08 грудня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4482/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Транчуковій О.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Кравченка П.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про захист порушених прав,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому із врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 08.12.2014 р. просить захистити порушене право шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2014 р. № 00008682203, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 3313,30 грн. за порушення законодавства України з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Свої вимоги мотивує тим, що штрафні санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням є адміністративно-господарськими санкціями, що застосовуються за порушення неподаткового законодавства. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій визначаються ст.250 ГК України та передбачають застосування цих санкцій протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. За спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні санкції за порушення законодавства з РРО, які зазначені у акті перевірки від 08.09.2010 р. № 960/21/03/23/НОМЕР_1, тобто, з порушенням строків обчислення адміністративно-господарських санкцій.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що штрафні санкції у розмірі 3313,30 грн. застосовані за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: за порушення порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації. Такий висновок ґрунтується на тому, що під час перевірки ревізорам не було надано документів, що підтверджують оприбуткування товару, який зберігався у кіоску. Однак відповідачем не враховано, що відсутність облікової документації на товар під час перевірки не може бути віднесено до порушень установленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог. Вказав на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є наслідком судового розгляду позовної заяви ОСОБА_1 щодо скасування рішень від 22.09.2010 р. №№ 0014612307, 0014622307 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства України з питань застування РРО. За результатами розгляду справи постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 р. спірні рішення скасовано частково, в силі залишено штрафні санкції на суму 3313,30 грн. У зв'язку із введенням у дію Податкового кодексу України для визначення розміру штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО використовуються податкові повідомлення-рішення. За приписами Податкового кодексу України при розгляді скарг платника податків у разі, коли зменшується розмір зобов'язань СПД, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, на новий розмір зобов'язань складається нове податкове повідомлення-рішення, а попереднє вважається відкликаним. Тому при винесенні податкового повідомлення-рішення від 10.10.2014 р. № 0000862203 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений податковим законодавством України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 08.09.2010 р. № 960/21/03/23/НОМЕР_1 відповідачем 22.09.2010 р. винесено рішення №№ 0014612307, 0014622307 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на загальну суму 60307,25 грн. за порушення законодавства з питань застосування РРО. Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач звернувся до суду про визнання їх недійсними.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2014 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового судового розгляду постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р., позов ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 22.09.2010 р. на суму 56993,75 грн. та залишено в силі штрафні санкції у сумі 3313,3 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
За приписами п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до пп.60.1.5 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Приписами п.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 р. за № 2135/22447, визначено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.
01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, у зв'язку з чим порядок визначення зобов'язань та їх узгодження мають здійснюватись відповідно до введених у дію положень Податкового кодексу України. Приписами Податкового кодексу України визначаються і строки давності застосування штрафних санкцій, обчислення податків і зборів та їх стягнення до бюджету.
Відповідно до п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.113.1 ст.113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.
Таким чином, враховуючи те, що узгодження суми штрафних санкцій у розмірі 3313,30 грн., які нараховані на підставі акту від 08.09.2010 р. № 960/21/03/23/НОМЕР_1, у судовому порядку відбулося у 2014 році, то до даних правовідносин необхідно застосовувати саме норми Податкового кодексу України.
Оскільки за результатами судового узгодження рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО частково скасовані, ДПІ у м.Херсоні у відповідності з вимогами пп.60.1.5 п.60.1, п.60.4 ст.60 ПК України, п.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків правомірно винесла податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 р. № 0000862203 на узгоджену суму штрафних санкцій.
Що стосується доводів позивача про неправомірне застосування до нього штрафних санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 3313,30 грн., то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки правомірність їх застосування вже підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені податковим законодавством України.
Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Оскільки ОСОБА_1 просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 р. № 0000862203 на суму 3313,30 грн., то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 1820 грн. (мінімальний розмір судового збору).
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Так, при подачі адміністративного позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 73,08 грн., що підтверджується квитанцією від 14.11.2014 р.
Оскільки під час розгляду справи встановлено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 решти судового збору у сумі 1753,92 грн. (1827 грн. - 73,08 грн.).
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про захист порушених прав.
Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 92 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2014 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 9.2.1