частково у розмірі 2 934,27 грн., за утотченим розрахунком суду. Стосовно решти вимог у сумі 21.13 грн., то вказана сума відхиляється судом.
Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 399,62 грн. - 3% річних та 2 076,00 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.
Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру 3% річних, які підлягають стягненнню з Відповідача, та встановлено, що зазначена сума у розмірі 399,63 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню частково у розмірі 396,29 грн., за утотченим розрахунком суду. Стосовно решти вимог у сумі 3,33 грн., то вказана сума відхиляється судом.
З приводу стягнення 2 076,00 грн. інфляційних втрат, то за розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний період становлять 2 777,48 грн., проте, в силу приписів п.2 ч.1. ст. 83 ГПК України господарський суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, якщо про це немає відповідного клопотання заінтересованої сторони.
Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС ПРОМ ОІЛ» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖРЕГІОНАЛЬНА ТРАНСПОРТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» є законними та обгрунтованими в частині стягнення 2 934,27 грн. - пені, 396,29 грн. - 3% річних та 2 076,00 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.
Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором та Додатковими угодами належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором №МП/Д-П/9 від 01.04.2014 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 37 969,85 грн. - основного боргу, 2 934,27 грн. - пені, 396,29 грн. - 3% річних та 2 076,00 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задовленню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача та Позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖРЕГІОНАЛЬНА ТРАНСПОРТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, офіс 195; код ЄДРПОУ 38894000) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАС ПРОМ ОІЛ» (83058, м. Донецьк, вул. Переїзна, буд. 3; код ЄДРПОУ 33320092) заборгованість: 37 969,85 грн. - основного боргу, 2 934,27 грн. - пені, 396,29 грн. - 3% річних та 2 076,00 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 825,97 грн.
3. В іншій частині у позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Дата складання повного тексту рішення 08.12.2014.
Cуддя А.В.Яковенко