Справа № 200/19188/14-ц
Провадження №2/200/4413/14
17 листопада 2014 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого - судді Шевцової Т.В.
при секретарі - Южаковій В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», треті особи Приватне підприємство «Плутон», Дніпропетровська міська рада про визнання права власності, -
Позивачі звернулись до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що незважаючи на виконання позивачами вимог договору, укладеного із відповідачем, ним свої зобовязання не було виконано, у зв'язку із чим позивачі на теперішній час позбавлені права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися правомірно набутим ними майном.
Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач та третя особа ПП «Плутон» подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у якому також зазначили, що проти задоволення позову не заперечують та просять ухвалити рішення на розсуд суду на підставі документів, наявних в матеріалах справи.
Представник третьої особи Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомо.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із ст. 13 Основного Закону Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У відповідності до ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як вставновлено судом, 25.09.2006 р. між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір № 3203/304-22 пайової участі у фінансуванні будівництва багатофункціонального офісного центру, згідно умов якого сторони прийняли на себе зобов'язання діяти спільно без утворення юридичної особи, на основі об'єднання своїх вкладів для досягнення загальної мети, а саме будівництва багатофункціонального офісного центру з торгівельно-виставковими площами «Цивілізація» на перетині вул. Мечнікова та вул. Сєрова в м. Дніпропетровську та введення його в експлуатацію.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору, Пайовики зобов'язуються у якості свого вкладу внести грошові кошти в сумі, що є еквівалентом 195 300 доларів США, в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент внесення, а Фірма зобов'язується у якості свого вкладу, власними та залученими силами, трудовими ресурсами, на підставі наявних ліцензій, документів, механізмів, обладнання та іншого, завершити будівництво Об'єкта у відповідності до проекту та вимогам ДБН з виділенням Пайовикам по закінченню будівництва Об'єкта їх частки в натурі - офісного приміщення буд. № 44 в осях Г-Е:2-5 на 14 поверсі, загальною проектною площею 132,59 м2, із оздобленням згідно Паспорту оздоблення.
Згідно п. 3.4., 3.5. договору було встановлено запланований строк завершення будівництва Об'єкта - ІV квартал 2007 року та строк введення Об'єкта в експлуатацію - І квартал 2008 року.
Як вбачається із довідки від 16.07.2012 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було сплачено 986 265,00 грн. (дев'ятсот вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 00 копійок) що є еквівалентом 195 300 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент внесення.
Згідно п. 3.8. договору, за умов виконання Пайовиками зобов'язань зі сплати пайового внеску у розмірі і у строк, передбачений Договором, Пайовики повністю набувають право на пайову участь у будівництві, а Фірма втрачає право розпорядження зазначеною у даному Договорі часткою пайовиків не інакше як в інтересах та зі згоди Пайовиків.
Як встановлено у п. 3.9. договору, достатньою підставою для підтвердження прав Пайовиків на пайову участь в будівництві Об'єкта є даний Договір, підписаний сторонами та скріплений печатками обох сторін (для юридичних осіб) та документи (платіжні, накладні, та інш.), які підтверджують внесення пайового внеску в повному обсязі і в строки, передбачені Договором.
Отже, позивачі на підставі договору та документів, підтверджуючих сплату пайового внеску, мають право на пайову участь в будівництві Об'єкта, і саме ними мають прийматися рішення щодо розпорядження належною їм часткою.
На теперішній час, згідно довідки ПП «Плутон» від 21.11.2012 р., готовність багатофункціонального офісного центру з торгівельно-виставковими площами «Цивілізація» на перетині вулиць Мечникова та Сєрова в м. Дніпропетровську, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, складає 92 %.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до ТОВ фірма «Консоль ЛТД» із вимогою від 18.02.2012 р. щодо виконання у семиденний термін з моменту пред'явлення вимоги зобов'язань, передбачених укладеним договором, але незважаючи на отримання зазначеної вимоги 18.02.2013 р., на теперішній час об'єкт в експлуатацію не введено, і частка, яка належить позивачам, разом із документами, необхідними для проведення державної реєстрації права власності, не передана.
У зв'язку із чим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були вимушені звернутися до КП «Томаківське бюро технічної інвентаризації «ДОР» з метою проведення технічної інвентаризації належного їм нерухомого майна, за результатом чого було видано Технічний паспорт від 31.01.2013 р. на частину адміністративної будівлі комерційного призначення незавершеного будівництва, розташовану за адресою АДРЕСА_3, літ. А, на 14 поверсі, номер офісу 44, загальною площею 137,7 кв.м., корисною площею 118,9 кв.м., службовою площею 18,8 кв.м., яке складається з кабінету, номер приміщення 1401, площею 96,1 кв.м., кухні, номер приміщення 1402, площею 4,6 кв.м., санвузла, номер приміщення 1403, площею 4,0 кв.м., кабінету, номер приміщення 1404, площею 22,8 кв.м. та лоджії, номер приміщення 1405, площею 10,2 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1, 2 ст. 331 Цивільного кодексу України вказано, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.
Законом України «Про інвестиційну діяльність» визначено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Як вбачається із ч. 1-5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Положеннями ст. 876 Цивільного кодексу України встановлено, що власником об'єкта будівництва або результату будівельних робіт, є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що свої зобов'язання щодо інвестування будівництва позивачі виконали своєчасно і в повному обсязі, але до цього часу не мають можливості користуватися офісними приміщеннями, оскільки відповідачем свої зобов'язання за договором не виконано та офісне приміщення до теперішнього часу позивачам не передано.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Як вбачається зі ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на викладене, відповідач мав у строки, встановлені договором, передати позивачам належне їм офісне приміщення, а отже для повного та всебічного захисту порушених прав, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути визнано право спільної сумісної власності на частину адміністративної будівлі комерційного призначення незавершеного будівництва, розташовану за адресою АДРЕСА_3, літ. А, на 14 поверсі, номер офісу 44, загальною площею 137,7 кв.м., корисною площею 118,9 кв.м., службовою площею 18,8 кв.м., яка складається з кабінету, номер приміщення 1401, площею 96,1 кв.м., кухні, номер приміщення 1402, площею 4,6 кв.м., санвузла, номер приміщення 1403, площею 4,0 кв.м., кабінету, номер приміщення 1404, площею 22,8 кв.м., лоджії, номер приміщення 1405, площею 10,2 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 11, 60, 88, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги Приватне підприємство «Плутон», Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності, задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) право спільної сумісної власності на частину адміністративної будівлі комерційного призначення незавершеного будівництва, розташовану за адресою АДРЕСА_3, літ. А, на 14 поверсі, номер офісу 44, загальною площею 137,7 кв.м., корисною площею 118,9 кв.м., службовою площею 18,8 кв.м., яка складається з кабінету, номер приміщення 1401, площею 96,1 кв.м., кухні, номер приміщення 1402, площею 4,6 кв.м., санвузла, номер приміщення 1403, площею 4,0 кв.м., кабінету, номер приміщення 1404, площею 22,8 кв.м., лоджії, номер приміщення 1405, площею 10,2 кв.м., для подальшої реєстрації в органах Державної реєстраційної служби України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, код ЄДРПОУ 20676633) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, код ЄДРПОУ 20676633) на користь ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі але не були присутні при оголошенні рішення мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Т.В. Шевцова