1
ЗО листопада 2006 року.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого судці Міщія О.Я.,
суддів: Ткача З.Є., Демковича Ю.И.,
при секретарі Жовняревич Т.М.,
з участю апелянта ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 22 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України /надалі "рада"/ про визнання бездіяльності незаконною та стягнення моральної шкоди,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 22.09.06, прийняти нове рішення, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Порушення вбачає в тому, що суд першої інстанції виніс рішення на неповно з'ясованих обставинах справи, а саме: не витребував та не дослідив матеріалів перевірки фактів незаконної торгівлі зброєю, не з'ясував, чи є у дійсності комісія ради з питань перевірки незаконної торгівлі зброєю.
Вказує, що судом проігноровані норми Конституції України та Закону України "Про інформацію" й неправомірно застосовано норми закону України "Про статус народного депутата" та Закону України "Про звернення громадян".
Окрім цього, апелянт зазначає, що висновки суду щодо недоведеності заподіяння останньому бездіяльністю ради моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 22.10.06 відмовлено позивачу в задоволенні його вимог.
У суді апеляційної інстанції апелянт підтримали скаргу, пославшись на мотиви, викладені в ній.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача та доводи апелянта, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити, виходячи із наступного:
Позивач звернувся із вимогами про визнання бездіяльності ради незаконною, мотивуючи їх тим, що він не отримав відповіді на свій запит від 16.05.06 про надіслання в його адресу завірених копій матеріалів Тимчасової слідчої комісії ВР України з приводу незаконного вивезення військового майна за межі держави.
За понесені фізичні та душевні страждання, які він зазнав внаслідок ненадання радою відповіді, просив стягнути моральну шкоду в розмірі 24200000000,00 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено бездіяльності ради, як колегіального органу, який діє у відповідності до Конституції України й відповідь на запит ОСОБА_1 повинен був дати народний депутат України Сінченко С.Г., до компетенції якого належало вирішення порушених позивачем питань, а не рада.
Справа № 22ас -602 Головуючий у 1-й інстанції - Лекан І. Є.
Категорія Доповідач - Демкович Ю.Й.
Також, через недоведеність спричинення радою моральної шкоди суд відмовив задоволенні позову щодо її відшкодування.
Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Встановлено, що 16.05.06 ОСОБА_1 звернувся із інформаційним запитом до ради про надіслання в його адресу завірених копій матеріалів Тимчасової слідчої комісії ВР України щодо незаконного вивезення військового майна за межі держави, який того ж дня надісланий голові Тимчасової слідчої комісії ради народному депутату Сінченку С.Г.
Відповідь на запит або ж інформація, яку просив надати ОСОБА_1, останньому не надіслана.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд вірно застосував норми Закону України "Про статус народного депутата", оскільки відповідь на запит зобов'язаний був дати депутат, якому він скерований, що регламентовано ст. 7 цього Закону.
У силу п.13 ст. 24 Закону України "Про статус народного депутата", народний депутат зобов'язаний розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
Тому висновок суду про недоведеність бездіяльності ради щодо ненадання відповіді позивачу є обґрунтованим, так як згідно із рішенням Конституційного Суду від № 17-рп/2002 року Верховна Рада України являє собою організаційну єдність народних депутатів України у формі пленарних засідань протягом робочих сесій.
У відповідності до ст. 84 Конституції України під час сесій рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Тому спільна діяльність народних депутатів України у режимі функціонування єдиного органу законодавчої влади можлива лише на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій і не припустима поза цими засіданнями і за межами сесії.
Апеляційна інстанція не приймає до уваги доводів апелянта про те, що суд виніс рішення на неповно з'ясованих обставинах справи, а саме: не витребував та не дослідив матеріалів перевірки фактів незаконної торгівлі зброєю, не з'ясував, чи є у дійсності комісія ради з питань перевірки незаконної торгівлі зброєю, оскільки зазначені обставини та факти не були предметом судового розгляду.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що судом правомірно зроблений висновок про недоведеність вимог позивача.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995 p. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" , під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Жодних доказів у підтвердження моральних та фізичних страждань позивачем не подано.
Тому апеляційна інстанція приходить до висновку, що скаргу слід відхилити, а рішення суду, яке оспорюється - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 22 вересня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом одного місяця.