Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2014 р.Справа № 922/1898/14
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Сальнікова Г.І.
судді: Лавренюк Т.А. , Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.
розглянувши справу
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (м. Харків)
до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" (м. Харків) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний банк України (м. Київ)
про розгляд, акцепт та визнання кредиторських вимог, зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
позивача - Чашей Д.О.;
відповідача - Колесник Л.О.;
третьої особи - Огурцова Л.О.
Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі за текстом - СДПІ ОВП у м. Харкові, позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (далі за текстом - ПАТ "АКБ "Базис", відповідач), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої ухвалою суду від 01.12.2014 року, просить визнати незаконними дії ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис", щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, документально підтверджених, грошових вимог СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів до боржника на загальну суму 856490,51 грн., з яких орендна плата за землю - 644007,69 грн., пеня - 17128,82 грн., ПДВ - 195354,00 грн., а також просить зобов'язати ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, документально підтверджених, грошових вимог СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів до боржника на загальну суму 856490,51 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на положення п. 8 ч. 1 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та вказує, що СДПІ ОВП у м. Харкові заявляє вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 856490,51 грн., як податковий борг.
02.12.2014 року до суду від представника позивача надійшли письмові додаткові пояснення по справі, які були долучені судом до матеріалів справи.
02.12.2014 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти позову, які були долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 02.12.2014 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній в судовому засіданні 02.12.2014 року представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи в судовому засіданні 02.12.2014 року вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є дії ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на загальну суму 856490,51 грн., з яких орендна плата за землю - 644007,69 грн., пеня - 17128,82 грн., ПДВ - 195354,00 грн.
Як встановлено судом, не спростовується представниками сторін та підтверджено фактичними даними, 15.04.1992 року Національним банком України було зареєстровано Комерційний банк "Базис".
22.09.1995 року назву банку змінено з Комерційний банк "Базис" на Акціонерний комерційний банк "Базис". 29.09.2009 року назву банку змінено на Публічне акціонерне товариство "АКБ "Базис".
Право здійснення банківської діяльності було надано ПАТ "АКБ "Базис" Банківською ліцензією № 34 від 20.10.2011 року, виданою Національним банком України. Право здійснення валютних операцій було надано ПАТ "АКБ "Базис" Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій від 20.10.2011 року № 34 та додатком до неї.
23.08.2012 року Постановою правління Національного Банку України № 357 від 23.08.2012 року Банківську ліцензію ПАТ "АКБ "Базис" відкликано, ліквідатором ПАТ "АКБ "Базис" призначено Ладоненко В.М.
30.08.2012 року в офіційному друкованому виданні "Урядовий кур'єр" за № 161 опубліковано оголошення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ "АКБ "Базис"; повідомлено, що кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до ПАТ "АКБ "Базис" протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.
Позивач вказує, що на дату подання позовної заяви Банк знаходиться на податковому обліку СДПІ ОВП у м. Харкові та у даного платника податків і зборів є податковий борг та обліковується заборгованість за зобов'язання перед державним та місцевим бюджетами.
ПАТ "АКБ "Базис", на підставі та на виконання вимог ст. ст. 269, 270, 285, 287 Податкового кодексу України, як платником плати землю, самостійно визначено її розмір за 2014 рік у сумі 66 750 грн. 39 коп. та подано до СДПІ ОВП у м. Харкові податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19.02.2014 року та Декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року (№ 9008458493 від 19.02.2014 року) з визначеною сумою сплати у розмірі - 18 641 грн. 00 коп., граничний термін сплати - 28.02.2014 року, сума боргу за яким складає 18 641 грн. 00 коп.
Крім того, на підставі та на виконання вимог ст. ст. 269, 270, 285, 287 ПКУ як платник орендної плати за землю з юридичних осіб, Банк самостійно визначив її розмір в сумі 574513,43 грн. (в т.ч. пеня - 17128,82 грн.) та подав до СДПІ ОВП у м. Харкові податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
- № 9009205373 від 21.02.2014 року на суму 400502,34 грн. (з граничним строком сплати - 30.08.2014 року, 30.07.2014 року, 30.06.2014 року, 30.05.2014 року, 30.04.2014 року, 30.03.2014 року);
- № 9007864464 від 19.02.2013 року на суму 156882,27 грн. (з граничним строком сплати 30.01.2014 року, 30.11.2013 року).
Крім того, ПАТ "АКБ "Банк" подало до СДПІ ОВП у м. Харкові Декларації з податку на додану вартість у сумі 195354,00 грн.:
- №№ 9074519148 від 19.11.2013 року, 9087720885 від 17.01.2014 року, 9014162789 від 18.03.2014 року, 9021396412 від 17.04.2014 року, 9027744002 від 16.05.2014 року, 90335408472 від 20.06.2014 року, 9040535479 від 16.07.2013 року, 9009205373 від 30.08.2014 року з граничними термінами сплати 30.11.2013 року, 30.01.2014 року, 30.03.2014 року, 30.04.2014 року, 30.05.2014 року, 30.06.2014 року, 30.07.2014 року, 30.08.2014 року відповідно.
Як вказує СДПІ ОВП у м. Харкові на адресу Банку були направлені заяви про включення вказаних вимог до реєстру кредиторів, проте відповіді не отримано, на день розгляду справи у господарському суді Харківської області, сплати вищевказаних грошових зобов'язань в сумі 856490,51 грн. не відбулося, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2014 року у справі № 922/1898/14 в задоволенні позову Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові відмовлено повністю, з мотивів приписів ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року у справі № 922/1898/14 апеляційну скаргу Спеціалізованої ДПІ у м. Харкові залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2014 року у справі № 922/1898/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2014 року та рішення Господарського суду Харківської області від 18 червня 2014 року у справі №922/1898/14 скасовано, справу №922/1898/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області для всебічного і повного з'ясування та перевірки всіх фактичних обставин справи, надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2014 р., для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, суд зобов'язав сторін за три дні до судового засідання (через канцелярію) надати до суду: письмові пояснення враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 25.09.2014 року; ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2014р сторонам було запропановано виконати вимоги попередніх ухвал суду, зокрема позивачу надати документи на підтвердження позовних вимог з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 25 вересня 2014року.
Відповідно до п. 3.5. Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.
Відповідно до приписів ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що позивачем на виконання вимог ухвал господарського суду не було надано документів з врахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2014 року, а саме не надано доказів на підтвердження наведених Спеціалізованою ДПІ в м. Харкові в обґрунтування позову обставин, до матеріалів справи позивачем не подана заява №1328/10/10-012 від 14.03.2014 р., лист №01/437 від 04.04.2014 р., а також докази їх направлення/отримання сторонами та ін.
Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За визначенням ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у позові, оскільки позивачем відповідних доказів в обґрунтування вказаних в позовній заяві обставин до суду не було надано. Також, викладені в позові обставини не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Крім того, згідно з п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Отже, ліквідаційна процедура ПАТ "АКБ "Базис" здійснюється відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" у редакції, що діяла до 22.09.2012 року (далі - Закон про банки) та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 року № 369 в редакції, що діяла до 22.09.2012 року (далі - Положення № 369).
Так, частиною 1 статті 1 Закону про банки встановлено, що цей закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банку.
Згідно ч. З ст. 88 Закону про банки, законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку, є висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам Закону про банки (частина десята статті 88 Закону про банки).
Статтею 91 Закону про банки передбачено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:
- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
- припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;
- вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Відповідно до статті 89 Закону про банки, протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.
Статтею 93 Закону про банки передбачено, що ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.
Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів встановлені статтею 96 Закону про банки. Згідно із частиною 9 цієї статті вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
До того ж, частиною 2 статті 96 Закону про банки визначено перелік витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, оплата яких здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України, До таких витрат, зокрема, належать: витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.
Отже, приписами статті 96 Закону про банки витрати на сплату податків не передбачено.
З дня відкликання банківської ліцензії відповідач перестав здійснювати господарську діяльність. Після відкликання банківської ліценції санація банку не допускається, відповідно до ч. 8 ст. 88 Закону про банки.
Відповідно до вимог пункту 7.3 глави 7 розділу VI Положення № 369, з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний вживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.
З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку України або відповідно до рішення Національного банку України в Операційному управлінні Національного банку України (пункт 6.2 глави 6 розділу VI Положення № 369). Згідно з пунктом 6.3 глави 6 розділу VI Положення № 369, ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора, а пунктом 6.10 глави 6 розділу VI Положення № 369 встановлено обов'язок ліквідатора використовувати кошти ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів банку та забезпечення ліквідаційної процедури.
Тобто, кошти, які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.
Для здійснення процедури ліквідації банку оплата витрат здійснюється позачергово в межах затвердженого Національним банком України кошторису витрат, перелік яких містить частина 2 статті 96 Закону про банки, тобто до реєстру вимог кредиторів вимоги по поточним зобов'язанням, що виникають в межах ліквідаційної процедури, не включаються. Інші поточні зобов'язання банку в процедурі ліквідації, в т.ч. податкової, діючим законодавством не передбачені.
Відповідна позиція на сьогодні закріплена у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так, згідно частини 1 статті 38 цього Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Згідно ст. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються юридичні особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до ст. 22.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-ІІІ від 07.12.2000 року в редакції, що діяла до 22.09.2012 року, який є спеціальним законом.
Як витікає з вищевказаного, відповідач втратив ознаки платника податку, а за приписами ст. 37.3. Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи, втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом, скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
До того ж, відповідно до ст. 1.3. Податкового кодексу України він не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Тимчасова адміністрація і ліквідація банків).
Крім цього, відповідно до п. 11.1.3. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії в банку та призначення ліквідатора, ліквідатор протягом десяти днів від дня прийняття такого рішення зобов'язаний подати до кожного з органів державної податкової служби, у яких перебувають на обліку банк, його відокремлені підрозділи документи щодо припинення платника податків. У разі надходження таких документів орган державної податкової служби проводить процедури, пов'язані з припиненням платника податків, а також узгодження сум грошових зобов'язань, які існували на дату відкликання банківської ліцензії, та скасування арештів, накладених на активи банку. Дане нормативне положення є цілком відповідним вимогам ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
У відповідності до п.4. статті 91 Закону України № 2121 "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку. Згідно ст. 93 Закону, ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.
Статтею 96 Закону України №2121 "Про банки і банківську діяльність" оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. Оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. Перелік витрат вичерпний і до цих витрат, сплата податку не належить.
Рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків "Про затвердження кошторису витрат ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис", витрати ліквідатора по обслуговуванню податку на додану вартість не передбачені.
Таким чином, оскільки, Постановою правління НБУ № 357 від 23.08.2012 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис", з огляду на те, що після відкриття ліквідаційної процедури банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій та кошти, які в цей період надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, враховуючи, що кредиторські вимоги позивача складаються з податкового боргу, який виник з листопада 2013 року, у суду не має підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог про визнання дій ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, грошових вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів до боржника, беручи до уваги приписи статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, якими визначені способи захисту прав та інтересів, серед яких не передбачено можливості визнання незаконними дій будь-кого, і зокрема, ліквідатора банку, окрім органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, у зв"язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо акцептування позовних вимог зі сплати 17128,82 гривень пені за несплату орендної плати за землю з юридичних осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.
Таким чином, нарахування штрафних санкцій позивачем відповідачу в період дії мораторію, є неправомірним.
Зважаючи на наведене вище, суд вважає, що позивачем не доведені заявлені вимоги та не надано суду належних доказів, які б об"єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, що має наслідком відмову в позові в повному обсязі.
Такої ж правової позиції дотримується Вищій господарський суд України по справам №№ 5023/5584/12, 5023/5276/13.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у цій справі не стягується.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.12.2014 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Г.І. Сальнікова Т.А. Лавренюк Ю.В. Светлічний