Апеляційний суд міста Києва
3 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 32013110060000099 щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Ярошівка Роменського району Сумської області,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2121 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2014 року ОСОБА_10 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.2121 КК України і йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 2 роки.
Судом прийнято рішення щодо документів.
Цивільний позов прокурора залишено без розгляду.
Справа № 11-кп/796/1111/2014
Категорія: ч.2 ст.2121 України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2121 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про неповноту судового розгляду, оскільки залишилися недослідженими обставини, які вказують на відсутність ознак злочину, та про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, і суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
ОСОБА_10 стверджує, що відсутня об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, зокрема, діяння у вигляді ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки відповідно до наявних у справі доказів ТОВ “БМП Планета-Міст” постійно, по мірі надходження коштів на рахунки, сплачувало єдиний внесок до Управління Пенсійного фонду України (далі - Управління ПФУ). А тому необхідно відмежовувати ухилення від сплати єдиного внеску від несвоєчасної його сплати. Також судом не досліджено та не доведено реальну можливість сплати внеску, адже основним джерелом фінансування будівельно-монтажних робіт були бюджетні кошти, а в період з 01.07.2012 року по 01.02.2013 року існувала заборгованість замовників за виконані роботи. Підприємство в особі директора постійно веде претензійну роботу з боржниками з метою стягнення коштів та погашення заборгованості перед Управлінням ПФУ.
Звертає увагу на відсутність суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, стверджуючи про те, що умислу на ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не мав, про що свідчить і зміст постанови слідчого про закриття кримінального провадження, яка в подальшому була скасована, однак докази на підтвердження наявності у нього умислу здобуті не були. До того ж, невиконання покладених на нього обов'язків директора підприємства та відсутність спеціальної освіти з питань бухгалтерського обліку, невизначеність у статуті конкретних повноважень, не свідчать про наявність умислу. На думку обвинуваченого, не доводять вказану обставину і показання свідка ОСОБА_12 - бухгалтера підприємства, яка письмових повідомлень директору з приводу заборгованості не надавала і показала, що ОСОБА_10 вказівок не перераховувати єдиний внесок не давав. Водночас саме головний бухгалтер складала та підписувала документи, які подавалися до ПФУ, і вказані документи та розрахунки містять достовірну інформацію про розмір єдиного внеску. Що стосується показань свідка ОСОБА_13 - спеціаліста ПФУ, то перевірку підприємства вона не проводила і висновок не складала, хоча підпис на висновку належить їй. До того ж, ОСОБА_13 працює спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів Управління ПФУ у Печерському районі м. Києва, але допитана як свідок. Крім того, сумнівними, на переконання ОСОБА_10 , є висновки суду про його винуватість, оскільки він характеризується виключно з позитивної сторони.
Обвинувачений зазначає і про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тому що за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальний справі його закрито не було.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, стверджуючи про відсутність у діянні ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, а в разі незадоволення апеляційної скарги захисник просила застосувати до обвинуваченого п.“є” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році”, проти чого він не заперечував; доводи прокурора, який не вбачав підстав для задоволення апеляційної скарги, стверджуючи про те, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим й вмотивованим, і не заперечував проти звільнення ОСОБА_10 від покарання на підставі акту амністії; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_10 , будучи службовою особою підприємства, - директором ТОВ “БМП Планета-Міст”, ухилився від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у великих розмірах, за таких обставин.
ОСОБА_10 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ “БМП Планета-Міст” (код ЄДРПОУ 33167472) № 12/1 від 28.01.2011, яке перереєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією за юридичною адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, обіймаючи посаду директора ТОВ “БМП Планета-Міст”, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, був службовою особою, в обов'язки якої входить:
згідно з ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999 -
- бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації;
- питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів;
- відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів;
- для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства чи призначеними ними особами;
згідно з ч.8 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи;
згідно з ст.16 Податкового кодексу України -
- 16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
- 16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- 16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
згідно з ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 -
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця;
- при цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Так, ОСОБА_10 , перебуваючи в офісному приміщенні ТОВ “БМП Планета-Міст”, у період з 01.07.2012 по 01.02.2013 підписав розрахунки, які подав до Управлінням ПФУ в Печерському районі м. Києва із задекларованими сумами єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з розрахунками та інформацією з карток особових рахунків про фактичну сплату внеску встановлено факт несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2012 по 01.02.2013 в сумі 2 585 073, 84 гривні.
Маючи реальну можливість та грошові кошти на рахунках ТОВ “БМП Планета-Міст”, ОСОБА_10 не дивлячись на повідомлення про необхідність обов'язкової сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з боку головного бухгалтера ОСОБА_12 , умисно ухилився від його сплати у вказаний період в сумі 2 585 073, 84 гривні, яка більше ніж в три тисячі разів перевищує установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наведених у ньому доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в період з квітня 2010 року по вересень 2013 року обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ “БМП Планета-Міст”, доведено, що ОСОБА_10 , який обіймав посаду директора, мав право першого підпису та розпоряджався грошовими коштами товариства шляхом формування реєстру платежів, який, крім нього, ніхто не міг корегувати. На підприємстві внаслідок великої дебіторської заборгованості, яка становила більше двох мільйонів гривень, виникла заборгованість із сплати обов'язкового внеску до Пенсійного фонду, про що вона повідомляла ОСОБА_10 . При надходженні коштів на рахунки підприємства єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачувався, однак не в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_13 показала, що як спеціаліст ПФУ проводила перевірку ТОВ “БМП Планета-Міст”, за результатами якої було встановлено, що службові особи товариства не сплатили єдиний внесок в сумі 2 585 073, 84 гривні, і підтвердила висновок спеціаліста по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів управління ПФУ в Печерському районі м. Києва № 4 від 25.02.2013.
Вказані докази суд першої інстанції правильно взяв до уваги, оскільки вони об'єктивно узгоджуються між собою та з іншими доказами, якими суд мотивував свої висновки, зокрема, з даними, які містяться в:
- повідомленні Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва № 3350/07 від 27.02.2013, довідці № 3239/02 від 26.02.103, висновку спеціаліста № 4 від 25.02.2013, якими підтверджено факт несплати ТОВ “БМП Планета-Міст” єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 01.07.2012 по 01.02.2013 на загальну суму 2 585 073, 84 гривні, чим порушено вимоги п.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, п.2 Постанови правління ПФУ № 12-1 від 07.04.2009, п.3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 (т.2 а.с.10-11, 12, 13-15);
- протоколі загальних зборів учасників ТОВ “БМП Планета-Міст” № 12/1 від 28.01.2011 та наказі директора ТОВ “БМП Планета-Міст” № 14-к від 01.02.2011, згідно з якими у відповідності до рішення загальних зборів учасників товариства ОСОБА_10 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ “БМП Планета-Міст” та Філії “Техноспецбуд” з 01.02.2011 року (т.4 а.с.74, 75);
- виписках про рух грошових коштів на рахунках ТОВ “БМП Планета-Міст” у ПАТ “ВТБ Банк”, ПАТ “Банк Перший”, вилучених на підставі ухвал слідчих суддів про надання тимчасового доступу до речей і документів, довідці за результатами аналізу руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ “ВТБ Банк”, з яких слідує, що в період з 01.07.2012 по 01.02.2013 на рахунках підприємства були наявні грошові кошти, необхідні для погашення заборгованості із сплати єдиного внеску. Однак ці кошти перераховувалися на господарські потреби, благодійну допомогу, на інші рахунки цього ж підприємства та надавалися як поворотна фінансова безвідсоткова допомога. Зокрема, тільки на рахунок у ПАТ “ВТБ Банк” надійшли кошти на суму 106 010 000 гривень (т.7 а.с.177-250, т.8 а.с.26-183, т.10 а.с.57-58).
Відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_10 , який винним себе у пред'явленому обвинуваченні не визнав, заборгованість із сплати обов'язкового внеску до ПФУ виникла внаслідок дебіторської заборгованості. За наявності коштів на рахунках товариства внесок сплачувався постійно, хоча і не в повному обсязі. Ті грошові кошти, які знаходились на рахунках, були авансовими платежами, а тому не належали товариству. Достовірні відомості про заборгованість до ПФУ та контролюючих органів подавались своєчасно, а тому підстав вважати, що у нього був умисел на ухилення від сплати єдиного внеску, немає.
