04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/15958/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Алданової С.О.
Коршун Н.М.
при секретарі Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Годлевського Е.М. - дов. № 01-05/2278-1 від 01.10.2014 р.
від відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськтепловоденергія»
на рішення
господарського суду міста Києва
від 16.10.2014 р. (суддя Котков О.В.)
у справі № 910/15958/14
за позовом Комунального підприємства «Міськтепловоденергія»
(далі - КП «Міськтепловоденергія»)
до Концерну «Військторгсервіс» (далі - Концерн)
про стягнення грошових коштів
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. у справі № 910/15958/14 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись із згаданим рішенням суду, КП «Міськтепловоденергія» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового судового рішення. За твердженнями апелянта, місцевим судом не взято до уваги положень Закону України «Про теплопостачання», неправильно застосовано норми ст. 530 ЦК України, не надано й правової оцінки положенням ст.ст. 1212, 1213 ЦК України тощо.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 р. апеляційну скаргу КП «Міськтепловоденергія» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено до розгляду на 09.12.2014 року.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів перебування представника Концерну в іншому судовому процесі.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням ряду особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції правами.
Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ст. 28 ГПК України).
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Таким чином, лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім в судовому засіданні через перебування його в іншому судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, адже учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства тощо.
Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі за наведених у скарзі підстав.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, КП «Міськтепловоденергія» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну про стягнення заборгованості в сумі 5 448,28 грн. за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № КП-1257 від 01.02.2010 р. (далі - Договір). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем (споживачем) не виконано належним чином зобов'язань за Договором, у визначені угодою строки не здійснено оплати наданих позивачем (виконавцем) послуг з постачання теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем тощо.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.
Так, відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що матеріалами справи належним чином не підтверджено обставин пред'явлення виконавцем споживачу рахунків на оплату послуг за Договором на суму 5 448,28 грн., подані позивачем докази на підтвердження цих обставин суд визнав недостатніми для однозначного висновку про надання/направлення виконавцем актів-рахунків замовнику та отримання їх останнім. Таким чином, пред'явлення/надання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг за Договором за березень, квітень та жовтень 2011 року на вищезгадану суму суд вважав недоведеними, в зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність у позивача матеріально-правових підстав для стягнення боргу за Договором за невиконання відповідачем грошового зобов'язання, строк виконання якого за викладених в позові підстав, в силу приписів п. 9 Договору та ст.ст. 530, 612, 613 ЦК України є таким, що не настав. Приймаючи до уваги факт недоведеності позовних вимог про стягнення заборгованості, заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності суд відхилив, вважаючи, що в позові слід відмовити через недоведеність позовних вимог тощо.
Так, положеннями Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.
Матеріалами справи встановлено, що 01.02.2010 р. між КП «Міськтепловоденергія» (виконавцем) та Концерном (споживачем) укладено Договір, за умовами п.1 якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, які передбачено Договором.
Відповідно до п. 6 Договору розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення Договору становили за: централізоване постачання холодної води по розрахунках, при наявності засобу обліку теплової енергії по розрахунках, водовідведення по розрахунках.
Оплата на підставі п. 9 Договору проводиться в розмірі: 30% - передоплата (розраховується від планової оплати) і вноситься не пізніше 15 числа попереднього місяця, 70% - не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця на розрахунковий рахунок постачальника згідно наданих рахунків. Таким чином, обов'язковою умовою оплати за надані послуги згідно цього пункту 9 Договору є факт пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг споживачу.
Положеннями ст.ст. 173, 193, 198, 199 ГК України встановлено, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.ст. 525, 625 ЦК України).
На підставі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, споживач теплоенергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію згідно п. 40 Правил користування тепловою енергією,
Доказами у справі на підставі приписів ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За твердженнями апелянта, на виконання умов Договору позивачем в березні, квітні та жовтні 2011 року на об'єкти споживача по вул. Вокзальна, 93 та вул. Вокзальна, 95 в м. Кам'янець-Подільський було надано послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 5 448,28 грн., з яких в березні 2011 року на суму 2 714,78 грн., в квітні 2011 року на суму 357,74 грн. та в жовтні 2011 року на суму 2 375,76 грн., які відповідачем не сплачено, внаслідок чого утворилась заборгованість на цю суму.
На підтвердження згаданих обставин позивачем надано до матеріалів справи акт-рахунок № 5119/4 від 02.04.2014 р. за використання споживачем наданих послуг за березень 2011 року на суму 2 714,78 грн., акт-рахунок № 5119/4 від 02.04.2014 р. за використання споживачем наданих послуг за квітень 2011 року на суму 357,74 грн., акт-рахунок № 5119/4 від 02.04.2014 року.
Доказом на підтвердження надіслання на адресу відповідача згаданих актів-рахунків позивачем надано копію фіскального чеку № 4735 від 10.04.2014 р. та копію рекомендованого повідомлення № 32307 0084492 3, будь-яких інших документів з цього приводу в справі немає.
Проте, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та інтересів.
Так, на підставі положень ст. 612, 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Як зазначалося вище, оплата проводиться згідно п. 9 Договору в розмірі: 30% - передоплата (розраховується від планової оплати) і вноситься не пізніше 15 числа попереднього місяця, 70% - не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця на розрахунковий рахунок постачальника згідно наданих рахунків. Оскільки позивачем надіслано на адресу відповідача акти-рахунки лише 10.04.2014 р., він вважається таким, що не вчинив встановлених Договором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, а відтак в даному випадку прострочення відповідача як боржника не настає.
Заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за березень-квітень 2011 року місцевий суд правильно визнав безпідставним та відмовив в застосуванні такого строку. Так, постановою пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (п.2.2) встановлено, що за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та інтересів, в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за березень-квітень 2011 року має бути відмовлено саме з цих підстав, а не з підстав спливу строку позовної давності.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами у справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. у справі № 910/15958/14 - без змін.
Матеріали справи № 910/15958/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді С.О. Алданова
Н.М. Коршун