Справа № 127/20286/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Кашпрук Г.М.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
10 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за вислугою років та нарахувати і виплачувати підвищення (надбавки) до пенсії ,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за вислугою років згідно пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання нарахувати та виплачувати підвищення до пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.04.20014 року.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугою років у відповідності до п. «б» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугою років у відповідності до положень п. «б» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 15.04.2014 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплачувати позивачу підвищення (надбавки) до призначеної пільгової пенсії, що передбачені положеннями ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.04.2014 року. В решті вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Позивач та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 15.04.2014 року звернувся до управління ПФ України у м. Вінниці із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до положень п. «б» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1, він працював у Київському філіалі інституту «Укржелдорпроект» з 01.04.1980 року на посаді техніка, з 01.07.1981 року на посаді старшого техніка, з 22.02.1982 року на посаді геодезиста, з 01.06.1988 року на посаді геодезиста 2-ої категорії, а з 01.12.1992 року по 14.01.1994 року на посаді геодезиста 1-ої категорії.
Згідно довідки, виданої ВАТ «УкрНДІтранспроект» від 09.04.2014 року № 5, дане підприємство є правонаступником Київського філіалу інституту «Укржелдорпроект». Крім того, даною довідкою підтверджено період роботи позивача на підприємстві та займані ним посади, а також підтверджено ту обставину, що він дійсно знаходився на пільгових топогеодезичних вишукувальних роботах з виплатою польового забезпечення повний робочий день із зазначенням конкретних періодів та відповідних наказів за весь період, а всього 2 918 днів за весь час.
Згідно довідки № 74 від 11.06.2014 року, виданої ВАТ «УкрНДІтранспроект», позивач працював на підприємстві з 01.04.1980 року по 14.04.1995 року на посадах техніка, старшого техніка, геодезиста у відділ колій групи вишукувань та безпосередньо виконував у польових умовах топогеодезичні вишукувальні роботи з виплатою польового забезпечення.
Однак, на думку відповідача вказана довідка №5 від 09.04.2014 року не містила посилання на назву структурного підрозділу, в якому позивач виконував роботу в польових умовах, в результаті чого дана обставина не давала підстави для призначення пенсії, хоча в тексті «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», на якій посилається відповідач, така вимога відсутня.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, з наступних підстав.
Діючи в межах наданих повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не повинні порушувати Конституцію та закони України, права та законні інтереси фізичних чи юридичних осіб.
Так, п. 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 зі змінами та доповненнями визначено, що до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсій.
Положеннями п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМ України № 637 від 12.08.1993 року передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Разом з тим, п. 20 цього ж Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Слід зауважити, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У розрізі наведених норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача на час засідання 21.08.2014 року Комісії для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення, були всі передбачені чинним законодавством документи та інформація, необхідні для призначення позивачу пільгової пенсії за вислугою років відповідно до положень п. «б» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Посилання відповідача на відсутність первинних документів є безпідставним, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку заявника надавати такі документи, а відповідне підприємство повинно лише зазначити в уточнюючій довідці такі первинні документи, якими у даному випадку можуть бути відповідні накази, на які є посилання у довідці ВАТ «УкрНДІтранспроект» від 09.04.2014 року № 5. Неможливість проведення зустрічної перевірки підприємства органами ПФ України, оскільки їм чинним законодавством України заборонені подібні перевірки до кінця 2014 року, також не може бути законною підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії.
Що стосується вимоги позивача про негайне виконання постанови суду, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги, оскільки у справах даної категорії, відповідно до положень ст. 256 КАС України, негайне виконання не допускається.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.