33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 грудня 2014 року Справа № 924/741/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі Новоселецький І.А.
за участю представників сторін:
позивача: представник Колєсов М.Г.;
відповідача: представник Кобза В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.08.14р. у справі № 924/741/14 (головуючий суддя Субботіна Л.О., суддя Магера В.В., суддя Музика М.В.)
за позовом Дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам"
до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України"
про 1. Стягнення 206 252,00 грн. збитків
2.Зобов'язання виконати умови п. п. 4.2.1, 4.2.5 договору №30 виробництва сільськогосподарської продукції від 18.04.2012р.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2014р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Демянчука Ю.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 924/741/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Крейбух О.Г.
Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/741/14 від 20.08.14р. позовні вимоги задоволено частково.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що наявність діючих правовідносин між сторонами дає позивачу правові підстави для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції на земельних ділянках відповідача, у зв'язку з чим позивач має право на спонукання відповідача в судовому порядку до виконання покладеного на нього договором обов'язку у разі порушення останнього. Позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати умови п.п.4.2.1, 4.2.5 договору № 30 виробництва сільськогосподарської продукції від 18.04.2012р. обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Позивачем не було доведено розміру заявлених до стягнення збитків та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та зазначеними у позові наслідками у вигляді розміру збитків, тому позовні вимоги про стягнення 206 252,00 грн. Доказів на підтвердження наявності реальної та гарантованої можливості отримання доходу у заявленому розмірі від виконання умов договору виробництва сільськогосподарської продукції № 30 від 18.04.2012р. матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного полісся Національної Академії аграрних наук України звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.08.14р. у справі 924/741/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що недоведеність обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд визнав встановленим, а також висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. Господарський суд Хмельницької області дійшов хибного висновку про те, що керівництво державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України вчиняло перешкоди Дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам " у здійсненні ним виробництва сільськогосподарської продукції та не допускало техніку до виконання сільськогосподарських робіт.
Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 20.08.14р. у даній справі слід скасувати в частині зобов'язання Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України" виконати умови п. п. 4.2.1., 4.2.5. договору №30 від 18.04.2012р. та в частині видачі наказу. Залишити в іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 20.08.2014р. у справі №924/741/14 без змін, а апеляційну скаргу скаржника - задоволити, виходячи з наступного.
За змістом частини 1 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" (далі по тексту судової постанови також - сільськогосподарський товаровиробник, Дочірнє підприємство) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної Академії аграрних наук України", правонаступником якого згідно п.1.6 Статуту є відповідач, (далі по тексту судової постанови також - господарство, ДП «Проскурівка») було укладено договір виробництва сільськогосподарської продукції, згідно п. 1.1 якого на умовах даного договору господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію (далі - виробництво) та провести розрахунки із господарством. Виробництво здійснюється на виробничих потужностях господарства (п. 1.2 договору).
Пунктом 1.4 договору визначена характеристика виробництва: підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції), персонал, матеріально - технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо), техніка сільськогосподарського товаровиробника та господарства.
Відповідно до п. 1.5 договору місце та площі виробника (виробничих потужностей, що використовуються) складають земельна ділянка на землях Проскурівської сільської ради загальною площею 1929 га (ріллі), які знаходяться у користуванні господарства на підставі Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ХМ №002872 від 24.02.1998р.
Строк виробництва - 5 (п'ять) років (п. 1.6 договору).
Згідно п. 1.7 договору вироблена продукція (в тому числі незавершене виробництво - посіви) є власністю сільськогосподарського товаровиробника. Витрачені за цим договором матеріально-технічні ресурси сільськогосподарського товаровиробника є його власністю протягом усього строку дії.
Обов'язки сторін визначені розділом 4 договору. Зокрема, відповідно до п. 4.2.1 договору господарство зобов'язане надати можливість виробництва сільськогосподарської продукції сільськогосподарському товаровиробнику на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 1929 гектарів (ріллі). Господарство зобов'язане всіляко сприяти сільськогосподарському товаровиробнику у виробництві за цим договором, забезпечити в будь-який час вільний доступ сільськогосподарському товаровиробнику до вищевказаних земельних ділянок (п. 4.2.5 договору).
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність. У т.ч. відшкодування збитків, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством (п. 5.1 договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 7.1 договору).
Відповідно до п. 7.2 договору його строк починає свій перебіг з дати його підписання сторонами, та закінчується у строк визначений п. 1.6 цього договору. У випадку відсутності заяви про припинення даного договору від будь - якої із сторін не менше як за 20 (двадцять) днів до строку закінчення, договір вважається пролонгованим (продовженим) на той самий строк, на тих самих умовах.
Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 7.6 договору).
Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (п.7.7 договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін, погоджений Хмельницькою ДСГДС ІКСГП НААН, затверджений Інститутом кормів та сільського господарства Поділля НААНУ, зареєстрований в НААН 18.04.2012р. за № 30.
Таким чином договір між сторонами датований 18.04.2012 року за №30 (далі по тексту судової постанови - Договір №30).
В травні 2013 року між сторонами підписано додаток № 4 до договору виробництва сільськогосподарської продукції № 30 від 18.04.2012р., згідно якого фактичний розмір посівних площ земельної ділянки, яка використовується позивачем, складає 1106 га, посіяно ярого ячменю - 359 га.
04.09.2013р. підписано додаток № 5 до договору виробництва сільськогосподарської продукції № 30 від 18.04.2012р., в якому сторони узгодили розмір посівних площ земельної ділянки, які мають використовуватись сільськогосподарським виробником у сільськогосподарському виробництві сезону 2013-2014 років та найменування с/г культур, плануємих для вирощування сільськогосподарським товаровиробником на земельній ділянці, зокрема всього 1929 га, в тому числі ярий ячмінь - 200 га.
Позивач звернувся з позовом до суду із позовними вимогами про стягнення 206 252,00 грн. збитків та зобов'язання відповідача виконати умови договору, в зв'язку із протиправними діями відповідача, які полягають у перешкоджанні позивачу здійснювати обробіток земельних ділянок та реалізації позивачем всіх правомочностей, що випливають із договору.
На підтвердження факту вчинення перешкод позивачем подано в матеріали справи:
- акт від 28.04.2014р., підписаний представниками позивача та працівниками відповідача, в якому зафіксовано, що починаючи з періоду проведення осінньо-польових робіт 2013 року та в період весняно-польових робіт 2014 року, а також станом на день складання акту попередній та чинний керівники ДП ДГ "Проскурівка" чинили спротив та протиправні дії, а саме, не допускали техніку власного господарства ДП "ДГ "Проскурівка" та найману техніку до виконання сільськогосподарських робіт, зокрема, обробітку ґрунту, проведення посівних робіт;
- лист ДП ДГ "Проскурівка" № 91 від 02.10.2013р., адресований позивачу, в якому відповідач повідомляє про припинення співпраці з позивачем по договору виробництва сільськогосподарської продукції № 30 від 18.04.2012р. і саме вказаним пояснює свої дії по не допуску техніки позивача на поля господарства. Також повідомляє про подальшу заборону здійснювати будь-які осінньо-польові роботи на землях господарства, в тому числі здійснювати оранку та посів озимих культур та підготовку ґрунту під весняні польові роботи та сівбу ярих культур. У вказаному листі відповідач попереджує позивача, що в подальшому техніка ДП "Агрофірми Луга-Нова", в тому числі і власна техніка господарства, що використовується позивачем для обробітку землі, не буде допускатися на поля господарства для обробітку землі, зазначене стосується і весняно-польових робіт 2014 року. У разі вчинення позивачем спроб обробляти земельні ділянки згідно договору, який буде розриватися, господарство буде вживати всілякі заходи щодо перешкоджання обробітку землі технікою, направленою позивачем на поля господарства. У разі незгоди із рішенням та діями господарства, відповідач вказує, що позивач має право звернутися за вирішенням спору до судових органів;
- висновок від 03.04.2014р., складений ст. ДІМ Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області за результатами розгляду звернення директора позивача з приводу перешкоджання керівництвом відповідача у здійсненні їх господарської діяльності. В ході проведення перевірки вказаного звернення опитаний в.о.директора ДП ДГ "Проскурівка" Кобза В.М. пояснив, що будь-яких неправомірних дій до ДП "Агрофірма Луга-Нова" не вчинялося, лише було заборонено здійснювати подальшу діяльність на земельних ділянках дослідного господарства, не допуск позивача до використання землі відповідача є правомірним та обґрунтованим, що зазначено у змісті висновку;
- довідку, видану штабом Хмельницької самооборони і народного контролю, в якій вказано про вчинення опору керівником відповідача та перешкоджання проведенню весняно-польових робіт (не дозволяють здійснювати обробіток земельних ділянок, не допускають техніку);
- листи прокуратури Хмельницької області № 07/1-1857-14 від 10.06.2014р., Ярмолинецького РВ УМВС України № 2511 від 09.04.2014р., прокуратури Рівненського району №168-2014 від 29.04.2014р., в яких повідомляється про відсутність в діях керівництва відповідача ознак кримінального правопорушення та рекомендується позивачу звернутись за захистом своїх прав до суду;
- лист № 754 від 14.04.2014р., із яким позивач звертався до відповідача з вимогою припинити дії щодо перешкоджання доступу позивача до земельних ділянок для їх обробітку.
На підтвердження розміру завданих збитків позивачем подано загальний розрахунок не отриманого прибутку (упущеної вигоди) та розрахунок суми збитків по ярому ячменю 2014 року, аудиторський звіт щодо правильності визначення суми збитків, яких зазнав позивач внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань, в якому визначено плановий прибуток позивача за даними аудиту в розмірі 462 467,00 грн., довідки Департаменту агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації № 04-02/1656 від 07.07.2014р. та Головного управління статистики у Хмельницькій області № 02.2-10/192 ПІ від 07.07.2014р. щодо визначення урожайності ярого ячменю у 2013 році та середньої реалізаційної ціни, видаткові накладні №РН-0000176 від 31.03.2014р., №РН-0000237 від 20.05.2014р., №РН-0000242 від 14.05.2014р. про реалізацію позивачем ячменю, видаткові накладні № С359 від 28.02.2014р., №к-00000531 від 05.04.2014р., №577 від 19.05.2014р., №К-00000416 від 29.03.2014р., №НЯн -00006376 від 31.05.2014р., №НЯн-00005226 від 30.04.2014р., накладну №878/і від 19.05.2014р. про закупівлю позивачем засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, договори про надання послуг з обробітку землі № 01/14-Хм від 03.04.2014р., № 02/14-Хм від 07.04.2014р., а також договори про надання послуг №26/04 від 28.04.2013р., від 20.04.2013р., від 15.04.2013р., від 10.07.2013р., від 19.06.2013р. та акти виконаних робіт до них, на підставі яких здійснювався обробіток землі у 2013 році.
В свою чергу, на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позов, відповідачем подано пояснення працівників ДП ДГ "Проскурівка", в яких останні вказують, що вони не підписували акт про вчинення перешкод від 28.04.2014р.; акти № 130 від 24.12.2013р., № 53 від 01.04.2014р., складені працівниками відповідача, в яких вказано, що в період з 10.11.2013р. по 15.12.2013р. та з 01.02.2014р. по 01.04.2014р. комісією встановлено факт відсутності будь-якого технічного обладнання, інвентарю, машинно-тракторних агрегатів, а також зафіксовано, що представниками ДП "Агрофірма Луга-Нова" не проводяться будь-які дії, пов'язані із забезпеченням земельних ділянок мінеральними добривами, засобами захисту рослин, насіннєвим матеріалом, відповідними спеціалістами і працівниками.
Рівненський апеляційний господарський суд, проаналізувавши надані сторонами по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:
Судом апеляційної інстанції, за результатами розгляду позовної заяви та апеляційної скарги, проведено аналіз правовідносин та причин, що призвели до виникнення спору та встановлено таке.
1. Щодо позовних вимог про стягнення збитків у сумі 206252,00грн.
