33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
04 грудня 2014 р. Справа № 918/1180/14
Колегія суддів у складі: суддя Гудзенко Я.О. (головуючий), судді Бережнюк В.В., Пашкевич І.О., розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОФОС-ПЛЮС" про стягнення 32 108, 59 грн.
За участю:
Від позивача: Ткаченко М. В. (дов. №б/н від 19.02.2014 р.);
Від відповідача: Либусь О. В. (дов. №1 від 11.07.2014 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОФОС-ПЛЮС" (далі - Відповідач) про стягнення 30 761, 43 грн., з яких: 29 873, 41 грн. основної суми боргу, 553, 27 грн. пені, 238, 99 грн. інфляційних втрат та 95, 76 грн. три відсотки річних.
Ухвалою господарського суду від 14 серпня 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1180/14 розгляд якої призначено на 21 серпня 2014 року.
Ухвалами від 21 серпня 2014 року, 30 вересня, 16 жовтня, 3 листопада, 18 листопада розгляд справи відкладався.
30 вересня 2014 року від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій Позивач просить стягнути з Відповідача 32 108, 59 грн., з яких: 29 873, 41 грн. основної суми боргу, 1 535, 41 грн. пені, 358, 48 грн. інфляційних втрат та 358, 48 грн. три відсотки річних. Також, сторонами було подано заяву про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 30 вересня 2014 року продовжено строк розгляду справи № 918/1180/14.
15 жовтня 2014 року від Відповідача у справі надійшов відзив, з якого вбачається, що Відповідач проти заявлених вимог заперечує, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві (а.с. 90-92).
16 жовтня 2014 року від Позивача надійшли додаткові письмові докази у справі (а.с. 93-113).
Розпорядженням Голови суду від 27.10.2014 року для розгляду справи призначено колегію суддів у складі суддів Гудзенко Я.О. (головуючий), Бережнюк В.В., Пашкевич І.О. (а.с. 121).
3 листопада 2014 року відповідачем подано додатковий відзив (а.с. 117-119).
14 листопада 2014 року від Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області надано на запит суду інформацію, а саме: декларації по ПДВ за травень-липень 2014 року ТОВ "УКРТЕХНОФОС-ПЛЮС", реєстри отриманих та виданих податкових накладних за цей період ТОВ "УКРТЕХНОФОС-ПЛЮС", розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту за вказаний період в розрізі контрагентів ТОВ "Газ-Інвест" та ТОВ "УКРТЕХНОФОС-ПЛЮС" (а.с. 130-150).
17 листопада 2014 року від позивача надійшли додаткові пояснення від 13.11.2014 р. із відповідними доказами (а.с. 151-177). Позивачем подано клопотання про фіксування судового процесу, яке судом задоволено (а.с. 180).
Крім того, до суду на запит надійшла інформація Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (а.с. 183-224).
18 листопада 2014 року відповідачем подано суду відзив на позов із відповідними доказами (а.с. 225-229).
3 грудня 2014 року позивачем подано додаткові пояснення та документи.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи. Здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 04.12.2014 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -
27 травня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 14/гірчиця (далі - Договір, а.с. 12-13) за умовами якого Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - гірчиця (далі - Товар), в кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених в Договорі та Додаткових умовах, які є невід'ємною частиною Договору (а.с. 12-14).
За умовами п. 5.1.4. Договору розрахунок за Товар, в кількості згідно Додаткових угод до Договору здійснюється на умовах передоплати в строк до 29.05.2013 р.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок Відповідач перерахував Позивачу:
- 29 травня 2013 року - 264 000, 00 грн. за гірчицю білу згідно рахунку №15 від 27.05.2013 р. (а. с. 20);
- 14 червня 2013 року - 286 000, 00 грн. за гірчицю білу згідно рахунку №18 від 12.06.2013 р. (а. с. 21);
- 5 липня 2013 року - 264 000, 00 грн. за гірчицю чорну згідно рахунку №24 від 05.07.2013 р. (а. с. 22).
Однак, у зв'язку із форс-мажорними обставинами Позивач умови Договору виконав частково, поставши у відповідності до видаткових накладних:
- №74 від 11.07.2013 року білу гірчицю на суму 134 290, 00 грн. (з ПДВ);
- №80 від 24.07.2013 року білу гірчицю на суму 69 160, 04 грн. (з ПДВ);
- №103 від 06.09.2013 року білу та чорну гірчицю на суму 155 920, 07 грн. (з ПДВ);
- №104 від 06.09.2013 року жовте просо на суму 36 329, 00 грн. (з ПДВ);
- №105 від 07.09.2013 року жовте просо на суму 36 057, 00 грн. (з ПДВ) на загальну суму 431 756, 07 грн., внаслідок чого станом на 1 жовтня 2013 року його заборгованість перед Відповідачем склала 382 243, 89 грн.
Зазначені накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.
Сторони в судових засіданнях підтвердили наявність такої заборгованості станом на квітень 2014 року.
Судом встановлено, що 1 квітня 2014 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 7 до Договору, а також Договір застави майбутнього врожаю (а.с. 14 - 16).
За умовами Додаткової угоди № 7 Позивач зобов'язався поставити Відповідачу жовту гірчицю врожаю 2014 року в кількості 72 585 кг. на загальну суму 471 804, 59 грн., яка складається із заборгованості Позивача в сумі 382 243, 89 грн. та плати за користування коштами в сумі 89 560, 70 грн. із розрахунку 24% річних у строк до 31 липня 2014 року.
В обгрунтування позову Позивач зазначає, що в погашення наявної перед Відповідачем заборгованості ним було поставлено Відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 501 678, 00 грн., що на 29 873, 41 грн. більше наявної заборгованості.
У підтвердження зазначених обставин Позивач посилається на видаткові накладні №55 від 25.06.2014 року на поставку ріпаку 1 класу в сумі 162 336, 00 грн. (а.с. 39), №56 від 26.06.2014 року на поставку ріпаку 1 класу в сумі 167 760, 00 грн. (а.с. 40), №57 від 27.06.2014 року на поставку ріпаку 1 класу в сумі 19 392, 00 грн. (а. с. 41), №67 від 12.07.2014 року на поставку білої гірчиці в сумі 152 190, 00 грн. (а.с. 42).
Судом встановлено, що відповідач заперечує отримання від позивача саме ріпаку за ціною за одиницю (тонна) 4 800 грн. без ПДВ, вважає його отриманим вартістю 4 800 грн. за одиницю з ПДВ.
Разом з тим, сторонами вказано про те, що 25 червня 2014 року укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №1/ріпак (далі - Договір поставки ріпаку, а.с. 95-97), за умовами якого Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію ріпак (далі - Товар, Ріпак), в кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною Договору.
За умовами п. 2.1. Договору поставки ріпаку ціна ріпаку, кількість, номенклатура, асортимент й загальна вартість кожної конкретної партії, що придбавається на умовах Договору, передбачені в додатковій угоді (додаткових угодах).
Додатковою угодою № 1 до договору встановлена ціна за одиницю товару в розмірі 4 800 грн. з ПДВ.
Пунктом 3 зазначеної Додаткової угоди сторони погодили, що товар поставляється в рахунок наявної у Позивача перед Покупцем заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції №14/гірчиця від 27.05.2013 року. Після виконання Позивачем свого обов'язку по поставці Товару, між сторонами підписується Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до п. 4 Додаткової угоди термін поставки: до 5 липня 2014 р.
Однак, судом встановлено, що вказаний договір на день поставки ріпаку 25, 26 червня ріпаку та 12 липня 2014 року гірчиці, не було укладено.
Згідно ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За приписами ч.ч. 4-6 вказаної норми за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Відповідачем не подано суду доказів у підтвердження дати надіслання договору та додаткової угоди позивачу.
З відповіді наданій позивачу органом поштового зв'язку від 24.11.2014 року № 26-13-322, поданому позивачем суду 03.12.2014 року, вбачається, що позивачу 7 та 21 липня 2014 року було вручено кореспонденцію, яка надійшла від відповідача.
Відповідачем подано суду копію договору поставки сільськогосподарської продукції № 1 ріпак з п. 12 якого вбачається, що договір підписано позивачем (постачальником) з протоколом розбіжностей (а.с. 97).
Позивачем в обгрунтування вимог подано суду протокол розбіжностей від 04.07.2014 року в якому міститься умова щодо ціни договору, а також декларацію органу поштового зв'язку про вручення 21.07.2014 року протоколу розбіжностей (а.с. 33, 94, 99)
До пояснень поданих суду 3 грудня 2014 року позивачем додано супровідний лист про направлення протоколу відповідачу від 14.07.2014 року та копію повідомлення органу поштового зв'язку про направлення протоколу відповідачу саме 21.07.2014 року та його вручення відповідачу 23.07.2014 року.
Судом перевірено документи на відповідність їх оригіналам.
Таким чином, судом встановлено, що договір на поставку ріпаку датовано відповідачем 25.06.2014 року. Однак, відповідачем не доведено суду вручення позивачу договору на узгодження та підписання до моменту отримання ріпаку з неузгодженою ціною - 25, 26, 27 червня 2014 року. На підставі вказаного суд дійшов висновку про те, що на момент передачі ріпаку 25, 26, 27 червня та передачі гірчиці 12 липня 2014 року договір на поставку ріпаку сторонами не було укладено, оскільки не узгоджено істотної умови договору - його ціни.
Відповідно, суд дійшов висновку про те, що поставка товару - ріпаку є позадоговірною, у спрощений спосіб, оформленої у вигляді накладних.
Відповідачем не подано суду доказів у підтвердження повернення отриманого від позивача за вказаними накладними товару.
Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Листом від 28.07.2014 року № 335 відповідач погодився з фактом отримання товару (а.с. 100-101). Проте, не погодився із ціною ріпаку, вважає, що він ним за накладними від 25.05.2014 року, 26.06.2014 року, 27.06.2014 року отриманий за ціною 4 800 грн. за одиницю товару з ПДВ, тоді як позивач вважає переданим товар за ціною 4 800 грн. без ПДВ.
Товар відповідачем на час розгляду справи позивачу не повернутий, претензій щодо кількості та якості отриманого ним за вказаними накладними товару відповідач позивачу не заявляв, як і не заявляв претензій щодо невиконання позивачем умов додаткової угоди № 7 до договору поставки гірчиці від 27.05.2013 року.
До того ж, позивачем подано суду докази передачі відповідачем ріпаку на зберігання ТДВ "Веселивський елеватор" та в подальшому його продаж ТОВ "ТД "Юнігрейн" (а.с. 171-176).
Про фактичне отримання товару відповідачем за договором на поставку гірчиці № 14 та додатковою угодою № 7 на суму 806 609, 11 грн., з яких відповідачем заперечується отримання товару (ріпаку, гірчиці) вартістю 501 678 грн. (не підписані накладні), свідчать наявні в матеріалах справи накладні від 11.07.2013 року № 74, від 24.07.2013 року № 80, від 06.09.2013 року № 103, від 06.09.2013 року № 104, від 07.09.2013 року № 105, які підписані відповідачем, та накладні від 25.06.2014 року № 55 на поставку 33,82 тонни ріпаку, від 26.06.2014 року № 56 - 34,95 тонн ріпаку, від 27.06.2014 року № 57 - 4,04 тонни ріпаку, від 12.07.2014 року № 67 - 17,1 тонн гірчиці, які не підписані відповідачем.
Крім того, про отримання товару відповідачем свідчать накладні від 26.06.2014 року № 14-008, від 27.06.2014 року № 14-009, від 12.07.2014 року № 14-013, товаро-транспортні накладні від 27.06.2014 року № 5, № 001912, довіреності видані відповідачем на отримання від позивача 100 тон ріпаку та 22 тони гірчиці від 26.06.2014 р. № 268, від 11.07.2014 року № 287 (а.с. 34-42, 44-47, 109-112).
В накладних, не підписаних відповідачем, міститься посилання на договір поставки гірчиці № 14. Однак, предметом вказаного договору є поставка гірчиці, а за накладними поставлено та отримано відповідачем ріпак та гірчицю білу.
