10.12.14р. Справа № 904/8462/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", (м. Київ)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (м. Нікополь, Дніпропетровська область)
про стягнення 61 229,42 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Жирко Є.А. - гол. експерт (дов. № 568/12 від 30.10.12р.)
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення 61 229,42 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 50 000,00 грн. - заборгованість за дозволеним овердрафтом, 7 313,70 грн. - заборгованість за недозволеним овердрафтом, 3 716,42 грн. - заборгованість за відсотками, 200,00 грн. - штраф за порушення строків сплати кредиту та відсотків.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за додатковим договором (на встановлення кредитної лінії) № 1 від 07.06.12р. до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/3147/76679 від 07.06.12р. (надалі - кредитний договір), в частині повного та своєчасного розрахунку за наданий кредит зі сплатою процентів.
Відповідач двічі у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, причину неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що також підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.
За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався з 18.11.14р. на 10.12.14р.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
07.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", як кредитор, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як підприємець, було укладено додатковий договір (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/3147/76679 від 07.06.12р.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань (п. 12.1. договору).
Згідно п. 1.1. договору, відповідно до умов цього договору кредитор встановлює позичальнику кредитну лінію (надалі - кредит) до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 26057190899610 (07911038600 - номер рахунку позичальника у внутрішніх програмних комплексах Банку), МФО 305653, відкритому відповідно до договору банківського рахунку (далі по тексту - Рахунок), в розмірі 50 000,00 грн.
Строк дії кредиту - з дня підписання договору страхування у відповідності до умов статті 4 цього договору по 07.06.14р. включно. Тривалість дії кредиту - 24 місяці (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30% річних.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що на умовах цього договору, за умови наявності підписаного договору страхування, кредитор зобов'язується здійснювати платежі з рахунку позичальника, зазначеного в п. 1.1. цього договору, у разі відсутності (недостатності) на ньому грошових коштів у межах встановленого банком кредиту до закінчення строку дії кредиту, зазначеного в п. 1.2. цього договору.
З моменту здійснення таких платежів кредитор вважається таким, що надав позичальнику кредит на суму здійснених кредитором платежів. При цьому, використання коштів за рахунок кредиту особою, яка діє від імені позичальника та має платіжну картку до рахунку (довірена особа позичальника) при здійсненні такою особою видаткових операцій з рахунку, розглядається сторонами як використання кредиту позичальником.
У відповідності до п. 5.2. договору, позичальник зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладання цього договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунок наявності коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцять) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на день розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами кредитора, або суми залишку заборгованості, якщо вона менше за зазначену фіксовану суму. При цьому, залишок заборгованості, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісії та неустойок за всіма видами заборгованості та не включає суму не внесеного позичальником щомісячного обов'язкового платежу попередніх періодів.
За вимогами розділу 8 кредитного договору вбачається, що у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за кредитним договором, банк має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплату процентів, комісії, неустойок та інших платежів відповідно до умов кредитного договору.
Згідно п. 11.2. договору, за кожний випадок прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник сплачує кредитору неустойку у фіксованому розмірі 100,00 грн. Сплата неустойки не звільняє позичальника від виконання прострочених зобов'язань за цим договором.
Позивач стверджує, що відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря.
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору та несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, 14.05.2014 року на адресу відповідача позивачем була направлена претензія - вимога щодо погашення заборгованості № (а.с. 20).
Вимоги позивача, які були зазначені в претензії, залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, станом на 08.08.14р. заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає у загальному розмірі 61 229,42 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за дозволеним овердрафтом у сумі 50 000,00 грн., за недозволеним овердрафтом у сумі 7 313,70 грн., за відсотками у сумі 3 716,42 грн. та штраф за порушення строків сплати кредиту та відсотків у сумі 200,00 грн.
Доказів виконання по оплаті за договором від 07.06.12р. у загальному розмірі 61 229,42 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.
Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що вищевказані вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме підлягають задоволенню заборгованість: за дозволеним овердрафтом у сумі 50 000,00 грн., за недозволеним овердрафтом у сумі 7 313,70 грн., за відсотками у сумі 3 716,42 грн. та штраф за порушення строків сплати кредиту та відсотків у сумі 200,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі слід покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 346 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; к/р № 32004100701 в ОПЕРУ Національного банку України, МФО 300001, код ЄДРПОУ 14305909) в особі Дніпропетровської обласної дирекції (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 35; рах. № 29091000000002, МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201) - 50 000 (п'ятдесят тисяч) 00 коп. заборгованість за дозволеним овердрафтом, 7 313 (сім тисяч триста тринадцять) грн. 70 коп. заборгованість за недозволеним овердрафтом, 3 716 (три тисячі сімсот шістнадцять) грн. 42 коп. заборгованість за відсотками, 200 (двісті) грн. 00 коп. штраф за порушення строків сплати кредиту та відсотків, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 11.12.14р.
Суддя І.Ю. Дубінін