"04" грудня 2014 р.Справа № 916/4401/14
За позовом: Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія"
про стягнення 80 093,60 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
Від прокурора: Пшенічко С.О., посвідчення №023498 від 11.12.2013р.
Від позивача Міністерства інфраструктури України: Задоя В.І., довіреність №5386/15/14-14 від 27.08.2014р.
Від позивача ДП "Адміністрація морських портів України": Задоя В.І., довіреність №2100 від 23.09.2014р.
Від відповідача: Коротков С.О. за довіреністю № б/н від 02.01.2014 року.
У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засідання оголошувалась перерва з 01.12.2014р. до 11 год. 40 хв. 04.12.2014р.
СУТЬ СПОРУ: Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" 80 093,60 грн., де 75 768,94 грн. - основний борг, 3 861,31 грн. - пеня, 463,35 грн. - 3% річних
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2014р. позовну заяву (вх.№4521/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/4401/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№30253/14 від 17.11.2014р.) судом було задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.12.2014р.
Заява відповідача про відстрочку виконання рішення (вх.№2-5558/14), судом прийнята до розгляду та врахована при прийнятті рішення.
Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник позивача (Міністерства інфраструктури України) заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№30254/14 від 17.11.2014р.).
Представник позивача (ДП "Адміністрація морських портів України") заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав, викладених у письмових пояснення (вх.№130149/14 від 14.11.2014р. та вх.№30252/14 від 17.11.2014р.).
Представник відповідача проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог не заперечує, просить суд відстрочити виконання рішення суду до 31.03.2014р.
В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01 жовтня 2003р. між державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Основний споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (Субспоживач) було укладено договір про спільне використання електричних мереж ДП "ОМТП" №КД-4472, згідно умов п.1.1. якого, Основний споживач зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Субспоживачу до використання, а Субспоживач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Сторони зобов'язуються виконувати інші умови, визначені цим Договором та Додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.2.1. Договору Основний споживач зобов'язаний забезпечувати технічну можливість для передачі Субспоживачу електричної енергії в межах 300 кВА (кВт) потужності на 2 класі напруги в обсягах, визначених відповідно до договору про постачання електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Споживач зобов'язується здійснити оплату за використання електричних мереж Основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Основного споживача здійснюється згідно з додатками "Порядок розрахунків" та порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії". Плата за користування електричних мереж основного споживача вноситься Субспоживачем на підставі рахунка, одержаного від Основного споживача. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів для споживачів, які здійснюють плату за використання електричних мереж Основного споживача самостійно, і 10 днів для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію. За час, протягом якого Основним споживачем припинялась передача електричної енергії з вини Субспоживача, плата за використання електричних мереж Основного споживача стягується в повному обсязі.
У відповідності до п.8.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. цього Договору, з порушенням термінів Субспоживач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Цей Договір укладається на термін до 31.12.2003р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством (п.10.4. Договору).
01.10.2003р. сторонами укладено акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Додатковою угодою №КД-4472/1 від 13.06.2013р. сторони погодили внесення змін договору в преамбулі та реквізитах сторін, замінивши державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" на державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що відповідачу позивачем надавались послуги з передачі електричної енергії в період з червня 2014р. по серпень 2014р. на загальну суму 108 800,30 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №560615 від 07.07.14р. на суму 33 031,36 грн., №560739 від 07.08.2014р. на суму 38 480,92 грн., №560866 від 04.09.2014р. на суму 37 288,02 грн., однак, відповідачем оплата вартості отриманих послуг була здійснена не в повному обсязі в сумі 33 031,36, внаслідок чого у останнього виник борг перед позивачем в сумі 75 768,94 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про спільне використання електричних мереж ДП "ОМТП" №КД-4472 в частині оплати вартості отриманих послуг в сумі 75 768,94 грн. і стало підставою для Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту).
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є
представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.
Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг за договором за договором про спільне використання електричних мереж ДП "ОМТП" №КД-4472 на суму 108 800,30 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного прокурором в позовній заяві та визнаного відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг з забезпечення передачі електричної енергії не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 75 768,94 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача (державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 75 768,94 грн.
Крім того, прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 861,31 грн. - пені, 463,35 грн. - 3% річних.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором прокурор нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору 3 861,31 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату отриманих послуг, при цьому судом встановлено що наданий прокурором розрахунок пені здійснений належним чином, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) підлягає 3 861,31 грн. - пені.
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про спільне використання електричних мереж ДП "ОМТП" №КД-4472.
Перевіривши розрахунок прокурора 3% річних в річних в сумі 463,35 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 31.03.2014р., судом підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне:
У відповідності до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право:
1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;
2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;
3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;
4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;
5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;
6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012р. встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, вирішуючи питання про надання відстрочки виконання рішення, господарський суд повинен встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.
З врахуванням наданих відповідачем до матеріалів справи балансів, звітів про фінансовий стан, звіт про сукупний доход відповідача, на думку суду, ненадання товариству з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" відстрочки може призвести до призупинення його діяльності, що спричинить негативні наслідки. Натомість, надання відстрочки, на думку суду, надасть можливість боржнику отримати грошові кошти та виконати рішення суду належним чином.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання судового рішення у справі №916/4401/14, до 01.03.2015р.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 75 768,94 грн., 3% річних в розмірі 463,35 грн., пеня в розмірі 3 861,31 грн.
Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 827,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65021, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, буд.1, код ЄДРЮОФОП 31846804) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, Київська обл., м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРЮОФОП 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, буд. 1, код ЄДРЮОФОП 38728457) 75 768 (сімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 94 коп. - основного збору, 3 861 (три тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 31 коп. - пені, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 35 коп. - 3% річних.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65021, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, буд.1, код ЄДРЮОФОП 31846804) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
4. Відстрочити виконання рішення суду у справі №916/4401/14 до 01.03.2015р.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
Повний текст рішення складено 09.12.2014р.
Суддя О.В. Цісельський
Повне рішення складено 09 грудня 2014 р.