Справа № 199/7374/14-ц
(2/199/3282/14)
іменем України
« 22» жовтня 2014 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар - Шахназарян М.А.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
за участі представника позивача - ОСОБА_2,
за участі представника третьої особи - Кедича Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, де третя особа виконком Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав та стягнення заборгованості за аліментами,
Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 17.11.2001 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 1113. 21.12.2004 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська шлюб між подружжям розірваний, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 597. Від шлюбу подружжя має неповнолітню доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає разом зі своєю матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я своєї дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Утім, з часу розірвання шлюбу відповідач не приймає участі у вихованні дитини, розвитком та навчанням у школі не цікавиться, матеріальної допомоги не надає. Нехтування батьківськими обов'язками з боку батька, принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору. Окрім того, відповідач не цікавиться здоров'ям дитини, матеріальної допомоги позивачу на утримання дитини не надає. Так, станом на 21.08.2014 р. відповідач згідно розрахунку заборгованості по аліментам за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська має заборгованість по аліментам в розмірі 63 893,10 грн.
Предмет позову становить вимога про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості за аліментами в розмірі 63 893 грн. 10 коп.
Підставу позов становлять приписи ст.ст. 24 та ст. 55 Конституції України, ст. 18 Конвенції Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), ст. 150, ч.2 ст. 154, ч. 2 ст. 157, ч. 1 ст. 164, 165, 180, ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитини».
У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали повністю. надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов.
За ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений, повторно не з'явився, причини неявки не повідомив, не надав заяви про розгляд справи у його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом в даній справі, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, та сторони в цій справі є батьками неповнолітньої дитини, яка мешкає разом із матір'ю (позивачем) та перебуває на її утриманні.
Відповідно до розрахунку державного виконавця станом на 21.08.2014 р. відповідач має заборгованість по аліментам в розмірі 63 893,10 грн.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За положенням ч. 1 ст. 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він, зокрема, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей , поважати гідність дитини, готувати п до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Оскільки обов'язок щодо виховання дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, а також враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, вбачаються правові підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Разом з тим, приймаючи за поданим позовом рішення, враховується встановлення судом факту, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування з урахуванням віку дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується із дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори розцінюються судом як ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Разом з тим, відповідно до висновку Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 15.1-.2014 р. визнано довільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1
Враховуючи вищенаведене, а також те, що факт ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини знайшов своє підтвердження та вимоги позову не є надуманими, відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях, не надав заперечення проти позову, для суду вбачаються правові підстави для ухвалення рішення про задоволення позову повністю.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, де третя особа виконком Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав та стягнення заборгованості за аліментами задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1
Відмовити в задоволенні позову пор стягнення заборгованості за аліментами.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 243,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя