Справа № 761/27492/14-ц
Провадження №2/761/7654/2014
24 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
за участі прокурора Лимонченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4, треті особи: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4, треті особи: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно якого просить визнати відповідача ОСОБА_2 разом з її малолітньою дитиною ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 (надалі - квартира), а також зобов'язати Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти їх з реєстрації.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Договору дарування від 28 липня 2005 року він є єдиним власником зазначеної квартири. При цьому, на даний час у квартирі окрім позивача також зареєстровані його колишня дружина - ОСОБА_2 та її малолітня донька - ОСОБА_3
Разом з тим, з лютого 2013 року ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 не проживають у даній квартирі. Крім того, як стало відомо позивачу, з березня 2013 року відповідач ОСОБА_2 влаштувала свою доньку для продовження навчання до Комунальної установи Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 та з того ж часу малолітня ОСОБА_3 проживає зі своїм рідним батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. Разом з тим, ані відповідач ОСОБА_2, ані ОСОБА_4, як законний представник малолітньої ОСОБА_3, не вчиняють жодних дій, передбачених законом, щодо зняття їх з реєстрації.
На підставі зазначеного та зважаючи на те, що відповідачі вже тривалий час не проживають у спірній квартирі, не сплачують плату за користування житловим приміщенням і комунальні послуги, а також не несуть інших витрат по утриманню квартири, позивач просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи в розумінні положень ч. 5 ст. 74 та ч. 8 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідач ОСОБА_3 та її законний представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, ОСОБА_4 направив до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати за його відсутністю та не заперечує щодо реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 за місцем її фактичного проживання - АДРЕСА_1.
Третя особа - Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки представника суд не повідомила.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Скопич Д.І. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, вважаючи, що в разі задоволення позову можуть бути порушенні права малолітньої дитини, оскільки невідомо, чи батьки зареєструють дитину за місцем її постійного проживання.
Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення позову в частині, яка стосується малолітньої ОСОБА_3, заперечував, вважає, що дані позовні вимоги є прямим порушенням прав дитини, оскільки відсутні гарантії того, що дитина взагалі буде зареєстрована в подальшому.
Вислухавши пояснення позивача та представника третьої особи, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності позивачу по справі - ОСОБА_1, що підтверджується Договором дарування квартири від 28 липня 2005 року (а.с. 7).
Разом з тим, згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт» № 68 (форма № 3) від 25 червня 2014 року на даний час за вищевказаною адресою, окрім позивача, також зареєстровані як піднаймачі: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
Проте, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з позивачем по справі з 21 січня 2008 року по 17 травня 2013 року, що підтверджується копіями свідоцтв про шлю та розірвання шлюбу (а.с. 4, 5). При цьому, ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому, у відповідності до вимог ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в квартирі АДРЕСА_2 з березня 2013 року, що підтверджується Актами від 24 січня, 12 травня та 16 вересня 2014 року, які складені працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт», з підписами сусідів, які проживають поряд з квартирою позивача (а.с. 11-13).
Крім того, дані обставини також підтверджуються і заявою законного представника малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4, згідно якої останній зазначає, що його донька ОСОБА_6 проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться повністю на його утриманні (а.с. 38), а також довідкою № 280 Комунальної установи Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 від 12 листопада 2014 року, згідно якої малолітня ОСОБА_3 з 05 березня 2013 року по цей час є ученицею вказаної установи (а.с. 39).
При цьому, відповідно до Акту обстеження умов проживання від 03 листопада 2014 року, складеного працівниками Служби у справах дітей Сумської міської ради, у малолітньої ОСОБА_3, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 є окрема кімната, місце для відпочинку і навчання та забезпечена всім необхідним одягом та взуттям (а.с. 44). Також, згідно даного Акту родина ОСОБА_4 не заперечує щодо проживання малолітньої ОСОБА_3, а сам ОСОБА_4 не заперечує щодо реєстрації місця реєстрації своєї доньки за місцем її фактичного проживання, про що він і зазначив у своїй заяві.
З огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, в частині визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_2, є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Разом з тим, згідно вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Враховуючи вказані положення закону, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в частині вимог щодо зобов'язання Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який не є відповідачем по справі, зняти з реєстраційного обліку відповідачів, оскільки, у даному випадку, порушенні права позивача підлягають захисту саме шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4, треті особи: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, та зобов'язання вчинити дії підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 321, 391, 405 ЦК України та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 74, 76, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: