08 грудня 2014 рокум. ПолтаваСправа № 816/4424/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Рогоза Х.С.,
представника позивачки - ОСОБА_1
представника відповідача - Мироненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Прокуратури Новосанжарського району про визнання дій та бездіяльності протиправними, -
10 листопада 2014 р. позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Новосанжарського району про неправомірними та протиправними дії та бездіяльність прокуратури Новосанжарського району щодо проведення перевірки з питань додержання вимог законодавства на наданій в користування позивачу земельній ділянці, яка знаходиться на території парку воїнів-інтернаціоналістів в смт. Нові Санжари.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що всупереч статті 21 Закону України "Про прокуратуру" позивачу не була надана копія постанови прокурора від 24.03.2014 року про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, а отже позивач був позбавлений права на оскарження даної постанови. Також зазначила, що не була ознайомлена з підставами проведення позапланової перевірки та не була присутня при проведенні перевірки, як того вимагає частина 11 статті 4 Закону України "Про прокуратуру", а тому не змогла скористатись своїми правами щодо надання пояснень та заперечень. Вважає що дії та бездіяльність прокуратури Новосанжарського району щодо проведення перевірки є неправомірними та протиправними, а тому звернулась до суду з даним позовом.
Досліджуючи матеріали позову, суд встановив наступне.
Згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" 28.04.2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зверталась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Новосанжарського району з вимогою про визнання дій та бездіяльності неправомірними. (справа №816/1588/14, суддя Бойко С.С.).
Згідно тексту позовної заяви поданої 28.04.2014 року слідує, що позивачу відомо про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 повернуто позивачеві та роз'яснено його право повторно звернутись до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
10 листопада 2014 року позив повторно звернувся до суду з позовом про визнання дій та бездіяльності неправомірними.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Дані строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що про порушене право йому стало відомо ще в квітні 2014 року.
Натомість, даний позов надіслано до суду 07.11.2014 року /а.с.21/, тобто, більш ніж через півроку від дати, коли позивач вперше звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Варто зауважити, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій (у даному випадку - на подання позову до суду). Оскільки дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.
Представником позивача в судовому засіданні не наведено поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідний строк позивачем пропущено безпідставно.
Згідно з частиною другою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
У відповідності до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 року, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
На підставі викладеного, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Прокуратури Новосанжарського району про визнання дій та бездіяльності неправомірними - залишити без розгляду.
Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 з Державного бюджету України сплачену згідно квитанції № 52 від 21 листопада 2014 року суму судового збору в розмірі 73/сімдесят три/ грн 08 коп.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений 12 грудня 2014 року.
Суддя Г.В. Костенко