04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" листопада 2014 р. Справа№ 5011-34/12508-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Чорної Л.В.
при секретарі: Ставицькій Т.Б.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»
на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014р. (підписано - 19.05.2014р.)
у справі № 5011-34/12508-2012 (колегія суддів у складі: Сташків Р.Б. - головуючий суддя, судді - Літвінова М.Є., Грєхова О.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми»;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц»
про стягнення 10 070 052,48 грн.
У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» та позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц» про стягнення з них у солідарному поярдку 26105523,50грн. заборгованості та штрафних санкцій по Кредитному договору №28800/OF від 24.05.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2012р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» прийнято до провадження.
Упродовж розгляду спору позивач подавав заяви про зменшення позовних вимог. Відповідно до останньої такої заяви, від 10.02.2014р., позивач просив суд стягнути з відповідачів 10070052,48грн., з яких: 2703909,60грн. заборгованості у поверненні кредитних коштів, 5608933,51грн. заборгованості за просроченими процентами за користування кредитом, у т.ч. за період з 11.06.2013р. по 23.01.2013р. у розмірі 1618376,63 грн., та 1757209,37грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та несплачені проценти за користування кредитом.
Судом першої інстанції заява Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» прийнята до розгляду і розгляд справи здійснювався за новою ціною позову.
Відповідачі позовні вимоги не визнали з підстав, наведених у поданих місцевому господарському суду відзивах, запереченнях та поясненнях.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №5011-34/12508-2012 у частині вимог до позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц» про стягнення 2703909,60 грн. заборгованості за кредитом, 1757209,37 грн. пені за кредитом та процентами, а також 3990556,88 грн. заборгованості за процентами провадження у справі припинено; у частині вимог про стягнення 1618376,63 грн. процентів позов залишено без розгляду .
У частині вимог до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц» на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» 62770, 50 коп. судового збору. Повернуто Публічному акціонерному товариству «Марфін Банк» 1609 грн. 50 коп. судового збору з Державного бюджету України.
Частково не погодившись з мотивами та висновками рішення суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №5011-34/12508-2012 скасувати частково та задовольнити заявлені Банком до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» вимоги, стягнувши з нього заборгованість, яка існувала перед Банком станом на день прийняття рішення, в іншій частині рішення - залишити без змін.
У доводах апеляційного оскарження Банк вказував, що рішення господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позову до поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми», прийняте судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з невірним застосуванням норм матеріального права.
Заперечуючи висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог до поручителя, Банк зазначав, що на виконання умов Договору поруки, у межах шестимісячного строку у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, він письмово 31.08.2012р. направив поручителю вимогу про необхідність виконання ним зобов'язань перед Банком за позичальника. Неотримання поручителем такої вимоги не може бути самостійною підставою для звільнення поручителя від виконання його зобов'язань перед Банком за Договором поруки. На думку скаржника, вимога до поручителя, у розумінні ст. 559 ЦК України, може бути викладена кредитором у вигляді позову, поданого кредитором до поручителя безпосередньо до суду.
Одночасно, скаржником разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського від 04.08.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Жук Г.А., Чорної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. клопотання Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі задоволено, відновлено Публічному акціонерному товариству «Марфін Банк» пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» у справі №5011-34/12508-2012 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 24.09.2014р.
22.09.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» надійшло заперечення на апеляційну скаргу.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у справі №5011-34/12508-2012 у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» у справі №5011-34/12508-2012 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
24.09.2014р через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.09.2014р через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у зв'язку з неявкою представників відповідача 1, 2, задовольнивши клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду апеляційної скарги, судова колегія вирішила відкласти розгляд апеляційної скарги на 22.10.2014р.
22.10.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМКОМЕРЦ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014р. у зв'язку з неявкою представників відповідача 2, задовольнивши клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду апеляційної скарги, судова колегія вирішила відкласти розгляд апеляційної скарги на 05.11.2014р.
05.11.2014р через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Довідки Державної судової адміністрації України вих.№5-2792/14 від 16.10.2014р. на виконання вимог Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р.
05.11.2014р. колегією суддів оголошено перерву до 19.11.2014р.
17.11.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМКОМЕРЦ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та оскаржуваний судовий акт залишити без змін.
18.11.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» надійшло уточнення до апеляційної скарги, в якому апелянт просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №5011-34/12508-2012 в частині відмови у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» на користь Банку заборгованість за Кредитним договором №28800/OF від 24.05.2011р. в сумі 10 070 052,48грн., з яких:2703909,60грн. заборгованості за кредитом, 5608933,51грн. заборгованості за процентами та 1757209,37грн. пені за кредитом та процентами. В іншій частині рішення залишити без змін.
18.11.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМКОМЕРЦ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання ліквідатор відповідача 2 зазначав про те, що він знаходиться на лікарняному.
Крім того, 18.11.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача 1 посилався на те, що він зайнятий в іншому судовому процесі.
У судове засідання 19.11.2014р. представники сторін не з'явились. Про причини неявки позивач не повідомив.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 05.11.2014р. колегією суддів ухвалою відкладено розгляд апеляційної скарги до 19.11.2014р.
Зі змісту протоколу судового засідання від 05.11.2014р. та наявної у справі розписки вбачається, що представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 були присутніми в судовому засіданні, про час та дату наступного судового засідання на 19.11.2014р. повідомлені під розписку, про що містяться підписи представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2.
Отже, сторони про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, але не скористалися своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні.
Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача 1 та відповідача 2 про відкладення розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для їх задоволення з наступних мотивів.
У відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Таким чином, наведені відповідачем 1 та відповідачем 2 обставини в обґрунтування причин неявки їх представників у судове засідання, не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Керівник (виконавчий орган) підприємства може, як самостійно здійснювати представництво інтересів товариства директором, якого він являється, так і не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функції по представництву інтересів підприємства.
При цьому, слід зазначити, що ні одне з клопотань про відкладення розгляду справи не містить доказів у відповідності до ГПК України в підтвердження обставин, наведених у цих клопотаннях.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для чергового відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи. За таких обставин справи судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» (надалі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМКОМЕРЦ» (надалі - відповідач 2, позичальник) був укладений Кредитний договір №28800/OF з Додатковими угодами №1 від 04.07.2011р. та №2 від 18.08.2011р. (далі разом - Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику на поповнення обігових коштів, придбання земельних ділянок та фінансування заходів, пов'язаних з веденням статутної діяльності грошові кошти у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 22000000 грн. (Кредит), на строк з 24.05.2011р. по 23.05.2012р. включно, зі сплатою за користування кредитом 17,5% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом.
За умовами Кредитного договору кошти надавалися Позичальнику на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.
Умови кредитування сторонами погоджено в розділах 1-2 Кредитного договору, які зокрема включають умови надання та повернення кредитних коштів, а також порядок, строки нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, та комісій за надання банківських послуг.
З метою забезпечення виконання позичальником (відповідач 2) зобов'язань за Кредитним договором, 24.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» (надалі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» (далі- поручитель, відповідач 1) був укладений Договір поруки №06259-СО (далі - Договір поруки).
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.
Згідно положень 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в межах суми, що встановлена Договором - 22 000 000,00грн., що підтверджується виписками Банку про рух коштів між ним та позичальником, та довідкою про стан заборгованості. Отже, позивач виконав зобов'язання з видачі кредиту за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі.
За умовами Договору поруки поручитель зобов'язувався в повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання позичальником усіх зобов'язань, що випливають з Кредитного договору. У разі порушення позичальником забезпечених порукою зобов'язань за Кредитним договором, поручитель та позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, а Кредитор, відповідно, має право звернутись з вимогою про повне або часткове виконання будь-якого з забезпечених порукою зобов'язань як до позичальника та поручителя разом, так і до будь-кого з них окремо.
Як випливає з відомостей по випискам Банку про рух коштів між ним та позичальником, позичальник порушив умови Кредитного договору, кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, що є підставою для застосування до нього передбаченої умовами п. 5.2 Кредитного договору пені, строк нарахування якої сторонами збільшено до 3-х років (п. 5.9 Кредитного договору).
У ході розгляді господарського спору про стягнення заборгованості із солідарних боржників 10.02.2014р. Банк зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з солідарних боржників заборгованість за Кредитним договором в розмірі 10070052,48 грн., з яких: 2703909,60 грн. заборгованості за кредитом, 5608933,51 грн. заборгованості за процентами та 1757209,37 грн. пені за кредитом та процентами.
В обґрунтування вказаної заяви Банк зазначав, що зобов'язання у розмірі 14 666 220 грн. по Кредитному договору, з яких: 1 624 233,33 грн. та 1322,22 грн. заборгованості по процентам (п/д № 01 від 24.01.2014 та № 02 від 24.01.2014), 1 078 354,05 грн. заборгованості по пені (п/д № 03 від 24.01.2014) та 11 962 310,40 грн. заборгованості по тілу кредиту (п/д № 04 від 24.01.2014) припинені виконанням.