Крім того, ОСОБА_10 показав, що не мав повноважень на розпорядження грошовими коштами товариства, і в силу відсутності у нього спеціальної освіти в галузі бухгалтерського обліку не міг умисно ухилятися від сплати вказаного внеску.
Такі показання суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, про що у вироку наведено належне мотивування.
Показання обвинуваченого стосовно відсутності у нього повноважень на розпорядження коштами товариства спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12 .
До того ж, відповідальність керівника підприємства за організацію бухгалтерського обліку передбачена законодавством та установчими документами ТОВ “БМП Планета-Міст”, про що суд правильно зазначив у вироку.
Так, згідно з п.8.1 Статуту чистий прибуток, одержаний після сплати процентів по кредитах банків, сплати податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному розпорядження товариства, яке визначає напрями його використання.
Згідно з п.13.1 Статуту товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність в установленому порядку, несе відповідальність за їх достовірність та подає державним органам згідно з установленими формами та строками.
При цьому відповідно до п.9.6 Статуту виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю, є директор. А п.п.9.6.1, 9.6.8 передбачено, що директор несе персональну відповідальність за діяльність товариства, здійснює керівництво поточною комерційною, фінансово-господарською діяльністю товариства, а також вирішує всі інші питання крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників (т.4 а.с.77-99).
Колегія суддів також зауважує, що згідно з п.п.9.6.5, 9.6.9 Статуту саме директор наділений правом розпорядження майном і коштами товариства, а також правом розпорядчого підпису розрахункових документів.
Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_10 про те, що в його діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2121 КК України, а саме, об'єктивна сторона з огляду на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по мірі надходження коштів на рахунки підприємства, а також подання достовірної інформації до ПФУ про розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що, за твердженням апелянта, також свідчить про відсутність у нього умислу на ухилення від сплати внеску і, відповідно, суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, необґрунтовані.
Об'єктивна сторона складу даного кримінального правопорушення характеризується: діянням у виді ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суспільно небезпечними наслідками у вигляді фактичного ненадходження коштів до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; та причинно-наслідковим зв'язком між діянням і наслідками. При цьому диспозиція статті 2121 КК України не конкретизує спосіб ухилення від сплати внеску.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, ТОВ “БМП Планета-Міст”, яке є платником єдиного внеску, зобов'язано було сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Наявність у “БМП Планета-Міст” заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2012 по 01.02.2013 в сумі 2 585 073, 84 гривні ОСОБА_10 не оспорюється.
Твердження обвинуваченого про те, що він не може нести кримінальну відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки умисел на його несплату у нього був відсутній, а внесок не було сплачено з інших причин, зокрема, дебіторською заборгованістю, спростовуються раніше наведеними доказами, з яких випливає реальна можливість підприємства виконати зобов'язання перед державою в особі ПФУ з погашення заборгованості із сплати єдиного внеску. А тому дії ОСОБА_10 з розпорядження коштами іншим способом, ніж передбачено законом, що можуть бути вчинені тільки з прямим умислом, враховуючи несплату заборгованості в повному обсязі до теперішнього часу, і свідчать про ухилення від сплати єдиного внеску.
До того ж, згідно з ч.12 ст.9 вказаного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язанням із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Недоречними є і посилання обвинуваченого як на підтвердження його невинуватості на постанову першого заступника прокурора Печерського району м. Києва від 17.10.2013 про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2121 КК України. Приймаючи таке рішення, прокурор зазначив про відсутність доказів фактичного ненадходження до бюджету чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, пославшись на диспозицію ст.212 КК України, а не ст.2121 КК України, а також зазначив про відсутність у службових осіб ТОВ “БМП Планета-Міст” прямого умислу (т.7 а.с.70-71).
Між тим, постановою прокурора Печерського району м. Києва від 29.11.2013 вказане рішення скасоване з наданням вказівок про необхідність допиту службових осіб, розкриття банківської таємниці по рахунках підприємства з метою встановлення спроможності сплати єдиного внеску, які були виконані в ході досудового розслідування (т.7 а.с.72-73).
Вказуючи про відсутність у кримінальному провадження доказів умислу на ухилення від сплати єдиного внеску, ОСОБА_10 також стверджує, що не має спеціальної освіти з питань бухгалтерського обліку, посилається на невизначеність у Статуті ТОВ “БМП Планета-Міст” повноважень директора в цій частині та наводить показання свідка ОСОБА_12 про те, що про наявність заборгованості письмово вона його не повідомляла, і вказівок не перераховувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування він їй не давав.
З приводу відповідальності саме керівника підприємства за організацію бухгалтерського обліку, що також передбачено Статутом, в цій ухвалі раніше наведені вичерпні обґрунтування. І відсутність спеціальної освіти не усуває відповідальності.
Показання ж свідка ОСОБА_12 , які нібито доводять невинуватість ОСОБА_10 , вирвані з контексту, оскільки із зафіксованих на технічному носії інформації показань свідка, крім викладених раніше, вбачається, що як головний бухгалтер вона не мала права розпоряджатися грошовими коштами підприємства, і повідомляла ОСОБА_10 про необхідність сплати заборгованості до Пенсійного фонду. Обвинувачений як директор мав право розпоряджатися коштами, а вона тільки готувала платіжні доручення. Письмово про наявність заборгованості ОСОБА_10 не повідомляла, оскільки на підприємстві такого порядку не було.
Не погоджується колегія суддів і з твердженнями ОСОБА_10 про те, що суд безпідставно врахував показання свідка ОСОБА_13 , яка перевірку підприємства не проводила і висновок спеціаліста не складала.
Навпаки, свідок зазначала про те, що проводила перевірку ТОВ “БМП Планета-Міст”, а не складала висновок спеціаліста, оскільки це робиться по шаблону, однак підпис у висновку належить їй, і вона його повністю підтримує.
Незгода ж обвинуваченого з допитом ОСОБА_13 в процесуальному статусі свідка не ґрунтується на вимогах закону, оскільки згідно з ст.65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для дачі показань. А вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.91 КПК України є однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.
Що ж стосується посилань обвинуваченого на дані, які характеризують його особу з позитивної сторони, то вони не можуть бути доказами його винуватості або невинуватості, і повинні враховуватися судом при призначенні покарання.
Такими, що не відповідають дійсності, є і доводи про неповноту судового розгляду, оскільки передбачений ст.22 КПК України принцип змагальності сторін був повністю дотриманий судом, який безпосередньо дослідив всі докази, запропоновані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.2121 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який характеризується виключно позитивно, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, і дійшов до правильного висновку про те, що основне покарання у виді штрафу в розмірі, установленому у санкції частини статті закону України про кримінальну відповідальність, та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим й вмотивованим, і підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.
Що стосується клопотання захисника ОСОБА_9 про застосування до ОСОБА_10 акту амністії, то колегія суддів вважає його обґрунтованим.
Згідно з ст.86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Пунктом “є” ст.1, ст.12, ст.14 Закону України “Про амністію у 2014 році” від 08.04.2014 передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, як основного, так і додаткового, крім конфіскації майна, осіб, засуджених за умисні злочини, вчинені до дня набрання Законом чинності включно, які не є тяжкими або особливо тяжкими, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, що досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_10 засуджений за умисний злочин невеликої тяжкості, вчинений до набрання чинності актом амністії. Застережень щодо застосування амністії, передбачених ст.8 Закону, колегія суддів не вбачає. На день набрання Законом чинності ОСОБА_10 мав матір - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій виповнилося 70 років, і у неї немає інших працездатних дітей. Оскільки обвинувачений надав згоду на звільнення його від покарання саме з цієї підстави, він підпадає під дію п.“є” ст.1 Закону.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_10 від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом першої інстанції, відповідно до акту амністії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, Законом України “Про амністію у 2014 році” від 8 квітня 2014 року, колегія суддів
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 - без задоволення.
Звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання на підставі п.“є” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” від 8 квітня 2014 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3