"10" грудня 2014 р. Справа № 908/3914/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя
Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
позивача - Шепель А.С. (наказ від 26.03.2013р. №54-К);
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів" м. Запоріжжя, (вх. 3988 З/2), на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2014р. у справі № 908/3914/14
за позовом Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" м. Бердянськ,
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів" м. Запоріжжя,
про стягнення 172 948, 06 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2014р. (суддя Соловйов В.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" 161157,44грн. основного боргу за фактичну кількість отриманого товару за договором постачання № 43 від 13.01.2014р., 8460,76 грн. пені, 1390,81 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1939,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3458,96 грн. витрат на судовий збір.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконав, тому вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором є обґрунтованим та законними, та таким, що підлягають задоволенню.
Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод Феросплавів" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2014р. у справі №908/3914/14 про стягнення з ПАТ "Запорізький завод Феросплавів" на користь ПАТ "БЕРТІ" 161157,44грн. основного боргу за фактичну кількість отриманого товару за договором постачання № 43 від 13.01.2014р., 8460,76 грн. пені, 1390,81 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1939,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3458,96 грн. витрат на судовий збір.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що вина відповідача відсутня, оскільки між сторонами встановлено, що ціна не підлягає збільшенню, оскільки може бути збільшена тільки за домовленістю сторін, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені 3% річних, та інфляції.
До Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від апелянта (вх. 11775 від 05.12.2014р.), в якому він просить розглядати справу без участі представника апелянта, а також підтримує доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. 12069 від 10.12.2014р.), в якому він просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2014р. по справі №908/3914/14 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 10.12.2014р. представник позивача підтримав вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі представника відповідача у зв'язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання.
Враховуючи вищезазначене клопотання, а також достатність матеріалів у справі, у судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
13.01.2014р. між ПАТ "БЕРТІ" та ПАТ "Запорізький завод феросплавів" укладений договір постачання № 43 (а.с. 11-15).
У відповідності до п. 1.1 ПАТ «Берті» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а ПАТ «Запорізький завод феросплавів» прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними у додатку та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2 передбачено ціну і суму договору. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України. Ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується в додаткових угодах до цього договору. Ціна на відвантажений товар, вказана в Специфікації, змінюється (множиться) на коефіцієнт, що розраховується згідно формулі: К/К1 де: К - курс НБУ гривні по відношенню до Євро на дату перерахування грошових коштів на п/р Постачальника; К1- курс НБУ по відношенню до Євро на дату Специфікації. Загальна сума договору на момент його складання становить 335744, 66 грн. з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 5.1 Договору, Покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого Товару протягом 35 календарних днів з моменту підписання акту прийому - передачі, складений на складі Покупця, та тільки за умови виконання Постачальником п. 4.1.1, 4.1.5-4.1.7 цього договору, за умови надання гарантії виконання зобов'язання за договором, згідно розділу 8 договору постачання № 43 від 13.01.2014р. Термін оплати зміщується на ту кількість днів, по якій сталося прострочення надання Гарантії виконання. Термін надання гарантії виконання згідно п. 8.1 цього договору постачання.
В якості Додатку № 1 від 13.01.2014р. до договору № 43 від 13.01.2014р. між ПАТ "БЕРТІ" та ПАТ "ЗЗФ" підписано Специфікацію № 1 на поставку товару (стрічки конвеєрної) на загальну суму 335744, 66 грн., у якій містяться примітки стосовно того, що ціни дійсні на дату складання Специфікації курс EUR/UAH 10,86, а також про те, що загальна вартість може змінюватися відповідно до п. 2.3 цього договору (а.с. 16).
Згідно з актом від 07.03.2014р. №3313 приймання стрічки конвеєрної по якості та комплектності позивач передав, а відповідач прийняв за договором № 43 від 13.01.2014р. товар на суму 117391, 90 грн. (а.с.24).
Згідно з актом від 21.03.2014р. № 3374 приймання стрічки конвеєрної по якості та комплектності позивач передав, а відповідач прийняв за договором № 43 від 13.01.2014р. товар на суму 218 352, 76 грн. (а.с.25).
Доказом прийняття відповідачем товару слугують також видаткові накладні № РН-0000106 від 05.03.2014р. на суму 117391, 90 грн. та № РН-0000123 від 17.03.2014р. на суму 218352, 76 грн. (а.с. 22-23) та довіреності від 04.03.2014р. №174 та від 14.03.2014р. №206 на отримання цінностей від ПАТ «Берті» за договором від 13.01.2014р. №43 (а.с.26,27).
19.06.2014р. відповідачем було здійснено оплату товару у розмірі 335744, 66 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 121621498 від 19.06.2014р. на суму 117391, 90 грн. та № 121621348 від 19.06.2014р. на суму 218352, 76 грн. (а.с. 72-73)
Позивачем також разом з листом вих. № 374 від 27.08.2014р. було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 777 від 19.06.2014р. на оплату перерахунку курсової різниці (курс EUR/UAN = 16,07 грн.) згідно п. 2.3 договору поставки № 43 від 13.01.2014р. в розмірі 161157, 44 грн. (а.с.20, 21). Даний рахунок отримано відповідачем 02.09.2014р. (а.с. 83, 84).
Доказів сплати суми, зазначеної в рахунку, відповідачем суду не надано.
ПАТ «Берті», вважаючи свої права порушеними, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" 161157,44грн. основного боргу за фактичну кількість отриманого товару за договором постачання від 13.01.2014р. № 43, 8460,76 грн. пені, 1390,81 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1939,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
04.11.2014р. господарським судом першої інстанції рішенням позов задоволено повністю з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено вище, відповідачем не було виконано належним чином умов укладеного між сторонами договору від 13.01.2013р. № 43 в частині виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору від 13.01.2013р. № 43 основної заборгованості за поставлений товар.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором від 13.01.2013р. № 43 в розмірі 8460,76 грн.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п.9.7 договору, за яким сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день, що діє у період прострочення.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1390,81 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором від 13.01.2013р. № 43.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач з метою захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваних ним грошових коштів, належних до сплати кредиторові, правомірно просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги по стягненню 3% річних на користь позивача.
Також, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 1939,05 грн. з огляду на наступне.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги по стягненню інфляційних втрат на користь позивача.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме вважає за правомірне задоволення позовної заяви.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі.
У зв'язку з вищевикладеним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2014р. у справі № 908/3914/14 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів", м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2014р. у справі №908/3914/14 залишити без змін.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 11.12.2014р.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко