08 грудня 2014 року Справа № 920/641/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівГольцової Л.А.,
Кролевець О.А.,
розглянувши касаційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 р. (головуючий суддя Шевель О.В., судді Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.)
на рішенняГосподарського суду Сумської області від 17.07.2014 р. (суддя Котельницька В.Л.)
у справі№ 920/641/14 Господарського суду Сумської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доДержавного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз",
за участюСумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері,
простягнення 440.555,02 грн.,
за участю представників
позивачаМельник В.В.,
відповідачаРибець В.М.,
третьої особиСіденко Л.В.,
прокуратуриЯговдік С.М.,
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.07.2014 р. у справі №920/641/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 р., позивачу відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача 440.555,02 грн. заборгованості, в тому числі 385.086,51 грн. основного боргу за отриманий природний газ на підставі договору № 20-7/ТКЕ/Н/РО від 30.09.2011 р., 4.498,57 грн. пені, 26.956,06 грн. 7 % штрафу, 21.307,75 грн. 3 % річних, 2.706,13 грн. інфляційних збитків.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач та третя особа звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, положення ст. 4 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", постанови Кабінету Міністрів України № 1221 від 29.12.2010 р. "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром", ст. 4, 104 ГПК України. Доводи касаційних скарг зводяться до того, що суди помилково застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром".
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" в особі Конотопського управління по експлуатації газового господарства та Державним підприємством Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" був укладений договір № 20-7/ТКЕ/Н/РО на постачання природного газу.
За умовами даного договору ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" в особі Конотопського УЕГГ зобов'язалося протягом 4-го кварталу 2011 року та протягом 2012 року передати у власність відповідача у справі імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
На виконання вимог укладеного договору та додаткових угод до нього позивач протягом листопада 2011 року - серпня 2012 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 3.710.482,31 грн. Тобто, вказана сума заборгованості виникла станом на 01.09.2012 р.
В подальшому Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (первісний кредитор) та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) 27.12.2012 р. уклали договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - ДП "АВІАКОН" - за договором постачання природного газу №20-7/ТКЕ/Н/РО від 30.09.2011 р. у сумі 385.086,51 грн.
14.01.2013 р. новий кредитор - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 26/2-1-13 про сплату заборгованості у зв'язку зі заміною кредитора у зобов'язанні.
На даний час вказану вимогу відповідач не виконав, оскільки, на його думку, у цьому немає необхідності через законодавчо закріплений обов'язок списання зазначеної у цій вимозі суми заборгованості.
Скаржники заперечують проти висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для списання спірної суми заборгованості в порядку Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.2012 р. № 5213-VI (далі - Закон № 5213-VI).
При цьому позивач в обґрунтування своїх заперечень посилається виключно на ту обставину, що відповідач, на його думку, не входить до складу Державного концерну "Укроборонпром". Третя особа заперечує факт списання спірної суми, оскільки, на її думку, керівник Конотопського управління по експлуатації газового господарства не був уповноважений на підписання від імені ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" акта звіряння розрахунків між ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (який суди визнали як підставу для списання суми заборгованості).
З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.
30.10.2012 р. набрав чинності Закон № 5213-VI, відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 2 якого підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 01.09.2012 р. і несплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
В пунктах 1, 2 ст. 4 Закону № 5213-VI зазначено, що він набирає чинності з дня його опублікування і його дія поширюється на підприємства оборонно-промислового комплексу, включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" станом на дату набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів відзначає, що концерн створений постановою Кабінету Міністрів України № 1221 від 29.12.2010 р. "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром".
Постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 06.04.2011 р. до постанови №1221 від 29.12.2010 р. внесено зміни та викладено у новій редакції Перелік державних підприємств, що включені до складу концерну. До зазначеного переліку (в редакції від 06.04.2011 р.) увійшов і відповідач. При цьому Перелік містить і примітку про те, що державні підприємства з числа зазначених у цьому переліку, що входять до складу концернів "Бронетехніка України", "Авіавоєнремонт" та "Техвоєнсервіс", включаються до складу Державного концерну "Укроборонпром" після їх виходу в установленому законом порядку із складу зазначених концернів.
Скаржники зазначають, що за інформацією ДП "Інформаційно-ресурсний центр", на офіційному сайті http:irc.gov.ua/ua за запитом по коду ЄДРПОУ станом на 01.08.2014 р. відповідач входить до складу концерну "Авіавоєнремонт". Оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 1221 від 29.12.2010 р. встановлено, що державні підприємства, які входять до складу концернів "Бронетехніка України", "Авіавоєнремонт" та "Техвоєнсервіс", включаються до складу Державного концерну "Укроборонпром" після їх виходу в установленому законом порядку із складу зазначених концернів, то, на думку скаржників, висновок судів про те, що відповідач входить до складу Державного концерну "Укроборонпром" і, відповідно, про поширення на вказане підприємство дії ст. 4 Закону № 5213-VI, є хибним.
Стосовно вказаного твердження колегія суддів бере до уваги, що, як зазначили суди попередніх інстанцій, наказом Державного концерну "Укроборонпром" № 144 від 26.03.2012 р. (копія наявна в матеріалах справи) змінено найменування Державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон". В наказі також зазначено, що він прийнятий у зв'язку з прийняттям заводу в управління Державного концерну "Укроборонпром" на підставі акта приймання-передачі, затвердженого 18.01.2012 р. генеральним директором концерну. Крім зміни найменування вказаний наказ як регулятивний акт вносить зміни до статуту заводу та визначає необхідність здійснити державну реєстрацію таких змін.
Відповідачем також було надано суду копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.10.2013 р., сформованого за критерієм пошуку "код ЄДРПОУ 12602750", в якому у розділі "відомості про органи управління юридичної особи" зазначено "Державний концерн "Укроборонпром".
Крім того відповідачем надано суду апеляційної інстанції копію акта від 18.01.2012 р., яким зафіксовано факт приймання-передачі державного підприємства Міністерства оборони України "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Державного концерну "Укроборонпром".
В той же час, із наданої позивачем роздруківки з сайту http:irc.gov.ua/ua не вбачається, станом на яку дату та за яким пошуковим запитом її сформовано.
Харківським апеляційним господарським судом 01.10.2014 р. також було здійснено відповідний пошуковий запит за кодом ЄДРПОУ 12602750 і отримано інформацію, якою не підтверджується, що ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" входить до складу концерну "Авіавоєнремонт", а натомість зазначено, що засновником ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" є Державний концерн "Укроборонпром".
Таким чином, наведені скаржниками аргументи спростовуються встановленими судами обставинами справи, відповідно до яких станом на час набрання чинності Законом № 5213-VI відповідач мав заборгованість за поставлений газ та входив до складу Державного концерну "Укроборонпром".
А отже у судів були наявні фактичні та правові підстави для застосування положень Закону № 5213-VI щодо списання заборгованості відповідача перед позивачем.
Третя особа також стверджує, що списання заборгованості не відбулося через недотримання відповідачем процедури, встановленої Законом № 5213-VI. Зокрема, на думку третьої особи, начальник Конотопського управління по експлуатації газового господарства Краснянський П.В. не був уповноважений на підписання акту звірки взаєморозрахунків, який є підставою для здійснення списання боргу, а комісією з питань списання заборгованості, що була створена на підприємстві згідно з наказом керівника ПАТ "Сумигаз" № 334 від 31.10.2012 р., вищевказаний акт не розглядався.
Стосовно вказаних заперечень колегія суддів зазначає наступне.
Порядок проведення списання заборгованості визначено у ч. 2 ст. 2 Закону №5213-VI. Так, списання проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння, а датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
На виконання вищезазначених приписів Закону № 5213-VI відповідачем було видано наказ від 02.11.2012 р. № 361 "Щодо здійснення заходів зі списання заборгованості", яким утворено комісію з питань списання заборгованості, доручено комісії визначити обсяг заборгованості підприємства за природний газ з терміном виконання до 05.11.2012 р.
Даним наказом встановлено, що станом на 01.09.2012 р. за договором від 30.09.2011 р. № 20-7/ТКЕ/Н/РО за відповідачем обліковувалась заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування у розмірі 385.086,51 грн., а також те, що дана заборгованість не була сплачена станом на дату набрання чинності Законом № 5213-VI (30.10.2012 р.).
За наслідками роботи комісії складено акт звіряння розрахунків від 05.11.2012 р., підписаний сторонами договору, відповідно до якого сума взаємно погодженої заборгованості за природний газ, що існувала станом на 01.09.2012 р., не погашена станом на 30.10.2012 р. та підлягає списанню, складає 385.086,51 грн. Зазначений акт звіряння розрахунків від 05.11.2012 р., на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону № 5213-VI, був погоджений з боку ДК "Укроборонпром" та 22.11.2012 р. сторонами договору було підписано ще один акт звіряння розрахунків, відповідно до якого погоджена сума заборгованості також складає 385.086,51 грн.
Листом від 14.12.2012 р. зазначений акт звіряння розрахунків від 05.11.2012 р. був наданий відповідачем ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" через його структурний підрозділ - Конотопське управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Сумигаз" (дата отримання 17.12.2012 р.) з проханням провести списання існуючої заборгованості станом на 01.09.2012 р.
Таким чином, судами встановлено, що відповідачем та третьою особою повністю дотримано процедуру списання, передбачену ч. 2 ст. 2 Закону № 5213-VI - на обох підприємствах створено комісії з питань списання заборгованості, підготовлено, підписано та засвідчено печатками підприємств відповідні двосторонні акти звірення розрахунків. При цьому колегія суддів зазначає, що зі змісту ч. 2 ст. 2 Закону №5213-VI не вбачається, що вказані акти повинні бути підписані саме членами вищезазначених комісій з питань списання заборгованості, як стверджує третя особа.
Судами встановлено, що начальник Конотопського управління по експлуатації газового господарства Краснянський П.В. (який від імені ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" підписав договір № 20-7/ТКЕ/Н/РО від 30.09.2011 р., а також акти звіряння розрахунків з відповідачем) діяв на підставі довіреності № 30/414 від 28.12.2010 р., виданої головою правління ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Тацьким К.В. Вказаною довіреністю, дійсність якої третьою особою не заперечується, Краснянському П.В. надано право, зокрема, укладати господарські договори та підписувати пов'язані із вказаними договорами документи.
Як уже зазначалося, спірна сума заборгованості (право вимоги щодо стягнення якої згодом перейшло до позивача на підставі договору від 27.12.2012 р.) виникла саме з договору № 20-7/ТКЕ/Н/РО від 30.09.2011 р., укладеного між відповідачем та третьою особою та зі сторони останньої підписаного начальником Конотопського управління по експлуатації газового господарства ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Краснянським П.В. згідно з наданими йому повноваженнями. Відповідно, акти звіряння розрахунків від 05.11.2012 р. та від 22.11.2012 р. є пов'язаними із вищевказаними договором, посилання на номер та дату якого містяться в обох актах.
Тому, незважаючи на відсутність прямого зазначення у довіреності № 30/414 від 28.12.2010 р. про надання Краснянському П.В. права підписувати акти звіряння розрахунків, колегія суддів вважає наявність такого права у Краснянського П.В. встановленою судами обставиною.
Твердження ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про те, що вказані акти, можливо, підписані не Краснянським П.В., а невідомою особою, колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки вони мають характер припущень. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, доказів проведення відповідного внутрішнього службового розслідування або звернення до правоохоронних органів за фактом підробки документів, використання печатки Конотопського управління по експлуатації газового господарства ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" невідомими особами тощо - третьою особою суду не надано.
Посилання третьої особи на ту обставину, що акти звіряння розрахунків не розглядалися комісією зі списання заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону №5213-VI датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання. Тобто обов'язкового розгляду та затвердження зазначених актів звіряння будь-якими органами законом не вимагається, а подальше документальне оформлення списання заборгованості боржник і кредитор проводять кожен окремо, але незалежно від виконання чи невиконання учасниками процедури списання цього подальшого документального оформлення, списання вважається проведеним та виконаним згідно з вищенаведеними приписами п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону № 5213-VI. Тому наявність у ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" заперечень щодо актів звіряння розрахунків, підписаних уповноваженим представником вказаного підприємства, а також та обставина, що дані акти не розглянуті комісією зі списання заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", не може бути підставою для визнання боргу таким, що не списаний.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зобов'язання відповідача з оплати основної заборгованості та, відповідно, нарахованих на неї сум штрафу, пені, річних та інфляційних втрат, є припиненими (списаними) в силу положень ч. 1 ст. 598 ЦК України, якою визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом (у даному випадку - Законом № 5213-VI).
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржників, які фактично зводяться до переоцінки доказів та ґрунтуються на довільному тлумаченні законодавства.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 р. у справі № 920/641/14 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіЛ.А. Гольцова
О.А. Кролевець