Справа № 201/13307/2013-к
Провадження № 1кп/201/38/2014
11 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 32013040040000360 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні двох дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
В кримінальному провадженні приймали участь:
прокурор ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисник ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_4
Стороною обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи згідно реєстраційної карти суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (реєстраційна справа виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська № 040524590070574 від 11.07.2003 року) фізичною особою-підприємцем (і.п.н. 2745614719), зареєстрованою за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , тобто суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, та будучи відповідальним за організацію і ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також за нарахування та сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів, в період з 01.01.2008 року по 20.02.2009 року, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них в порушення вимог п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами ПП «Модуль», ПП «Кіплінг» та ПП «Базель», а також в порушення п. 9.12.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 року.
Так, будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності та будучи відповідальним за організацію і ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також, за нарахування і сплату податків, зборів і інших обов'язкових платежів, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них не впевнився в тому, що первинні документи та податкові декларації відповідають Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями):
- п. 18: всі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженим платником податку здійснювати поставку товарів (робіт, послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
в період з 01.01.2008 року по 20.02.2009 року склав, підписав та відправив (за допомогою електронного ключа) податкові декларації з податку на додану вартість за: березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року у яких відображені суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Модуль», ПП «Кіплінг», ПП «Базель», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів на загальну суму 1 896 765,95 грн.
На думку сторони обвинувачення ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, а саме, службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав та пояснив, що він, як приватний підприємець дійсно мав взаємовідносини з ПП «Модуль», ПП «Кіплінг», ПП «Базель», між ними укладались господарські договори, які реально оплачувались і виконувались. Всю податкову звітність він подавав згідно чинного законодавства разом з первинними документами і не допускав порушень закону. Інколи податкову звітність здавала уповноважена ним особа. Податкові декларації з податку на додану вартість за: березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року у яких відображені суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Модуль», ПП «Кіплінг», ПП «Базель» містять правдиві відомості і стороною обвинувачення не доведено протилежного.
Заслухавши показання обвинуваченого, свідків та дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлено факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , а отже останній підлягає виправданню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено факт, що ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець у виконавчому комітеті Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради з 11.07.2003 р., перебуває на обліку в ОДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з 17.07.2003 р. (т. 1 а.с. 70, 74, 75, 76, 78, 79, 154, т. 3 а.с. 181-183) та має три розрахункові рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк»
З копій податкових декларацій з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т. 1 а.с. 85-139, т. 3 а.с. 184-233) вбачається, що СПД ОСОБА_4 надавав податкові декларації з податку на додану вартість за: березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року у яких відображені суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Модуль» (ІПН 324660004624), ПП «Кіплінг» (ІПН 353952804636), ПП «Базель» (ІПН 360522504622). (т. 2 а.с. 99, 173, т. 3 а.с. 1)
Також з декларацій про доходи одержані ОСОБА_4 в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 р. вбачається, що ним задекларовано дохід в розмірі 7311 гривень (т. 3 а.с. 184-189).
В обгрунтування висунутого ОСОБА_4 обвинувачення органи прокуратури посилаються на висновок судово-економічної експертизи № 97/12-2011 (т. 1 а.с. 20) згідно висновків якої:
- податковий кредит ПП ОСОБА_4 по операціям з ПП «Модуль», ПП «Кіплінг», ПП «Базель» за період з березня по грудень 2008 року не підтверджено документально та не підтверджено фактичними обставинами справи, а отже у ОСОБА_4 відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ за вищевказаний період на суму 828 396 гривень, а його формування призвело до заниження ПДВ на вищевказану суму;
- за 2008 рік на поточний рахунок ОСОБА_4 надійшли грошові кошти в сумі 14 625 832,88 гривень з яких 7 122 466,33 гривень було переведено у готівку без документального підтвердження їх витрачання, що призвело до ненарахування та несплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 068 369,95 гривень.
Експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона проводила вищевказану експертизу на підставі документів, наданих їй слідчим. Оскільки існує вирок суду, яким підприємства визнано фіктивними, то автоматично всі взаєморозрахунки між ОСОБА_4 та цими підприємствами направлені на формування податкового кредиту.
Вказаний висновок експерта суд вважає за необхідне визнати недопустимим доказом та не посилатись на нього при ухвалені вироку з наступних підстав.
Статтею 86, 94 КПК України зобов'язано суд оцінювати кожен доказ з точки зору допустимості, та заборонено при ухвалені судового рішення посилатись на недопустимий доказ.
Пунктом 8 Перехідних положень КПК України передбачено, що допустимість доказів отриманих до набрання чинності КПК України 2012 року, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
До набрання чинності КПК України 2012 року діяв КПК України 1960 року статтею 113 якого було передбачено, що досудове слідство проводиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку встановленому цим кодексом.
Призначення експертизи, згідно вимог КПК України 1960 року, являється однією зі слідчих дій, яка має встановлений законом порядок (ст. 196, 197 КПК України 1960 р.), а саме, після винесення постанови про призначення експертизи, слідчій повинен ознайомити обвинуваченого (підозрюваного) з вказаною постановою та роз'яснити йому права.
Як вбачається з матеріалів справи постанова про призначення експертизи винесена 23.12.2011 року (т. 1 а.с. 13), експертиза проведена 29.12.2011 року (т. 1 а.с. 20), кримінальна справа відносно ОСОБА_4 порушена 19.01.2012 р. (т. 1 а.с. 8), а з висновками експертизи він ознайомлений тільки 31.05.2012 року (т. 1 а.с. 18).
Тобто експертиза призначена та проведена до порушення кримінальної справи, що є грубим порушенням вимог КПК України 1960 р., яким передбачена можливість проведення слідчих дій тільки після порушення кримінальної справи, за винятком випадків чітко передбачених законом (ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КПК України 1960 р.) Внаслідок цього обвинуваченого не було ознайомлено з постановою про призначення експертизи до її проведення, що потягло за собою позбавлення його таких прав як: заявити відвід експерту, просити про постановку перед експертом додаткових питань; пред'являти додаткові документи, тощо, що, в свою чергу, є грубим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Все вищевикладене свідчить про те, що висновок судово-економічної експертизи № 97/12-2011 є недопустимим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а отже не може бути застосований судом при винесені вироку.
Більш того, висновок судово-економічної експертизи в частині формування ОСОБА_4 податкового кредиту з ПДВ по операціям з ПП «Модуль», ПП «Кіплінг», ПП «Базель» за період з березня по грудень 2008 року побудовано лише на тому, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 р. (т. 3 а.с. 88) встановлено, що ПП «Модуль», ПП «Кіплінг», ПП «Базель» були створені для здійснення діяльності не пов'язаної з фактичним веденням господарських операцій, а експертизою встановлено, що ОСОБА_4 не перераховував грошові кошти ПП «Модуль», ПП «Кіплінг», ПП «Базель».
Суд вважає, що один лише вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 р. (т. 3 а.с. 88) без інших документів, не може бути покладено в обгрунтування висновку експерта, оскільки в ньому не відображені взаєморозрахунки з ОСОБА_4 , а експертом, як вбачається з мотивувальної частини висновку, не перевірено рахунки останнього для надання висновку про те, що ОСОБА_4 не перераховував грошові кошти вказаним підприємствам.
Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що: вони вели бухгалтерський облік ПП «Кіплінг», ПП «Модуль» та ПП «Базель»; вказані підприємства здавали реальну звітність до ДПІ, ПФ та Соцстраху; вказані підприємства співпрацювали з ОСОБА_4 , однак реальні чи фіктивні були укладені між ними договори не відомо; суд не може покласти в основу вироку як належні докази, оскільки вони не несуть в собі підтвердження існування чи відсутності обставин кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він був фіктивним директором ПП «Кіплінг» і ПП «Модуль», так як ніколи ними не керував, а лише отримував заробітну плату за те, що рахувався директором. Вказані показання судом також не можуть бути покладені в основи вироку, як неналежний доказ, оскільки він не несе в собі підтвердження існування чи відсутності обставин кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Також, висновок судово-економічної експертизи в частині встановлення факту ненарахування та несплати ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 068 369,95 гривень побудовано на підставі дослідження інформації з розрахункових рахунків ОСОБА_4 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк» (т. 1 а.с. 32, 43)
Виписка з рахунку № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 157) та рахунку № НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 1), як вбачається з матеріалів справи, була надана ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі запиту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (т. 1 а.с. 155), оперуповноваженому ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ОСОБА_12 , згідно його рапорту без дати (т. 1 а.с. 156).
В судовому засіданні, будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що не пам'ятає факту отримання ним цих документів в силу давності часу, а з листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2014 р. (т. 7 а.с. 196) вбачається, що о/у ОСОБА_12 на запит ДПІ у Жовтневому районі виписки з рахунків ОСОБА_4 не надавались.
Більш того, з запиту на отримання вказаних виписок (т. 1 а.с. 155) вбачається, що суду надана копія запиту, яка не засвідчена відповідно до вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003. Ця копія датована 14.12.2011 року, тобто до виділення в окреме провадження матеріалів відносно ОСОБА_4 з кримінальної справи № 99116312 (т. 1 а.с. 10) і до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 , що в своїй сукупності та в сукупності з вищевикладеними доказами, викликає обгрунтований сумнів в тому, що такий запит дійсно направлявся.
Таким чином, можна дійти висновку, що вказані виписки з рахунків отримані органом досудового слідства з невідомих джерел, вони не містять печатки ПАТ КБ «ПриватБанк», що викликає обгрунтований сумнів у їх достовірності, тягне за собою визнання їх недопустимим доказами і, як наслідок, неможливість застосування їх в якості доказів у даному кримінальному провадженні.
Необхідно зазначити, що визнання вказаних виписок з рахунків недопустимим доказами унеможливлює проведення судово-економічної експертизи на їх підставі.
Крім того висновок судово-економічної експертизи № 97/12-2011 є ще й недостовірним, так як з нього вбачається, що експертом було досліджено два розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_4 - № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 , в той час як ОСОБА_4 має три рахунки в ПриватБанку (т. 1 а.с. 70).
Більш того, висновок експерта було виготовлено 29.12.2011 року, а первинні документи за якими він, начебто, проводився, були вилучені тільки в січні 2012 року, що ще раз підтверджує недопустимість вказаного висновку, як доказу.
Всі вищевикладені обставини свідчать про недостовірність та недопустимість як доказу висновку судово-економічної експертизи № 97/12-2011, а отже цей висновок суд не приймає до уваги в обгрунтування доказів вчинення злочину, який інкриміновано ОСОБА_4 .
Копії реєстраційних документів ПП «Модуль» (т. 2 а.с. 101-154) ПП «Кіплінг» (т. 2 а.с. 175-214) та ПП «Базель» (т. 4 а.с. 4-56) та роздруківки додатків 5 до декларацій вказаний підприємств (т. 2 а.с. 156-171, 216-251, т. 3 а.с. 58-61), надані стороною обвинувачення жодним чином не вказують на те, що ОСОБА_4 неналежним чином виконав свої службові обов'язки, чим вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.
Висновок експерта №62/04-160 від 01.06.2012 року (т. 5 а.с. 20) згідно якого в деклараціях про прибутки від 07.05.2008 р., 11.08.2008 р. і деклараціях по ПДВ за період з березня по жовтень 2008 року підписи виконані ОСОБА_4 , а в деклараціях про прибутки від 10.11.2008 р., 30.01.2009 р. і деклараціях по ПДВ за період з листопада по грудень 2008 року підписи виконані не ОСОБА_4 жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні не має, оскільки не вказує на те, що ОСОБА_4 неналежним чином виконав свої службові обов'язки, чим вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 367 КК України. Тим паче, що в своїх показаннях в судовому засіданні обвинувачений вказував на те, що декларації міг здавати і його бухгалтер.
Показання свідка ОСОБА_13 , допитаного в судовому засіданні, суд не може прийняти як належний доказ винуватості ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочину з наступних підстав.
З показань свідка вбачається, що одного дня він був на ж/м Сокіл в м. Дніпропетровську біля магазину і почув розмову двох осіб в ході якої він чув прізвище ОСОБА_4 . Один з чоловіків називав іншого ОСОБА_14 . Один сказав, що він хоче, щоб ОСОБА_4 був покараний, а ОСОБА_14 сказав, що він покарає ОСОБА_4 через бухгалтерію і податкову. При цій розмові ОСОБА_4 не було і вперше свідок побачив його тільки в міліції при очній ставці. Свідок зрозумів, що відбувається щось незаконне і написав заяву яку відвіз до Жовтневого РВ, однак йому сказали, що треба звертатись до податкової міліції і він відвіз заяву в податкову міліцію.
З заяви ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 66) вбачається, що він чув біля магазину розмову між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 про реалізацію сільгосппродукції великим зернотрейдерам та про формування фіктивного податкового кредиту через підприємство «Укрінпром-08».
З показань свідка ОСОБА_15 , даних ним на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні вбачається, що вони не відповідають обставинам, викладеним в його заяві і суперечать показанням даним в судовому засіданні.
Більш того, в судовому засіданні після тривалого допиту свідка ОСОБА_15 та неодноразового застосування учасниками процесу таких слів та понять як: «зернотрейдер», «Укрінпром-08», «фіктивний податковий кредит» свідок на питання головуючого не зміг не те, що виговорити, навіть повторити вищевказані формулювання. В своїй сукупності все вищенаведене свідчить про те, що заява свідка (т. 1 а.с. 66) написана ним під диктовку, а показання дані на досудовому слідстві не відповідають дійсним обставинам справи.
Показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про те, що вони давно знають ОСОБА_4 і знають, що у нього був бухгалтер на ім'я « ОСОБА_19 », не несуть в собі жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні, в межах пред'явленного обвинувачення, а тому не приймають судом до уваги.
Будь-яких інших доказів вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в тому числі вчинення цього злочину ОСОБА_4 стороною обвинувачення не надано.
Більш того, те що злочин в якому обвинувачується ОСОБА_4 не було вчинено підтверджується наступними доказами.
Як вбачається з листа ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 5324/9/04-63-17-04-014 від 14.02.2014 року (т. 7 а.с. 108) ОСОБА_4 , як фізична особа підприємець, податкову звітність за період з 01.01.2008 . по 20.02.2009 року подавав особисто ( в роздрукованому вигляді) за принципом єдиного вікна, що додатково спростовує посилання сторони обвинувачення у зміненому обвинувальному акті на те, що податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 року він склав, підписав та відправив за допомогою електронного ключа.
Також в судовому засіданні встановлено, що в період з 22.05.2009 року по 04.06.2009 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року. Внаслідок перевірки 04.06.2009 року було складено акт № 2711/17-3-2745614719 (т. 7 а.с. 112) з якого вбачається, що було проведено також перевірку податкових декларацій, в тому числі поданих ОСОБА_4 за період з березня по грудень 2008 року, і встановлено, що в порушення п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України № 168 СПД ОСОБА_4 до складу податкових зобов'язань не віднесено податок на додану вартість за відвантажений товар та отримані кошти від ЗАТ «АТ Каргілл» на загальну суму 62311 гривень за жовтень 2008 року. Крім того, шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення суми податкового кредиту з ПДВ по ТОВ «Дженінг» за квітень 2008 року на 900 гривень. Також встановлено, що лише ця сума не підтверджена податковими накладними, що є порушенням п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Тобто вказаним актом не встановлено будь-яких інших порушень п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в тому числі порушень пов'язаних з фінансово-господарськими взаємовідносинами з підприємствами ПП «Модуль», ПП «Кіплінг» та ПП «Базель», що додатково підтверджує відсутність кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Висновки вищевказаного акту підтвердила свідок ОСОБА_20 , яка пояснила, що на час його складення вона працювала в Жовтневій ОДПІ завідувачем сектору відділу аудиту фізичних осіб підприємців і приймала участь у плановій перевірці ФОП ОСОБА_4 . Під час перевірки їй були надані всі необхідні первинні документи і нею не було виявлено фактів ведення фіктивної діяльності ОСОБА_4 з іншими підприємствами, так як якби ці факти були виявлені, вона відобразила б їх у акту.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що на час складенні вищевказаного акту перевірки ФОП ОСОБА_4 вона працювала заступником начальника ДПІ у Жовневому районі, начальником відділу податкового контролю фізичних та юридичних осіб. ОСОБА_4 вона па'мятає, як суб'єкта підприємницької діяльності, який працював на загальній системі оподаткуванні і був платником ПДВ. Свідкові відомо, що її підлегла ОСОБА_20 здійснювала перевірку ФОП ОСОБА_4 під час якої обов'язково проводиться перевірка первинної бухгалтерської документації, а отже така перевірка мала місце.
