Вирок від 26.11.2014 по справі 465/4009/14-к

465/4009/14-к

1/465/51/14

Вирок

Іменем України

26 листопада 2014 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарях судових засідань: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурора ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

представника потерпілих ОСОБА_7

розглянувши повторно у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові кримінальну справу відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Бориня, Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого головою правління ПрАТ « Страхова компанія «Енергополіс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з вимогами ст. 89 КК України, раніше не судимого про обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених

ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального висновку, затвердженого постановою прокурора Личаківського району м. Львова від 16 липня 2010 року, ОСОБА_8 , органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що перебуваючи в приміщенні Філії ЗАТ “ОТП Банк”, по вул. Івана Франка, 20 у м. Львові, в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою, розпоряджаючись довіреностями виданими на його ім'я від 29.03.2007 року, та посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_9 від імені потерпілих - громадян Республіки Італії, а саме, - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких ОСОБА_8 ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.”, співзасновниками якого останні являлись згідно посвідченого нотаріусом статуту товариства, оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, зважаючи, що ОСОБА_8 штучно створив умови для такого сприйняття, скориставшись тим, що вони, потерпілі, не володіли

українською мовою та не були ознайомлені з законодавством України, видаючи їм приватне підприємство “АР.І.П.”, засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.”

Використовуючи дану обставину, ОСОБА_8 зняв з рахунків Аларія Маттео, відкритих в ОТП Банку № 26202001603620 USD грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, № 26202001603620 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, № 26202002603620 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, № 26202002603620 EUR грошові кошти у сумі 209209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 215509,00 євро, що у перерахунку ( згідно довідки № 13-13/2/2334 від 30 жовтня 2008 року наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 128112, 40 гривень, а з поточних рахунків ОСОБА_11 , відкритих у вищевказаному ОТП Банку, № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США, № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 євро, що в перерахунку ( згідно довідки № 13 -13 /2/2334 від 30 жовтня 2008 року наданої Управлінням НБУ у Львівській області ) на національну валюту, становить разом 307576, 03 гривень.

В подальшому ОСОБА_8 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами Аларії Маттео та ОСОБА_11 , що разом становить 2435688, 40 гривень, які призначалися для функціонування та діяльності ТзОВ «АР.І.П.» ( т. 8 ас. 333 - 361).

Відповідно до обвинувального висновку від 27 липня 2010 року, затвердженого виконуючим обов'язки прокурора Франківського району м. Львова 04 серпня 2010 року, ОСОБА_8 органами досудового слідства обвинувачувався ще й у тому, що будучи притягнутим 19 лютого 2009 року до кримінальної відповідальності Личаківським РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області за скоєння в період з 13 .04.2007 року по 17.06.2008 року шахрайських дій, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, на шлях виправлення не став та знову, скоїв злочин. Так, за даними обвинувального акта , він ОСОБА_8 , 28 липня 2008 року, приблизно об 19 год. 00 хв., знаходячись в офісі ТОВ “Кронос - Україна”, що по вул. Сахарова, 18/1 у м. Львова, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та гр.. ОСОБА_13 , повідомивши потерпілій неправдиву інформацію, під приводом необхідності коштів для відкриття Шенгенської візи, викликавши у потерпілої впевненість про обов'язковість передачі йому грошей, прийняв замовлення від гр.. ОСОБА_13 на відкриття Шенгенської візи за ціною 4000 гривень. В підтвердження чого, ОСОБА_8 отримав від гр.. ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 4000 грн. й в свою чергу зобов'язався до двох тижнів надати потерпілій Шенгенську візу, завідомо не маючи наміру виконувати дане замовлення. При цьому, ОСОБА_8 , використавши довіру з боку потерпілої , ввівши її в оману про можливість відкриття Шенгенської візи , якої не існує в об'єктивній реальності, не виконав свого зобов'язання та не повернув коштів, які отримав, тим самим спричинив ОСОБА_13 , матеріальну шкоду на загальну суму 4000 гривень ( т. 9 ас. 90 - 94).

В казані вище дії підсудного , органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України.

В ході судового розгляду, згідно постанови Франківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2010 року, кримінальна справа за № 1- 425/10 про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190 КК України та кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190 КК України, об'єднані в одне провадження та справі присвоєно № 1- 425/10. (т. 9 ас. 115).

Відповідно до постанови прокурора від 25 серпня 2011 року, який підтримував державне обвинувачення в суді за двома обвинувальними висновками, тобто як за ч. 2 ст. 190, так і за ч. 4 ст. 190 КК України, обвинувачення, що було предявлене органами досудового слідства раніше, змінив та виклав його в новій редакції.

Згідно постанови про зміну обвинувачення в суді, ОСОБА_8 , обвинувачується у тому, що своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою ( шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах,

тобто у злочині, передбаченому ч. 4 ст. 190 КК України. Обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України у постанові не викладено( т.10 ас. 230 - 234).

Відповідно до вироку Франківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2011 року, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та 4 ст. 190 КК України та на підставі ст. 70 цього ж Кодексу, призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 7 ( семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено частково ( т. 10 ас. 370 - 388).

Не погоджуючись з даним вироком, представник потерпілих - адвокат ОСОБА_14 та прокурор ОСОБА_15 , що підтримував державне обвинувачення, подали на нього апеляційні скарги з підстав, як на їх думку, мякості призначеного покарання, а засуджений подав апеляційну скаргу на скасування вироку з підстав, як на його думку, однобічності розгляду справи та вимогою закрити провадження на підставі ст. 6 КПК України. З аналогічними вимогами подав апеляційну скаргу й адвокат засудженого ( т. 11 ас. 1 - 4, 6 -26, 356 -357, 358 - 361).

За результатами розгляду апеляційних скарг учасників процесу, всі вони задоволені частково, вирок суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2012 року, - « … суд не навів жодних аргументованих даних, на підставі яких дійшов до висновку про те, що ОСОБА_8 протиправно заволодів коштами потерпілих та в момент заволодіння грошима потерпілих мав на меті їх привласнити не виконуючи належним чином зобов'язання по договору доручення. У контексті наведеного слід зазначити, що злочин, передбачений ст. 190 КК України характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном, у даному випадку шляхом обману та зловживання довірям, при цьому особа не повинна мати наміру на повернення такого майна у майбутньому. Колегія суддів вважає, що досудовим слідством та судом не досліджено умисел ОСОБА_8 на шахрайські дії. Обвинуваченням не встановлено , в чому виразився обман, оскільки в обвинуваченні є взаємозаперечувальні твердження про фактичне зняття ОСОБА_8 грошових коштів з рахунків потерпілих та про законну можливість і право зняття ОСОБА_8 цих коштів. Відповідно до вимог ст. 89 КК України ОСОБА_8 є таким, що не має судимості і при скасуванні вироку в частині визнання винним ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, необхідно також скасувати вирок суду в частині визнання винним ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Так, хоча вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні шахрайських дій щодо потерпілої ОСОБА_13 , вчиненого за кваліфікуючою ознакою повторності, і кваліфікацію цих дій за ч. 2 ст. 190 КК України ніхто з апелянтів не оспорює, однак ці злочини є взаємопов'язані за наслідками кваліфікації дій ОСОБА_8 по відношенні до потерпілої ОСОБА_13 за ознаками повторності, а тому і в цій частині вирок суду слід скасувати, та справу в цілому направити на новий судовий розгляд…».

Даною ухвалою, колегія суддів також змінила ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, покликаючись на норми ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( т. 12 ас. 27 - 45).

В ході нового судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції в іншому складі суду, постановлено вирок від 09 вересня 2013 року, згідно якого, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності за його вчинення, а провадження по справі закрите у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 виправдано на підставі відсутності в його діях складу даного злочину. В задовленні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відмовлено ( т. 14 ас. 170 -192).

Не погоджуючись і з даним вироком суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_16 , що підтримувала державне обвинувачення подала апеляційну скаргу на його скасування з підстав неправильного застосування кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину, не зважаючи на те, що суд не призначав будь - якого покарання за даним вироком.

Свою апеляційну скаргу подали також представники потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_14 .. Згідно поданої апеляційної скарги, апелянти просили скасувати вирок з підстав : невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи щодо виправдання ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190 КК України із - за того, що судом не було взято до уваги низку доказів, які могли істотно вплинути на його висновки; істотного порушення вимог кримінально - процесуального закону, щодо відмови судом в задоволенні цивільних позовів потерпілих. Апелянти просили апеляційний суд постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та задоволити цивільні позови потерпілих у повному обсязі. ( т. 14 ас. 195, 197 - 226, 249 - 255, 258 -261).

На вказані апеляційні скарги засуджений ОСОБА_8 подав свої заперечення та просив апеляційний суд вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення ( т. 14 ас.228 - 237, 271 -281, 286 - 292).

Розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд своєю ухвалою від 17 червня 2014 року, апеляцію прокурора , яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволив, апеляцію представників потерпілих задоволив частково. Вирок суду першої інстанції скасував, а справу направив на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, - « … вирок суду щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, з наступних підстав. При розгляді справи суд першої інстанції допустив однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально - процесуального закону. При постановленні вироку, суд не дотримався вимог ст. 334 КПК України, щодо змісту мотивувальної частини вироку. Виправдовуючи підсудного за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, суд не дав належної оцінки показам потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , показам підсудного, а решту висновків суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи і є суперечливими. Так , зазначаючи про відсутність факту обману або зловживання довірою на заволодіння коштами потерпілих в особливо великих розмірах (а отже відсутність в діях ОСОБА_8 шахрайства), суд не врахував, що потерпілими ОСОБА_20 та ОСОБА_11 не заперечується факт надання ОСОБА_8 доручення для зняття коштів з їх рахунків, однак заперечується та обставина, що їхні кошти , якими розпоряджався ОСОБА_8 , не були їм повернуті ОСОБА_8 та вказують, що дані кошти були привласнені саме ОСОБА_8 з рахунків потерпілих. Зазначаючи про показання свідків - очевидців ОСОБА_18 , ОСОБА_21 ( які, на думку суду, підтверджують показання підсудного ОСОБА_8 про передачу ним коштів в іноземній валюті потерпілим), суд не дав оцінки таким показанням з точки зору їх належності й достовірності, а в сукупності з іншими доказами - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття рішення про невинуватість підсудного у вчиненні злочину. Суд у вироку зазначив, що вжив усіх необхідних заходів для забезпечення явки потерпілих в судове засідання, однак громадяни Італії в судове засідання з березня 2012 року жодного разу не прибули, чим унеможливлювали подальший розгляд справи по суті. Суд першої інстанції розглянувши справу за відсутності потерпілих , допустив однобічність та неповноту судового слідства, що унеможливило зясувати всі обставини справи і захистити права та законні інтереси потерпілих. При розгляді справи суд першої інстанції повинен повно та всебічно дослідити обставини справи ( в тому числі шляхом допиту потерпілих, більш ретельного допиту свідків і зі сторони обвинувачення, і зі сторони захисту) та постановити в справі законне й обґрунтоване судове рішення. Звільнивши підсудного від кримінальної відповідальності вироком суду, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 11 -1, ст. 282 КПК України ( в редакції Закону 1960 року) ( т.14 ас. 318 - 321).

Таким чином, судом при повторному розгляді справи встановлено, що справа двічі була предметом розгляду в апеляційному суді та втретє розглядається судом першої інстанції.

З огляду на викладене, новий розгляд справи проводиться з урахуванням вимог ст.. 374 та 375 КПК України, зважаючи, що вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Розгляд справи проводився за процесуальними правилами, встановленими Законом в редакції 1960 року та із застосуванням звукозапису судового процесу, який здійснювався за ініціативою суду.

На виконання вимог ч. 7 ст. 374 та ст.. 375 КПК України ( в редакції Закону 1960 року), при новому розгляді справи, судом першої інстанції звернуто особливу увагу на повноту, всебічність та об'єктивність судового слідства, ретельне дослідження і встановлення фактичних обставин справи, за умови наявних можливостей у суду на даному етапі кримінального судочинства у даній справі, концентровано увагу на аналізі, оцінці, у тому числі й показів потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 їх представника, що приймав участь в розгляді справи, та як на думку суду, достатньо обізнаний у фактичних обставинах, що кладуться в основу обвинувачення, а також свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та інших, співсталяючи їх з показами підсудного та показами допитаних в судовому засіданні свідків - прямих очевидців розглядуваних подій, що у відповідний період мали місце за участю підсудного та потерпілих та експерта. Таким чином, повторний розгляд справи, з урахуванням зауважень апеляційного суду, спрямовано виключну на об'єктивність висновків, що мають ґрунтуються на результатах судового слідства. При повторному розгляді справи, суд також звернув увагу на зауваження апеляційного суду в частині дотримання процесуальних вимог та при повторному розгляді справи приділив особливу увагу щодо дотримання вимог кримінально - процесуального Закону, забезпечивши при цьому рівні права змагальності учасникам процесу. Зважаючи на зауваження апеляційного суду до вироків суду першої інстанції, що ухвалювалися у даній справі раніше, при повторному розгляді справи судом першої інстанції звернута особлива увага на об'єкт, суб'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторони інкримінованих підсудному злочинів і зокрема, що потерпілими ОСОБА_20 та ОСОБА_11 не заперечується факт надання ОСОБА_8 доручення для зняття коштів з їх рахунків, однак заперечується та обставина, що їхні кошти , якими розпоряджався ОСОБА_8 , були ним повернуті їм. На їх твердження, що дані кошти були привласнені саме ОСОБА_8 з їх рахунків, з урахуванням показів свідків - очевидців ОСОБА_18 , ОСОБА_21 про передачу ОСОБА_8 потерпілим коштів в іноземній валюті. При цьому, оцінюючи докази, суд бере до уваги їх належність й достовірність, а в сукупності з іншими доказами - й достатність та взаємозв'язок.

Враховуючи зауваження апеляційного суду, суд першої інстанції при повторному розгляді справи також взяв до уваги необхідність вжиття заходів для забезпечення явки потерпілих в судове засідання та оцінив можливість подальшого розгляду і завершення розгляду справи по суті у їх відсутності. Суд вважає, що неявка потерпілих не є перешкодою до завершення розгляду справи. При цьому, суд врахував, що розгляд справи без участі потерпілих, у даному випадку, не впливає на всебічність і повноту судового слідства та їх права і законні інтереси.

З огляду на викладене, суд визнає можливим завершити розгляд справи у відсутності потерпілих, оскільки вважає , що сукупність матеріалів справи, участь у розгляді справи представника потерпілих, дають суду об'єктивну підставу вважати, що у даному випадку можливо зясувати всі обставини справи, а права потерпілих забезпечуються через їх представника, що не суперечить вимогам ст. ст. 22, 308,317, 318,323,324,328,330 КПК України так забезпечить розумні строки розгляду справи.

За результатами проведеного судового слідства при повторному розгляді справи, судом встановлено, що відповідно до обвинувального висновку, затвердженого постановою прокурора Личаківського району м. Львова від 16 липня 2010 року, ОСОБА_8 , органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що перебуваючи в приміщенні Філії ЗАТ “ОТП Банк”, по вул. Івана Франка, 20 у м. Львові, в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою, розпоряджаючись довіреностями виданими на його ім'я від 29.03.2007 року, та посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_9 від імені потерпілих - громадян Республіки Італії, а саме, - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких ОСОБА_8 ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.”, співзасновниками якого останні являлись згідно посвідченого нотаріусом статуту товариства, оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, зважаючи, що ОСОБА_8 штучно створив умови для такого сприйняття, скориставшись тим, що вони, потерпілі, не володіли українською мовою та не були ознайомлені з законодавством України, видаючи їм приватне підприємство “АР.І.П.”, засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.”

В казані вище дії підсудного , органами досудового слідства у першому випадку, кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою ( шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, а у другому випадку, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) , повторно, тобто за ч. 2 ст. 190 КК України.

Під час судового розгляду справи, прокурор який підтримував державне обвинувачення в суді за двома обвинувальними висновками, тобто як за ч. 2 ст. 190, так і за ч. 4 ст. 190 КК України, діючи відповідно до вимог ст. 277 КПК України ( в редакції Закону 1960 року) своєю постановою від 25 серпня 2011 року, раніше предявлене органами досудового слідства обвинувачення, змінив та виклав його в такій в редакції:

1. Змінити пред'явлене органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачення в частині уточнення суми заподіяних матеріальних збитків.

2. Нове обвинувачення викласти у наступній редакції: в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, ОСОБА_8 маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах, розпоряджаючись довіреностями на своє ім'я від 29.03.2007 року, посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_9 від імені потерпілих - громадян Республіки Італії, а саме, - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких ОСОБА_8 ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.”, співзасновниками якого останні являлись (згідно Статуту даного підприємства), оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, оскільки ОСОБА_8 штучно створив умови, які сприяли тому, що потерпілі не володіли українською мовою і видавав їм приватне підприємство “АР.І.П.”, засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.” та зняв з поточних рахунків ОСОБА_12 , відкритих у вищевказаному банку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, № 26202001603620 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, № 26202002603620 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, № 26202002603620 EUR грошові кошти у сумі 254209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 260509,00 євро, а з поточних рахунків ОСОБА_11 , відкритих у вищевказаному банку, № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США, № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 Євро. В подальшому ОСОБА_8 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами Аларії Маттео та ОСОБА_11 , що разом становить 285154 Євро та 61065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13/2/2334 від 30. 10. 2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ТзОВ « АР.І.П.».

Як зазначено у постанові, - таким чином, ОСОБА_8 , своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою ( шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України ( т.10 ас. 230 - 234).

Відповідно до ч. 3 ст. 277 КПК України, прийшовши до переконання , що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам. Постанова долучається до справи. Суд роз'яснює підсудному, що той буде захищатись в судовому засіданні від нового обвинувачення. Таким чином, процесуальним документом який формує обвинувачення з даного часу є постанова прокурора винесена в порядку ст. 277 КПК України, а не обвинувальний висновок, що був складений раніше, хоч він і міститься в матеріалах справи ( т.10 ас. 230 - 234).

Викладене у постанові прокурора ОСОБА_15 обвинувачення підтримувалося прокурором ОСОБА_16 та прокурором ОСОБА_4 , останній особливо наполягав на його розгляді звертаючи увагу суду, що обвинувачення у справі змінено і необхідно його розглядати в межах постанови.

З урахуванням постанови прокурора ОСОБА_15 , судом дотримано вимог ст. 277 КПК України, щодо роз'яснення прав підсудному та факту, що він буде захищатися від нового обвинувачення, а представнику потерпілих та потерпілій , що вони вправі підтримувати раніше пред'явлене обвинувачення.

Як вбачається із постанови про зміну обвинувачення в суді, що втретє і остаточно проголошена прокурором ОСОБА_4 із врученням копій учасникам процесу, як це передбачено ст. 277 КПК України, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Щодо його, ОСОБА_8 , обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України, то таке підсудному в порядку ст. 277 КПК України не пред'явлено.

Виходячи із змісту постанови прокурора про зміну обвинувачення в суді, прокурор по суті збільшує обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами у вигляді Євро, змінюючи суму з 209209, 00 євро на суму 254209,00 євро, як грошові кошти що зняті ОСОБА_8 з рахунку № НОМЕР_3 EUR, тобто сума збільшується на 45 000, 00 Євро. Таким чином, за постановою прокурора потерпілому Аларія Меттео діями ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди шляхом зняття з рахунку банку № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 33450,00 доларів США, з рахунку № НОМЕР_4 EUR грошові коштів в сумі 6300,00 євро, з рахунку № НОМЕР_5 грошових коштів в сумі 1730,00 доларів США та з рахунку № НОМЕР_3 EUR грошових коштів у сумі 254209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 260509,00 Євро.

Як зазначено у постанові прокурора,- а з поточних рахунків ОСОБА_11 , відкритих у вищевказаному банку, № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США та № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 Євро.

Відповідно до постанови про зміну обвинувачення, - «… в подальшому ОСОБА_8 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами Аларії Маттео та ОСОБА_11 , що разом становить 285154 Євро та 61065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13/2/2334 від 30. 10. 2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ТзОВ « АР.І.П.».

З огляду на викладене в постанові, факти, що органами досудового слідства та прокурором, вважаються встановленими, містять суперечності, зокрема щодо відкриття рахунків, створення ТзОВ «АР.І.П.» та перерахування коштів через приватні рахунки, потерпілих у спосіб, як вважає обвинувачення, - створюючи видимість, що ПП « АР.І.П.» і ТзОВ« АР.І.П.», є одне і теж саме за своїм статусом, що і зазначено у постанові, - «… заволодів коштами, які призначались для функціонування та діяльності ТзОВ « АР.І.П.».

Згідно змісту обвинувачення викладеного у постанові прокурора від 25 серпня 2011 року, підсудний обвинувачується у заволодінні валютою іноземного походження, тобто : доларами США та Євро в період з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, що для визначення розміру для кваліфікації, як кримінально караного діяння, піддається перерахунку на національну валюту, за курсом, що діяв на час зняття кожної суми окремо, тобто у відповідності з датами зазначеними в заявах на яких ґрунтується обвинувачення. Разом з тим, органами досудового слідства не встановлено збитки по періодах, у зв'язку із зміною курсу. Відтак, розмір суми, у заволодінні якої обвинувачується підсудний ОСОБА_8 не відповідає тій сумі, на яку себе вважають потерпілими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Так, із позовних заяв вбачається, що ОСОБА_12 просить стягнути з підсудного матеріальну шкоду, як на його думку, заподіяну діями підсудного в розмірі 2630726, 90 грн., а ОСОБА_11 просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 453107,98 грн., а всього разом на двох, сума яку потерпілі бажають стягнути з підсудного становить 3083834,88 грн., що суттєво відрізняється від суми, визначеної прокурором, як такої, що утворює розмір заподіяної потерпілим шкоди. Збільшення суми збитків, потерпілі мотивують часом подачі позову, і такі позовні вимоги підтримані прокурором. А отже, з цих підстав, сума збитків, що вказана у постанові прокурора про зміну обвинувачення, а саме 2 435 780 гривень ним не вмотивована ( т. 9 ас. 116 - 121).

Розглядаючи, досліджуючи та оцінюючи проголошене с удовому засіданні

прокурором нове обвинувачення, яке трьома прокурорами, кожним окремо, оголошувалося підсудному, привертає увагу той факт, що обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України в постанові прокурора про формування нового обвинувачення, таке обвинувачення відсутнє.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 277 КПК України, згідно якої , прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Таким чином, в ході судового розгляду справи, трьома прокурорами пред'явлено нове обвинувачення, у порядку, передбаченому статтею 277 КПК України і зміст цього обвинувачення викладений в оголошеній ними постанові. Відтак, суд бере до уваги, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, щодо ч. 2 ст. 190 цього ж закону, то таке підсудному не пред'явлено, що суд об'єктивно приймає, як його відсутність.

При цьому, суд бере до уваги застереження апеляційного суду Львівської області, які викладені в ухвалі від 06 березня 2012 року , де суд вказав, що відповідно до вимог ст. 89 КК України ОСОБА_8 є таким, що не має судимості і при скасуванні вироку в частині визнання винним ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, необхідно також скасувати вирок суду в частині визнання винним ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Так, хоча вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні шахрайських дій щодо потерпілої ОСОБА_13 , вчиненого за кваліфікуючою ознакою повторності, і кваліфікацію цих дій за ч. 2 ст. 190 КК України ніхто з апелянтів не оспорює, однак ці злочини є взаємопов'язані за наслідками кваліфікації дій ОСОБА_8 по відношенні до потерпілої ОСОБА_13 за ознаками повторності, а тому і в цій частині вирок суду слід скасувати, та справу в цілому направити на новий судовий розгляд…» ( т. 12 ас. 27 - 45).

Державний обвинувач в судовому засіданні при повторному розгляді справи, спочатку оголосив обвинувальні акти від 16 липня 2010 року ( т. 8 ас. 333 -361) та від 27 липня 2010 року ( т. 9 ас.90 -94), а відтак, на стадії завершення судового слідства оголосив постанову про зміну обвинувачення в суді, з якою погодилися всі учасники процесу.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 , свою вину в інкримінованих йому злочинах, як і на досудовому слідстві та попередніх двох судових засіданнях, у тому числі й за ч. 2 ст. 190 КК України, не визнав, та пояснив, що у 2006 році ОСОБА_11 приїхав у Львів з метою заснування ТОВ “АР.І.П”, засновником якого мав бути він, його син ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . Даним питанням займався громадянин Республіки Італії - директор ТОВ “Маджіф-Україна” ОСОБА_22 , який жив в Україні та працював разом з ОСОБА_23 і у якого була відповідна довіреність від потерпілих.

На прикінці березня 2007 року ОСОБА_11 перебуваючи у м. Львові звернувся до нього , ОСОБА_8 , через ОСОБА_22 про надання допомоги у реєстрації підприємства, на що він, ОСОБА_8 , погодився.

На той час йому не було відомо, що ОСОБА_17 є дружиною ОСОБА_11 , оскільки, була представлена йому, ОСОБА_8 , в якості партнера по бізнесу. З метою здійснення реєстраційних дій громадянами ОСОБА_24 та ОСОБА_11 на його, ОСОБА_8 , імя, та на ім'я юриста ТОВ “Маджіф-Україна” була видана довіреність з правом вчинення реєстраційних дій. Також громадянами Республіки Італія було підписано Статут ТОВ “АР.І.П”, який посвідчив нотаріус ОСОБА_9 .. Переклад статуту з української на італійську мови здійснювався перекладачем ОСОБА_25 . Крім того, під час нотаріального посвідчення Статуту та довіреностей, нотаріус ОСОБА_9 пропонував потерпілим здійснити письмовий переклад тексту з української на італійську мови, однак ті не виявили бажання. Також, у той самий період часу, а саме 29 березня 2007 року, ОСОБА_20 та ОСОБА_11 на його, ОСОБА_8 , імя, було надано довіреності, відповідно до яких він мав повне право на власний розсуд розпоряджатися коштами, які були на їх рахунках, відкритих в “ОТП Банку”. Зокрема, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відкрили рахунки в доларах США та в Євро у відділенні “ОТП Банк”, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І.Франка, 20. З метою формування статутного капіталу ТОВ “АР.І.П”, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 також відкрили у відділенні “ОТП Банк” інвестиційний рахунок для формування статутного капіталу ТОВ “АР.І.П”, на який внесли

4000 дол. США. При цьому вони запевнили, що аналогічну процедуру зробить і Чератто Ніколетта, коли вона приїде до України. Коли погіршилися відносини з засновником ТОВ “Маджіф-Україна” ОСОБА_22 , він ОСОБА_8 , з метою здійснення підприємницької діяльності, попросив свого товариша ОСОБА_18 зняти нежитлове приміщення для офісу. ОСОБА_18 зняв приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . У громадянки ОСОБА_26 . Протягом квітня - червня 2007 року, він, ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_11 знімав грошові кошти, які останній надсилав на свої рахунки, відкриті в “ОТП Банк”, для того, щоб закінчити ремонтні роботи у придбаній квартирі по АДРЕСА_4 . На ремонтні роботи було витрачено близько 30000 доларів США. Аларія ОСОБА_27 знав, куди використовуються грошові кошти, так як виписки з рахунків менеджер “ОТП Банку” ОСОБА_28 сама надсилала тому на електронну адресу.

Крім того, коли ОСОБА_11 приїжджав у Львів, то разом з ним, ОСОБА_8 , вони заходили банк де ОСОБА_11 особисто отримував виписки з рахунків та не мав до нього, ОСОБА_8 , жодних претензій. Про необхідність зняття коштів, потерпілий ОСОБА_11 телефонував йому, ОСОБА_8 , та говорив, що висилає гроші на свій особистий рахунок, з якого він, ОСОБА_8 , на підставі виданої йому довіреності мав право знімати кошти. Щоразу по приїзду ОСОБА_11 та ОСОБА_10 він, ОСОБА_8 , віддавав зняті грошові кошти, про що вносив записи у зошит, який зберігався у сейфі бухгалтерії по АДРЕСА_3 .

У червні 2008 року, він ОСОБА_8 , запитав у Аларії Маттео, коли приїде Чератто Ніколетта щоб внести свою частку в статутному капіталі ТОВ “АР.І.П”, щоб він, ОСОБА_8 , зміг продовжити реєстраційні дії по реєстрації підприємства, то ОСОБА_12 відповів, що коли він повернеться в Італію, то поговорить з ОСОБА_17 і повідомить про результати розмови. Через декілька днів ОСОБА_12 зателефонував з Італії та повідомив, що ОСОБА_17 не має змоги приїхати до України, щоб відкрити власний рахунок для формування статутного капіталу ТОВ “АР.І.П”. У подальшому, підсудний дав пояснення аналогічні тим, що неодноразово давалися ним, у тому числі й в попередніх судових засіданнях та під час розгляду справи апеляційним судом. Крім того звернув увагу суду на те, що між ним та громадянами Республіки Італія - ОСОБА_12 та ОСОБА_11 існували цивільно - правові відносини та наполіг на відсутності будь - якого обману чи зловживання довірою з його боку в момент отримання права розпоряджатися рахунками вищезазначених громадян та відсутність будь - якого умислу з його сторони на невиконання зобов'язань покладених на нього згідно тексту договору доручення, волевиявлення довірителів та законодавства України.

Законність укладення та існування довіреностей потерпілих підтверджують свідки допитані безпосередньо судом і суд міг переконатися, що такі факти повністю спростували покази потерпілих. Зокрема твердження потерпілих спростовуються показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_29 , який підтвердив, що особисто пропонував здійснити письмовий переклад довіреностей, однак потерпілі відмовилися. Даний факт також підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 , яка приймала участь у складанні та видачі довіреностей, що й зазначено в самих довіреностях. Факт законності видачі довіреностей, підтверджується також матеріалами перевірки проведеної Міністерством Юстиції України, згідно яких, відсутні будь - якого роду порушення закону чи застосування обману при оформленні даних довіреностей ні з боку нотаріуса, ні з боку будь якого іншого учасника даного правочину. Заперечуючи свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підсудний звернув увагу на те, що згідно з цивільним законодавством обов'язки повіреного мають бути здійсненими, законними, конкретними і не можуть суперечити чинному законодавству України чи самому тексту довіреності ( ст. 1003 ЦК України). Повірений не вправі виходити за межі наданих дорученням повноважень. Оскільки він діяв правомірно, в межах наданих повноважень, тому ніколи і не вимагав від довірителів будь - яких письмових чи інших підтверджень про факт передачі ним коштів.

Ні сторона обвинувачення , ні потерпілі не надали суду доказів, які б спростували факт передачі ним, підсудним, коштів членам сімї Аларія, а саме звинувачення ґрунтується лише на їх, потерпілих, словах. У той же час покази потерпілих спростовуються свідками ОСОБА_21 та ОСОБА_18 , які протягом досудового та судового слідства були незмінними, а саме про те, що вони бачили як , він, ОСОБА_8 , передавав потерпілим кошти, які були перев'язані банківською стрічкою, коли ті приїздили до України. В офісі був відео реєстратор і вся інформація зберігалася на комп'ютері. Ця інформація спростовує покази потерпілих як у запереченні ними передачі ним коштів в офісі, так і показів відносно дегустації вин та фото сесії. Про те, що вся техніка зберігалася на підприємстві «Кронос Україна» вказували також свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_18 та ОСОБА_31 . Навіть не зважаючи на те, що допитана слідчим свідок ОСОБА_32 - на той момент директор ТОВ « Кронос Україна», котра повідомила, що всю комп'ютерну техніку та документи вони забрали і така перебуває в офісі ТОВ «Кронос Україна» , слідчий не вжив заходів про її вилучення, обмежившись рапортом про неможливість встановити місце знаходження відео реєстратора і комп'ютерної техніки. Більш того, слідчий навіть не включив даного свідка у список тих осіб, що підлягають допиту, тим самим допустив фальсифікацію та однобічність і неповноту досудового слідства. Дійшовши висновку про відсутність у , його, ОСОБА_8 ,діях складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України, слідчий закрив кримінальну справу у цій частині обвинувачення, визнавши, що жодних документів він, підсудний не підробляв. З цих підстав не відповідають дійсності твердження потерпілих, щодо отримання ними від нього, підсудного, сфальсифікованих документів, які у подальшому були долучені потерпілими до матеріалів справи. Більш того, слідчим також було проігноровано клопотання про зняття інформації з каналів зв'язку, яка б спростувала факт пересилання ним, ОСОБА_8 , на адресу потерпілих будь - яких документів, що у подальшому долучалися до матеріалів справи як докази, із поясненнями, що такі отримані від нього, підсудного. Всі документи, у тому числі й візитки, шо містяться у справі як докази, не мають відомого походження, долучені до матеріалів справи не процесуальним шляхом, без оформлення належного процесуального документа.

Вважає, що обвинувачення ґрунтується лише на неправдивих показах потерпілих, зокрема, що кошти котрі вони надсилали в Україну були призначені для функціонування та діяльності ТОВ «АР.І.П.», оскільки такого відбутися не могло в силу відсутності законодавчо врегульованого питання законодавством України. Звертає увагу, що у матеріалах справи наявний лист Національного банку України, згідно з яким, кошти фізичних осіб - нерезидентів не можуть використовуватися для здійснення підприємницької та комерційної діяльності в Україні. Ці правила були відомі потерпілим ще з 2006 року, коли відкривалися рахунки ОСОБА_11 за допомогою ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , тобто за рік до знайомства з ним, ОСОБА_8 .. Зокрема, у виписках Фінеко банку, які надані слідству самими потерпілими, значиться, що всі кошти надсилалися в Україну з кодом призначення - «некомерційні». Даний факт підтверджено показами працівників банку, касовими ордерами про зняття готівки з рахунків потерпілих за його, ОСОБА_8 , підписом в яких зазначено, що дані операції не пов'язані з підприємницькою діяльністю та митними деклараціями на ввезення готівки, де також зазначено, що дані кошти не призначені для ведення комерційної та підприємницької діяльності. Як він, ОСОБА_8 , вважає, цим спростовується обвинувачення, яке ґрунтується виключно на неправдивих показах потерпілих про те, що кошти, які вони надсилали в Україну, а у подальшому він, підсудний, знімав та привласнював шахрайським шляхом, призначалися для функціонування та діяльності ТзОВ «АР.І.П.» . Такі твердження вказують не тільки на незнання законодавства, а по суті є звинуваченням працівників ОТП Банку та відділу регулювання валютних платежів Національного банку у їх некомпетентності та порушенні законодавства, що регулює банківську діяльність. Звертає увагу, що суд під час розгляду справи, мав можливість переконатися, що ТзОВ «АР.І.П.» не було зареєстровано виключно з вини члена сімї потерпілих - Чератто Ніколетти, що на його думку підтверджується матеріалами справи і в першу чергу : відсутність рахунку неризедента - інвестора третього засновника - Чератто Ніколетти; відсутність підтвердження факту внесення нею своєї частки в статутний фонд товариства; наявністю обмежень чинного національного законодавства, згідно з яким для реєстрації товариства необхідно подати реєстратору довідку з банку про те, що кожен з учасників вніс свою частку в статутний фонд, згідно долі в статутному фонді для формування статутного фонду, що відсутність такої довідки, унеможливлює реєстрацію підприємства.

На його думку обвинувачення у цій частині спростовується також показами свідків ОСОБА_35 , про невнесення третім засновником - Чератто Ніколетою коштів у статутний фонд, що унеможливлювало подальшу реєстрацію підприємства, що також підтверджується документами наданими «ОТП Банком» , які підтверджують відсутність перерахованих Чератто Ніколеттою грошових коштів на рахунок, що був відкритий для формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.Р.». Просить суд звернути увагу на те, що незважаючи на дозвіл який був наданий судом згідно ухвали, слідчий не вилучив юридичну справу по рахунку, відкритому для формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.Р.», що вбачається із протоколу виїмки. Також зазначає, що довіреності аналогічного змісту були видані потерпілими та Чератто Ніколеттою на імя ОСОБА_22 та ОСОБА_36 . Довіреність на вчинення дій по реєстрації ТзОВ «АР.І.П.» Аларія Маттео видав також на імя ОСОБА_11 , Чератто Ніколетти та ОСОБА_37 , однак претензії щодо реєстрації підприємства висуваються тільки йому, ОСОБА_8 ..

Потерпілі, їх представник та обвинувачення стверджують, що він, ОСОБА_8 , відкрив без їх відома ПП «АР.І.П.» для того, щоб приховати дійсний статус ТзОВ «АР.І.П», знімати кошти з рахунків фізичних осіб, а в подальшому шахрайським шляхом вводячи в оману привласнювати такі кошти. Разом з тим, такі обвинувачення спростовуються матеріалами справи та існуючим законодавством України, згідно якого грошові кошти, що були зняті з особистих рахунків не могли бути зараховані як інвестиційні. Обвинувачення спростовується також тим, як вважає підсудний, що право розпоряджатися рахунками, а відтак і коштами на даних рахунках він, підсудний, отримав 29 березня 2007 року , а підприємство ПП «АР.І.П.» на замовлення потерпілих він, ОСОБА_8 , зареєстрував лише 30 листопада 2007 року. Тобто аж через вісім місяців після отримання довіреності. Протягом цих восьми місяців він, підсудний, виконував волю довірителів без жодної реєстрації будь - яких інших організаційно - правових форм підприємств з назвою «АР.І.П.» , що підтверджується заявками на видачу грошових коштів з рахунків потерпілих № 36 від 27 липня 2007 року; № 39 від 08 листопада 2007 року; № 37 від 17 травня 2007 року; № 22 від 15 листопада 2007 року; № 8 від № 15 листопада 2007 року; № 25 від 18 вересня 2007 року; № 19 від 06 вересня 2007 року; № 25 від 18 травня 2007 року; № 35 від 27 липня 2007 року; № 27 від 04 квітня 2007 року; № 16 від 03 травня 2007 року; № 2 від 16 квітня 2007 року; № 17 від 19 квітня 2007 року; № 29 від 13 квітня 2007 року; № 27 від 13 квітня 2007 року; № 13 від 03 травня 2007 року; № 38 від 27 липня 2007 року; № 6 від 19 червня 2007 року; № 37 від 27 липня 2007 року; № 18 від 03 липня 2007 року; № 21 від 09 липня 2007 року; № 21 від 01 червня 2007 року; № 8 від 04 червня 2007 року; № 27 від 19 липня 2007 року; № 15 від 17 травня 2007 року; № 30 від 13 червня 2007 року; № 34 від 27 червня 2007 року, тобто 27 разів виконувалася воля за довіреністю без будь - яких реєстрацій приватного підприємства, а отже, недоречним є обвинувачення, що кошти знімалися нібито для розвитку ТзОВ «АР.І.П.» , для чого було створено ПП «АР.І.П.»

Підсудний вважає, що у даній кримінальній справі, потерпілі очорнили і зухвало оббрехали численну кількість поважних громадян України. Зважаючи на те, що його, ОСОБА_8 , обвинувачують, що довіреності складені з обманом, що рахунок закривався шляхом обману то нотаріуси ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , а також працівники банку Чип, Мрачковська, Колінчак, Трухан, головний бухгалтер банку та юрист банку, сприяли у йому у цьому, тобто у злочині. Звертає увагу, що зі слів обвинувачення слід розуміти, що працівники відділу валютного контролю Національного банку України також на його, підсудного, вимогу порушили закон, оскільки законом заборонено зараховувати кошти на рахунки фізичних осіб - нерезидентів з позначкою для комерційних цілей. Зважає, що виходячи з позиції обвинувачення, за таких обставин, на його , підсудного думку, разом з ним на лаві підсудних повинно знаходитися щонайменше 15 осіб.

Звертає увагу, як на його думку, чисельні факти фальсифікації матеріалів справи, що викладено в його окремих письмових поясненнях та поясненнях його захисників і просить суд звернути особливу увагу як потерпілі , вводили в оману і лжесвідчили на протязі всього слідства. Так, підсудний вказує на те, що в показах ОСОБА_11 (т. 1 ас. 11-12) в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_11 ( т. 2 ас. 26,30 - 31), в показах Аларія Маттео ( т. 1 ас. 17, 21 - 22), в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_12 ( т. 2 ас. 8, 12 - 13) вони стверджують, що він, ОСОБА_8 , організував спеціальні зустрічі в офісі на вулиці Сахарова де були присутні представники крупних українських фірм - імпортерів вин, зокрема, - представник української фірми «АРДА», ще один з присутніх був власник фірми «ДЖМ», а також представник фірми «РАДАНІТ» . Дана презентація розтягнулася на три дні та де присутні пробували на смак різні сорти вин. Однак, вважає підсудний, ці їх покази є неправдивими і спростовуються показами свідків ОСОБА_21 , яка пояснила, що на дегустації вин в офісі по вулиці Сахарова та під час показу одягу в готелі «Супутник» за участю потерпілих та ОСОБА_8 вона не була і про це чує вперше. Назва фірми «Арда» їй відома ще з старого місця роботи, однак з працівниками фірми не бачилася. Вино з Італії на адресу ПП АР.І.П.» не надходило. Аналогічними показами свідка ОСОБА_18 , який крім вказаного вище, у тому числі й на очній ставці з ОСОБА_11 , повідомив, що такі дегустації по АДРЕСА_3 не проводилися. ( т. 2 ас. 41, 56 , 60; т. 3 ас. 214 ). Показами свідка Чератто Ніколетти де вона зазначила, що від сина , який займався питаннями можливого імпорту вина в Україну, вона дізналася, що під час одного з візитів у березні 2008 року він привіз зразки вина, в офісі відбулась дегустація. У вересні 2008 року її син , ще перебуваючи в Італії, особисто подзвонив в Україну на якусь фірму , що займається торгівлею вина, і взнав, що вони вперше чують про ТзОВ «АР.І.П.» і про поставки вина в Україну. Показами тієї ж Чератто Ніколетти, даними під час очної ставки з ним, ОСОБА_8 , де вона вказувала, що він повідомив їй, що в офіс мають прийти представники фірм «Арда» та «Радоніт», і принести підтвердження, що вони здійснили оплату за майбутню поставку. Представник «Арди» не зявився. У подальшому ОСОБА_8 надав їй підтвердження від «Радоніту» про сплату коштів для майбутньої поставки вина ( т. 4 ас.232, 233, 238). Показами свідка ОСОБА_40 , яка повідомила слідству, що між ТД «Арда» та ТзОВ «АР.І.П.» договорів на поставку вина в Україну не укладалось , представники фірми у березні 2008 року участі не брали. Ці її покази також підтверджуються письмовими відповідями, які давалися на запит слідчого ( т. 5 ас. 7, 8-9).

Показами ОСОБА_11 , та Аларія Маттео, де вони свідчать, що вони, потерпілі, оформили довіреності на нього, ОСОБА_8 , з метою розпоряджатися їхніми особистими рахунками в Україні для потреб новоутвореного товариства ( формування статутного капіталу) і тут же у інших допитах, їх показами стверджується, що під час надання довіреностей йому, ОСОБА_8 , вони наголошували, щоб ОСОБА_8 не мав жодного доступу до рахунків у банку, тобто особисто не міг розпоряджатись грошовими коштами без їх, потерпілих, відома та згоди, що прямо суперечить раніше даним показам, самим текстам довіреностей та показам ОСОБА_41 і ОСОБА_9 де перша пояснює, що процедура здійснення перекладу текстів згаданих довіреностей відбулась за звичайною процедурою. Її запросили до кабінету нотаріуса ОСОБА_9 , де вона попередньо отримала тексти довіреностей викладені українською мовою після чого усно озвучила на італійській мові тексти даних довіреностей. Будь - яких питань щодо озвучення перекладу у італійців не виникало, що на його, підсудного, думку, підтверджує повну згоду ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зі змістом посвідчених документів, а зміст довіреностей також спростовує твердження потерпілих про те, що вони вважали , що кошти будуть спрямовані на рахунок підприємства для забезпечення його діяльності, оскільки в тексті довіреностей не має жодного слова щодо використання коштів для потреб певного товариства чи підприємницької діяльності ( т.( т. 1 ас. 7,17; т. 2 ас. 8, 16, 17, 35; т. 5 ас. 12).

Вважає, що цими своїми різними показами, потерпілі вводили в оману правоохоронні та судові органи, у зв'язку з чим, невинна особа змушена піддаватись кримінальному переслідуванню та зазнавати суттєвих обмежень в правах, передбачених Основним Законом України, зокрема таких, як вільне пересування, повага до честі, гідності та ділової репутації . Пять років потерпілі паплюжили Закони України та наговорювали на багатьох громадян України, п'ять років вони насміхалися над нашим законом, правдою та державою, а обвинувачення, яке повинно відстоювати даний Закон не реагувало.

Цивільний позов заявлений потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_20 ( Т.19 а.с.119-121) категорично заперечив та пояснив, що цивільний позов має відповідати вимогам процесуальних норм, що потерпілими не дотримано. Зазначив, що відповідно до довіреностей , виданих потерпілими та посвідчених нотаріусом ОСОБА_9 29.03.2007 року його, ОСОБА_8 , було уповноважено розпоряджатись усіма коштами відкритими на їх імя рахунками у будь - якому банку на території України. Термін дії довіреностей до 29.03.2010 року. У вказаних довіреностях відсутні будь-які умови використання знятих з рахунків коштів, як то на господарські, комерційні, особисті чи інші потреби, не обумовлено порядку передачі таких коштів; відсутні будь-які застереження чи обмеження щодо здійснення ним, ОСОБА_8 , розпорядження грошовими коштами, знятими з рахунків ОСОБА_42 та Аларія Маттео, відсутні будь-які зобов'язання з його боку щодо засвідчення факту передачі їм грошових коштів, написання ними певних розписок та будь-якого іншого звітування за зняття даних коштів ( т.1 ас. 56 -57). Вважає, що позовні вимоги суперечать змісту ст. 1006 ЦК України, що підтверджується відсутністю позовних вимог до нього збоку потерпілих в порядку цивільного судочинства. На його думку, згідно ч. з ст. 10 та ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В свою чергу позивачі не те, що не доводять правомірності своїх вимог, а навпаки, намагаються ввести в оману суд, надаючи неправдиві відомості. Так, у поданому цивільному позові ОСОБА_12 вказує, що він, ОСОБА_8 , шахрайським шляхом заволодів знятими ним з рахунків Аларія Маттео № 2602001603620 USD - НОМЕР_6 , 00 дол. США, а з рахунку № НОМЕР_4 EUR - 6300, 00 Євро. У позові зазначано, що з рахунку № НОМЕР_7 було знято 1730, 00 доларів США, а з рахунку № НОМЕР_3 EUR 254 209, 00 Євро. Проте, таких рахунків Аларією Маттео у філії ЗАТ «ОТП Банк» відкрито не було, доказів того, що саме з цих рахунків ним, ОСОБА_8 , знімались будь - які кошти не надано. Стверджує, що його дії по розпорядженню рахунками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_8 EUR , № НОМЕР_9 та № НОМЕР_4 EUR були правомірними, інакше позивачами не спростовано, тобто не доведено ту обставину, що повірений зобов'язаний був звітуватись перед ними про передачу коштів, вимагати розписок про отримання коштів або іншим чином доводити правомірність своїх дій.

Не надано також доказів в обґрунтування розміру моральної шкоди. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, зауважує, що позовні заяви викладено українською мовою , хоча позивачі є громадянами Республіки Італія та не розуміють української мови, на чому вони особисто неодноразово наголошували, та й у тексті самих позовних заяв зазначають: « … ОСОБА_8 , скориставшись нашим незнанням української мови…», від так, слід вважати, що зміст позовних заяв є для них незрозумілим, а відомості про здійснення усного чи письмового перекладу, відсутні.

Щодо обвинувачення у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснив, що явку з повинною написав на вимогу працівників міліції. На його думку постанова про притягнення його в якості обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України не відповідає вимогам ст. 130, 131 та 132 КПК України в редакції Закону 1960 року, а крім того, слідчий, порушуючи вимоги ч. 4 ст. 69 КПК України, без повідомлення та роз'яснення йому, ОСОБА_8 , зміст ч. 4 ст. 167, п. 2 ч. 2 ст. 69 КПК України, здійснила його допит в якості свідка, чим порушила його право відмовитися давати показання, як це передбачено ст. 43,43 -1, ч.2 ст. 69 КПК України та гарантовано ст. 63 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Згідно ст. 96 КПК України в редакції 1960 року, явка з повинною - це добровільне повідомлення заявником про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним. Явка з повинною повинна мати відповідний зміст. У написаній ним явці з повинною, фактичні обставини та причини надання такої, не викладені, така явка з повинною не підтверджена іншими доказами, а отже не може бути доказом його вини.

Вважає, що в ході проведення слідчих дій на досудовому слідстві, слідчим не було встановлено та надано вичерпні відповіді на питання, що підлягали доказуванню відповідно до вимог ст. 64 КПК України 1960 року., а відтак слідчий передчасно прийшла до висновку про наявність складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, зважаючи на те, що шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Допитана в судовому засіданні потерпіла підтвердила, що відмовилася від послуг, через дві хвилини після того як надала паспорт, забрала його. Щодо часу повернення коштів будь - яких вимог не було. Потерпіла власною заявою та показами наданими в судовому засіданні 02.10 2014 року підтвердила факт того, що жодних матеріальних та моральних претензій до нього, ОСОБА_8 , не має. Звернув увагу суду на те, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 190 КК України, є прямий умисел, корисливі мотив та мета, які жодним чином слідчим не були встановлені в ході досудового слідства по даній справі, а також відсутні будь - які докази які б підтверджували їх наявність.

Наміру заволодівати коштами ОСОБА_13 у нього не було. ОСОБА_13 просила відкрити їй Шенгенську візу надала кошти, однак не надала свого закордонного паспорта, а без паспорта відкрити візу не можливо У подальшому не зміг повернути коштів, тому що був заарештований по даній справі. Відсутнеість претензій до нього збоку потерпілої стверджує й сама потерпіла. Відтак ці його дії органами досудового слідства кваліфіковані невірно.

Зазначає, що надані стороною обвинувачення докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з порушенням норм чинного законодавства, а інші, як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному висновку.

Просить суд при постановленні вироку іменем України, взяти до уваги всі факти , які були встановлені в залі даного судового засідання під час судового слідства і винести справедливий, правосудний вирок згідно вимог українського законодавства, в інтересах закону та правди.

Захисник та представник підсудного в судовому засіданні вину свого підзахисного в інкримінованих злочинах категорично заперечили, подавши письмові обґрунтування, які за своїм змістом частково повторюють твердження підсудного ОСОБА_8 , а тому з цих підстав судом не повторно не наводяться у вироці.

Крім зазначеного, захисник підсудного, стверджує, що обвинувачення ґрунтується на доказах здобутих не процесуальним шляхом та з грубим порушенням ряду вимог іншого законодавства. Також звернула увагу суду, що факт зняття її підзахисним коштів з рахунків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що були відкриті ними, не заперечується самим ОСОБА_8 та підтверджується матеріалами справи. Проте, даний факт не доводить вини підсудного у вчиненні шахрайських дій, а лише підтверджує наявність цивільно - правових відносин, які склалися між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 і Аларією Маттео на підставі договору доручення.

Слідчий та державний обвинувач обгрунтовують, що вина підсудного підтверджується показами свідків ОСОБА_41 та ОСОБА_9 , однак своїми показами свідки підтверджують легітимність проведеної процедури здійснення перекладу текстів довіреностей та їх видачу, і які ніяким чином не доводять вини ОСОБА_8 у вчиненні будь - яких шахрайських дій ( т. 3 ас. 21, т.4 ас. 260, т. 5 ас. 12 - 13). Покази допитаних свідків ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 на які органи досудового слідства та обвинувачення покликаються як на доказ вини підсудного, як на її думку, не підтверджують вини її підзахисного, оскільки не розкривають ні подію інкримінованого злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), ні форму вини в інкримінованих злочинах.

Слідчий в обвинувальному висновку вказує, що вина ОСОБА_8 доводиться даними довідок ДПА у Львівській області №25512/9/29.008/1030 від 20.11.2008 р.; Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області №8803/11-15 та довідки Головного управління у Львівській області №20-09/2538, з яких вбачається, що ТОВ "АР.І.П." зареєстровано не було. Однак слідчий не вказує причину не реєстрації, а саме через зволікання Черато Ніколеттою у відкритті рахунку інвестора-нерезидента в ОТП Банку та невнесення нею своєї частки в статутний фонд, без чого реєстрація ТОВ була неможливою (т.2 а.с. 108-109) Так, згідно пункту 1 ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників; відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів та встановлено, що розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом. Згідно зі ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю не може бути менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. До моменту реєстрації товариства, кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Одним з документів, необхідних для державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, є документ, що підтверджує внесення засновниками вкладів до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлено законом (ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Таким документом є довідка з банку про відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду та про перерахування на цей рахунок вкладу засновника (у разі якщо статутний фонд товариства формується за рахунок грошових коштів засновників) або акт приймання-передачі майна до статутного фонду товариства (у разі якщо статутний фонд товариства формується за рахунок майнових внесків засновників). Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, у разі відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду господарського товариства подаються: заява про відкриття поточного рахунку; один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально; картка із зразками підписів; довіреність або копія довіреності на ім'я особи, яка має право відкриття та розпорядження рахунком, засвідчена нотаріально.

Процес поповнення рахунків інвесторів-нерезидентів з подальшим їх перерахуванням на тимчасовий рахунок для формування статутного фонду товариства регламентується вищезазначеною Інструкцією Національного банку України, відповідно до п.2.1. якої банкам забороняється відкривати анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку встановленому законодавством України, зокрема, нормативно-правовими актами Національного банку. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.

Підпункт в п. 1.17 Інструкції передбачено, що після відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду засновник-нерезидент особисто перераховує на нього трохи більше ніж 50% свого вкладу до статутного фонду товариства (оскільки банк-кореспондент відрахує деяку суму грошей як комісію за послуги банку) або вносить особисто готівкою на тимчасовий рахунок, відкритий в банку, для формування статутного фонду, надавши при цьому банку митну декларацію на ввіз валютних коштів в Україну і тільки після цього отримує в установі банку довіку, яка підтверджує внесення вкладу на рахунок. Після отримання цієї довідки можна розпочинати процедуру державної реєстрації юридичної особи. Як вбачається із банківської виписки, на тимчасовий рахунок ТзОВ «АР.І.П» № НОМЕР_10 USD Аларія Джан Батіста вніс 2500, 00 дол. США та Аларія Маттео 1500, 00 дол. США, що разом становить еквівалент 20 200, 00 грн. (Т. 1 а.с. 39).

Разом з тим, згідно вказаної вище норми Закону в редакції від 20.06.2007 року, яка діяла на момент формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.» розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю не міг бути меншим суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, а до моменту реєстрації товариства кожен з учасників товариства зобов'язаний був внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р., розмір мінімальної заробітної плати становив 420,00 грн. Тобто, статутний фонд ТзОВ «АР.І.П.» не міг бути меншим 42 000, 00 грн., а до моменту реєстрації товариства, сума на його рахунку мала бути не меншою - 21 000, 00 грн.

Проте, третій співзасновник ТзОВ «АР.І.П» Черато Ніколетта, тимчасового рахунку нерезидента-інвестора в банку не відкривала, своєї частки не вносила, чим унеможливила отримання в банку довідки про формування статутного фонду для подальшої реєстрації Товариства.

Захисник зазначила, що згідно вищевказаних інструкцій, третя особа не може внести кошти на інвестиційний рахунок інвестора-нерезидента за нього, або здійснити перерахунок. Подібні операції здійснюються виключно особисто засновником ввезеної та задекларованої ним готівки або ж з власного рахунку країни походження інвестора із зазначенням у платіжному порученні «Для здійснення інвестицій».

Неможливість реєстрації ТзОВ «АР.І.П» не з вини підсудного, також підтверджується показами свідка ОСОБА_46 , яка згідно довіреності теж була уповноваженою на здійснення реєстраційних дій, та яка підтвердила неможливість реєстрації через відмову Черато Ніколетти у внесенні грошових коштів у статутний фонд. Саме з цих підстав, вона, ОСОБА_46 , не могла продовжити здійснення реєстрації ТзОВ «АР.І.П» (т. 3, а.с.37).

Крім цього, як зазначає захисник, такий факт підтверджується матеріалами справи і в першу чергу довідкою, наданою « ОТП Банком», згідно з якою, підсудний Ленівський, як уповноважена особа ОСОБА_11 та Аларії Маттео (протокол зборів засновників ТОВ «АР.І.П»), у зв'язку із відмовою одного із засновників - громадянки Італії Черато Ніколетти внести свою частку для формування статутного фонду, діючи з останньою разом, просили повернути внесені кошти на рахунок № НОМЕР_10 для формування статутного капіталу шляхом переказу даних коштів на: рахунок № НОМЕР_11 у Філії «ОТП Банк» у м. Львові, тобто на рахунок нерезидента - інвестора фізичної особи ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 2 500.00 (дві тисячі п'ятсот) доларів США та на рахунок № НОМЕР_12 у Філії «ОТП Банк» у м. Львові нерезидента - інвестора фізичної особи Аларія Матео 1 500.00 (одна тисяча п'ятсот) доларів США.

Згідно виписки ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові, зазначені суми грошових коштів були повернені 30.01.2008 року ОСОБА_11 2 500.00 (дві тисячі п'ятсот) доларів США та на рахунок № НОМЕР_12 у Філії «ОТП Банк» у м. Львові нерезидента інвестора фізичної особи Аларія Матео 1 500.00 (одна тисяча п'ятсот) доларів США. (т.1 а.с. 39, 67).

Закриття рахунку відбулося відповідно до Інструкції Правління НБУ № 527 від 18.12.1998 р про закриття рахунків юридичних осіб, де зазначено: «… якщо в організації кілька засновників, питання про закриття розрахункового рахунку вирішується на зборах акціонерів (учасників) Товариства. Рішення оформляється у вигляді протоколу. Таким чином, лише за наявності протоколу зборів учасників ТОВ «АР.І.П» «ОТП Банк» закрив тимчасовий рахунок для формування статутного фонду. Простіше кажучи, лише з волі учасників ТОВ «АР.І.П» Матео Аларії, Аларїї Джан Батіста та Черато Ніколетта, а також відсутності довідки з банку, про сформований статутний фонд з вини засновників, подальша реєстрація юридичної особи була неможливою. За відсутності вказаних вище документів, закрити рахунок банк не може, що й підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_47 ..

Таким чином, як вважає захисник, не знаходять свого підтвердження доводи сторони обвинувачення щодо заволодіння ОСОБА_8 коштами гр.. Республіки Італія - ОСОБА_48 , Аларїї Джан Батістта та Черато Ніколетти, які призначалися для поповнення статутного фонду ТзОВ «АР.І.П.», а також те, що саме він, ОСОБА_8 створював перешкоди для реєстрації ТзОВ «АР.І.П.» з метою створити ПП «АР.І.П.» та видавати його за ТзОВ «АР.І.П.».

На думку захисту, не може слугувати доказом вини ОСОБА_8 й висновок почеркознавчої експертизи №429 від 29.06.2010 року, оскільки вважає висновок почеркознавчої експертизи незаконним та таким, що не може бути покладений в основу обвинувачення, з підстав порушення процедури її проведення, а також з тих підстав, що всі матеріали, які були подані для проведення експертизи були оформлені з порушенням вимог кримінально - процесуального законодавства України та відповідної інструкції. При цьому, звертає увагу, що документи, перелік яких міститься в описовій частині постанови, як вказано слідчим, надані потерпілими в ході досудового розслідування ( п. 1 - 13), а відповідно до матеріалів кримінальної справи це ( т. 6 а.с. 83, 86, 87, 113, 114, 116, 118, 120, 122, 137, 141, 158, 159 ) не були належним чином вилучені у потерпілих, не були оглянуті перед наданням їх на дослідження, про що свідчить відсутність оформленого належним чином відповідного протоколу. Крім цього, слідчим не було здійснено допит осіб, якими було надано такі документи про їх походження та яким чином такі потрапили до них. Тобто, джерело походження документів за якими проводилася експертиза взагалі не встановлено.

Призначаючи експертизу, слідчий надав на дослідження взірці почерку та підписів ОСОБА_42 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 ( ОСОБА_53 ), ОСОБА_8 , ОСОБА_54 , які не були оформлені належним процесуальним шляхом і не відповідають ні вимогам кримінально - процесуального законодавства України, ні Інструкції.

Зокрема, вважає захисник, у постанові про призначення експертизи вказано, що на дослідження експертові надано умовно - вільні взірці підпису і почерку гр. ОСОБА_42 , що містяться на довіреностях від 21.07.2006 р., 28.03.2007 р., 29.03.2007 р.; пояснення від 18.09.2008 р.; протокол допиту потерпілого від 11.11.2008 року, однак, у висновку експерта № 429 від 29 червня 2010 р. експерт без будь - яких пояснень зазначив, що на дослідження надано вільні взірці почерку та підпису ОСОБА_42 , що містяться лише в довіреностях. Відтак, вважає захист, вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_11 , як визначив експерт в своєму висновку, що містяться в довіреності серії ВЕА №442841 від 21.07.2006 р., в довіреності серії ВЕК №461562 від 28.03.2007 р., в довіреності серії ВЕК №461570 від 29.03.2007 р., не є вільними зразками, у зв'язку із тим, що зразки почерку та підписів вказаної особи, що містяться в даних документах, хоч і виникли до порушення кримінальної справи, але пов'язані з її обставинами, а тому вони є умовно-вільними. А умовно - вільні взірці почерку та підпису в поясненні від 10.09.2008 р. та в протоколі допиту потерпілого від 11.11.2008 р., які визначив експерт не відносяться до даної категорії, оскільки вони хоч і виникли після виникнення справи, але пов'язані з її обставинами. Крім цього, слідчим не було надано на дослідження вільні та експериментальні зразки ОСОБА_11 , наявність яких під час проведення експертизи є обов'язковими, відповідно до п. 13 вказаних рекомендацій, де зазначено, "якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почерку та підписів обох осіб". Також на думку захисту, експертом вказано, що на дослідження як умовно - вільні взірці почерку та підпису гр. ОСОБА_42 надано в протоколі очної ставки віч - на - віч від 13.11.2008 р., та протоколі ставки віч - на - віч від 27.01.2010 р., а отже, відповідно до постанови про призначення почеркознавчої експертизи слідчим не надавалося вказані протоколи як умовно - вільні взірці почерку та підпису ОСОБА_42 , як результат, дані взірці не можуть бути умовно - вільними оскільки вони хоч і виконані після виникнення справи, але в зв'язку з її обставинами. Аналогічна ситуація із вільними взірцями почерку та підпису ОСОБА_12 в 4 - х довіреностях від 29.03.2007 р., 28.03.2007 р., пояснені від 18.09.2008 р., та в протоколі допиту потерпілого від 11.11.2008 року. У зв'язку із наведеними вище обставинами, вважає захист, даний висновок експертизи не може бути визнаний в якості належного доказу, який доводить вину ОСОБА_8 у вичинені інкримінованих злочинах.

Захист також звертає увагу, що викладене слідчим в обвинувальному висновку обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, не відповідає вимогам кримінально - процесуального законодавства України. Чк на їх думку, у формулюванні обвинувачення слідчим не викладено конкретних фактичних обставин, що обґрунтовують висновок про наявність складу злочину, та його кваліфікації. Так в даній постанові лише зазначено, що ОСОБА_8 знімав з рахунку ОСОБА_12 та ОСОБА_11 грошові кошти, при цьому шахрайство полягає в протиправному заволодінні майном або правом на нього шляхом обману потерпілого. Однак слідчий в постанові зазначає, що розпорядження розрахунками потерпілих здійснювалося на підставі чинних довіреностей, зміст яких відповідав дійсній волі потерпілих Тобто звинувачуючи ОСОБА_8 , слідчий сам собі перечить. За таких обставин, на думку захисту, відсутня об'єктивна, а відтак і суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 190 КПК України. Так, у формулюванні обвинувачення, обов'язково зазначається мотив злочину, що в даному випадку слідчим також не зазначено. В описовій частині постанови інкримінується вчинення шахрайства ОСОБА_8 щодо банківської операції, здійсненної ним 04.04.2007 року, хоча на початку постанови зазначається період так званого злочину, що нга думку слідства мав місце в період з 13.04.2007 по 17.06.2008р. Таким чином аналогічна операція по розпорядженню грошовими коштами Аларії Маттео з рахунку № НОМЕР_2 на підставі відповідної довіреності на ім'я ОСОБА_8 , не входить в межі пред'явленого обвинувачення, а тому є правомірною та не може вважатися злочином. Крім того, на кожному із платіжних доручень, на які посилається досудове слідство, вказується, що операції не є комерційного призначення, а тому потерпілі були обізнані в тому, що дані кошти не можуть вважатись такими, що спрямовані на підприємницьку діяльність ТОВ «А.Р.І.П» (Т 1. арк. 108).

Суб'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 190 КК України, є прямий умисел, корисливі мотив та мета, які жодним чином органами досудового слідства не встановлені, а також відсутні будь - які докази які б підтверджували їх наявність.

У той же час, в матеріалах справи наявні документи, які характеризують особу підсудного, на що захист, звертає увагу суду, оскільки характеристика ОСОБА_8 як особи спростовує надуману досудовим слідством суб'єктивну сторону інкримінованого злочину. Так, підсудний за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні знаходиться мати пенсійного віку. З дня призначення справи до судового розгляду та до проведення судових дебатів ОСОБА_8 прибував у судові засідання та на відміну від потерпілих та державного обвинувачення, добросовісно виконував обов'язок допомогти суду у встановленні істини, що й підтверджується тим, що протягом усього досудового та судового слідства ОСОБА_8 жодного разу не змінив своїх показів, що на думку захисту вказує на те, що у останнього не має наміру вводити суд та правоохоронні органи в оману. До 20 вересня 2012 року підзахисний ОСОБА_8 був помічником - консультантом на громадських засадах народного депутата України ОСОБА_55 , що підтверджується посвідченням №302/39 Апарату Верховної Ради України. З 01 листопада 2012 року ОСОБА_8 на громадських засадах є президентом адвокатського об'єднання "Ти і право", що підтверджується витягом з ЄДР. З 15 березня 2012 року ОСОБА_8 на громадських засадах є спеціальним кореспондентом в суспільно - політичній газеті "Правда України", що підтверджується посвідченням № НОМЕР_13 , виданим редакцією газети ЗАТ "Правда України". З 06 червня 2013 року підзахисний є Головою правління Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Енергополіс", що підтверджується витягом з ЄДР. З 21 червня 2013 року ОСОБА_8 на громадських засадах є членом Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України. З 29 вересня 2013 року ОСОБА_8 на громадських засадах є членом Національної спілки журналістів України, що посвідчується членським квитком №3897 від 29.08.2013 р. З 17 вересня 2013 року ОСОБА_8 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ти і право", що підтверджується витягом з ЄДР. З 26 березня 2014 року ОСОБА_8 на громадських засадах перебуває на посаді правозахисника в Міжнародному комітеті захисту прав людини, що підтверджується службовим посвідченням №1791. З 26 серпня 2014 року ОСОБА_8 на громадських засадах був обраним головою Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту, що підтверджується витягом з протоколу № 4 З'їзду Всеукраїнської незалежної професійної спілки працівників транспорту. З 13 жовтня 2014 року ОСОБА_8 на громадських засадах є членом Громадської ради при Державній фіскальній службі України, що підтверджується витягом з Наказу Державної фіскальної служби України від 13.10.2014 р. №184. Дана обставина вказує на те, що підсудний бере активну участь у правовому житті суспільства, що він є людиною, яка не тільки сповідує на словах, а своєю активністю, своїми щоденним вчинками, діями, проявила і проявляє високу правову та моральну свідомість, яка завжди поважає закон, людиною з здоровими, міцними моральними переконанням. За характеристиками з попередніх місць роботи, ОСОБА_8 характеризується, як професійна, надійна і відповідальна людина. Має відзнаки за високі досягнення у трудовій діяльності. Жодного разу протягом трудового стажу до ОСОБА_8 не було застосовано дисциплінарного стягнення. У зв'язку з цим, захист вважає, що ОСОБА_8 слід виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 та ч. 4 ст. 190 КК України, за відсутності самої події злочину.

Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , в судове засідання не прибули, хоч судом вживалися всі відповідні та можливі заходи для забезпечення їх особистої участі в судовому засіданні. Крім того суд забезпечив захист їх прав через представника, який в судовому засіданні неодноразово повідомляв, що його довірителі не можуть прибути до України за очевидних підстав, а саме політичної ситуації в Україні та матеріального становища. У той же час, суд бере до уваги, що 08 липня 2014 року представники потерпілого були повідомлені про слухання справи даним складом суду, а 09 липня 2014 року ОСОБА_56 перебував у Львові, що підтверджується довіреністю виданою на імя представника ОСОБА_7 ( т. 15 ас. 9-10, т. 16 ас. 66). З огляду на викладене, суд відхиляє пояснення потерпілих, щодо причин їх неприбуття в судове засідання, оскільки такі суперечать фактичним обставинам.

Представник потерпілих, що діє на підставі довіреностей, в судовому засіданні дав пояснення, що його довірителі не можуть прибути до України, а він як представник вважає, що підсудний ввів в оману потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо реєстрації та дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю «АР.І.П.», створив для потерпілих ілюзію існування цього товариства, засновниками якого потерпілі себе вважали. Замість державної реєстрації ТзОВ «АР.І.П.», ОСОБА_8 насправді зареєстрував на своє імя Приватне підприємство «АР.І.П.», видаючи його для потерпілих як нібито засноване ним Товариство. Це дало змогу ОСОБА_8 знімати з приватних рахунків потерпілих та привласнювати значні суми коштів, які перераховувалися потерпілими для забезпечення діяльності ТзОВ «АР.І.П.».

На його, представника, думку безаперечними доказами факту введення ОСОБА_8 потерпілих в оману щодо дійсного статусу ТзОВ «АР.І.П.» є зокрема: договір про співпрацю між студією «Мельник» та ТзОВ «АР.І.П.» від 10 червня 2008 року з додатками № 1,2,7,8, в яких містяться підписи ОСОБА_8 , завірені печаткою ФОП «Мельник» та підписи Черрато Ніколетти завірені печаткою ПП «АР.І.П.» ( т.6 ас.113 - 123); договір про співпрацю між студією «Мельник» та ТзОВ «АР.І.П.» від 07 березня 2008 року з додатками № 1,2 в яких містяться підписи ОСОБА_8 , завірені печаткою ФОП «Мельник» та підписи Аларії Маттео завірені печаткою ПП «АР.І.П.» ( т.6 ас.74 -88); договір ПП «АР.І.П.» та фірмою Голлімакс САС № 01/07 від 30.11.2007 року на виготовлення та поставку одягу в Україну, що був підписаний особисто ОСОБА_57 та вилучений слідчим з Львівської регіональної митниці. Де з українського тексту договору вбачається , що покупцем одягу є - ПП «АР.І.П.», а в італійському тексті зазначено, що покупцем одягу є - ТзОВ «АР.І.П.» ( т. 8 ас. 230 - 231); договір між ПП «АР.І.П.» та фірмою «Джянкалє Пєро» № 02/07 від 30.11.2007 року на виготовлення та поставку одягу в Україну, що був підписаний особисто ОСОБА_57 та вилучений слідчим з Львівської регіональної митниці. Де з українського тексту договору вбачається , що покупцем одягу є - ПП «АР.І.П.», а в італійському тексті зазначено, що покупцем одягу є - ТзОВ «АР.І.П.» ( т. 8 ас. 195 -196); оригінал додатку до Договору про співпрацю між студією «Мельник» та ТзОВ «АР.І.П.» , який представник вважає що «… даний додаток був частиною Договору про співпрацю між студією «Мельник» та ТзОВ «АР.І.П.» , яким врегульовувалися взаємовідносини щодо оплати Посередницької діяльності студії «Мельник», яка в усвідомленні ОСОБА_11 , Аларії Маттео та Черрато Ніколетти, діяла в інтересах ТзОВ «АР.І.П.» в частині реалізації одягу італійських виробників ( т. 6 ас.136 -138); фактура фірми «Джянкалє Пєро» № 02/07 від 30. 11.2007 року, як на його, представника, думку в цій фактурі (рахунку) покупцем товару зазначено ТзОВ «АР.І.П.», однак ОСОБА_57 цей товар на митниці розмитнювався від імені ПП «АР.І.П.» ( т.8 ас. 246 -248); оригінал та копія фактури «Джянкалє Пєро» № 02/07 від 01.12. 2007 р. в яких покупцем значиться ТзОВ «АР.І.П.», як зазначає представник, дані документи були вилучені у ОСОБА_8 під час обшуку в нього дома в селі Бориня ( т. 4 ас. 28 -34); оригінал заяви Черрато Ніколетти від 26. 06.2008 року на адресу Банку «Надра», як стверджує представник, що остання як свідок пояснила, що текст даної заяви складений особисто ОСОБА_57 , а сама заява була підписана Черрато Ніколеттою. Після того як ОСОБА_58 підписала заяву, ОСОБА_59 в її присутності поставив на цій заяві печатку ПП «АР.І.П.», при цьому він пояснив, що оскільки вона підписує заяву як посадова особа ТзОВ «АР.І.П.» то вказана печатка засвідчує оригінал її підпису як комерційного директора цього Товариства. Наявний в заяві текст - « Черрато Ніколлета, комерційний директор ТзОВ «АР.І.П.» та наявність відбитку печатки ПП «АР.І.П.» ( т. 6 ас. 140 -142); договір оренди приміщення від 04.07.2007 року між ФОП « ОСОБА_18 » та ТзОВ «АР.І.П.». , як на думку представника, даним договором, що підписаний від імені ТзОВ «АР.І.П.» - Аларія Маттео та від імені ФОП « ОСОБА_18 » - ОСОБА_57 , оформлялися відносини щодо оренди Товариством офісного приміщення по АДРЕСА_3 ( т. 6 ас. 74 - 88). Звертає увагу суду, що твердження підсудного про те, що за законодавством Італійської Республіки не має різниці між організаційно правовою формою ПП і ТзОВ, є невірними, оскільки законодавством вказаної вище держави передбачені наведені нижче типи господарських та негосподарських підприємств. Також звернув увагу суду на документи, які підтверджують час перетину кордону його довірителями та свідком Черрато Ніколетою у період, що іінкримінується підсудному, час зняття коштів ОСОБА_57 з рахунків потерпілих, на інші матеріали справи, що на його думку доводять вину підсудного.

Висловлюючи позицію від імені своїх довірителів та цитуючи їх доводи і аргументи викладені в письмових поясненнях суду, просить визнати винним ОСОБА_8 та призначити йому максимальне покарання, передбачене санкцією інкримінованої норми закону та задоволити цивільні позови його довірителів у повному обсязі, покликаючись при цьому на підстави викладені у змісті позовних заяв.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 пояснила, що з ОСОБА_57 вона знайома давно. Десь у 2008 році відбулася розмова про відкриття візи і вона погодилася на запропоновані їй пропозиції. Вона дала ОСОБА_8 4000 грн.. Для чого не пам'ятає. Кошти мали бути повернуті, і ОСОБА_59 повернув їх у 2014 році. Притензій до нього не має. Не пам'ятає до якого часу ОСОБА_59 повинен був повернути їй грошові кошти. Для відкриття візи надавала ОСОБА_8 закордонний паспорт, однак зразу ж, через декілька хвилин забрала. Розуміла, що без наявності закордонного паспорта відкриття візи є неможливим. Вона зверталася у правоохоронні органи, однак у порушенні кримінальної справи було відмовлено. Постанови вона не оскаржувала. Для чого зверталася пояснити не може. У 2010 році кримінальну справу відновили, однак це не було її ініціативою. Дані нею покази на досудовому слідстві підтримує, проте їх зміст пояснити не може. Підтвердила, що відмовилася від послуг, через дві хвилини після того як надала паспорт і забрала його. Щодо часу повернення коштів , то будь - яких вимог не було. Подала письмову заяву про відсутність жодних матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_8 .

Заслухавши доводи прокурора, представника потерпілих ОСОБА_11 та Аларії Маттео, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх у сукупності з показами підсудного, потерпілих, свідків та експерта, враховуючи фактичні обставини справи, та обставини на які вказав апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку, суд повторно приходить до висновку, що в діях ОСОБА_8 , відсутній склад злочину, який йому інкримінується органами досудового слідства та державним обвинувачем, а тому провадження підлягає закриттю, а ОСОБА_59 випраданню по суду відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, ст. 327 КПК України в редакції Закону 1960 року та ст. 6 Конвенуції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий висновок суду ґрунтується на результатах судового слідства, яке було спрямоване судом на повне, всебічне і об'єктивне зясування всіх обставин справи, у тому числі й з урахуванням результатів попередніх судових розглядів, висновків та зауважень апеляційного суду.

Даного висновку суд дійшов зваживши на наступне.

Так, крім наведених вище встановлених судом обставин, судовим слідством також встановлено, що до початку інкримінованих у вину дій підсудному, тобто дій, як стверджує обвинувачення, по заволодінню ним коштами потерпілих шляхом використання нотаріально посвідчених довіреностей, потерпілі та підсудний були знайомі починаючи з 2006 року, тобто з часу коли ОСОБА_11 приїхав у Львів з метою заснування Товариства, засновником якого мав бути він, його син ОСОБА_12 та ОСОБА_17 і між ними склалися дружні та довірливі стосунки.

До того, як між підсудним та потерпілими виникли цивільно - правові відносини, що були закріплені у нотаріально посвідчених довіреностях, питаннями допомоги потерпілим у реєстрації в Україні Товариства, на перших порах займалися громадянин Республіки Італія ОСОБА_60 та працівники ТОВ “Маджіф-Україна”.

Дане твердження суд обґрунтовує наявними в матеріалах справи документами і зокрема Довіреністю виданою ОСОБА_11 на імя ОСОБА_61 від 21 липня 2006 року,яка посвідчена нотаріусом ОСОБА_9 , усний переклад якої здійснила перекладач ОСОБА_25 .. Згідно даної довіреності повірений наділявся: « ….. правом володіти, користуватися та розпоряджатися (продавати., міняти, здавати в оренду, тощо) належною йому квартирою та іншим нерухомим майном, укладати всі передбачені законом правочини( договори) купувати, продавати обмінювати, заставляти і приймати в заставу, належне йому майно, проводити розрахунки по укладених правочинах, та всі інші правочини, зміст яких відповідає вимогам закону; укладати правочини, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать, з правом підпису заяв; одержувати належне йому майно, гроші, компенсації, матеріальні допомоги, вклади та нарахування по них , цінні папери з нарахованими відсотками , а також документи від усіх установ, підприємств, організацій , в тому числі в усіх банках , їх відділеннях зв'язку і телеграфу з будь - яких підстав , переводити гроші з рахунку на рахунок , отримувати гроші з відкритих на його імя рахунків, вносити кошти на відкриті на його імя рахунки; вести від його імені справи в усіх державних установах (ДПІ, ДПА, ВВІРі, органах внутрішніх справ та ін..), кооперативах та громадських організаціях , в бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, в нотаріальних конторах та у приватних нотаріусів України з правом підпису….» ( 2 ас. 131). Довіреності аналогічного змісту також були видані на імя громадянина Італійської Республіки Карневале Мауріціо 28. 03.2007 року ( реєстровий № 1287, 1283) , що випливає із повідомлення приватного нотаріуса про скасування однієї з них та самої довіреності ( т. 1 ас.53, 59). Досліджуючи даний документ, суд бере до уваги, що 28 березня 2007 року , коли потерпілими видавалися довіреності ОСОБА_8 та ОСОБА_46 ( реєстровий № 1282, 1284 1286, 1290, 1292; Т. 1 ас.52 -60) то у цей же день видавалася й довіреність на ОСОБА_60 , що спростовує твердження представника потерпілих та обвинувачення про те, що ОСОБА_59 переконав потерпілих, що ОСОБА_60 обманює їх.

Не зважаючи, що потерпілми видана така кількість довіреностей на кількох осіб та з достатніми правами на здійснення будь - якої дії , потерпілим ОСОБА_11 п'ятнадцятого січня 2008 року видано довіреність на імя ОСОБА_21 , яку він теж оспорив з тих підстав, що не розумів української мови. Дана довіреність посвідчувалася приватним нотаріусом ОСОБА_62 , а переклад здійснювався перекладачем ОСОБА_53 ( т. 8 ас. 161).

Судом також встановлено, що 11 липня 2006 року ОСОБА_11 перебував в Україні, оскільки отримав ідентифікаційний номер для фізичних осіб № 1699916510, що підтверджується державною податковою інспекцією у Шевченківському районі, а Черрато Ніколетта та Аларія Маттео отримали ідентифікаційні номери відповідно 28.03.2007 року ( т. 2 ас. 85-86, 90).

У цей же час, тобто 21 липня 2006 року ОСОБА_11 , особисто у філії РБУ «Райфайзен банк Україна» по вулиці Івана Франка , 20 у м. Львові ( код банку 385402 ) було подано заяву на відкриття поточного рахунку в іноземній валюті ( долар США, євро) та національній валюті фізичної особи, відповідно до якої заявнику відкрито рахунок № НОМЕР_8 на умовах договору № 600/2030/06 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національнвій валюті для фізичних осіб, які посвідчені прямокутним мастичним штампом « АКБ «Райфайзен банк Україна» ( т. 2 ас. 113 -114, 122-128).

У подальшому, в 2006 році « АКБ «Райфайзен банк Україна» був придбаний угорським банком «ОТР Bank», що рзміщувався за тією ж адресою : м. Львів, вул.. Ів. Франка, 20 ( код банку той же 385402). Таким чином, рахунок № НОМЕР_8 , що був відкритим у « АКБ «Райфайзен банк Україна» 21 липня 2006 року прейшов до нового власника « ОСОБА_63 », тобто був відкритий не 16 травня 2007 року для переказу коштів на обслуговування ТзОВ «АР.І.П.» , як це стверджують представник потерпілих та досудове слідство, і його відкриття не було пов'язано з особою ОСОБА_8 .. Привертає також увагу встановлений судом факт, що частина документів наявних у справі не містить підтверджуючого прямокутного мастичного штампа банку ( т. 2 ас 109, 115, 118, 126, 127, 128). Суд бере до уваги та приймає, як належне і той факт, що покази ОСОБА_11 , в частині, що він не володів українською мовою, і коли укладалися договори та коли видавалися довіреності, чи у спілкуванні з банківськими працівниками, ОСОБА_59 вводив його в оману, здійснюючи неточний переклад, визнає неправдивими, оскільки, ще при подачі заяви до « АКБ «Райфайзен банк Україна» та укладенні банківського договору від 21 липня 2006 року , він підписував документи з українським текстом без допомоги перекладача,, переклад таких взагалі не здійснювався, у тому числі й заяву від 04 квітня 2007 року про зарахування коштів в сумі 15 000, 00 доларів США. Крім цього, разом із ОСОБА_20 , який також на підставі довіреності діяв від імені Черато Ніколетти, підписали український текст статуту ТзОВ «АР.І.П.», переклад якого було здійснено тільки усно перекладачем Синицькою ІД. В присутності нотаріуса ОСОБА_9 , а протокол зборів від 14 травня 2014 року взагалі не перекладався ( т. 2 ас. 79, 94 - 107, 113,,114, 125, 126, 127, 128 ).

Зважаючи, що ОСОБА_11 перебував в Україні у липні 2006 року, і що найменше з 03 липня 2006 року ( здійснення перекладу ОСОБА_64 , зворот арк.. 124 т.2) отримання ідентифікаційного номеру 10 - 11 липня 2006 року, укдання договору з « АКБ «Райфайзен банк Україна» 21 липня 2006 року ( т. 2 ас. 122, 125), суд відхиляє покликання державного обвинувача та представника потерпілих на те, що ОСОБА_59 знімав кошти кожного разу після відїзду потерпілих зі Львова, з покликанням на листи Державної прикордонної служби України вих. № 0.253 -19196/0/15 -08 від 11.12.2008 р. та № 0.253 -1610/0/15-10 від 15.02.2010 р. ( т. 8 ас.114 - 115, 127 -128) то суд відхиляє такі твердження, оскільки такі на думку суду не відображають реального.

Так, судом достеменно встановлено, що ОСОБА_11 перебував на території м. Львова : 03 липня, 10 -11 липня, 21 липня 2006 року, що зазначалося вище. Згідно запиту слідчого , запитувана інформація про перетин державного кордону ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та Чератто Ніколеттою стосувалася періоду, у першому випадку з 01.01. 2006 року, а в другому з 01.01.2004 року. Як зазначено у відповідях, така інформація надається саме за цей період, разом з тим, ОСОБА_11 кордон України до 16 год. 00 хв. 20 липня 2006 року не перетинав, а отже слід вважати, що до даного часу перебував на території України, оскільки іншого ні представником потерпілих, ні обвинуваченням не наведено. Привертає увагу також той факт, що жодного разу ні Аларія Джан Батіста , ні Аларія Маттео, ні Чератто Ніколетта не вилітали в Італію чи прилітали з Італії, оскільки згідно даних прикордонної служби України, вильоти зі Львова та прильоти у Львів, відбувалися то з Відня то у Відень (Австрія) то з ОСОБА_65 то у Тімошоар ( Руминія).

Судом також встановлено , що підсудному вміняєтьтся у вину заволодіння грошовими коштами у валюті - євро в період з квітня по по листопад 2007 року, разом з тим шкода по періодах у еквіваленті до гривні не визначена, незважаючи на те, що курс валют був змінним. Так, станом на 17 травня 2007 року 100 євро коштувало 685.4870 грн.; 01.06. 2007 року 679,3765 грн.; 04.06.2007 року 678, 5180 грн. 13.06. 2007 року 673.9225 грн.; 27. 07. 2007 року 692, 9610грн. і так далі ( т.1 ас. 68 -79, т. 8 ас. 98 - 99).

При цьому, суд зваживши всі обставини справи , бере до уваги те, що згідно з постановою про зміну обвинувачення у суді, як і в попередніх процесуальних документах, якими пред'явлено обвинувачення, ОСОБА_59 обвинувачується в тому, що в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах, розпоряджаючись довіреностями на своє ім'я від 29.03.2007 року, посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_9 від імені потерпілих - громадян Республіки Італії, а саме, - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких ОСОБА_59 ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.”, співзасновниками якого останні являлись (згідно Статуту даного підприємства), оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, оскільки ОСОБА_59 штучно створив умови, які сприяли тому, що потерпілі не володіли українською мовою і видавав їм приватне підприємство “АР.І.П.”, засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.” та зняв з поточних рахунків ОСОБА_12 , відкритих у вищевказаному банку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, № 26202001603620 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, № 26202002603620 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, № 26202002603620 EUR грошові кошти у сумі 254209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 260509,00 євро, а з поточних рахунків ОСОБА_11 , відкритих у вищевказаному банку, № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США, № 26202001602955 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 Євро. В подальшому ОСОБА_59 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами Аларії Маттео та ОСОБА_11 , що разом становить 285154 Євро та 61065 доларів США, що в перерахунку (згідно довідки № 13 -13/2/2334 від 30. 10. 2008 року, наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 435 780 гривень, які призначались для функціонування та діяльності ТзОВ « АР.І.П.».

Разом з тим, оцінивши зміст обвинувачення та співставивши його з беззаперечно встановленим судовим слідством фактом, що Приватне підприємство “АР.І.П.”, зареєстроване 28 листопада 2007 року, тобто майже через пів року, коли було зареєстровано статут ТзОВ “АР.І.П.” ( 14 травня 2007 року), суд приходить до однозначного висновку, що ПП “АР.І.П.”, не могло сприйматися потерпілими як ТзОВ “АР.І.П.”, оскільки таких не існувало фізично, а тим більше починаючи з 13 квітня 2007 року. За таких обставин, суд приходить до висносвку, що підсудний ОСОБА_59 не міг заволодіти коштами потерпілих у спосіб «… штучно створених умов, які сприяли тому, що потерпілі не володіли українською мовою і видавав їм Приватне підприємство “АР.І.П.”, засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.”…» тобто у спосіб на який покликаються представник потерпілих, самі потерпілі та державне обвинувачення. Факт володіння українською мовою потерпілими також стверджується позовною заяваою до ОСОБА_21 , яка підписана самим потерпілим ОСОБА_11 , однак не має жодних підтверджень, що хтось здійснював їх переклад ( т 8 ас. 159 -160).

Отже обвинувачення підсудного в частині заволодіння ним коштами потерпілих в період часу з 13 квітня 2007 року по 28 листопада 2007 року за заявками на видачу грошових коштів з рахунків потерпілих № 36 від 27 липня 2007 року; № 39 від 08 листопада 2007 року; № 37 від 17 травня 2007 року; № 22 від 15 листопада 2007 року; № 8 від № 15 листопада 2007 року; № 25 від 18 вересня 2007 року; № 19 від 06 вересня 2007 року; № 25 від 18 травня 2007 року; № 35 від 27 липня 2007 року; № 27 від 04 квітня 2007 року; № 16 від 03 травня 2007 року; № 2 від 16 квітня 2007 року; № 17 від 19 квітня 2007 року; № 29 від 13 квітня 2007 року; № 27 від 13 квітня 2007 року; № 13 від 03 травня 2007 року; № 38 від 27 липня 2007 року; № 6 від 19 червня 2007 року; № 37 від 27 липня 2007 року; № 18 від 03 липня 2007 року; № 21 від 09 липня 2007 року; № 21 від 01 червня 2007 року; № 8 від 04 червня 2007 року; № 27 від 19 липня 2007 року; № 15 від 17 травня 2007 року; № 30 від 13 червня 2007 року; № 34 від 27 червня 2007 року, тобто 27 разів є надуманим , яке ґрунтується виключно на показах потерпілих. Відтак, покази потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що вони не володіли українською мовою і ОСОБА_59 видавав їм Приватне підприємство “АР.І.П.”, засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю “АР.І.П.”…», а також покази на яких ґрунтується обвинувачення у заволодінні коштами в період з 13 квітня 2007 року по 28 листопада 2007 року, суд визнає неправдивими та такими, що спрямовані на штучне звинувачення.

Вище викладене підтверджується датами реєстрації статуту ТзОВ “АР.І.П.” та відкриття рахунків ( т. 2 ас.76 - 163), датою реєстрації Приватного підприємства “АР.І.П.”, яка підтверджується витягом з державного реєстру ( т. 1 ас. 50 - 52), датами заяв на видачу готівки ( т. 2 ас. 164 - 203).

Суд також приймає до уваги, що громадянин іноземної держави придбав в Україні нерухомість утримував її протягом тривалого часу, при цьому здійснюючи неодноразові перельоти, що теж потребувало витрат, однак органами досудового слідства не встановлено походження грошових коштів на придбання нерухомості, існування в Україні та забезпечення потреб, а вматеріалах справи відсмутні дані про декларування вказаних сум, а якщо такі деклпрувалися то пор суті ставилися на рахунок, у звязку з чим, суд приходить до висновку, що частина коштів, які вміняються у вину ОСОБА_8 , використана потерпілими на вказані вище потреби, що є логічним, однак не враховано органами досудового слідства та обвинуваченням ( т. 8 ас. 162 - 166).

Суд також не може погодитися з висгновками представника потерпілих , слідства та обвинувачення, що на митниці ОСОБА_59 розтаможував товар, який яко би поступав з Італії на ТзОВ “АР.І.П.», а ОСОБА_59 розтаможив його на приватне підприємство, оскільки суд вважає такі твердження такими, що реально на могли відбутися, враховуючи фахову підготовку Українських прикордонників, митників та бпнкірів.

Суд надає віри показам пілсудного, оскільки такі співставляються з іншими матеріалами справи, і зокрема показам ззгідно яких: ".... коли ОСОБА_11 приїжджав у Львів, то разом з ним, ОСОБА_57 , вони заходили у банк де ОСОБА_11 особисто отримував виписки з рахунків та не мав до нього, ОСОБА_8 , жодних претензій. Про необхідність зняття коштів, потерпілий ОСОБА_11 телефонував йому, ОСОБА_8 , та говорив, що висилає гроші на свій особистий рахунок, з якого він, ОСОБА_59 , на підставі виданої йому довіреності мав право знімати кошти. Щоразу по приїзду ОСОБА_11 та Аларії Маттео він, ОСОБА_59 , віддавав зняті грошові кошти, про що вносив записи у зошит, який зберігався у сейфі бухгалтерії по АДРЕСА_3 .

У червні 2008 року він, ОСОБА_59 , запитав у Аларії Маттео, коли приїде Чератто Ніколетта щоб внести свою частку в статутному капіталі ТОВ “АР.І.П”, щоб він, ОСОБА_59 , зміг продовжити реєстраційні дії по реєстрації підприємства, то ОСОБА_12 відповів, що коли він повернеться в Італію, то поговорить з ОСОБА_17 і повідомить про результати розмови. Через декілька днів ОСОБА_12 зателефонував з Італії та повідомив, що ОСОБА_17 не має змоги приїхати до України, щоб відкрити власний рахунок для формування статутного капіталу ТОВ “АР.І.П”. Суд приймає до уваги покази підсудного, що між ним та громадянами Республіки Італія - ОСОБА_12 та ОСОБА_11 існували цивільно - правові відносини та відсутність будь - якого обману чи зловживання довірою з його боку в момент отримання права розпоряджатися рахунками вищезазначених громадян. Суд визнає відсутність будь - якого умислу з його сторони на невиконання зобов'язань покладених на нього згідно тексту договору доручення, волевиявлення довірителів та вимогам законодавства України.

Таке визнання грунтується на тому, що законність укладення та існування довіреностей потерпілих, підтверджують свідки допитані безпосередньо судом і суд міг переконатися, що такі факти повністю спростували покази потерпілих. Зокрема твердження потерпілих спростовуються показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_29 , який підтвердив, що особисто пропонував здійснити письмовий переклад довіреностей, однак потерпілі відмовилися. Даний факт також підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 , яка приймала участь у складанні та видачі довіреностей, що й зазначено в самих довіреностях.

Факт законності видачі довіреностей, підтверджується також матеріалами перевірки проведеної Міністерством Юстиції України, згідно яких, відсутні будь - якого роду порушення закону чи застосування обману при оформленні даних довіреностей ні з боку нотаріуса, ні з боку будь якого іншого учасника даного правочину.

Суд зважає на те, що заперечуючи свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підсудний звертає увагу на те, що згідно з цивільним законодавством обов'язки повіреного мають бути здійсненими, законними, конкретними і не можуть суперечити чинному законодавству України чи самому тексту довіреності ( ст. 1003 ЦК України). Повірений не вправі виходити за межі наданих дорученням повноважень. Оскільки він діяв правомірно, в межах наданих повноважень, тому ніколи і не вимагав від довірителів будь - яких письмових чи інших підтверджень про факт передачі ним коштів.

Суд погоджується з показами підсудного, що обвинувачення також спростовується показами допитаного в судовому засіданні свідків ОСОБА_35 , про невнесення третім

засновником - ОСОБА_66 коштів у статутний фонд, що унеможливлювало подальшу реєстрацію підприємства, що крім того підтверджується також документами наданими «ОТП Банком» , які вказують відсутність рахунку на імя ОСОБА_66 та перерахунку нею грошових коштів на рахунок, що був відкритий для формування статутного фонду ТзОВ «АР.І.Р.».

Суд приймає до уваги висновки захисників підсудного, оскільки такі дійсно підтверджуються матеріалами справи, спростовують субєктивне ставлення їх підзахисного та складові інкримінованого злочину, у звязку з чим, відхиляє пояснення представника потерпілих, оскільки такі за своїм змістом не є поясненнями фактичних обставин, а аналізом матеріалів справи, що подані ним же, без встановленого судом джерела їх походження. Крім цього, така функція притаманна досудовоиму слідству та державному обвинуваченню у справах даної категолрі, а не потерпілому. Окрім цього, якщо вірити показам потерпілих та поясненням їх представника, то крім них, у даній справі всі говорять не правду та працювали проти потерпілих, у тому числі й прикордонна та митна служби України, нотаріуси, перекладачі банківські працівники та інші особи.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_41 підтримала свої покази дані на досудовому розслідуванні та вказала, що вона у березні 2007 року здійснювала усний переклад текстів довіреностей з української на італійську мову, якими громадяни Італії ОСОБА_56 , ОСОБА_49 , ОСОБА_67 уповноважували різних громадян на виконання певних дій від їх імені, зокрема і ОСОБА_8 . Вказані довіреності були нотаріально посвідчені ОСОБА_9 . Будь-яких питань щодо здійснення перекладу у італійців не виникало. Все відбулось за звичайною процедурою. Після того як нею, ОСОБА_41 було здійснено усний переклад тексту довіреностей, італійцями було поставлено підписи на довіреностях. Також у неї склалося враження, що ОСОБА_56 та ОСОБА_49 довіряли ОСОБА_8 ..

Оголошеними та дослідженими в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_68 , теж стверджуються фактичні обставини справи, які відповідають показам решти свідків та показам самого підсудного. Зокрема, що вона з травня 2007 року перейшла працювати секретарем ТОВ “Кронос-Україна” в офіс на вул. Сахарова, 18/1 у м. Львові. Це відбулось за пропозицією ОСОБА_8 , який був виконавчим директором вказаного підприємства. За даною адресою вона неодноразово бачила ОСОБА_56 та його дружину ОСОБА_69 , і десь один раз бачила сина ОСОБА_70 . Конкретно якими справами вони займались їй невідомо. Документів, які стосувалися їхньої діяльності вона не бачила. Бачила, що у приміщення офісу з Італії доставили одяг, для кого він призначувався їй невідомо. Від ОСОБА_8 та ОСОБА_21 вона чула назву підприємства ПП “АР.І.П”, оскільки останні працювали на даному підприємстві. Який вид діяльності того підприємства їй невідомо. Також чула, що ОСОБА_59 та ОСОБА_21 , говорячи між собою про італійців ОСОБА_56 та ОСОБА_71 , згадували назву “АР.І.П”, а при розмові про інших італійців казали “Кронос”. У приміщенні офісу на АДРЕСА_3 вона декілька разів у 2007 році бачила ОСОБА_56 , його дружину ОСОБА_67 , їхнього сина ОСОБА_72 . Вони спілкувались з ОСОБА_57 . Про що саме їй невідомо, оскільки вони спілкувались завжди у кабінеті ОСОБА_8 , вона ж могла італійцям на італійській мові сказати декілька слів, тобто запропонувати чай-каву, запитати як справи, тощо. Діловою італійською мовою вона не володіла. (т.3 а.с. 85-87).

Суд бере до уваги оголошені та досліджені в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_73 з яких вбачається, що він із січня 2006 року до кінця грудня 2006 року працював на посаді виконавчого директора ТОВ “Маджіф-Україна”, засновником якого був гр. Республіки Італія ОСОБА_74 . Офіс підприємства знаходився за адресою: м. Львів, вул. К.Левицького, 4. Також на вказаному підприємстві на посаді бухгалтера працювала ОСОБА_75 , секретарем ОСОБА_76 , а менеджером - ОСОБА_77 . Підприємство займалося надання різного роді послуг (проведення досліджень ринку в Україні, проведення виставок італійських товарів в Україні, допомога в реєстрації підприємств на території України, консультації та інше). На початку грудня 2006 року він ОСОБА_73 , повідомив ОСОБА_78 про те, що хоче звільнитись у зв'язку із тим, що йому не подобається манера поведінки останнього , щодо ведення справ підприємства. ОСОБА_78 сказав йому, що необхідно знайти заміну. Після цього він, ОСОБА_73 , дав оголошення в газету, за яким в офіс прийшло декілька кандидатів, серед яких був і ОСОБА_59 , що добре володів італійською мовою та якого ОСОБА_78 в подальшому вибрав для виконання обов'язків виконавчого директора ТОВ “Маджіф-Україна”. Даний вибір зробив особисто ОСОБА_79 . До закінчення 2006 року він, ОСОБА_73 , передав документацію ОСОБА_80 , отримав свою трудову книжку і залишив підприємство. Також із підприємства звільнився і ОСОБА_81 . Після того він бачився з ОСОБА_57 на весні 2007 року. Це було у приміщенні офісу на вул. Сахарова у м. Львові. Як повідомив йому ОСОБА_59 , що то офіс гр. Республіки Італія ОСОБА_11 . З ОСОБА_82 . Б він познайомився всередині 2006 року у приміщенні офісу ТОВ “Маджіф-Україна”. ОСОБА_56 хотів інвестувати кошти в Україну. Спочатку він хотів придбати нерухомість, що в подальшому і було зроблено ОСОБА_78 , який діяв на підставі доручення. Було придбано напівпідвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Він, ОСОБА_73 був офісі на АДРЕСА_3 через те, що наприкінці 2006 року здавав документи, що стосувались вище вказаного приміщення в БТІ, а навесні 2007 р. йому зателефонували із БТІ і нагадали, щоб він забрав згадані документи. Після цього він зателефонував ОСОБА_80 , який повідомив адресу офісу. Він отримав в БТІ дані документи та в подальшому передав ОСОБА_56 . Саме під час зустрічі в офісі на вул. Сахарова, ОСОБА_59 та ОСОБА_75 повідомили йому про те, що працють в ОСОБА_56 . Назва підприємства ОСОБА_56 йому невідома, відповідно чим воно займалось також невідомо. Під час вказаної зустрічі він спілкувався із ОСОБА_56 , який запитав, чому вказані документи виявилися в нього і він розповів тому про вищезазначені події. ОСОБА_56 був незадоволений ОСОБА_78 , казав, що останній обманув його і це пов'язано із грошима. Що саме за події йому, ОСОБА_73 невідомо. Після того він ні з ким із вказаних осіб не бачився та не спілкувався, окрім ОСОБА_21 , яка на наприкінці березня-початку травня 2010 року телефонувала йому і запитувала про те, чи відомо йому, чи був у ОСОБА_53 диплом, але про який саме диплом йшлось він не пам'ятає. Також під час вище вказаної зустрічі в офісі на вул. Сахарова ОСОБА_59 повідомив йому про те, що ОСОБА_56 в Україні відкрив своє підприємство і він, ОСОБА_59 разом з ОСОБА_21 перейшли до нього працювати. Назва підприємства про яке говорив ОСОБА_59 та засновники йому невідомі, так як і сфера діяльності. Також під час вказаної зустрічі в офісі на вул. Сахарова була присутня дружина ОСОБА_56 . Ще коли він, ОСОБА_73 , працював в офісі на вул. К.Левицького, то ОСОБА_56 повідомляв його про те, що в нього та є дружина і син , але останнього взагалі не бачив. Йому відомо , що ОСОБА_56 відкрив рахунок у банку "Райфайзен", що зараз є ОТП Банк і надав доручення на ім'я ОСОБА_78 з правом придбання нерухомості та правом розпоряджатись його рахунком. ОСОБА_56 , перебуваючи в Італії переказав на вказаний рахунок гроші, які зняв ОСОБА_78 і придбав для ОСОБА_56 вище згадане приміщення. Дане приміщення призначалось для інвестування грошей в Україну. Що в подальшому відбувалось із вказаним приміщенням йому, ОСОБА_73 , невідомо. У той самий період часу, коли відбувалась купівля приміщення на АДРЕСА_4 , то тоді ж ОСОБА_78 придбав для ОСОБА_56 земельну ділянку на території Яворівського р-ну у Львівській області. Що в подальшому відбувалось із вказаною земельною ділянкою, йому невідомо (т.5 а.с. 33-35).

Суд також бере до уваги покази допитаного в судовому засіданні ОСОБА_29 , який як на досудовому слідстві так і в суді, пояснив, що він здійснював нотаріальне посвідчення довіреностей від 28 та 29 березня 2007 року, серед яких були довіреності від 29.03.2007 року та відповідно до яких, ОСОБА_59 мав право розпоряджатись рахунками громадян Італії ОСОБА_56 і ОСОБА_83 . При нотаріальному посвідчені вказаних довіреностей був присутній і ОСОБА_59 , який вільно спілкувався із вказаними італійцями без перекладача. Він, ОСОБА_9 , також нотаріально посвідчував 14.05.2007 р. Статут ТОВ “АР.І.П”. Під час вказаних нотаріальних дій, письмовий переклад тексту на італійську мову не виконувався. Відбувався тільки усний переклад. У нього склалось враження, що згадані громадяни Італії повністю довіряли ОСОБА_80 .

Крім того, під час нотаріального посвідчення згаданого статуту та довіреностей він пропонував гр. Республіки Італія здійснити письмовий переклад тексту з української мови на італійську, про те вони не виявили бажання в цьому (т.3 а.с.21-23, т.4 а.с.260).

Суд також бере до уваги оголошені та досліджені в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_18 з яких вбачається, що він працював по сумісництву на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності на приватному підприємстві “АР.І.П”, юридична та фактична адреса якого: м. Львів, вул. Сахарова, 18/1. Пам'ятає, що ще в грудні 2007 року займався розмитненням товарів нижньої чоловічої та жіночаої білизни, які надійшли з Італії на адресу ПП “АР.І.П”. Директором та засновником даного підприємства був ОСОБА_59 . Також за вказаною адресою знаходилось ТОВ “Кронос Україна” , засновниками якого були громадяни Республіки Італії ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , Джані Форнарі і ОСОБА_59 . На посаді директора ПП “АР.І.П” працювала ОСОБА_75 . Аларію ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , Чератто Ніколетту він вперше побачив десь у квітні 2007 року в офісі за адресою, АДРЕСА_5 , де працював на той час ОСОБА_59 та ОСОБА_21 Мета їхнього приїзду йому невідома, з ними спілкувався ОСОБА_59 , який володіє італійською, англійською, французькою та польською мовами. Він, ОСОБА_18 , бачив їх два чи три рази. Це було десь у листопаді 2007 року та квітні-травні 2008 року. Чому вони приїжджали в Україну, йому невідомо. Про те, що у ОСОБА_8 були довіреності з правом розпоряджатися рахунками ОСОБА_56 та Аларії Матео, йому теж нічого не відомо, але відомо, що ОСОБА_59 передав гроші ОСОБА_56 чи ОСОБА_88 чи ОСОБА_67 та надавав вище вказаним особам зошит шкільного типу, в якому вони самі вписували суми, про отримання та розписувались. Даний зошит віддавали ОСОБА_80 (т.2 а.с.59-60; т. 4 а.с. 1-2).

Вирішуючи питання вини підсудного, суд бере до уваги оголшені та досліджені в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_21 з яких вбачається, що з середини лютого 2006 р. по липень 2007 року вона працювала на ТОВ “Маджіф-Україна”. Дане підприємство займалось пошуком інвесторів в Італії і відкриття підприємств на території України. Там вона працювала по сумісництву. Займала посаду головного бухгалтера. На даному підприємстві також працювали: на посаді директора ОСОБА_73 , секретарем - ОСОБА_76 та менеджером ОСОБА_89 . ОСОБА_90 працював до 31.12.2006 року, а з 01.01.2007 року дану посаду займав ОСОБА_59 . Офіс даного підприємства знаходився за адресою: м. Львів, вул. К.Левицького, 4. Засновником підприємства був ОСОБА_22 та ще два громадянина Італії, прізвищ та імен яких не пам'ятає. Серед засновників також був ОСОБА_90 , якого на протязі 2006 року вивели із складу засновників. За час роботи, з Італії були залучені інвестиції декількох громадян даної держави. Відповідно були засновано три фірми, які мали займатись певним видом діяльності, проте статутні фонди даних підприємств через деякий час стали “порожніми”, грошові кошти на рахунки не поступали, тобто фактично вони припинили свою діяльність. Приблизно влітку 2006 року в офісі ТОВ “Маджиф Україна” вона бачила ОСОБА_11 , ОСОБА_87 , ОСОБА_91 . Як вона зрозуміла, це були італійці, яких знайшов ОСОБА_22 . Вона їх декілька разів бачила в офісі на АДРЕСА_5 . Безпосередньо з даними італійцями спілкувався виключно ОСОБА_92 або ОСОБА_90 , який володіє італійською мовою на розмовному рівні, а пізніше вже ОСОБА_59 , який також володіє італійською мовою. Про що вони розмовляли, їй невідомо. Їй відомо, що ОСОБА_56 за адресою: АДРЕСА_4 придбав приміщення. Також їй відомо, що вони відмовились працювати з ОСОБА_22 через те, що останній завищував ціну за надані послуги, проте це знецінювалось не через ТОВ “Маджиф Україна”. Всередині 2007 року, у ОСОБА_22 склалися напружені відносини і з ОСОБА_57 . Десь у квітні-травні 2007 року ОСОБА_59 пішов з підприємства, хоча трудовий договір з ним не було розірвано. На підприємстві проводилася незалежна аудиторська перевірка, ініціатором якої був ОСОБА_22 . Після цієї перевірки ОСОБА_8 взагалі не допустили в офіс підприємства. Приблизно у липні 2007 року з даного підприємства вона також пішла, хоча трудовий договір не був розірваний. Італійці, а саме два брата, які припинили співпрацювати з ОСОБА_78 , взяли під опіку ОСОБА_11 та ОСОБА_87 , тобто допомогали їм. Відповідно ті італійці та ОСОБА_93 опинились в одному приміщенні по АДРЕСА_3 , де працювало ТОВ “Кронос-Україна”, засновниками якого були ОСОБА_94 , ОСОБА_85 і ОСОБА_95 , котрих запросили раніше згадані два брата-італійця. На даному підприємстві вона займала посаду головного бухгалтера, ОСОБА_59 був директором, а секретар - ОСОБА_53 . ОСОБА_11 та ОСОБА_12 хотіли заснувати на території України товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки повинні були надходити іноземні інвестиції, тому потрібна була така форма організації підприємства. Їй було відомо про затвердження статуту ТОВ “АР.І.П”, засновниками якого були громадяни Італії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . Для того, щоб зареєструвати підприємство, необхідно було б внести хоча б 50% статутного фонду підприємства, і ці внески мали зробити троє засновників. При цьому , вони повинні були бути особисто присутніми при реєстрації. Проте, на момент реєстрації були присутні тільки ОСОБА_11 та Аларія Маттео, а Чератто Ніколетти не було у м. Львові. Розрахунковий рахунок в “ОТП Банк” був відкритий ОСОБА_11 та ОСОБА_20 і були внесені кошти. Однак, реєстрація ТОВ “АР.І.П” не відбулась. Статут ТОВ “АР.І.П” вона не бачила, за якою адресою мало бути зареєстроване підприємство їй невідомо. Чула від ОСОБА_8 , що такий статут є, чи він був завірений у нотаріуса їй невідомо. Разом з тим, їй відомо, що Чератто Ніколетта після цих подій приїжджала в Україну, і зі слів ОСОБА_8 , вона, Черато Ніколлетта, зняла всі кошти з рахунку, який був відкритий для формування статутного фонду ТОВ “АР.І.П”. У зв'язку з цим, дане підприємство зареєстроване не було та підприємницької діяльності не здійснювало. Чи знали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що дане підприємство не працює їй не відомо. Чи велась розмова між ОСОБА_56 , ОСОБА_96 та ОСОБА_57 про ТОВ “АР.І.П”, теж не знає. У грудні 2007 року було зареєстровано ПП “АР.І.П”, директором якого був ОСОБА_59 , а вона працювала на посаді головного бухгалтера по сумісництву. Менеджером з питань зовнішньоекономічної діяльності працював ОСОБА_18 . Дане підприємство займалося оптовою торгівлею одягом та було зареєстроване за адресою: м. Львів, вул. Сахарова 18/1, тобто за тією ж адресою, що й ТОВ “Кронос-Україна”. 08.09.2008 року в Україну приїхали Атіліо Бонаті та Ренато Бревільєрі щоб, як вона вважає, звільнити з ТОВ “Кронос-Україна” її та ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_53 і ОСОБА_18 були звільнені ще 01.04.2008 року і дане підприємство не працювало. Італійці самі створили таку ситуацію, щоб без їхнього відома працівники підприємства не могли фактично нічого робити. Про те, що ОСОБА_59 знімав кошти з рахунків італійців їй нічого не відомо.

Їй відомо від ОСОБА_8 , що перед приїздом ОСОБА_56 і члени його сім'ї телефонували ОСОБА_80 , а він на таксі з офісу їздив в “ОТП Банк”, де відповідно наданих йому довіреностей знімав з рахунків ОСОБА_56 та ОСОБА_88 кошти, проте суми їй невідомі. Після повернення ОСОБА_8 з банку, грошей вона в нього в руках не бачила. Після цього, ОСОБА_97 заходив у свій кабінет, і як вона думає, зняті кошти клав у сейф, що був у нього в кабінеті, а вже по приїзду ОСОБА_56 , то у приміщенні офісу, в конференц-залі, коли двері туди були відкриті, і у кабінеті ОСОБА_8 останній передав ОСОБА_56 гроші і це було неодноразово, Точну кількість вказати не може та бачила це тільки в приміщенні вказаного офісу на АДРЕСА_3 . Гроші були у пачках як у банку, перев'язані стрічкою, то була валюта номінал банкнот їй невідомий. Після отримання ОСОБА_56 коштів, особисто щось записував у спеціальний зошит, особисто вона тих записів не бачила, зошит в руки не брала, думає, що ОСОБА_59 зберігав у кабінеті. В інших місцях не бачила фактів передачі грошей ( т.2 а.с. 43-47).

За результатами допиту в судовому засіданні підсудного ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_41 , ОСОБА_98 Дячука ОСОБА_99 , експерта ОСОБА_100 , оголосивши та дослідивши покази свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_68 , ОСОБА_73 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а підсудний ОСОБА_59 підлягає виправданню у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 р.).

Як встановлено під час судового слідства, 29 березня 2007 року ОСОБА_56 видав на ім'я ОСОБА_80 довіреність на розпорядження банківськими рахунками, зареєстровану в реєстрі №1290 приватним нотаріусом ОСОБА_9 . В цей же день аналогічну довіреність на ім'я ОСОБА_8 було видано від імені Аларії Маттео, яка зареєстрована в реєстрі за №1292 цим же нотаріусом. Таким чином, ОСОБА_59 , користуючись повноваженнями, наданими йому вказаними довіреностями, був уповноважений розпоряджатися особистими рахунками громадян Італії ОСОБА_56 та ОСОБА_88 відкритими в “ОТП Банку”.

Крім того, ОСОБА_101 під час її допиту в якості свідка були надані покази, які з невідомих причин, невраховані слідством під час пред'явлення обвинувачення ОСОБА_80 . Так, відповідно до показів ОСОБА_101 , між нею та ОСОБА_57 , розмов щодо діяльності підприємства не велося. Їй було відомо від начальника сектору обслуговування клієнтських рахунків ОСОБА_47 , що ОСОБА_59 займається веденням рахунків ОСОБА_56 та ОСОБА_88 , які в Україні були власниками ТОВ “АР.І.П”. Чим займалося підприємство їй не відомо. За час роботи в приміщенні банку по АДРЕСА_6 , пригадує, що ОСОБА_59 приходив у приміщення банку десь один раз на місяць чи раз на два місяця (точну кількість відвідувань не пригадує, оскільки минув тривалий проміжок часу). ОСОБА_59 приходив сам. Коли ОСОБА_59 приходив у банк, то завжди спілкувався з нею, ОСОБА_101 , так як саме вона займалася веденням рахунків ОСОБА_56 та ОСОБА_83 .. Перед тим як прийти у банк, ОСОБА_59 телефонував їй, ОСОБА_101 , запитував, чи надійшли кошти на рахунки італійців, а потім казав, що приїде та зніме кошти. Для чого призначались кошти, ОСОБА_59 їй не говорив.

З метою постановлення законного та обґрунованого вироку та встановлення об'єктивної істини по справі, суд вжив усіх необхідних та можливих заходів щодо забезпечення явки потерпілих у судове засідання. Однак вищезгадані громадяни Італії в судове засідання з березня 2012 року жодного разу не прибули.

В той же час, 06 березня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області розглянувши у відкритому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу на вирок Франківського районного суду м. Львова, зобов'язала суд першої інстанції при новому розгляді справи дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, а також дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Врахувавши дані вказівки, суд при повторному розгляді справи також бере до уваги, що статтею 290 КПК України передбачено наслідки неявки потерпілих в судове засідання.

Так, у випадку неявки в судове засідання потерпілих, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або його відкладення в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілих з'ясувати всі обставини справи і захистити їх права та законні інтереси.

Таке твердження суд мотивує тим, що починаючи з 19 вересня 2008 року, у ОСОБА_48 та ОСОБА_86 виникли проблеми в Республіці Італія щодо неповернення заборгованих коштів третім особам. В цей час вони звернулися до правоохоронних органів України із заявою про вчинення ОСОБА_57 відносно них злочину. Така заява із звинуваченнями ОСОБА_8 у привласненні їх коштів, повністю реабілітовувала їх перед кредиторами в Республіці Італія. Факт існування непогашеної кредиторської заборгованості потерпілих по справі підтверджується наявними в матеріалах справи позовами фірм Agata della Torre, Hollimax, Sara до ОСОБА_48 та ОСОБА_86 , в яких йдеться про не повернення останніми близько 100 000 євро. Як вбачається зі змісту матеріалів судових справ, що були скеровані на запит суду України, їх розгляд в Республіці Італія відкладався до закінчення розслідування у кримінальній справі №142-2178. Даний факт також підтверджується документами , скерованими потерпілими про закриття проваджень. Таким чином, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відстрочили виконання своїх зобов'язань та уникли відповідальності перед власними кредиторами в Республіці Італія (т. 3 а.с. 151-180)

За викладених вище обставин, суд вважає, що бвинувачення, пред'явлене органами досудового слідства ОСОБА_80 , і яке побудоване на показах громадян Італії Аларії Маттео та ОСОБА_102 , не знайшло свого підтвердження під час судового слідства.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи не було здобуто доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_8 .

Суд погоджується з твердженнями підсудного та його захисників про те, що зняття ним, ОСОБА_57 , грошових коштів з особистих рахунків потерпілих, здійснювалося виключно на підставі виданих ОСОБА_56 та ОСОБА_96 довіреностей, посвідчених нотаріусом ОСОБА_9 .

В той же час, суд не погоджується з доводами потерпілих, їх представника та обвинувачення про те, що грошові кошти, які знаходились на приватному рахунку Аларії Маттео № НОМЕР_4 в “ОТП Банк” були призначені як внески до статутного фонду ТОВ “АР.І.П”, оскільки такі твердження досудового слідства суперечать сукупності матеріалів справи та вимогам законодавства України про банки та банківську діяльність в цілому.

Так, у постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2003 року за № 1172/8493, затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, зокрема суб'єктам господарювання та фізичним особам. Відповідно до п. 7.7 розділу 7 зазначеної Інструкції, категорично забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Тобто, зазначене вище підтверджує неможливість використання приватних рахунків потерпілих по справі для формування статутного фонду господарського товариства, а отже неправдивість їх свідчень.

Крім того, в якості доказу винності ОСОБА_8 , обвинувачення посилається на те, що у Філії ЗАТ “ОТП Банк” у м. Львові був відкритий рахунок № НОМЕР_10 для формування статутного фонду ТОВ “АР.І.П”, з якого 30.01.2008 року ОСОБА_57 були зняті грошові кошти (заява від 29.01.2008 року).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що останні операції по особистим (приватним) рахункам Аларії Маттео та Джан Баттіста Аларія № НОМЕР_4 , № НОМЕР_8 проводились в період з 29.03.2007 року по червень 2008 року. Тобто, протягом 15 місяців громадяни республіки Італія - ОСОБА_48 та ОСОБА_102 не мали жодних претензій до підсудного з приводу зняття ним коштів з таких рахунків, що на думку суду було зрозумілим, що такі дії ОСОБА_59 вчиняв відповідно до наданих довіреностей, які були підписані ними, потерпілими, в присутності нотаріуса та перекладача, що не викликає сумнівів у їх достовірності та правильності оформлення. Про те, які можуть настати правові наслідки при видачі таких довіреностей, потерпілим було достовірно відомо, оскільки в матеріалах справи містяться довіреності, видані потерпілими на інших осіб із аналогічними повноваженнями повіреного щодо одержання будь-яких грошових коштів та проведення будь-яких операцій відкритих на ім'я довірителя, за довго до знайомства із ОСОБА_57 (т.2 а.с.131).

Твердження досудового слідства про те, що потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , здійснюючи господарську діяльність в Україні, не володіли українською мовою, а відтак не були обізнані у змісті виданих ними довіреності, є голослівними і нічим не підтверджується, оскільки матеріалів справи вбачається, що грошові кошти на банківські рахунки в Україну направлялися банком Італії від імені потерпілих, на їх особисті рахунки для некомерційних цілей, а ОСОБА_59 , відповідно до нотаріально посвідчених довіреностей мав право їх знімати. З огляду на викладене, суд вважає відсутнім факт обману або зловживання довірою, що є необхідним для кваліфікації дій ОСОБА_8 за ст. 190 КК України.

Митними деклараціями та банківськими виписками “ОТП Банку” по рахунках ОСОБА_56 , підтверджується наступне: 1) за митною декларацією від 13.05.2007 року (т.6 а.с.190) в Україну ввезено 5000 євро; згідно виписки, банком отримано 16.05.2007 року кошти в розмірі 1700 євро, як внесок готівки на поточний рахунок та в розмірі 2000 євро, як приватний переказ і ця операція не пов'язана із здійсненням підприємницької діяльності (т.2 а.с.248); 2) за митною декларацією від 02.09.2007 року (т.6 а.с.191), в Україну ввезено 480 дол. США та 3500 євро, а згідно виписки, банком отримано 04.09.2007 року кошти в розмірі 3000 євро, як внесок готівки на поточний рахунок (т.2 а.с.255); 3) за митною декларацією від 05.11.2007 року (т.6 а.с.192), в Україно ввезено 250 дол. США та 3000 євро, а згідно виписки, банком отримано 08.11.2007 року кошти в розмірі 2000 євро, як внесок на поточний рахунок ( т.2 а.с.261).

Крім того, у банківських виписках “ОТП Банку” по рахунках ОСОБА_88 та ОСОБА_56 про рух коштів також зазначено, що кошти отримувались підсудним за виданими вищезазначеними громадянами Італії нотаріально посвідченими довіреностями і ці операції не пов'язані зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності (т.1 а.с.128-252, т.2 а.с.204-292).

Суд бере до увагу долучену до матеріалів справи відповідь Міністерства юстиції України від 02.10.2012 року № 415-0-2-12/13.1, відповідно до якої, по викладених у депутатському зверненні обставинами була проведена перевірка за результатами якої, встановлено, що 29 березня 2007 року за реєстровим № 1290, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було посвідчено довіреність від імені громадянина Італійської Республіки Аларія ОСОБА_86 на ім'я ОСОБА_8 на розпорядження усіма відкритими на його ім'я рахунками в будь-якому банку України. При вчиненні вказаної нотаріальної дії, йдеться далі у відповіді, особа довірителя була встановлена за паспортом громадянина Італійської Республіки № НОМЕР_14 , виданим Міністром Квестури м. Турин 25 червня 2004 року. При посвідченні даної довіреності, перекладачем ОСОБА_41 було здійснено усний переклад її тексту з української мови на італійську мову, про що зазначено в тексті цієї довіреності та посвідчувальному написі нотаріуса. Кваліфікацію перекладача ОСОБА_41 , приватним нотаріусом ОСОБА_9 перевірено за дипломом серії НОМЕР_15 (філолог, перекладач, викладач англійської мови), виданим Львівським національним університетом ім. І.Франка 26 червня 2001 року, та сертифікатом СIСL - 0011 про закінчення повного курсу середнього рівня з італійської мови і культури, виданим Львівським національним університетом ім. І.Франка 02 листопада 2000 року. А отже недовіряти цьому у суду не має підстав.

Також, суд вважає, що потерпілими під час досудового слідства було надано неправдиві свідчення про те, що вони нібито поставили в Україну для ТОВ “АР.І.П” одягу на суму 75 000 гривень (т. 2 а.с. 12), оскільки такі спростовуються доказами, що містяться в матеріалах кримінальної справи. Так, відповідно до довідки, наданої державною митною службою України №17/28-15616 від 26.12.2007 року про визнання митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), визначено митну вартість експортованих за договором поставки товарів. Згідно до даної довідки визначена митна вартість поставлених «СаС Гомілакс» товарів для ПП “ ОСОБА_103 ” становила 5709,82 гривень (т. 8 а.с. 199).

Твердження потерпілих про те, що поставка товарів здійснювалася для ТОВ “АР.І.П.”, також спростовується тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, - ТОВ “АР.І.П”, як підприємство, за зазначеною організаційно-правовою формою та назвою не зареєстровано.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190 КК України, то суд бере

до уваги висновки апеляційного суду, викладені в ухвалі про відсутність кваліфікуючих ознак в діях Ленівського у відношенні з потерпілою ОСОБА_13 , а також те, що по суті таке обвинувачення підсудному не пред'явлено державним обвинуваченням, виходячи із змісту постанови про зміну обвинувачення в суді.

Виступ прокурора про обвинувачення Ленівського ще й за ч. 2 ст. 190 КК України, суд вважає помилковим, разом з тим, таке обвинувчанння прозвучало і потребує оцінки та прийняття по ньому судового рішення. З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190 КК України є безпідставним, а тому і за цим обвинуваченням він підлягає виправданню, за відсутністю в його діях складу злочину, а відтак й вини.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи дане рішення, суд також враховує вимоги ст. 62 Конституції України, згідно якої, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, зазначено, що визнання особи винною в скоєнні злочину може мати місце тільки за умови доказовості її винуватості.

Кірм цього, суд бере до уваги практику Європейського суду та вимоги ст. ст. 5,6 Конвенці про захист прав людини та основоположних свобод, щодо розумних строків розгляду справи, враховуючи час перебування підсудного під кримінальним переслідуванням.

Згідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленум Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” із послідуючими змінами та доповненнями, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збору додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний

постановити виправдувальний вирок.

Враховуючи відсутність вини підсудного у предявленому йому звинуваченні, суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених ОСОБА_20 та ОСОБА_11 цивільних позовів слід відмовити.

Речові докази, за виключенням тих, які містяться в матеріалах справи відсутні.

Що стосується поліетиленового кулька, який згідно супровідного листа прокуратури Франківського району м. Львова переданий для долучення до матеріалів справи, як речового доказу, то такий належить повернути прокурору для вирішення питання його повернення за належністю.

Судові витрати по справі підлягають зарахуванню на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 327 КПК України (1960 р.), суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та по суду виправдати.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та по суду виправдати.

Провадження у справі закрити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, скасувати.

Поліетиленовий пакет, що згідно супровідного листа переданий прокурором повернути прокурору для вирішення питання щодо його повернення зацікавленим особам.

Частина речових доказів, що містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження в суді, згідно протоколу виїмки від 19 листопада 2008 року ( т. 2 ас. 70 -75), залишити зберігати при справі.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати, а саме витрати, пов'язані з проведенням експертиз, покласти на рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова протягом 15 діб з дня його проголошення, засудженому в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя ОСОБА_104

Крім того, під час нотаріального посвідчення згаданого статуту та довіреностей нотаріус ОСОБА_9 пропонував гр. Республіки Італія здійснити письмовий переклад тексту з української мови на італійську, про те вони не виявили бажання в цьому [т.3 а.с.21-23, т.4 а.с.260].

З оголошених та досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_18 вбачається, що він працював по сумісництву на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності на приватному підприємстві “АР.І.П”, юридична фактична адреса якого: м. Львів, вул. Сахарова, 18/1. Дане підприємство вже ніяку діяльність не здійснює. Пам'ятає, що ще в грудні 2007 року займався розмитненням товарів (нижня чоловіча та жіноча білизна), які надійшли з Італії на адресу ПП “АР.І.П”. Директором та засновником даного підприємства являється ОСОБА_59 . Також за вказаною адресою знаходилось ТОВ “Кронос Україна” , засновниками якого були громадяни Республіки Італії ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , Джані Форнарі і ОСОБА_57 . За адресою, АДРЕСА_3 була фактична та юридична адреса ТОВ “Кронос Україна” та юридична адреса ПП “АР.І.П”, для фактичної адреси підшукувалось приміщення. На посаді директора ПП “АР.І.П” працювала ОСОБА_75 . Аларію ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , Чератто Ніколетту вперше ОСОБА_18 побачив десь у квітні 2007 року в офісі за адресою, АДРЕСА_5 , де працював на той час ОСОБА_59 та ОСОБА_21 Мета їхнього приїзду ОСОБА_18 невідома, з ними спілкувався ОСОБА_59 , який володіє італійською, англійською, французькою та польською мовами. ОСОБА_18 бачив їх два чи три рази. Це було десь у листопаді 2007 році, і у десь у квітні-травні 2008 року. Чому вони приїжджали Україну ОСОБА_18 невідомо. Про те, що у ОСОБА_8 були довіреності з правом розпорядження рахунками ОСОБА_56 та Аларії Матео ОСОБА_18 нічого не відомо [т.2 а.с.59-60]. Під час додаткового допиту ОСОБА_18 зазначив, що ОСОБА_59 передав гроші ОСОБА_56 чи ОСОБА_88 чи ОСОБА_67 , то ОСОБА_59 також надавав вище вказаним особам зошит (шкільного типу), в якому вони самі вписували суми, про отримання яких розписувались, і даний зошит віддавали ОСОБА_80 [т. 4 а.с. 1-2].

З оголшених та досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_21 вбачається що десь із середини лютого 2006 р. по липень 2007 р. вона працювала на ТОВ “Маджіф-Україна”. Дане підприємство займалось пошуком інвесторів в Італії і відкриття підприємств на території України. Там вона працювала по сумісництву. Займала посаду головного бухгалтера. На даному підприємстві також працювати на посаді директора ОСОБА_73 , секретар ОСОБА_76 , менеджер ОСОБА_89 . ОСОБА_90 працював до 31.12.2006 р., а з 01.01.2007 р. дану посаду займав ОСОБА_59 . Офіс даного підприємства знаходився за адресою: м. Львів, вул. К.Левицького, 4. Засновником підприємства був ОСОБА_22 та ще два громадянина Італії, прізвища та ім'я яких вона не пам'ятає, також серед засновників був ОСОБА_90 , якого на протязі 2006 р. вивели із складу засновників. За час роботи з Італії були залучені інвестиції декількох громадян даної держави, відповідно були засновано три фірми, які мали займатись певним видом діяльності, проте статутні фонди даних підприємств через деякий час стали “порожніми”, грошові кошти на рахунки не поступали, тобто фактично вони припинили свою діяльність. Десь влітку 2006 року в офісі ТОВ “Маджиф Україна” вона бачила ОСОБА_11 , ОСОБА_87 , ОСОБА_105 . Як вона зрозуміла, це були італійці, яких знайшов ОСОБА_22 . Вона їх декілька разів бачила в офісі на АДРЕСА_5 . Безпосередньо з даними італійцями спілкувався виключно ОСОБА_92 або ОСОБА_90 , який володіє італійською мовою на розмовному рівні, а пізніше вже ОСОБА_59 , який також володіє італійською мовою. Про що вони розмовляли, їй невідомо. ОСОБА_21 їх бачила не один раз. Зазначила, що ОСОБА_56 за адресою: АДРЕСА_4 придбав приміщення. Також їй відомо, що вони відмовились працювати з ОСОБА_22 через те, що останній завищував ціну за надані послуги, проте це знецінювалось не через ТОВ “Маджиф Україна”. Всередині 2007 року у ОСОБА_22 склалися також напружені відносини і з ОСОБА_57 . Десь у квітні-травні 2007 року з підприємства пішов ОСОБА_59 , хоча трудовий договір з ним не було розірвано. На підприємстві проводилася незалежна аудиторська перевірка, ініціатором якої був ОСОБА_22 . І вже після цієї перевірки ОСОБА_8 взагалі не допустили в офіс підприємства. І десь у липні 2007 року з даного підприємства ОСОБА_21 також пішла, хоча, так, як і у випадку з ОСОБА_57 , трудовий договір не був розірваний. Ті італійці (два брати), які припинили співпрацювати з ОСОБА_106 , вони взяли під опіку ОСОБА_11 та ОСОБА_87 , тобто вирішили їм допомогти. І відповідно ті італійці та Аларія опинились в одному приміщенні по вул. Сахарова 18/1, де працювало ТОВ “Кронос-Україна”, засновниками якого були ОСОБА_94 , ОСОБА_85 і ОСОБА_95 , яких запросили раніше згаданих два брата-італійця. На даному підприємстві ОСОБА_21 займала посаду головного бухгалтера, директор - ОСОБА_59 , секретар - ОСОБА_53 . ОСОБА_11 та Аларія Маттео хотіли заснувати на території України товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки повинні були надходити іноземні інвестиції, тому потрібна була така форма організації підприємства. І було затверджено статут ТОВ “АР.І.П”, засновниками якого були громадяни Італії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . Для того, щоб зареєструвати підприємство, необхідно було б внести хоча б 50% статутного фонду підприємства, і ці внески мали зробити троє засновників і бути особисто присутніми при цьому, тобто при реєстрації, проте на момент реєстрації були присутні тільки ОСОБА_11 та Аларія Маттео, а Чератто Ніколетти не було у м. Львові. Розрахунковий рахунок в “ОТП Банк” був відкритий, на який ОСОБА_11 та Аларією Маттео були внесені кошти, проте реєстрація ТОВ “АР.І.П” не відбулась. Статут ТОВ “АР.І.П” ОСОБА_21 не бачила, за якою адресою воно мало бути зареєстроване їй невідомо, проте чула від ОСОБА_8 , що такий статут є, чи він був завірений у нотаріуса їй невідомо. Проте, ОСОБА_21 відомо, що ОСОБА_67 після цих подій приїжджала в Україну і зі слів ОСОБА_8 вона зняла всі кошти з рахунку, який був відкритий для формування статутного фонду ТОВ “АР.І.П”. У зв'язку з чим дане підприємство зареєстроване не було та підприємницької діяльності не здійснювало. Чи знали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що дане підприємство та не працює, вона не знає. Чи велась розмова між ОСОБА_56 , ОСОБА_96 та ОСОБА_57 про ТОВ “АР.І.П” їй невідомо. У грудні 2007 року було зареєстроване ПП “АР.І.П”, директором якого був ОСОБА_59 , вона працювала на посаді головного бухгалтера по сумісництву, менеджером з питань зовнішньоекономічної діяльності працював ОСОБА_18 . Дане підприємство займалося оптовою торгівлею одягом та було зареєстроване за адресою: м. Львів, вул. Сахарова 18/1, тобто за тією ж адресою, де було зареєстроване ТОВ “Кронос-Україна”. 08.09.2008 року приїхали Атіліо Бонаті, Ренато Бревільєрі в Україну, щоб, на думку ОСОБА_21 , звільнити з ТОВ “Кронос-Україна” її та ОСОБА_8 , так як ОСОБА_53 і ОСОБА_18 були звільнені ще 01.04.2008 року, оскільки дане підприємство не працювало. Італійці самі створили таку ситуацію, щоб без їхнього відома працівники підприємства не могли фактично нічого робити. Про те, що ОСОБА_59 знімав кошти з рахунків італійців ОСОБА_21 нічого не відомо. [т.2 а.с. 43-47]. Крім того, під час очної ставки ОСОБА_21 з ОСОБА_56 , ОСОБА_21 пояснила, що як їй було відомо від ОСОБА_8 , перед приїздом ОСОБА_56 і члени його сім'ї телефонували ОСОБА_80 , останній на таксі з офісу їздив в “ОТП Банк”, де відповідно наданих йому довіреностей знімав з рахунків ОСОБА_56 та ОСОБА_88 кошти (суми їй невідомі). В подальшому ОСОБА_59 повертався з банку, грошей вона в нього не бачила (в руках він їх не тримав), після чого заходив у свій кабінет, і як думає ОСОБА_21 , зняті кошти клав у сейф, який був у нього в кабінеті, а вже по приїзду ОСОБА_56 , то у приміщенні офісу (в конференц-залі, коли двері туди були відкриті, і у кабінеті ОСОБА_8 ), ОСОБА_59 передав ОСОБА_56 гроші (це було неодноразово, точну кількість вказати не можу, і тільки в приміщенні вище вказаного офісу на АДРЕСА_3 , в інших місцях я не бачила фактів передачі грошей), які були у пачках (як у банку перев'язані стрічкою), то була валюта, номінал банкнот мені невідомий, після отримання ОСОБА_56 , то ОСОБА_56 особисто щось записував у спеціальний зошит (особисто вона тих записів не бачила, зошит в руки не брала, думає, що ОСОБА_59 зберігав у кабінеті ОСОБА_8 ).

За результатами допиту в судовому засіданні підсудного ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_41 , ОСОБА_98 Дячука ОСОБА_99 ,та оголосивши і дослідивши покази свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_68 , ОСОБА_73 , ОСОБА_18 , дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а підсудний ОСОБА_59 підлягає виправданню у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 р.).

При цьому суд бере до уваги, що в основу обвинувачення органами досудового слідства, як і державним обвинувачем покладено свідчення свідка ОСОБА_101 , які вона надала на досудовому слідстві, з яких виходить, що вона обслуговувала рахунки ОСОБА_56 і ОСОБА_88 , як працівник “ОТП Банк”, і на прохання ОСОБА_8 , як довіреної особи ОСОБА_56 і ОСОБА_88 , надсилала йому на електронну поштову скриньку виписки про стан рахунків, які він мав сам надсилати на електронну поштову скриньку останніх. Свідчення свідка ОСОБА_101 не можуть бути такими, що підтверджуються винність ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що, на думку досудового слідства, полягали у протиправному заволодінні грошовими коштами ОСОБА_56 та ОСОБА_83 . Як було встановлено під час судового слідства, 29 березня 2007 року ОСОБА_56 видав на ім'я ОСОБА_80 довіреність на розпорядження банківськими рахунками, зареєстровану в реєстрі №1290 приватним нотаріусом ОСОБА_9 . В цей же день аналогічну довіреність на ім'я ОСОБА_8 було видано від імені Аларії Маттео, зареєстровану в реєстрі за №1292 цим же нотаріусом. Таким чином, ОСОБА_59 , користуючись повноваженнями, наданими йому вказаними довіреностями, був уповноважений розпоряджатися особистими рахунками громадян Італії ОСОБА_56 та ОСОБА_88 , відкритими в “ОТП Банку”. Крім того ОСОБА_101 під час її допиту в якості свідка було надані покази, невраховані слідством під час пред'явлення обвинувачення ОСОБА_80 . Так, відповідно до показів ОСОБА_101 , з ОСОБА_57 вона розмов щодо діяльності підприємства не вела. Як їй стало відомо від начальника сектору обслуговування клієнтських рахунків ОСОБА_47 , що ОСОБА_59 займається веденням рахунків ОСОБА_56 та ОСОБА_88 , які в Україні були власниками ТОВ “АР.І.П”. Чим займалося підприємство їй не відомо. За час роботи в приміщенні банку на АДРЕСА_6 , пригадує, що ОСОБА_59 приходив у приміщення банку десь один раз на місяць чи раз на два місяця (точну кількість відвідувань не пригадує, бо минув тривалий проміжок часу). ОСОБА_59 приходив сам. Коли ОСОБА_59 приходив у банк, то завжди бачився та спілкувався з ОСОБА_101 , оскільки саме вона займалася веденням рахунків ОСОБА_56 та ОСОБА_83 . Перед тим, як прийти у банк, то ОСОБА_59 телефонував ОСОБА_101 , запитував, чи надійшли кошти на рахунки італійців, а потім казав, що приїде та зніме кошти. Для чого призначались кошти ОСОБА_59 Мрачковській

ОСОБА_107 метою постановлення законного та обґрунованого вироку по справі та встановлення об'єктивної істини по справі, суд вжив усіх необхідних заходів щодо забезпечення явки потерпілих у судове засідання. Однак, вищезгадані громадяни Італії в судове засідання з березня 2012 року жодного разу не прибули, чим унеможливлювали подальший розгляд справи по суті. В той же час, 06 березня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області розглянувши у відкритому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу на вирок Франківського районного суду м. Львова, зобов'язала суд першої інстанції при новому розгляді справи дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, а також дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу, але і в даному випадку суддя не дотрималася даних кримінально-процесуальних вимог закону.

Статтею 290 КПК України передбачено наслідки неявки потерпілих в судове засідання. Так, у випадку неявки в судове засідання потерпілих, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або його відкладення в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілих з'ясувати всі обставини справи і захистити їх права та законні інтереси.

Відповідно до вимог ст.ст. 64, 65, 67, 73 КПК України (1960 р.) показання потерпілого підлягають ретельній перевірці та оцінці в сукупності з усіма обставинами, встановленими в справі. Обвинувачення не може бути обґрунтоване суперечливими показаннями потерпілого, не підтвердженими іншими доказами, а також показаннями, які за обставинами справи могли бути наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів. Крім того, суд не може залишити поза увагою факт заінтересованості потерпілих по справі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у притягненні ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності. Починаючи з 19 вересня 2008 року, коли у ОСОБА_48 та ОСОБА_102 виникли проблеми в Республіці Італія щодо неповернення заборгованих коштів третім особам вони звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. Така заява із звинуваченнями ОСОБА_8 , у привласненні їх коштів повністю реабілітовувала громадян Італії перед кредиторами в Республіці Італія. Факт існування непогашеної кредиторської заборгованості потерпілих по справі підтверджується наявними в матеріалах справи позовами фірм Agata della Torre, Hollimax, Sara [т. 3 а.с. 151-180] до ОСОБА_48 та ОСОБА_102 , в яких йдеться про не повернення останніми близько 100 000 євро. Як вбачається зі змісту матеріалів судових справ, в Республіці Італія їх розгляд відкладався до закінчення розслідування по кримінальній справі №142-2178. Тобто, тим самим ОСОБА_48 та ОСОБА_102 відстрочили виконання своїх зобов'язань та уникли відповідальності перед власними кредиторами в Республіці Італія.

В той же час, обвинувачення, пред'явлене органами досудового слідства ОСОБА_80 побудоване на показах громадян Італії Аларії Маттео та ОСОБА_102 , які не знайшли свого підтвердження під час судового слідства.

Суд погоджується з твердженнями підсудного про те, що зняття ОСОБА_57 грошових коштів з особистих рахунків здійснювалося виключно на підставі виданих ОСОБА_56 та ОСОБА_96 довіреностей, посвідчених нотаріусом ОСОБА_9 .

В той же час, суд не погоджується з доводами обвинувачення про те, що грошові кошти, які знаходились на приватному рахунку Аларії Маттео № НОМЕР_4 в “ОТП Банк” були призначені як внески до статутного фонду ТОВ “АР.І.П”. Такі висновки досудового слідства суперечать вимогам законодавства України про банки та банківську діяльність.

Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2003 року за № 1172/8493, затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, зокрема суб'єктам господарювання та фізичним особам. Відповідно до п. 7.7 розділу 7 зазначеної Інструкції категорично забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Як підтверджується матеріалами справи останні операції по особистим (приватним) рахункам ОСОБА_10 та Джан Баттіста Аларія № НОМЕР_4 , № НОМЕР_8 проводились в період з 29.03.2007 року по червень 2008 року. Тобто, протягом 15 місяців громадяни республіки Італія ОСОБА_48 та ОСОБА_102 не мали жодних претензій до підсудного з приводу зняття коштів з таких рахунків, оскільки вони розуміли, що такі дії ОСОБА_59 вчиняв відповідно до наданих довіреностей, які були підписані ними в присутності нотаріуса та перекладача, що не викликає сумнівів щодо їх достовірності та правильності оформлення. І про те, які настають правові наслідки при видачі таких довіреностей потерпілим було достовірно відомо, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність [т.2 а.с.131], видана ще за довго до знайомства із ОСОБА_57 , із аналогічними повноваженнями повіреного щодо одержання будь-яких грошових коштів та проведення будь-яких операцій відкритих на ім'я довірителя.

Твердження досудового слідства про те, що потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , здійснюючи господарську діяльність в Україні, не володіли українською мовою, а відтак не були обізнані видані ними довіреності, є голослівними і нічим не підтверджується, оскільки матеріалами справи вбачається, що грошові кошти на банківські рахунки в Україну направлялися банком Італії від імені потерпілих на їх особисті рахунки для некомерційних цілей, а ОСОБА_59 відповідно до нотаріально посвідчених довіреностей мав право їх знімати. З огляду на що, відсутнім є факт обману або зловживання довірою, необхідний для кваліфікації дій ОСОБА_8 за ст. 190 КК України.

Митними деклараціями та банківськими виписками “ОТП Банку” по рахунках ОСОБА_56 , підтверджується наступне: 1) за митною декларацією від 13.05.2007 року [т.6 а.с.190] в Україну ввезено 5000 євро, згідно виписки банком отримано 16.05.2007 року кошти в розмірі 1700 євро як внесок готівки на поточний рахунок та в розмірі 2000 євро як приватний переказ і ця операція не пов'язана із здійсненням підприємницької діяльності [т.2 а.с.248]; 2) за митною декларацією від 02.09.2007 року [т.6 а.с.191] в Україну ввезено 480 дол. США та 3500 євро, згідно виписки, банком отримано 04.09.2007 року кошти в розмірі 3000 євро, як внесок готівки на поточний рахунок [т.2 а.с.255]; 3) за митною декларацією від 05.11.2007 року [т.6 а.с.192] в Україно ввезено 250 дол. США та 3000 євро, згідно виписки банком отримано 08.11.2007 року кошти в розмірі 2000 євро як внесок на поточний рахунок [т.2 а.с.261].

Крім того, у банківських виписках “ОТП Банку” по рахунках ОСОБА_88 та ОСОБА_56 про рух коштів зазначено, що кошти отримувались підсудним за виданими вищезазначеними громадянами Італії нотаріально посвідченими довіреностями і ці операції не пов'язані зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності (т.1 а.с.128-252, т.2 а.с.204-292).

Суд бере до увагу долучену до матеріалів справи відповідь Міністерства юстиції України від 02.10.2012 року № 415-0-2-12/13.1, відповідно до якої викладені у депутатському зверненні обставини була проведена перевірка за результатами якої встановлено, що дійсно, 29 березня 2007 року за реєстровим № 1290 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було посвідчено довіреність від імені громадянина Італійської Республіки Аларія ОСОБА_86 на ім'я ОСОБА_8 на розпорядження усіма відкритими на його ім'я рахунками в будь-якому банку України. При вчиненні вказаної нотаріальної дії особа довірителя була встановлена за паспортом громадянина Італійської Республіки № НОМЕР_14 , виданим Міністром Квестури м. Турин 25 червня 2004 року. При посвідченні вказаної довіреності перекладачем ОСОБА_41 було здійснено усний переклад її тексту з української мови на італійську мову, про що зазначено в тексті цієї довіреності та посвідчувальному написі нотаріуса. Кваліфікацію перекладача ОСОБА_41 приватним нотаріусом ОСОБА_9 перевірено за дипломом серії НОМЕР_15 (філолог, перекладач, викладач англійської мови), виданим Львівським національним університетом ім. І.Франка 26 червня 2001 року, та сертифікатом СIСL - 0011 про закінчення повного курсу середнього рівня з італійської мови і культури,виданим Львівським національним університетом ім. І.Франка 02 листопада 2000 року.

Також потерпілими під час досудового слідства було надано неправдиві свідчення про те, що вони нібито поставили в Україну для ТОВ “АР.І.П” одягу на суму 75 000 гривень [т. 2 а.с. 12], які спростовуються наступними доказами, що містяться в матеріалах кримінальної справи. Так, відповідно до довідки, наданої державною митною службою України №17/28-15616 від 26.12.2007 року про визнання митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) визначено митну вартість експортованих за договором поставки товарів. Так, згідно до даної довідки визначена митна вартість поставлених СаС Гомілакс товарів для ПП “АР.І.П” становила 5 709,82 гривень (т. 8 а.с. 199).

Твердження потерпілих про те, що поставка товарів здійснювалася для ТОВ “АР.І.П.”, спростовується тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ “АР.І.П” підприємства за зазначеною організаційно-правовою формою та назвою не зареєстровано.

Що стосується обвинувачення Ленівського за ч. 2 ст. 190 КК України, то суд бере до уваги висновки апеляційного суду викладені в ухвалі про відсутність кваліфікуючих ознак в діях Ленівського у відношенні з потерпілою ОСОБА_108 , а також те, що по суті таке обвинувачення підсудному не пред'явлено, виходячи із змісту постанови про зміну обвинувачення в суді. Виступ прокурора про обвинувачення Ленівського ще й за ч. 2 ст. 190 КК України, суд вважає помилковим, разом з тим, таке обвинувчанння потребує оцінки і прийняття по ньому судового рішення. З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що обвинувачення Ленівського за ч. 2 ст. 190 КК України є безпідставним, а тому і за цим обвинуваченням він підлягає виправданню. За недоведеністю його вини.

Прийсаєчи дане рішення суд враховує вимоги ст. 62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконних шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи ґрунтуються на її користь, а також п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, де зазначено, що визнання особи винною в скоєнні злочину може мати місце тільки за умови доказовості її винуватості.

Кірм цього, суд бере до уваги практику Європейського суду та вимоги ст. 5,6 Конвенці про захист прав людини та основоположних свобод, щодо розумних строків розгляду справи.

Враховуючи відсутність вини у преждявленомсу звинуваченні, судл приходить до висновку, що У задоволенні заявлених ОСОБА_20 та ОСОБА_11 цивільних позовів слід відмовити.

Речові докази, за виключенням тих, які містяться в матеріалах справи відсутні. Що стосується поліетиленового кулльтка, який згідно супровідного листа прокуратури Франківського району переданий для доручення до матеріалів справи як речового доказу, то такий належить повернути прокурору для вирішення питання його повернення.

Судові витрати по справі підлягають зарахуванню на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-1, 11-1, 323, 324, 327 КПК України (1960 р.), суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та по суду виправдати.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та по суду виправдати.

Провадження у справі закрити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, скасувати.

Поліетиленовий пакет, що згідно супровідного листа переданий прокурором повернути прполкурору для вирішення питання щодо його поваернення зацікавленим особам.

Частина речових доказів, що містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження в суді, згідно протоколу виїмки від 19 листопада 2008 року, зберігати при справі ( т. 2 ас. 70 -75) залишити зберігати при справі.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати, а саме витрати, пов'язані з проведенням експертиз, покласти на рахунок держави

Суддя ОСОБА_104

Попередній документ

41862429

Наступний документ

41862431

Інформація про рішення:

№ рішення:	41862430
№ справи:	465/4009/14-к
Дата рішення:	26.11.2014
Дата публікації:	12.01.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Франківський районний суд м. Львова
Категорія справи:	Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(22.12.2018)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	21.12.2018