02 грудня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/3516/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
при секретарі - Хрущ Т.М.,
за участі представників позивача - Куліша С.В., Бойко В.С.,
представника відповідачів - Кумановського О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними рішення та акту, -
Позивач 05.11.2014 року звернувся з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області і просить визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення відповідача
від 29.07.2014 року № 0001882202 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (24374,99 грн. за основним платежем та 6093,75 грн. за штрафними санкціями); від 29.07.2014 року № 0001892202 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств (23549,59 грн. за основним платежем та 5887,40 грн. за штрафними санкціями); визнати протиправними рішення Прилуцької ОДПІ за актом перевірки № 454/22-32512498 від 16.07.2014 р. та рішення ГУ Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги №3110/10/25-01-10-05-15; стягнути з Прилуцької ОДПІ судові витрати у сумі 1827,00 грн.
В судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги та просять визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 29.07.2014 року № 0001882202 (форма «Р») та № 0001892202 (форма «Р»); визнати протиправними акт перевірки Прилуцької ОДПІ № 454/22-32512498 від 16.07.2014 р. та рішення ГУ Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги №3110/10/25-01-10-05-15.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно, в порушення вимог чинного податкового законодавства, донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток. Висновок відповідача про порушення ПП «СТВ» податкового законодавства та про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат підприємства, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування, ґрунтується на висновках актів перевірки його контрагентів. На думку відповідача господарські відносини позивача з рядом контрагентів не спричинили настання реальних наслідків для сторін угод, однак позивач наполягає на тому, що витрати підприємства, понесені за реальними угодами, належним чином підтверджені документально, а тому формування показника витрат підприємства для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток ДП "Пластмас" ТОВ "Торговий дім Пластмас-Прилуки" є законним, та не порушує вимог податкового законодавства. За наслідками господарських взаємовідносин з ПП «Корпорація - КіС» та ТОВ «Гатіора» позивачем отримано податкові накладні, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є єдиною підставою для формування підприємством показника податкового кредиту з ПДВ. Позивач зазначає, що ПП «Корпорація - КіС» було подано заперечення на акт перевірки Прилуцької ОДПІ від 18.04.2013 року № 319/22/33418609, які були прийняті податковим органом, тому посилання відповідача на даний акт перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Корпорація - КіС» є протиправними. На момент вчинення правочинів контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податку на додану вартість, тобто мали право на видачу податкових накладних. Скасування реєстрації платника ПДВ після вчинення правочинів, на думку позивача, не спростовує дійсності таких правочинів та не дає права податковому органу на донарахування податкових зобов'язань Позивач наполягає на тому, що ним дотримано вимоги Податкового кодексу України, що він не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів та дії контрагентів контрагентів, господарські операції мали реальний характер та спричинили зміни у майновому стані сторін договорів, що надає право позивача на формування показника податкового кредиту та податкового зобов'язання з врахуванням наслідків таких господарських операцій. Зазначене не було враховано під час розгляду скаргу Головним управлінням Міндоходів в Чернігівській області. Враховуючи наведене, ДП "Пластмас" ТОВ "Торговий дім Пластмас-Прилуки" вважає, що податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ є протиправними та підлягають скасуванню, акт перевірки відповідача та рішення ГУ Міндоходів в Чернігівській області про результати розгляду первинної скарги є також протиправними та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, з урахуванням уточнення, підтримали в повному обсязі.
Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що під час проведення перевірки було встановлено, що Прилуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області складемо акт від 18.04.2013 № 319/22/33418609 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Корпорація КІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей-П» за період в 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з ТОВ «Лігран» за період з 01.06.2012р. по 31.08.2012р.». За результатами вказаної перевірки ТОВ „Лігран" встановлено здійснення операцій без фактичної поставки товару (робіт, послуг), в порушення вимог ст.. 185 Податкового кодексу України, по ланцюгу постачання від постачальників ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс» до покупців ТОВ «Лігран», в тому числі покупця ПП „Корпорація КІС". Враховуючи вищевказане, перевіркою Прилуцької ОДПІ встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні операції з постачання та продажу товарів (робіт, послуг) приватним підприємством «Корпорація КІС» в т.ч по покупцю ДП "Пластмас". Щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Гатіора», то Прилуцькою ОДПІ отримано довідку ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.2014р. №148/26-56-22-01-03/38091733 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГАТІОРА" щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.01.2013р. по 31.01.2014р.». ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведеною перевіркою встановлено порушення ч.5 ст.203. ч.1, 2 ст.215, ст.216. ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ГАТІОРА» при придбанні та продажу товарів (послуг). Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «ГАТІОРА» при визначенні доходів та витрат, які підпадають під визначення ст. 134. ст. 138 Податкового кодексу України та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.185, ст. 198 Податкового кодексу України. Крім того, відповідно даних АІС «Податковий блок» (витяг з кримінального провадження №32014100000000036) до ЄРДР 05.03.2014р. внесено інформацію по кримінальному провадженню, (правова кваліфікація: КК України ст. 212 ч.3), згідно якого зазначено, що КР Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві розпочато досудове розслідування щодо умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств, серед яких ТОВ «Гатіора». Також, відповідно даних АІС «Податковий блок» до ЄРДР 26.03.2014р. внесено інформацію по кримінальному провадженню (правова кваліфікація: УСК України ст.205 ч,2), згідно якої невстановлені особи, які діяли за попередньою змовою, знаходячись на території м. Києва, з метою прикриття незаконної діяльності у період 2011-2013 роки створили шляхом реєстрації суб'єкти підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ «Гатіора». Від імені службових осіб, вказаних підприємств надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту. Враховуючи зазначене, податковий орган вважає, що відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Враховуючи зазначене, Прилуцька ОДПІ та ГУ Державної фіскальної служби України в Чернігівській області просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:
Встановлено, що працівниками Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Корпорація-КІС» за період з 01.06.2012 р. по 31.08.2012 р., з ТОВ «Гатіора» за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013 р.
За результатами перевірки складено акт № 454/22-32512498 від 16.07.2014 р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
ст. 1, 2, п.2 ст. 3, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп. 138.1, п.138.2., п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 23549,59грн., в т.ч. 2012р. в сумі 4130,00 грн., за 2013р. в сумі 19419,59грн.;
п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 1, 2, п.2 ст. 3, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено ПДВ в загальній сумі 24374,99 грн., в т.ч. в червні 2012р. на суму 1049,99грн., в липні 2012р. -916,67грн., в серпні 2012р. - 1966,67 грн., в січні 2013р. - 1173,33грн., в лютому 2013р. -7093,33 грн., в березні 2013 р. - 1173,33грн., в квітні 2013р. - 8655,00 грн., в червні 2013р. - 2346,67грн.
На підставі акту перевірки Прилуцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення:
№ 0001882202 від 29.07.2014року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість 24374,99 грн. за основним платежем та 6093,75 грн. за штрафними санкціями;
№ 0001892202 від 29.07.2014 року, яким ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств 23549,59 грн. за основним платежем та 5887,40 грн. за штрафними санкціями.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями та актом перевірки, надіслав до ГУ Міндоходів у Чернігівській області первинну скаргу № 1057 від 07.08.2014 р.
ГУ Міндоходів у Чернігівській області було прийнято рішення про результати розгляду скарги №3110/10/25-01-10-05-15 від 06.10.2014 року, яким ГУ Міндоходів у Чернігівській області залишило без змін податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 29.07.2014 року № 0001882202 та № 0001892202, а скаргу позивача - без задоволення.
В ході проведеної перевірки Прилуцькою ОДПІ було встановлено, що ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» мало господарські взаємовідносини з ПП «Корпорація КІС», а саме позивач здійснював закупівлю у ПП «Корпорація КІС» транспортно-експедиторських послуг відповідно договорів-заявок № 16 від 02.04.2012 року, № 26 від 25.04.2012 року, № 75 від 30.11.2012 року, № 11 від 06.03.2012 року, № 29 від 06.05.2012 року, № 34 від 30.05.2012 року, № 25 від 25.04.2012 року, № 46 від 17.07.2012 року, № 57 від 01.09.2012 року, № 61 від 01.10.2012 року, № 66 від 17.10.2012 року, № (а.с. 52-64, 74-76, 84, 85Т. 2).