Згідно ст. 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
В обгрунтування того, що ріпак поставлений відповідачу за ціною за одиницю товару 4 800 грн. без ПДВ позивач посилається на п. 15-1 розділу ХХ Податкового кодексу України в силу якого тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Позивач є платником ПДВ на загальній системі оподаткування, є сільгоспвиробником та першим постачальником.
Згідно розділу ІІ "Продукти рослинного походження", групи 10 "Зернові культури" Закону України "Про митний тариф України" від 19.09.2013 року № 584-VII, до зернових культур товарних позицій 1001-1008 та технічних культур товарних позицій 1205 і 120600, зокрема, належать просо, ріпак.
В обгрунтування того, що відповідач на момент отримання ріпаку був обізнаний про звільнення позивача від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання ріпаку, проса позивач подав суду копії додаткової угоди від 04.09.2013 року № 5, довіреності на прийняття проса від 06.09.2013 року № 436, видаткових накладних від 06.09.2013 року № 104, від 07.09.2013 року № 105 (а.с. 162-166).
Позивачем до додаткових пояснень від 02.12.2014 року, поданих суду 03.12.2014 року, додано податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2014 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, з яких вбачається, що операція з поставки ріпаку на суму 349 488 грн. звільнена від оподаткування (за накладними від 25-27 червня 2014 року №№ 55, 56, 57).
Вказані докази судом оцінені і визнані належними та допустимими.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач звертався до відповідача із вимогами про оплату товару у повному обсязі (а.с. 105-107). Відповідач отримання вимог не заперечив, про що також свідчить лист відповідача № 335.
Враховуючи вказане вище суд дійшов висновку про те, що відповідач на момент отримання від позивача ріпаку був обізнаний про ціну товару та звільнення позивача від оподаткування операції з поставки ріпаку, а тому визнає доведеними вимоги про стягнення вартості отриманого та неоплаченого відповідачем товару в сумі 29 873, 41 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем в позовній заяві нараховано з 13.07.2014 р. по 11.08.2014 року 238, 99 грн. інфляційних втрат, 95, 76 грн. - 3% річних, 553, 27 грн. пені (а.с. 17-19).
30 вересня 2014 року позивачем подано заяву про збільшення вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 32 108, 52 грн., з яких - 29 873, 41 грн. основної суми боргу, 341, 29 грн. - 3% річних (з яких 193, 97 грн. нараховано з 13.07.14 р. по 30.09.14 р., 147, 32 грн. нараховано за період з 01.08.14 р. по 30.09.14 р.), а також 358, 48 грн. інфляційних втрат за липень-серпень 2014 року та 1 535, 41 грн. пені, з яких: за період з 13.07.14 р. по 17.07.14 р. в сумі 62, 20 грн., з 18.07.14 р. по 31.07.14 р. в розмірі 266 грн., з 01.08.14 р. по 31.08.14 р. в розмірі 613, 84 грн., з 01.09.14 р. по 30.09.14 р. в сумі 593, 38 грн. (а.с. 72-75).
Судом перевірено розрахунки і встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 358, 48 грн. інфляційних втрат за несплату товару підлягає задоволенню.
В розрахунку 3% річних позивачем допущено помилку в періоді нарахування, тому вказана вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 193, 97 грн., а в частині стягнення 147, 32 грн. 3% річних у позові слід відмовити.
Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки договір на поставку ріпаку між сторонами, як вже було вказано вище, на момент поставки товару є неукладеним, а відповідальність у вигляді пені має бути передбачена договором в силу приписів ст. 547 ЦК України.
Згідно ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення сторін, беручи до уваги докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим пропорційно задоволеним вимогам з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОФОС-ПЛЮС" (35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 3-А, код 32617917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ інвест" (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 3, кв. 12, код 31731398) 30 425 (тридцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 86 коп., з яких: 29 873 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 41 коп. основного боргу, 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 193 (сто дев'яносто три) грн. 97 коп. - 3% річних та 1 731 (тисяча сімсот тридцять одна) грн. 25 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 1 535, 41 грн. пені та 147, 32 грн. - 3 % річних в позові відмовити.
4. Видати наказ.
Повний текст рішення підписано 09.12.2014 року.
Головуючий Суддя Гудзенко Я.О.
Судді Бережнюк В.В.
Пашкевич І.О.