04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/16425/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Коршун Н.М.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Жуков Д.О. - довіреність б/н від 18.07.2014р.
від відповідача - Сова Н.В. - довіреність №10/00-169 від 14.10.2014р.
від третьої особи - Шевченко Ю.А. - довіреність №09-13156/14 від 11.11.2014р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді»
на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р.
у справі №910/16425/14 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді»
до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення ТОВ «Три ведмеді» №11201 від 18.06.2014 р.та врахувати грошові кошти в сумі 1839999,38 грн. в рахунок часткового погашення кредиту за кредитним договором №1-0028/13/11-KL від 11.04.2013 р. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 49400,00 грн. за послуги адвоката.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договорів банківського рахунку, стартового пакету послуг від 11.10.2006 р. та кредитного договору №1-0028/13/11-KL від 11.04.2013 р. не виконав платіжне доручення №11201 від 18.06.2014 р. про врахування грошових коштів у розмірі 1 839 999,38 грн. з поточного рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
11.10.2006 р. між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є відповідач (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» (клієнт) було укладено договір банківського рахунку та стартового пакету послуг, за змістом якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті, здійснює його розрахунково-касове обслуговування та отримує плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги банку.
Згідно п. 1.2 договору банківського рахунку, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
11.04.2013 р. між відповідачем (кредитор) та позивачем (позичальник) було укладено кредитний договір №1-0028/13/11-KL, відповідно до п. 1.1 якого кредитор на умовах, визначених цим договором, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти окремими частинами (вибірки) на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної цим договором граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.
Листом №150 від 18.06.2014 р. позивач повідомив банк про свій намір дострокового часткового погашення кредиту в сумі 1868019,67 грн. згідно з умовами кредитного договору.
18.06.2014 р. позивачем передано на виконання банку платіжне доручення №11201 від 18.06.2014 р. із призначенням платежу «дострокове погашення кредиту згідно кредитного договору № 1-0028/13/11-KL від 11.04.2013 без ПДВ», згідно якого грошові кошти у розмірі 1868019,67 грн. з розрахункового рахунку, відкритого згідно умов договору банківського рахунку, були перераховані на рахунок для погашення кредитної заборгованості.
Спір у даній справі виник у зв'язку з відмовою відповідача виконувати платіжне доручення №11201 від 18.06.2014 р.
Позивач зазначає, що часткове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором мало метою збільшення ліквідаційної маси банку шляхом перерахування таких грошових коштів з розрахункового рахунку, відкритого в банку на виконання договору банківського рахунку.
Також в обгрунтування позовних вимог позивач стверджує, що постанова правління НБУ №13 від 13.06.2014 р. є нормативно-правовим актом і підлягає обов'язковій державній реєстації в Міністерстві юстиції України та набирає чинності відповідно до законодавства України. У зв'язку з тим, що вказана постанова не була зареєстрована в Мін'юсті, то вона не набрала чинності.
Таким чином, позивач вважає, що вказане платіжне доручення було здійснено в період дії тимчасової адміністрації та до набрання законної сили рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2014 р. Національним банком України прийнято постанову №355 відповідно до якої було відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк Форум» та прийнято рішення про ліквідацію банку.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.
Згідно ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.
Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 2 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
За змістом ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до банківських послуг належать: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Тобто, приписами ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку. Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.
Таким чином, нормами чинного законодавства України передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
Частиною 1 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 355 від 13.06.2014 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію.
Відтак, з моменту відкликання банківської ліцензії у банку, останній не мав права надавати банківські послуги, передбачені приписами Закону України «Про банки і банківську діяльність», в тому числі в частині ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів.
Щодо доводів позивача про те, що постанова НБУ є нормативно-правовим актом та підлягає обов'язковій державній реєстрації та те, що на момент передання на виконання банку платіжного доручення №11201 від 18.06.2014 р. постанова Правління Національного банку України № 355 від 13.06.2014 р. не набрала законної сили, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема, відкликання банківської ліцензії.
Таким чином, рішення НБУ щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, яке приймається у вигляді постанови, є рішення щодо застосування до банку заходів впливу, а тому не є нормативно-правовим актом, так як стосується заходів впливу, які застосовуються до індивідуально визначеного банку та набирає чинності з дня прийняття такої постанови Національним банком України.
Станом на момент звернення позивачем до господарського суду з даним позовом постанова Національного банку України про відкликання у банку банківської ліцензії набрала чинності, банк не має чинної ліцензії на право здійснення банківської діяльності, а відтак виконання операції з перерахування коштів на виконання умов договору банківського рахунку відповідачем є неможливим.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2014 р. позивач звернувся до банку в особі уповноваженої особи Фонду з заявою №166 від 14.07.2014 р., в якій просив включити його до реєстру кредиторів з майновими вимогами у розмірі 1868019,67 грн., 5500,18 Євро та 2,28 дол. США.
Відтак, позивач визнав себе кредитором банку на суму, яка є предметом спору у даній справі, що відповідає вимогам чинного законодавства України в частині процедури задоволення вимог кредиторів банківської установи, яка перебуває в процедурі ліквідації.
Крім того, приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено такого способу припинення виконання зобов'язання як врахування грошових коштів, які містяться на рахунку кредитора, в рахунок погашення його зобов'язань за кредитним договором.
Також позивач зазначає щодо протиправності неврахування судом першої інстанції ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 р. по справі №826/9184/14 про зупинення дії постанови НБУ №355 від 13.06.2014 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум».
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб. Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.
Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. по справі №826/9184/14 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 р. по справі №826/9184/14 про зупинення дії постанови НБУ №355 від 13.06.2014 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум».
Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення по даній справі, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 р. по справі №826/9184/14, на яку посилається позивач, як на підставу нечинності постанови НБУ №355, було скасовано, а відтак зазначена постанова була чинною.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення ТОВ «Три ведмеді» №11201 від 18.06.2014 р. та врахувати грошові кошти в сумі 1839999,38 грн. в рахунок часткового погашення кредиту за кредитним договором №1-0028/13/11-KL від 11.04.2013 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката, то колегія суддів в цій частині також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаної вимоги, оскільки згідно приписів ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при відмові в позові - на позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/16425/14 залишити без змін.
Справу №910/16425/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.Я. Дикунська
Н.М. Коршун