Оплата наданих послуг здійснювалась відповідно до рахунків на оплату № 807 від 01.06.2012 року, № 808 від 01.06.2012 року, № 849 від 12.06.2012 року, № 856 від 13.06.2012 року, № 874 від 15.06.2012 року, № 933 від 26.06.2012 року, № 937 від 27.06.2012 року № 969 від 03.07.2012 року, № 994 від 06.07.2012 року, № 1012 від 10.07.2012 року, № 1024 від 11.07.2012 року, № 1046 від 13.07.2012 року, № 1073 від 18.07.2012 року, № 1166 від 30.07.2012 року, № 1174 від 31.07.2012 року, № 1263 від 13.08.2012 року, № 1264 від 13.08.2012 року, № 1283 від 15.08.2012 року, № 1307 від 17.08.2012 року, № 1327 від 21.08.2012 року, № 1342 від 22.08.2012 року, № 1361 від 23.08.2012 року, № 1387 від 29.08.2012 року, № 1404 від 31.08.2012 року (а.с. 103-109, 164-180 Т.1).
Про надані послуги між сторонами було складено акти надання послуг № 807 від 01.06.2012 року, № 808 від 01.06.2012 року, № 849 від 12.06.2012 року, № 856 від 13.06.2012 року, № 874 від 15.06.2012 року, № 933 від 26.06.2012 року, № 937 від 27.06.2012 року, № 969 від 03.07.2012 року, № 994 від 06.07.2012 року, № 1012 від 10.07.2012 року, № 1024 від 11.07.2012 року, № 1046 від 13.07.2012 року, № 1073 від 18.07.2012 року, № 1166 від 30.07.2012 року, № 1174 від 31.07.2012 року, № 1263 від 13.08.2012 року, № 1264 від 13.08.2012 року, № 1283 від 15.08.2012 року, № 1307 від 17.08.2012 року, № 1327 від 21.08.2012 року, № 1342 від 22.08.2012 року, № 1361 від 23.08.2012 року, № 1387 від 29.08.2012 року, № 1404 від 31.08.2012 року (а.с. 110-116, 188-204 Т.1).
Перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 59-61 , 71-73, 82-83, 89, 90 Т.2).
На суму податкових зобов'язань ПП «Корпорація КІС» з ПДВ було виписано податкові накладні № 1 від 01.06.2012 року, № 2 від 01.06.2012 року, № 43 від 12.06.2012 року, № 50від 13.06.2012 року, № 68 від 15.06.2012 року, № 127 від 26.06.2012 року, № 131 від 27.06.2012 року, № 22 від 03.07.2012 року, № 47 від 06.07.2012 року, № 65 від 10.07.2012 року, № 77 від 11.07.2012 року, № 99 від 13.07.2012 року, № 126 від 18.07.2012 року, № 219 від 30.07.2012 року, № 227 від 31.07.2012 року, № 77 від 13.08.2012 року, № 78 від 13.08.2012 року, № 97 від 15.08.2012 року, № 121 від 17.08.2012 року, № 141 від 21.08.2012 року, № 156 від 22.08.2012 року, № 175 від 23.08.2012 року, № 201 від 29.08.2012 року, № 218 від 31.08.2012 року (а.с. 117-123, 212-228 Т.1).
На підтвердження надання ПП «Корпорація КІС» транспортно-експедиторських послуг позивачем до матеріалів справи приєднано первинні документи, що свідчать про закупівлю ним сировини (стабілізатор, борат цинку), що супроводжувалась ПП «Корпорація КІС», це видаткова накладна № РН-0002745 від 06.07.2012 року, рахунок-фактура № СФ-002671 від 03.07.2012 року, товарно-транспортна накладна від 06.07.2012 року. Також позивачем надано документи, що свідчать про оприбуткування ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» зазначеної сировини, це прибутковий ордер, матеріальний звіт по складу сировини, звіти про використання сировини для виготовлення продукції, матеріальні звіти за липень 2012 року по цеху ПВХ, по ділянці по виготовленню ПВХ, накладні (а.с. 235-250 Т.1). Виготовлена продукція - кабельний пластикат було реалізовано позивачем відповідно до видаткових накладних (а.с. 251, 252 Т.1).
Також використання сировини для виготовлення власної продукції ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» та її подальша реалізація третім особам підтверджується договорами купівлі продажу, поставки (а.с. 55-58, 65-70, 77-81, 86-88 Т.2). Оприбуткування у власному бухгалтерському обліку сировини підтверджується прибутковими ордерами, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень, листопад 2012 року, матеріальними звітами підприємства з березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень, листопад 2012 року (а.с. 91-147 Т.2).