Показання вищевказаних свідків, разом з висновками акту в частині того, що лише сума в 900 гривень не підтверджена податковими накладними, дозволяє суду прийти до висновку, що на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 було досліджено всі первинні бухгалтерські документи, в тому числі і податкові накладні. При цьому спеціалістами не було виявлено порушення вимог п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), а отже доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 внаслідок недбалого ставлення до своїх службових обов'язків не впевнився в тому, що первинні документи та податкові декларації відповідають Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. необгрунтовані.
Необхідно зазначити, що в обвинувальному акті від 08.10.2014 р. (т. 8 а.с. 18) вказано, що ОСОБА_4 «в порушення п. 9.12.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 року», а далі відсутні данні, що ж саме ним вчинено, тобто прокурором не викладено фактичні обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 ..
Крім того, правову кваліфікацію злочину в обвинувальному акті від 08.10.2014 року вказана як службова недбалість, тобто неналежному виконання службовою особою своїх службових обов'язків внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, в той час як правова кваліфікація злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України викладена як: службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків внаслідок несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Однак, оскільки чинним КПК України не надано суду право повертати обвинувальний акт у разі зміни обвинувачення, то суд вимушений вирішувати пред'явлене обвинувачення по суті.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Кримінальна справа відносно ОСОБА_4 була порушена за нормами КПК України в ред. 1960 р.. Під час розслідування даної кримінальної справи ДПІ у Жовтневому районі не було залучено в якості потерпілого. Після повернення справи на додаткове розслідування, слідчим, постановою від 29.10.2013 року (т. 6 а.с. 118), в порядку КПК України в ред. 2012 р., залучено в якості законного представника потерпілого ОСОБА_22 . При цьому з самої постанови не вбачається законним представником кого саме є ОСОБА_22 , а в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про залучення до справи потерпілого.
Частиною 2 ст. 55 КПК України передбачено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні як заява про вчинення злочину, так і заява про залучення в якості потерпілого, то потерпілого у даному кримінальному провадженні не має, а отже посилання сторони обвинувачення в обвинувальних актах від 30.10.2013 р. (т. 7 а.с. 1) та 08.10.2014 р. (т. 8 а.с. 18) на те, що потерпілим у даному кримінальному провадженні є держава в особі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, нічим необгрунтоване та не підтверджене.
Під час підготовчого судового засідання в зв'язку з відсутністю у суду матеріалів кримінального провадження, суд був позбавлений можливості виявити вказаний недолік та повернути обвинувальний акт прокурору, а під час судового розгляду, після зміни обвинувачення, суд не має право повертати обвинувальний акт в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
В задоволенні позову прокурора прокуратури м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі ДПІ У Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_4 про стягнення 1 896 765,95 гривень необхідно відмовити на підставі ч. 2 ст. 129 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України виправдати в зв'язку з недоведеністю того, що вчинено злочин в якому він обвинувачується.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, застосований до ОСОБА_4 скасувати.
Арешт на майно ОСОБА_4 , накладений постановою начальника С ВНМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 14.02.2012 року скасувати.
В задоволенні позову прокурора прокуратури м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі ДПІ У Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_4 - відмовити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1