ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22046/14 08.12.14
За позовом Публічного акціонерного товариства «Олевське шляхово-
будівельне управління №2»
до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління
№813»
про стягнення 359752,12 грн.
Cуддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Шмат О.С. - по дов №314 від 09.10.2104р.
Від відповідача не з»явилися
Публічне акціонерне товариство «Олевське шляхово- будівельне управління №2»» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813»» про стягнення 359 752,12 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов договору субпідряду № 03/06 від 03.06.2013р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.11.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
04.11.2014р. через відділ діловодство господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 359752, 12 грн. основного боргу, 10 526, 45 грн. - 3% річних, 61 151, 26 грн. - інфляційні.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
З урахуванням викладеного заява позивача про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів, необхідності витребування нових доказів.
У зв'язку з нез'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача, розгляд справи було відалдено на 08.12.2014р.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 08.12.2014р. підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача про час та місце розгляду справи вповідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу судувід 15.10.2014р. представник відповідача отримав 20.10.2014р. , ухвалу про відкладення розгляду справи -10.11.2014р.). Заяв, клопотань та письмового відзиву на позов від відповідача на адресуду не надходило.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 08.12.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
03 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Олевське шляхово-будівельне управління №42» (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Будівельне управління №813» (далі - відповідач) було укладено договір субпідряду №03/06 на виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), на дільниці км 238,5 - км 245,7 Житомирської області (влаштування майданчика на ПК 24+10) від 03.06.2013 року.
Відповідно до п.1.1. ст. 1 договору, відповідач доручає, а позивач зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати роботи по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) на дільниці км 238,5 - км 245,7 км Житомирської області (Влаштування майданчику на ПК 24+10), види та обсяги яких обумовлено в проектно- кошторисній документації, яка с невід»ємною частиною даного договору.
Відповідно до п.1.2. ст.1 Договору, позивач в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені цим договором роботи і передає їх в обумовлені строки відповідачу.
Згідно з п. 1.3. ст. 1 договору, відповідач зобов 'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах цього договору.
Відповідно до п. 19.1 ст. 19 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами обов 'язків по цьому договору.
Згідно з п. 5.1. ст. 5 договору, відповідач проводить розрахунки з позивачем за фактично виконані роботи на підставі підписаних сторонами поміжних актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма КБ-2) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/» (форма №КБ-3) після отримання грошових коштів від замовника.
Відповідно до п. 5.2. ст. 5 договору, кінцевий розрахунок, з урахуванням положень, викладених в п.5.4 та п.5.5 договору, проводиться після завершення усього комплексу робіт за цим договором та їх здачі у порядку, що передбачений цим Договором.
Згідно з п. 5.3. ст.5 договору, фінансування та оплата робіт та оплата за цим договором здійснюється відповідачем за рахунок коштів, отриманих від Замовника.
В листопаді 2013 року С позивачем було виконано роботи за договором на загальну суму 367094,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3).
Із загальної суми вартості виконаних робіт на підставі п.5.4. договору утримується 2% (7341,88 грн.) на покриття витрат відповідача.
З урахуванням викладеного, за актом приймання виконаних будівельних робіт від 14.11.2013 року відповідач мав сплатити позивачу за роботи, виконані нами в листопаді 2013 року, кошти в сумі 359752,12 грн. (367094,00 грн. - 7341,88 грн. = 359752,12 грн.).
18.06.2014 року на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 167 від 17.06.2014 року. Відповідач залишив дану претензію без задоволення та відповіді.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що по закінченню виконання робіт, сторони підписують акт приймання-здачі робіт.
В силу ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (частина 1 статті).
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
При розгляді спраив судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати здійснених позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 359 752,12 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 10 526,45 грн. та інфляційні збитки в сумі 61151,26 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 10 526,45 грн., а інфляційні збитки - 61 151, 26 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (02660, м. Київ, вул.Магнітогорська, 1, офіс 302, , код ЄДРПОУ 01383865) на користь Публічного акціонерного товариства "Олевське шляхово - будівельне управління №42"(11002, Житомирстка область, м. Олевськ, вул.. Чапаєва, 118, код ЄДРПОУ 13555857) основний борг в розмірі 359 752грн. 12 коп., 3% річних в сумі 10 526 грн. 45 коп., інфляційні збитки в сумі 61 151 грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 8 628 грн. 60 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.12.2014 р.
Суддя Трофименко Т. Ю.