Перевіркою показників відображених у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2013 рік у сумі 81535352,00 грн. встановлено, що при формуванні собівартості виробленої та реалізованої продукції були враховані витрати на виготовлення з блоків ПВХ колодок футеровки із пластику ПП -45, виконавець проведених робіт є ТОВ «Гатіора».
Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Гатіора» було виставлено позивачу рахунки-фактури № 548 від 24.01.2013 року, 279 від 08.02.2013 року, № 55 від 05.03.2013 року, № 88 від 05.04.2013 року, № 133 від 10.04.2013 року, № 457 від 26.04.2013 року, № 163 від 12.06.2013 року.
Виготовлення з блоків ПВХ колодок футеровки із пластику ПП -45 в ході перевірки підтверджено актами здачі-прийняття робіт № 432, № 109, № 58, № 120, № 249, № 727, № 188.
Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковій формі відповідно до платіжних доручень, станом на 30.06.2013 року заборгованість по розрахункам між сторонами відсутня.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Гатіора» було виписано ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» податкові накладні № 432 від 25.01.2013 року, № 109 від 15.02.2013 року, № 58 від 06.03.2013 року, № 120 від 10.04.2013 року, № 249 від 11.04.2013 року, № 727 від 29.04.2013 року, № 163 від 12.06.2013 року.
На підтвердження транспортування продукції, виготовленої ТОВ «Гатіора», позивачем надано рахунки на оплату послуг з перевезення вантажів ТОВ «Ін-Тайм» № При-0000002 від 10.01.2013 року, № ПРИ-00000014 від 24.01.2013 року, № ПРИ-00000027 від 08.02.2013 року, № ПРИ-00000035 від 18.02.2013 року, № ПРИ-00000042 від 06.03.2013 року, № ПРИ-00000057 від 04.04.2013 року, № ПРИ-00000059 від 05.04.2013 року, № ПРИ-00000062 від 10.04.2013 року, № При-00000063 від 11.04.2013 року, № ПРИ-00000069 від 23.04.2013 року, № ПРИ-00000088 від 12.06.2013 року.
Транспортування позивачем виготовленої продукції на користь третіх осіб за допомогою послуг ТОВ «Ін-Тайм» підтверджується деклараціями про прийняття вантажу № ПРИ-000038 від 10.01.2013 року, № ПРИ-000185 від 24.01.2013 року, № ПРИ-000339 від 08.02.2013 року, № ПРИ-000441 від 18.02.2013 року, № КИИЕ-016167 від 03.04.2013 року, № ПРИ-000969 від 05.04.2013 року, № ПРИ-000631 від 06.03.2013 року, № ПРИ-001029 від 10.04.2013 року, № ПРИ-001044Д від 11.04.2013 року, № СВЛ-001381 від 20.04.2013 року, № ПРИ-001673 від 12.06.2013 року та катами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000108, № ОУ-0004324, № ОУ-0008001, № 13244 від 30.04.2013 року, № 18054 від 30.06.2013 року. (а.с. 124-151 Т.1)
Також позивачем до матеріалів справи приєднано накладні, що свідчать про виготовлення товару ТОВ «Гатіора» (а.с. 152-156 Т.2).
На момент вчинення правочинів контрагенти позивача ТОВ «Гатіора» та ПП «Корпорація КІС» були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податку на додану вартість, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Корпорація КІС», довідки з ЄДРПОУ № АБ677909, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ПП «Корпорація КІС», довідок про взяття на облік платника податку ПП «Корпорація КІС», свідоцтва № 33699475 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Корпорація КІС», статуту ТОВ «Гатіора», довідки № АБ513021, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ «Гатіора», свідоцтва № 200049152 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Гатіора» (а.с. 87-100 Т.1).
Згідно ст.. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту та включення витрат за господарськими операціями до складу витрат підприємства необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» та ТОВ «Гатіора» та ПП «Корпорація КІС».
Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих послуг та продукції у власній господарській діяльності . Прилуцькою ОДПІ не надано суду доказів того, що ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» не було використано у власній господарській діяльності отримані послуги та товари, надання таких товарів/послуг позивачу підтверджена всіма необхідними первинними документами.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що витрати на оплату виготовленої ТОВ «Гатіора» продукції та наданих ПП «Корпорація КІС» транспортно-експедиційних послуг позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі Податкового кодексу України, включив до складу витрат підприємства, що приймають участь в обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, тобто висновки Прилуцької ОДПІ про завищення витрат та заниження податку на прибуток є безпідставними, як і подальше донарахування сум податку на прибуток.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, щодо форми та змісту яких не виникло заперечень під час проведення перевірки, було встановлено і в судовому засіданні, і актом перевірки Прилуцької ОДПІ. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
В судовому засіданні було встановлено, що підставою для висновків Прилуцької ОДПІ про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та на формування витрат підприємства з врахуванням показників по взаємовідносинам з ТОВ «Гатіора» та ПП «Корпорація КІС» стали акти перевірок:
ДПІ у Печерському районі м. Києва № 8750/7/22.8-11 від 26.06.2015 р «Про результати проведення перевірки ПП «Альфа-ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Смарткол» і ТОВ «Мобілсвіт» на підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.12.2009 року по 31.12.2012 року»;
Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 18.04.2013 № 319/22/33418609 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Корпорація КІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей-П» за період в 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з ТОВ «Лігран» за період з 01.06.2012р. по 31.08.2012р.»;
ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.2014р. №148/26-56-22-01-03/38091733 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГАТІОРА" щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.01.2013р. по 31.01.2014р.».
Зазначеними актами перевірки встановлено відсутність у контрагентів позивача об'єктів оподаткування при визначені доходів та витрат, які підпадають під визначення ст. 134. Ст. 138 Податкового кодексу України, та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.185, ст. 198 Податкового кодексу України.
Також суд вважає, що висновки Прилуцької ОДПІ про відсутність реального здійснення ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» фінансово-господарських відносин із ТОВ «Гатіора» та ПП «Корпорація КІС» не можуть ґрунтуватись на актах перевірки цих суб'єктів господарювання, оскільки зазначеними актами не досліджувалось здійснення операцій з поставки товарів та послуг від ТОВ «Гатіора» та ПП «Корпорація КІС» до позивача, актами про неможливість проведення перевірки ТОВ «Гатіора» та ПП «Корпорація КІС» не досліджувались первинні бухгалтерські документи, якими оформлена поставка продукції та послуг, їм не надавалась правова оцінка. Під час проведення перевірок контрагентів позивача не досліджувались первинні бухгалтерські документи, не встановлювався факт отримання товару та послуг з транспортування те експедиційного супроводження сировини, що відображено в бухгалтерському обліку ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки». Предметом перевірки контрагентів позивача були відносини з іншими суб'єктами господарювання, які не мали відносин з ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки». Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальності за дії свої постачальників під час здійснення своїх господарських відносин.
Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право Прилуцької ОДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.
Також суд не приймає до уваги посилань Прилуцької ОДПІ на анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Гатіора» 26.03.2014 року, оскільки свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача анульовано вже після проведення поставок блоків ПВХ колодок футеровки із пластику ПП -45.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.
Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочини, укладені між ним та його контрагентами спричинили реальні юридичні наслідки для ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки», під час проведення перевірки встановлено факт оплати поставлених позивачу товарів/послуг, що підтверджує їх використання у власній господарській діяльності, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Прилуцька ОДПІ неправомірно донарахувала ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001882202 від 29.07.2014 року, № 0001892200 від 29.07.2014 року, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки Прилуцької ОДПІ № 454/22-32512498 від 16.07.2014 р. то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з п. 3 Розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.
За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Податковим кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення ( п. 7 Розділу IV Порядку).
Виходячи з наведеного в сукупності, акт документальної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, оскільки не містить обов'язкового припису для нього, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.
Крім того висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі подати свої зауваження до відповідного акту, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань. Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків, при цьому питання щодо здійснення донарахування зобов'язань платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи що проводили перевірку.
Діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни, тому як власне акт так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Чернігівській області задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги №3110/10/25-01-10-05-15 від 06.10.2014 року, то суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Згідно п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Головним управління Міндоходів в Чернігівській області було дотримано вимоги зазначеної правової норми та винесено рішення про відмову з задоволенні первинної скарги.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про розгляд первинної скарги позивача не підлягають задоволенню, через те, що рішення є результатом процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, воно винесено на виконання повноважень, наданих податковому органу, а позивачем не наведено суду обґрунтування того, що рішення ГУ Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги №3110/10/25-01-10-05-15 від 06.10.2014 року не відповідає вимогам Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0001882202 від 29.07.2014 року, № 0001892200 від 29.07.2014 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України 1827,00 грн. судових витрат на користь Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас-Прилуки".
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Кашпур