Справа № 174/1137/14-ц
п/с № 2/174/542/2014
09 грудня 2014 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ілюшик І.А.
при секретарі Заіка А.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Жилсервіс", третя особа - Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, про визнання членами сім'ї наймача житла, права постійного користування квартирою та визнання наймачем за договором найма житла,-
25.11.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати її та її малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, членами сім'ї покійного наймача квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4, та визнати за ними право постійного користування зазначеною квартирою. Визнати ОСОБА_1 наймачем за договором найма житла від 20.04.2010 року квартири АДРЕСА_1, укладеного між покійним наймачем зазначеної квартири ОСОБА_4, та наймодавцем Комунальним підприємством «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі - КП «Жилсервіс»).
В обґрунтування позову зазначено, що з 1992 року позивач проживала з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1, яка належить до комунальної власності. Наймачем квартири по договору від 19.03.1992 року та від 20.04.2010 року був ОСОБА_4 Позивач прописана в квартирі за договором піднайму житлового приміщення № 91 від 12.11.1996 року. Під час сумісного проживання у них народився син - ОСОБА_3, який після народження також був зареєстрований за місцем проживання у вказаній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 помер. Відповідач відмовив позивачу в укладенні з нею договору найму вищевказаного житла, оскільки вона як піднаймач не має самостійного права на укладання договору найма житла.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обґрунтування підтримала в повному обсязі. Пояснила суду, що фактично з 1992 р. проживала у спірній квартирі та була членом сім'ї наймача ОСОБА_4, вони проживали, як чоловік та дружина. Квартира на цей час є комунальною власністю. Іншого житла у власності або користуванні вона та її син не мають. По паспортному обліку в квартирі зареєстровані тільки вона та їх спільний з ОСОБА_4 син. Інші особи у спірній квартирі не проживали та не прописані.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, подала заяву в якій просила справу розглядати та закінчувати без участі представника відповідача, щодо визнання ОСОБА_1 та її сина членами сім'ї ОСОБА_4 просила прийняти рішення на розсуд суду, проти визнання за вказаними особами права постійного користування квартирою та ОСОБА_1 наймачем за раніше укладеним договором заперечувала, оскільки при визнанні позивача та її сина членами сім'ї ОСОБА_4, ці питання будуть вирішені автоматично (а.с. 22).
Представник Вільногірської міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав заяву в якій просив справу розглядати та закінчувати без участі представника третьої особи, у визнанні за ОСОБА_1 та її сином права постійного користування спірною квартирою не заперечував. Щодо визнання ОСОБА_1 наймачем за договором найма житла від 20.04.2010 року квартири АДРЕСА_1, заперечував, оскільки для укладення з позивачем договору найму житлового приміщення необхідно пройти передбачену Цивільним кодексом та Житловим кодексом процедуру (а.с. 20).
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, ознайомившись з заявами представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.04.2010 року між КП «Жилсервіс» та ОСОБА_4 укладено договір найму квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Згідно договору піднайму, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали цей договір 12.11.1996 року (а.с. 8).
Згідно довідки про склад сім'ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1, ОСОБА_4 був зареєстрованій з 17.04.1992 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 15).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 5).
ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 (а.с. 6).
Згідно копії акту народного депутата № 803, ОСОБА_1 з 1992 року проживала в АДРЕСА_1 єдиною сім'єю з ОСОБА_4 З жовтня 1996 року прописана у цьому житлі. Їх спільний син проживає з ОСОБА_1 у цій квартирі (а.с. 9).
У відповідь на звернення позивача КП «Жилсервіс» листом від 06.06.2014 року за вих. № 2061 повідомило її про те, що договір найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення. У неї ордер відсутній. Вона зареєстрована на підставі договору піднайму і у разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму (а.с. 11).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12.09.2014 року визнано батьківство ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, відносно дитини - ОСОБА_3, матір'ю якого є ОСОБА_1 На теперішній час вказане рішення не змінено та не скасовано (а.с. 12-14).
Допитані судом свідки, сусіди, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожен окремо, показали, що у позивача проживала в АДРЕСА_1 в
м. Вільногірську разом з ОСОБА_4 тривалий проміжок часу з 1992 року, вони сприймали їх, як подружжя, оскільки вони вели спільне господарство, після народження їх спільний син ОСОБА_3 проживав з ними. Інші особи в цій квартирі не проживали. Після смерті ОСОБА_4 позивача і ОСОБА_3 залишився проживати в квартирі.
Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від
12.04.1985 року, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 91 ЖК наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.
Виходячи зі змісту ст. 99 ЖК піднаймачі самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму.
Згідно ст. 153 ЦК 1963 року (в редакції, що діяла на момент укладення договору піднайму), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно до положень ст. 154 ЦК 1963 року (в редакції, що діяла на момент укладення договору піднайму), якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений шляхом складання одного документа, підписаного сторонами.
Згідно ст. 106 ЖКУ повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Закон дійсно не передбачає укладення нового договору найму з членом сім'ї наймача житла в разі смерті наймача житла. Цивільне законодавство містить аналогічні положення щодо договору найму житла в приватному житловому фонді.
З оглянутого в судовому засіданні оригіналу договору піднайму вбачається, що його було підписано ОСОБА_4, однак вказаний договір підпису самої ОСОБА_1 не містить.
Слід зазначити, що договір піднайму є двостороннім договором, сторонами якого є наймач і піднаймач жилого приміщення.
Оскільки підпис позивача в тексті договору піднайму від 12.11.1996 року не міститься, тому, виходячи з положень ст. ст. 153, 154 ЦК 1963 року, договір не можна вважати укладеним. Виходячи з цього, суд вважав за можливе не приймати до уваги договір піднайму, як такий, що укладений з порушенням норм діючого на той час законодавства.
Згідно правової позиції висловленій у постанові ВСУ від 11.07.2012 року у справі № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР).
Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖК УРСР).
У разі вселення особи до жилого приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування цим приміщенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилася як член сім'ї наймача.
При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Виходячи з положень ст. 64 ЖК, ОСОБА_3 є безспірним членом сім'ї наймача ОСОБА_4, оскільки він є його сином.
За правилами вказаної вище норми членами сім'ї наймача можуть бути визнані й інші особи, які постійно проживають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство. До таких осіб належать, зокрема, особа, з якою наймач фактично перебуває у шлюбних відносинах.
Отже за обставинами справи безспірно встановлено, що ОСОБА_1 вселилася у 1992 році до наймача в АДРЕСА_1, як член його сім'ї; з 1996 року зареєстрована у спірній квартирі; наймач висловив згоду на її вселення в квартиру; при вселенні між цими особами не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням; спору щодо реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартирі на теперішній час немає, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склалися усталені, постійні, довготривалі стосунки, що підтверджують, як письмові докази так і допитані в судовому засіданні свідки; вона вела з наймачем спільне господарство; спірна квартира є постійним місцем проживання позивача з 1992 року.
Виходячи з вимог закону та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність перешкоди до визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 членами сім'ї покійного наймача квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4, та визнання за ними право постійного користування зазначеною квартирою. І в цій частині позов необхідно задовольнити.
Однак, виходячи з положень ч. 2 ст. 106 ЖК, яка передбачає, що у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про визнання ОСОБА_1 наймачем за договором найма житла квартири АДРЕСА_1, оскільки позивач зверталася до КП «Жилсервіс» з заявою про укладення договору найму житла, а не про визнання її наймачем, як члена сім'ї померлого наймача квартири ОСОБА_4, тому спір з цього приводу на теперішній час між сторонами відсутній, право позивача не порушено, вимоги заявлені передчасно.
Відмова судом в задоволенні позову в цій частині не перешкоджає позивачу в подальшому в разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму звернутися до суду для вирішення цього спору.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Жилсервіс", третя особа - Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, про визнання членами сім'ї наймача житла, права постійного користування квартирою та визнання наймачем за договором найма житла, - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 та її малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, членами сім'ї покійного наймача квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4, визнати за ними право постійного користування зазначеною квартирою.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Вільногірського міського суду І.А.Ілюшик