При розгляді позовних вимог про стягнення 206 252,00 грн. збитків судом приймається до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Приписами ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що відповідач починаючи з жовтня 2013р., а також і навесні 2014 року, здійснював перешкоди позивачу у доступі до земельних ділянок, що унеможливило обробіток землі. Внаслідок таких протиправних дій позивач був позбавлений можливості провести посів, обробіток землі, отримати врожай і прибуток. Тому позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у вигляді упущеної вигоди, якою є чистий прибуток, який би позивач отримав у разі належного виконання відповідачем умов договору виробництва сільськогосподарської продукції № 30 від 18.04.2012р.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Стаття 33 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З аналізу вказаних норм законодавства України вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
Крім того, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Тобто вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у даній справі, позивач повинен довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним одержані у разі належного виконання відповідачем зобов'язань за договором виробництва сільськогосподарської продукції № 30 від 18.04.2012р. та здійснення ним виробництва сільськогосподарської продукції (ячменю ярого) на земельних ділянках відповідача, і тільки неправомірні дії відповідача, які полягали в перешкоджанні позивачу у доступі до вказаних земельних ділянок стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у заявленому до стягнення розмірі (аналогічна позиція викладена у постанові ВГСУ по справі № 18/3385/11 від 13.08.2013р., №5023/4983/12 від 11.06.2014р.).
Із змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що позивач просив стягнути збитки у сумі 206 252,00 грн., які обраховані ним виходячи із загальної площі земельної ділянки, на якій відповідно до бізнес-плану, плану сівозміни та розрахунків с/г виробництва на 2013-2014 роки планувалось виростити ярий ячмінь, обсягу середнього збору урожаю з одного гектару, середньої ціни реалізації ячменю та виробничих витрат на вирощування ячменю.
При цьому в обґрунтування обсягу середнього збору урожаю з одного гектару та середньої ціни реалізації ячменю позивачем подано довідки Департаменту агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації № 04-02/1656 від 07.07.2014р. та Головного управління статистики у Хмельницькій області № 02.2-10/192 ПІ від 07.07.2014р. щодо визначення урожайності ярого ячменю у 2013 році та середньої реалізаційної ціни у 2013 році, січні-травні 2014р., видаткові накладні про реалізацію позивачем ячменю.
Однак, у суду відсутні правові підстави вважати, що у 2014 році урожайність ярого ячменю становила б 24 ц/га, і позивач реалізував би вказаний врожай за визначеними ним цінами.
Судом також враховується, що посилання позивача на можливість отримання прибутку в заявленому розмірі у випадку відсутності порушень з боку відповідача, є теоретичним, ґрунтується на можливих очікуваннях обсягу збору врожаю ярого ячменю та отримання певного доходу від його реалізації. При цьому доказів на підтвердження наявності реальної та гарантованої можливості отримання доходу у заявленому розмірі від виконання умов договору виробництва сільськогосподарської продукції № 30 від 18.04.2012р. матеріали справи не містять.
Крім того, згідно підписаного між позивачем та відповідачем додатку № 5 від 04.09.2013р. до Договору № 30 від 18.04.2012р. сторонами було узгоджено розмір посівних площ земельної ділянки, які мають використовуватись позивачем у сільськогосподарському виробництві сезону 2013-2014 років та найменування с/г культур, плануємих для вирощування на земельній ділянці, і, зокрема, визначено, що ярий ячмінь планувалось вирощувати на земельній ділянці площею 200 га. В той час як при розрахунку збитків позивач обрахував їх розмір, виходячи із площі 350 га.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено розміру заявлених до стягнення збитків та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та зазначеними у позові наслідками у вигляді розміру збитків.
За таких обставин позивачу у позовних вимогах про стягнення 206 252,00 грн. слід відмовити.
2. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати умови п.п.4.2.1, 4.2.5 договору № 30 виробництва сільськогосподарської продукції від 18.04.2012р.
За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу (ЦК) України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно із частинами 1-2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу частини 1 статті 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вже зазначалося вище у даній постанові між сторонами укладено Договір №30, згідно п. 1.1 якого відповідач надав згоду на виробництво, а позивач на свій ризик зобов'язувався виробити сільськогосподарську продукцію та провести розрахунки із відповідачем. Виробництво здійснюється на виробничих потужностях відповідача (п. 1.2 договору).
Поряд із загальними істотними умовами, які сторони відобразили у Договорі №30, у вказаному правочині сторони виклали умови прав та обов'язків сторін, що випливають із даного правовідношення. Зокрема, відповідно до п.п. 1.5, 4.2.1, 4.2.5 Договору №30, відповідач зобов'язувався надати можливість виробництва сільськогосподарської продукції позивачу на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 1929 гектарів (ріллі) на землях Проскурівської сільської ради, які знаходяться у користуванні відповідача на підставі Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ХМ №002872 від 24.02.1998р., всіляко сприяти позивачу у виробництві за цим договором, забезпечувати в будь-який час вільний доступ позивачу до вищевказаних земельних ділянок.
Надаючи оцінку умовам Договору №30, суд першої інстанції обмежився лише дослідженням обов'язків однієї сторони - відповідача у справі, не дослідивши у повному обсязі усі обставини у справі, чим фактично прийшов до висновку, що мала місце одностороння відмова від виконання зобов'язань підприємством відповідача.
Суд апеляційної інстанції із таким висновком не погоджується, виходячи із наступного.
Між сторонами укладено не лише Договір №30, а й договір підряду №41 від 04.05.12р. (далі по тексту судової постанови - Договір №41), відповідно до якого підрядник (ДП «Проскурівка) зобов'язується на свій ризик та за завданням замовника (Дочірнє підприємство) виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити визначені види робіт (надалі усі разом - Роботи) в обсягах та за ціною (вартістю), що наводяться в Додатках до цього Договору, які підписуються та скріплюються печатками обох Сторін та є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Додатки).
Таким чином між сторонами існували інші правовідносини - правовідносини підряду. Правовідносини за Договором №41 перебували у невід'ємному зв'язку із умовами пунктів 1.1. та 1.2. Договору №30, відповідно до яких на умовах даного договору господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію (далі - виробництво) та провести розрахунки із господарством. Виробництво здійснюється на виробничих потужностях господарства.
За умовами п.3.1. Договору №30 Сільськогосподарський товаровиробник щорічно сплачує Господарству грошові кошти, або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію по кількості та видах (сортах) в порядку, визначеному сторонами додатково. Вказана плата складається із компенсації плати за землю, відшкодування витрат Господарству та винагороди від господарської діяльності, яка встановлюється додатковим договором.
Як встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторонами додатково у письмовій формі розрахунок по Договору №30 у будь-якій формі, відмінній від грошової, не визначався, як не укладалися і договори щодо порядку відшкодування витрат Господарству та винагороди від господарської діяльності.
Таким чином за умовами Договору №30 Дочірнє підприємство зобов'язане сплатити для господарства грошові кошти.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, яка сума грошових коштів на виконання умов Договору №30, як обов'язок позивача в розумінні пункту 4.1.3. щодо відтворення родючості земель, позивачем була сплачена відповідачу.
У 2013 році позивачем було задіяно у виробництві сільськогосподарської продукції 1106 га, проти 1929,0 га, визначених умовами Договору №30. Не оброблялося взагалі 823 га.
Для відтворення родючості земель та компенсації плати за землю тільки у 2013 році позивач зобов'язаний був сплатити відповідачу за фактично оброблені земельні ділянки 497700грн. Станом на 01.01.13р. заборгованість позивача становила 59675грн.
На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надані докази виконання вимог п.3.1. Договору №30. Із поданих доказів вбачається (а.с.4-22, т.2), що позивач не лише сплачував грошові кошти шляхом внесення готівки у касу відповідача, а ще й передавав паливно-мастильні матеріали та сплатив частину заборгованості по договору про заміну боржника у зобов'язанні №25-01/13 від 17.01.13р.
Однак представник відповідача заперечив проти наданих доказів, звернувши увагу суду, що паливно-мастильні матеріали та грошові кошти в порядку виконання договору про заміну боржника у зобов'язанні №25-01/13 від 17.01.13р. проводилися по Договору №41, а не Договору №30.
Оскільки предметом позовних вимог є інші правовідносини, відмінні від порядку розрахунків за Договором №30 та Договором №40, які предметом позовних вимог ні первісних ні тим більше зустрічних не є у даній справі, суд апеляційної інстанції у їх дослідження не заглиблюється, а лише констатує, що за умовами Договору №30 позивач свої обов'язки у повному обсязі не виконав.
Про невиконання обов'язків позивача свідчить і довідка за №3 від 02.10.13р., складена комісією на підставі Розпорядження Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України «Про проведення перевірки» від 30 вересня 2013 року (а.с.224-237, том 1).
У процесі виникнення та тривалості правовідносин між сторонами по Договору №30 виконуючим обов'язки директора господарства ДП «Проскурівка» був призначений Мітюк Олександр Михайлович, який до призначення на дану посаду мав безпосереднє відношення до Дочірнього підприємства - з 14.07.2010р. по 13.03.13р. працював директором Дочірнього підприємства «Луга-Нова».
Саме за результатами такої перевірки Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України Мітюк Олександр Михайлович був звільнений з посади виконуючого обов'язки директора господарства ДП «Проскурівка» (а.с.215, т.1).
Таким чином у першу чергу мало місце невиконання умов Договору №30 зі сторони Дочірнього підприємства, а не ДП «Проскурівка».
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо порушення відповідачем своїх обов'язків, у тому числі невиконанням умов п.п.4.2.1,4.2.5 Договору № 30, позивач не наводить будь-яких інших порушень зі сторони відповідача щодо невиконання умов Договору №30 в цілому.
Приписами ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Позовні вимоги в частині невиконання відповідачем умов пунктів 4.2.1, 4.2.5 Договору №30 позивач обґрунтовує тим, що керівництво відповідача вчиняло перешкоди позивачу у здійсненні виробництва сільськогосподарської продукції на землях відповідача та не допускало техніку до виконання сільськогосподарських робіт.
Як зазначалося вище у даній постанові, позивач, маючи можливість у 2013 році обробити 1929 га ріллі, обробив її на 823га менше, тобто 1106га.
Це підтверджується Додатком №4 до Договору №30 (а.с.237-238, т.1).
Відтак розмір посівних площ у розмірі 1106га, які мали бути задіяні у виробничому процесі в 2013 році, сторонами був самостійно узгоджений, у тому числі було узгоджено місцезнаходження посівної площі (№ земельної ділянки відповідно до Плану внутрігосподарського землеустрою, план-схеми).
На період виробничого процесу сезону 2013-2014 року сторони уклали аналогічний Додаток №5 від 04.09.13р., за яким узгодили розміри посівних площ загальною площею 1929га, з них 1100га - посіви сої, 200га - посіви ярого ячменю, 98га - посіви гірчиці білої, 112га - посіви гречки, 419га - підготовка незадіяних парових площ та площ після ранніх сортів сої. Однак у цьому Додатку №5, на відміну від Додатку №4 місцезнаходження посівних площ не вказано, як і не вказано № земельної ділянки.
Позивач у позовних вимогах не наводить обставин щодо перешкод позивачу у здійсненні виробництва сільськогосподарської продукції на землях відповідача та не підтверджує документально на які саме поля (яке саме поле) не було допущено техніку для виконання сільськогосподарських робіт.
Які саме дії вчиняло керівництво відповідача, і хто персонально (оскільки у акті від 28.04.14р. зазначено «попередній та чинний керівники») - у позовній заяві позивач не наводить, а суд першої інстанції цього питання не досліджував.
Якщо претензії мають місце до Мітюка О.М., як попереднього керівника (виконуючого обов'язки директора), такі претензії можливі лише до 07.10.13р., оскільки саме з 07.10.13р. він був звільнений з посади виконуючого обов'язки директора господарства ДП «Проскурівка» наказом №29-к (а.с.215, т.1). Жодних письмових доказів про вчинення виконуючим обов'язки директора господарства ДП «Проскурівка» Мітюком О.М. дій, що перешкоджали діяльності підприємства «Луга-Нова» позивач не надає.
Якщо ж такі претензії мають місце до іншого попереднього керівника (а виконуючим обов'язки директора господарства ДП «Проскурівка» наказом №29-к від 07.10.13р. був призначений Шиппа В.Ю.), то і у даному випадку позивач письмово не підтверджує факт таких порушень, у якому б було зазначено, день час місцезнаходження поля (земельної ділянки), характер порушень (перешкод).
Не надано письмових доказів і чинення перешкод новим керівником - Кобзою Василем Миколайовичем (який є представником у даній справі інтересів позивача - звернув увагу на цей факт представник відповідача) - наказ про призначення № 3-к від 27.01.14р. (а.с.29, т.1). Сам же Кобза В.М. не надав жодних пояснень, які перешкоди він, як керівник, чинив Дочірньому підприємству в осінній (2013 рік) та весняний (2014 рік) посівні періоди.