Місцевий господарський суд, перевіряючи подані Банком остаточні розрахунки ціни позову, дійшов вірного висновку про обґрунтованість та арифметичну правильність виконаного розрахунку і про його відповідність закону, умовам Кредитного договору, а отже наявність у Банку права на їх отримання .
Поручителем не заперечена наявність зобов'язання боржника в основному зобов'язанні, за виконання якого поручився відповідач 1, у розмірі 10070052,48 грн., з яких: 2703909,60 грн. заборгованості за кредитом, 5608933,51 грн. заборгованості за процентами та 1757209,37 грн. пені за кредитом та процентами.
У відповідності до ч. 2 ст. 555 ЦК України поручителю у будь-якому випадку належить право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник , за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Поряд з цим невиконані реальні зобов'язання боржника в основному зобов'язанні, за виконання якого поручився відповідач 1, у розмірі 10070052,48 грн., з яких: 2703909,60 грн. заборгованості за кредитом, 5608933,51 грн. заборгованості за процентами та 1757209,37 грн. пені за кредитом та процентами не може бути стягнута з поручителя, враховуючи таке.
Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя, суд першої інстанції послався на недотримання Банком умов договору поруки і встановив , що до звернення до суду з позовом до поручителя, Банк, усупереч погодженому сторонами у п. 2.1 Договору поруки порядку, не направив на відому Банку адресу поручителя вимогу про виконання зобов'язань за Договором поруки. За таких обставин справи , за висновком господарського суду, у поручителя не виникло обов'язку згідно зі ст. 530 ЦК України у погоджений сторонами у п. 2.1 Договорі поруки 5-ти денний строк надати виконання за боржника кредитору.
З такою правовою позицію суду першої інстанції слід погодитися, адже підставою зобов'язань поручителя перед кредитором є укладений між ними договір; в силу ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, тим більше, що належне виконання поручителем п. 2.1. Договору забезпечено неустойкою у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а на вимоги до поручителя сторони за Договором збільшили строк звернення до суду до трьох років.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання Банком вказаних вище умов Договору поруки і направлення Банком письмової вимоги, в порядку дотримання п. 2.1, до поручителя під час розгляду даної справи судом першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що позовна заява до суду є вимогою до поручителя в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, колегією суддів відхиляються, оскільки визначені Цивільним кодексом України терміни «вимога» та «позов» не є тотожними, термін «вимога» вживається у більш широкому розумінні ніж термін «позов».
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Здійснюючи перевірку рішення у повному обсязі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі стосовно вимог Банку до позичальника, адже ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.06.2013р., копія якої заходиться у матеріалах справи, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц» порушено провадження про банкрутство (справа №918/756/13).
Ухвалою від 03.12.2013р. по справі №918/756/13 Господарським судом Рівненської області визнані вимоги Банку до позичальника на суму 23 117 895,85грн., з яких: 14666220грн. - заборгованість за кредитом; 5616112,43грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом по 10.06.2013р. включно; 2 458 076,99 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої на окремі прострочені транші з повернення кредиту за загальний період 05.01.2012р. - 28.02.2013р.; 377486,43 грн. - заборгованість по пені за процентами, нарахованої на окремі прострочені транші зі сплати процентів за загальний період 01.08.2011р. - 28.02.2013р.
Поряд з цим, заявлені Банком вимоги про стягнення з позичальника процентів за користування кредитом за період за період 11.06.2013 - 24.02.2014 у розмірі 1660437,45 грн. вірно кваліфіковані господарським судом як поточні вимоги кредитора, які повинні розглядатися у межах справи про банкрутство позичальника, і тому не можуть бути розглянуті судом першої інстанції відносно позичальника у рамках розгляду господарського спору у справі № 5011-34/12508-2012.
Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно з ч. 15 ст. 16 вказаного Закону з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.
Отже, залишення місцевим господарським судом без розгляду пред'явлених Позивачем до позичальника вимог про стягнення процентів за період 11.06.2013 - 23.01.2013 в розмірі 1618376,63 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України слід визнати правомірним.
За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Фактичні обставини справи цим судом встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду міста Києва немає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (позивача).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014р. у справі №5011-34/12508-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014р. у справі №5011-34/12508-2012 - без змін.
2.Матеріали справи №5011-34/12508-2012 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Л.Г. Смірнова
Л.В. Чорна