17 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Гуріна М.І.
Заїки М.М.
при секретарі Дашківській О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерФуд» на рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2005 р. по справі № 29/149пд за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідністю «Максима-Дон» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерФуд» про визнання угоди недійсною, -
встановила:
У квітні 2005 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Київському районі м. Донецька) звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідністю «Максима-Дон» (далі - ТОВ «Максима-Дон») та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерФуд» (далі -ТОВ «ІнтерФуд») про визнання недійсним договору постачання № 27 від 19.08.2002 р., укладеного між відповідачами, та зобов'язати усе отримане ТОВ «Максима-Дон», а саме кошти в сумі 9420 грн. повернути ТОВ «ІнтерФуд», а ТОВ «ІнтерФуд» стягнути усе отримане за договором, а саме агар-агар у кількості 100 кг на суму 9420 грн. у доход держави, оскільки стягнення в натурі неможливо - стягнути з ТОВ «ІнтерФуд» на користь держави грошовий еквівалент агар-агару у сумі 9420 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2005 р. позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір № 27 від 19.08.2002 р., укладеного між ТОВ «Максима-Дон» та ТОВ «ІнтерФуд» як такий, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Стягнуто з ТОВ «Максима-Дон» на користь ТОВ «ІнтерФуд» отримані за договором 9420 грн. Стягнуто з ТОВ «ІнтерФуд» у доход держави 9420 грн. Стягнуто з ТОВ «Максима-Дон» на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита у сумі 187 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2005 р. судове рішення залишено без змін.
На зазначені рішення надійшла касаційна скарга ТОВ «ІнтерФуд», в якій ставиться питання про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Максима-Дон» та ТОВ «ІнтерФуд» було укладено договір № 27 від 19.08.2002 р. поставки харчових добавок на загальну вартість 9420 грн. на виконання умов договору ТОВ «Максима-Дон» поставив ТОВ «ІнтерФуд» агар-агар 900 в кількості 100 кг за ціною 78 грн. 50 коп. на загальну суму 9420 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1570 грн., що підтверджується накладною № 38 від 19.08.2002 р., рахунком б/н від 19.08.2002 р., податковою накладною № 38 від 19.08.2002 р.
Факт сплати отриманого товару на всю суму ТОВ «ІнтерФуд» підтверджується платіжним дорученням № 50 від 20.08.2002 р.
Таким чином, договір постачання № 27 від 19.08.2002 р., укладений між ТОВ «Максима-Дон» та ТОВ «ІнтерФуд», виконаний обома сторонами повністю.
Отримані за договором харчові добавки ТОВ «ІнтерФуд» в подальшому реалізував ЗАТ «Кондитер», про що свідчать наявні в матеріалах справи рахунок-фактура № СФ-0000062 від 19.08.2002 р., податкова накладна № 61 від 27.08.2002 р., видаткова накладна № РН-0000061 від 27.08.2002 р.
В обґрунтування судових рішень зроблено посилання на вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 29.06.2004 р. (набув законної сили 14.07.2004 р.), яким засновник ТОВ «Максима-Дон» ОСОБА_1 був визнаний винним у здійсненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, який полягає у створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, тобто встановлено, що ОСОБА_1 підписав установчі документи та зареєстрував ТОВ «Максима-Дон» за винагороду, 11.06.2002 р. був призначений директором ТОВ «Максима-Дон» з правом підпису фінансових та інших документів підприємства, які впливали на стан майна та активів цього підприємства. В судовому порядку встановлено, що він діяв з умислом, створив суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення фіктивного підприємництва з червня 2002 р.
Оскільки оскаржуваний договір був укладені між ТОВ «Максима-Дон» та ТОВ «ІнтерФуд» та виконаний в період дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, враховуючи положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., колегія суддів вважає, що при оцінці спірних правовідносин слід керуватися положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
За змістом статті 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, на підставі якої визнано спірний договір недійсним, недійсною є та угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. При цьому, при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Враховуючи зазначене, визнання угод недійсними на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 року вимагає встановлення в діях хоча б однієї з сторін умислу на їх укладання з метою, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.
Колегія суддів не погоджується з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою обставинам справи і вважає, що суди внаслідок порушення вимог процесуального законодавства дійшли необґрунтованого висновку про те, що умисел ТОВ «Максима-Дон» на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, підтверджується вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 29.06.2004 р. Умисел на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства не може ототожнюватись з висновками суду про наявність в діях особи вини при притягненні її до кримінальної відповідальності та підтверджуватися вироком суду в кримінальній справі. Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Як встановлено судами, умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР - є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Вирішуючи спір про визнання угод недійсними з підстав їх укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в усіх випадках потребують встановлення та доведення обставини, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї з сторін. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, належать, зокрема, угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи оскаржуваний догорів, ТОВ «Максима-Дон» чи ТОВ «ІнтерФуд» діяло з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Висновками усіх попередніх інстанцій навпаки, підтверджується те, що сторони сплатили за результатами виконання спірної угоди усі належні з неї податки, у зв'язку з чим держава не зазнала негативних наслідків від укладання та виконання сторонами оскаржуваного договору.
Колегія суддів враховує і те, що ДПІ у Київському районі м. Донецька не підтверджено наявність доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.
Відсутність доказів наявності в діях хоча б однієї з сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 року правових наслідків, пов'язаних із стягненням виконаного.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої і апеляційної інстанції допущено грубі порушення норм процесуального і матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому судові рішення слід скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
постановила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерФуд» задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2005 р. скасувати.
В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним договору постачання № 27 від 19.08.2002 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідністю «Максима-Дон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерФуд», стягнення з Товариства з обмеженою відповідністю «Максима-Дон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерФуд» коштів в сумі 9420 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерФуд» у доход держави 9420 грн. відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.І. Гурін
М.М. Заїка
26 квітень 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Парненко В.С.
за участю представника позивача Михайлик А.С.
представника відповідача Вовченка Ю.І.
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. у справі № 7/108а за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (далі - ЗАТ «НВП «Спецвуглемаш») звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ГорлівськоїОДПІ) визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000561500/0 від 20.03.2003 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 18 449,43 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2005 року позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000561500/0 від 20.03.2003 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 18 449,43 грн., стягнуто з Горлівської ОДПІ на користь ЗАТ «НВП «Спецвуглемаш» витрати з державного мита у сумі 85 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., витрати за проведення судово-бухгалтерської експертизи в сумі 3 000 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. вказане судове рішення залишено без змін.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ГорлівськоїОДПІ, в якій ставиться питання про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІП від 21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Частиною 2 пункту 5.1 статті 5 цього Закону передбачено, що у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.
За декларацією з податку на прибуток за 2001 р., поданою позивачем 01.03.2002 р., сума податкового зобов'язання склала 38 600 грн. (рядок 41) ( а.с. 46-47), а 22.05.2002 р. позивачем в результаті самостійного виправлення помилки в раніше поданій податковій декларації з податку на прибуток за 2001р. було подано нову податкову декларацію з податку на прибуток за 2001р., в якій сума податкового зобов'язання склала 0,00 грн. (рядок 41) (а.с. 48-49).
Судами правильного зроблено висновок про те, що на дату проведення перевірки органом державної податкової служби ЗАТ «НВП «Спецвуглемаш» узгоджена сума податкового зобов'язання складала 0,00 грн., що підтверджується також висновком судово-бухгалтерської експертизи від 09.02.2005 р. №75/24, в якому зазначається, що відповідно до наданих документів ЗАТ «НВП «Спецвуглемаш» сума зобов'язання по сплаті податку на прибуток в розмірі 36 800 грн., яка зазначена в рядку 41 декларації від 01.03.2002 р. відображена помилково, за результатами господарської діяльності за 4 квартал 2001 р. підлягає декларуванню витрати в сумі 19 700 грн. Зазначене порушення підприємством виявлено самостійно, відкореговано та узгоджено шляхом подання уточненої декларації з податку на прибуток від 22.05.2002 р. При складанні уточненої декларації підприємством допущено порушення її складання, яке не призвело до заниження чи завищення податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток.
Колегія суддів також погоджується з тим, що судами вірно не взято до уваги посилання відповідача на пункт 6.1 статті 6 Рекомендацій щодо прийому та термінів розгляду податкових декларацій з податку на прибуток і механізму реалізації виявлених правопорушень, затверджених наказом ДПА України від 11.05.1999 р. № 253, оскільки в Міністерстві юстиції цей акт не зареєстрований.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судами норм матеріального чи процесуального права, при вирішенні цієї справи, не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. у справі № 7/108а за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення- без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.І. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
З оригіналом згідно Суддя А.Ф. Загородній