Сам же загальний акт від 28.04.2014р. (а.с.16, т.1) жодним чином не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення керівництвом відповідача протиправних дій по відношенню до позивача щодо виконанню умов Договору №30, оскільки у ньому викладені загальні обставини щодо минулих періодів (без чіткого зазначення дат порушення), про які підписанти такого акту не знали та не могли знати.
Покликання на висновок від 03.04.2014р., складеного старшим дільничним інспектором Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області, також не може бути підставою для визнання протиправним дій виконуючим обов'язки директора господарства ДП «Проскурівка» Кобзою В.М., оскільки він сам пояснив …« що дійсно існує укладений та підписаний договір №30 від 18.04.2012року між ДП ДГ «Проскурівка» Хмельницької державної сільськогосподарської станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України та ДП «Агрофірма Луга-Нова» щодо виробництва сільськогосподарської продукції терміном на 5 років, однак керівництво ДП «Агрофірма Луга-Нова» не дотримується всіх передбачуваних пунктів в договорі і порушує їх, тим самим спонукає до вжиття заходів щодо розірвання вищевказаного договору».
Та й поданим листом від 10.03.14р. позивач, пропонуючи подальшу співпрацю по вже укладених договорах, підтверджує факт наявної заборгованості та жодним чином не обґрунтовує порушення договірних зобов'язань зі сторони господарств, у тому числі і ДП ДГ «Проскурівка» (а.с.59-60).
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем умов п.п. 4.2.1, 4.2.5 Договору №30, а відтак у позовних вимогах Дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" про зобов'язання Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України" виконати умови п.п. 4.2.1, 4.2.5 договору №30 виробництва сільськогосподарської продукції від 18.04.2012р., укладеного з Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", а саме надати можливість виробництва сільськогосподарської продукції Дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 1929,0 га (ріллі) та забезпечити в будь-який час вільний доступ Дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" до вищевказаних земельних ділянок слід відмовити.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком місцевого господарського суду, вважає зазначити наступне.
Не може бути підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором виробництва сільськогосподарської продукції №30 від 18.04.2012р. посилання останнього на порушення договірних зобов'язань з боку позивача та наміри відповідача припинити співпрацю по вказаному договору.
Так, згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 651 ЦК України).
Відповідно до п. 7.6 договору він може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (п.7.7 договору). У разі недосягнення такої згоди - існує судова процедура розірвання договору.
Відповідачем не подано в матеріали справи доказів розірвання договору в порядку, визначеному законом.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, оскільки вони відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати в частині зобов'язання Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України" виконати умови п. п. 4.2.1., 4.2.5. договору №30 від 18.04.2012р. та в частині видачі наказу, а в іншій частині - слід залишити без змін, виклавши резолютивну частину у новій редакції.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" від 01.09.14р. задоволити.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 20 серпня 2014 року у справі №924/741/14 скасувати в частині зобов'язання Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України" виконати умови п. п. 4.2.1., 4.2.5. договору №30 від 18.04.2012р. та в частині видачі наказу.
Залишити в іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 20.08.2014р. у справі №924/741/14 без змін, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
У позові Дочірнього підприємства Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" про зобов'язання Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України" (Хмельницька обл., Ярмолинецький район, с. Проскурівка, код 00846429) виконати умови п.п. 4.2.1, 4.2.5 договору №30 виробництва сільськогосподарської продукції від 18.04.2012р., укладеного з Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", а саме надати можливість виробництва сільськогосподарської продукції Дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" (Волинська обл., Іваничівський р-н, с.Мишів, вул.Колгоспна, 1, код 31979873) на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 1929,0 га (ріллі) та забезпечити в будь-який час вільний доступ Дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" до вищевказаних земельних ділянок - відмовити.
У позові Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" (Волинська обл., Іваничівський р-н, с.Мишів, вул.Колгоспна, 1, код 31979873) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України" (Хмельницька обл., Ярмолинецький район, с. Проскурівка, код 00846429) про стягнення 206 252,00 грн. збитків - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №924/741/14 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Крейбух О.Г.