19 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого: Зварича С.Б., Суддів: Храпак Н.М., Ткача З.Є., при секретарі Кріль Н.З., з участю ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду від 03 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та майнової шкоди , заподіяної злочином.
Позивач посилався на те, що в ніч з 22 серпня на 23 серпня 2004 року відповідач заподіяв йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, за що вироком Заліщицького районного суду був засуджений по ч.І ст.122 КК України до одного року виправних робіт.
Внаслідок злочину йому була заподіяна матеріальна шкода, пов'язана з витратами на лікування, додаткове харчування, наданням правової допомоги, втраченого доходу від підприємницької діяльності, на придбання пального та інші транспортні витрати у зв'язку з роз'їздами на слідчі дії, судові засідання. Всього просив стягнути 40 145 грн. 33 коп.
Також просив стягнути з відповідача 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В наступному позивач позовні вимоги збільшив і просив стягнути з
Справа № 22а-1295 Головуючий у 1-й інстанції: Яковець Н.В.
Категорія ; відшкодування шкоди Доповідач Ткач З.Є.
відповідача 50 041 грн. 94 коп. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Заліщицького районного суду від 03 листопада 2006 року вирішено: «Позов задоволити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 7076 (сім тисяч сімдесять шість) гривень 60 копійок матеріальної шкоди та 2 000 ( дві тисячі) гривень моральної шкоди з ОСОБА_2. »
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що встановлений судом розмір моральної шкоди не відповідає характеру та обсягу заподіяних йому страждань і суд не вирішив його позовних вимог про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою доходів.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1., який апеляційну скаргу підтримав, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд залишив без дослідження та не вирішив вимоги позивача про відшкодування доходу, втраченого ним внаслідок втрати чи зменшення загальної працездатності.
Відповідно до ч.2 ст. 1198 ЦК України, розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу державної податкової інспекції. Представлені ксерокопії довідок від податкової інспекцій не є належно завірені, фактичні обставини судом не досліджувались, а тому робити висновки по них не має підстав. Оскільки ці обставин залишись без належного дослідження, цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Відповідно до п. 5 ст. 311 ЦПК України, вищевказане порушення є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Крім того, суд допустив інші порушення норм цивільного процесуального закону, через які рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.
Рішення суду не відповідає вимогам ч. ч. 2, 3 ст. 215 ЦПК України, зокрема в ньому відсутні докази, досліджені судом; в рішенні не зазначені встановлені судом обставини і не визначені відповідно до них правовідносини; не вказані мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, не зазначені в рішенні нормативно-правові акти, та не вказані назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування транспортних витрат, як відшкодування шкоди, суд не звернув увагу на те, що частина вимог носила характер судових витрат, які слід було вирішувати за правилами ст.88 НІЖ України.
Крім того, не всі чеки на придбання пального, представлені позивачем, містили дату їх видачі і суд не мотивував, чому взяв їх до уваги.
Також, суд не перевірив відповідність дат здійснених поїздок з викликами до органів слідства чи до суду. В матеріалах справи ці докази відсутні.
Також суд не навів мотивів в залежності від чого він визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
При новому вирішенні справи слід врахувати вищенаведене, сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, визначити характер правовідносин про які заявив позивач, та норми права які слід застосувати і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Заліщицького районного суду від 03 листопада 2006 року скасувати, а справу повернути в суд першої інстанції на новий розгляд іншим суддею.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку, протягом двох місяців з дня проголошення, шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді: