10 грудня 2014 року Справа № 915/1889/14
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ-МАТС»,
вул. Івана Франка, 7, а/с 9427, м. Львів, 79005
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 (Миколаївський спеціалізований центр бойової підготовки авіаційних фахівців Збройних Сил України),
вул. Леваневців, 25, м. Миколаїв, 54038
Суддя Т. М. Дубова
Від позивача - Пастушок Л.І. довіреність № 09/12-1 від 09.12.2014 року
Від відповідача - Корицький А.О. довіреність № 24/102 від 04.12.2014 року
СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості в сумі 102 487,94 грн., з яких: 79 995,12 грн. - основний борг, 5 562,40 грн. - пеня, 13 314,21 грн. - інфляція, 3 316,21 грн. - 3% річних
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом і просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 102 487,94 грн., з яких: 79 995,12 грн. - основний борг, 5 562,40 грн. - пеня за період з 30.04.13 р. по 30.10.13 р., 13 314,21 грн. - інфляція за період з травня 2013 р. по вересень 2014 р., 3 316,21 грн. - 3% річних за період з 30.04.13 р. по 31.10.14 р. за договором на проведення технічного обслуговування та ремонту № 01/13 від 01.02.2013 р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 525, 530, 549, 625 ЦК України, ст. 193, 343 ГК України.
Відповідач надав відзив, яким позов заперечив в повному обсязі, в зв'язку з тим, що військова частина є неприбутковою державною установою, розпорядником бюджетних коштів третього ступеню та отримує кошти тільки в межах бюджетних асигнувань, що надаються довольчим органом, а саме фінансово-економічним управлінням Повітряних сил Збройних сил України (п. 1.4 Наказу МО України № 590 від 12.11.2010 року).
Крім того, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді пені, що складає 5562,40 грн., у зв'язку з тим, що заборгованість утворилася з причини недостатнього фінансування, а також пов'язана важким фінансовим станом Міністерства оборони України (детальніше викладено у відзиві).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не належним чином, а тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
01.02.2013 року сторони уклали договір № 01/13 на проведення технічного обслуговування та ремонту, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати за дорученням відповідача, відповідно до умов цього договору, технічне обслуговування комплексного тренажера льотчика літака МиГ-29, індекс КТС-21М, № 12091002 (надалі - тренажер) в обсягах передбачених додатком № 1 до цього договору (а.с. 14-16), а також, здійснити при потребі його ремонт на об'єкті відповідача (військова частина НОМЕР_1 , м. Миколаїв), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 6.3 договору, він вступив в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діяв до 31.12.2013 року.
Пунктами 2.1, 3.1 договору встановлено, що технічне обслуговування тренажера за цим договором здійснюється позивачем у терміни згідно календарного плану робіт з технічного обслуговування тренажера (додаток № 2 до договору, а.с. 17).
Вартість робіт з технічного обслуговування тренажера на 2013 рік визначалася протоколом погодження договірної ціни (додаток № 3 до договору, а.с. 18), який є невід'ємною частиною цього договору. Договірна вартість робіт з річного технічного обслуговування тренажера у 2013 році складала 66 000,00 грн.
Розрахунок здійснювався згідно вимог чинного законодавства України, на підставі виставлених позивачем рахунків за всі виконані впродовж терміну дії договору роботи (п. 3.3 договору).
На виконання умов договору № 01/13 від 01.02.13 р. позивач виконав роботи з технічного обслуговування тренажера на загальну суму 79 995,12 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 24.01.13 р., актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування тренажера від 12.04.13 р., 15.04.13 р., підписаними представниками та кріпленими печатками сторін, калькуляціями від 31.01.13 р. на суму 13 995,12 грн., від 30.04.13 р. на суму 66 000,00 грн. (а.с. 19-27).
На оплату вищезазначених послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 8 від 23.04.13 р. на суму 13 995,12 грн. та № 9 від 23.04.13 р. на суму 66 000,00 грн. (а.с. 30-31), які були направлені листом № 23/04 від 23.04.2013 року та отримані відповідачем 30.04.2013 року, про що свідчить зроблена ним відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 32-33).
Таким чином, позивач виконав всі умови договору - надав відповідачу послуги на загальну суму 79 995,12 грн., а відповідач в порушення п.п. 3.1, 3.3 договору не оплатив позивачу ці послуги.
За змістом ст.ст. 901, 903, 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Отже, сума заборгованості за договором на момент звернення до суду складає 79 995,12 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем 13 314,21 грн. - інфляції за період з травня 2013 р. по вересень 2014 р. та 3 316,21 грн. - 3% річних за період з 30.04.13 р. по 31.10.14 р. підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, на оплату послуг позивач виставив відповідачу рахунки № 8 від 23.04.13 р. на суму 13 995,12 грн. та № 9 від 23.04.13 р. на суму 66 000,00 грн., які були направлені листом № 23/04 від 23.04.2013 року та отримані відповідачем 30.04.2013 року.
Частиною 3 п. 3.1 договору встановлено, що оплата робіт з технічного обслуговування тренажера проводиться на підставі виставлених позивачем рахунків.
При цьому, терміни оплати рахунків в договорі від 01.02.13 року не зазначені.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що відповідач отримав надіслані йому рахунки №№ 8, 9 від 23.04.13 року - 30.04.13 р., семиденний строк закінчився 06.05.13 р., а отже тільки починаючи з 07.05.13 р. позивач мав право вимагати від відповідача виконання своїх обов'язків.
Щодо нарахованої інфляції в сумі 13 314,21 грн. за період з травня 2013 р. по вересень 2014 р. слід зазначити, що індекс інфляції розраховується в середньому за місяць, а не на кожну дату.
Неправильно розраховані позивачем суми втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції на заборгованість, яка мала місце у межах одного місяця, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Враховуючи, що прострочка оплати почалась з 07.05.13 року, індекс інфляції слід застосовувати починаючи з червня 2013 року.
Судом за допомогою програми «Законодавство», версії 2.8.7 був зроблений перерахунок 3% річних та інфляції, відповідно до якого задоволенню підлягає 3563,62 грн. - 3% річних за період з 07.05.13 р. по 31.10.14 р., 13 221,00 грн. - інфляції за період з червня 2013 року по вересень 2014 року.
Щодо нарахованої позивачем пені в сумі 5 562,40 грн. за період з 30.04.13 р. по 30.10.13 р., то ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.11.2014 року позивача було зобов'язано надати докази узгодження пені з відповідачем.
Клопотанням № 28/11 від 28.11.2014 року позивач пояснив, що при здійсненні розрахунку пені він керувався виключно нормами чинного законодавства України, які не передбачають узгодження пені з відповідачем, посилаючись на ст. 343 ГК України та ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (детальніше викладено у клопотанні).
Відповідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З визначеного слід, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань повинен узгоджуватись сторонами у договорі, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Оскільки, сторони не узгодили відповідальність та розмір пені за порушення грошових зобов'язань, то в частині стягнення пені в позові слід відмовити.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги як підстави відмови у позові.
На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ-МАТС» (вул. І.Франка, 7, м. Львів, код 23275120) заборгованість в сумі 96 779,74 грн. (дев'яносто шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 74 коп.), з яких: 79 995,12 грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 12 коп.) - основного боргу, 13 221,00 грн. (тринадцять тисяч двісті двадцять одна грн. 00 коп.) - інфляції, 3563,62 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят три грн. 62 коп.) - 3% річних та 1717,38 грн. (одна тисяча сімсот сімнадцять грн. 38 коп.) - судового збору.
Наказ видати позивачу.
На суму 5 562,40 грн. - пені, 52,59 грн. - 3% річних, 93,21 грн. - інфляції в позові відмовити.
Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.
Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 11.12.2014 р.
Суддя Т.М. Дубова