Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Кармазіна Ю.М. і Стрекалова Є.Ф. ,
за участю прокурора
Сорокіної О.А.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення.
Постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2005 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
не судимого,
обвинуваченого за ст.ст. 175 ч. 1, 366 ч. 1, 240 ч. 1, 364 ч. 2 КК України,
звільнено від кримінальної відповідальності і кримінальну справу щодо нього закрито на підставі ст. 7 КПК України як такого, що внаслідок тяжкого стану здоров'я не становить суспільної небезпеки.
Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 17 березня 2006 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
не судимого,
засуджено за ст. 366 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік.
У апеляційному порядку зазначені постанова та вирок не переглядалися.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він у період із серпня 1998 р. по липень 2001 р., являючись посадовою особою - ІНФОРМАЦІЯ_3 СГК “Зоря» в с. Тарасівці Скадовського району Херсонської області, умисно, з корисливих мотивів, діючи в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, неодноразово використовував службове становище та вчиняв службові підроблення шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, зокрема протоколів загальних зборів СГК “Зоря», надавав підроблені виписки з цих документів до державних та інших органів, на їх підставі згідно актів прийому-передачі пакетів акцій ВАТ “Садовський райагрохім», ВАТ “Каланчацький райагрохім» безоплатно отримував їх і, не оприбутковуючи та не здійснюючи розподіл між працівниками СГК “Зоря», перепродував акції по ціні значно нижчій від їх номінальної вартості, а також незаконно приватизував належний СГК “Зоря» житловий будинок АДРЕСА_1, спричинивши своїми діями збитки СГК “Зоря» на загальну суму 39 516 грн. 25 коп.
Крім того, у період з серпня 1998 р. по листопад 2001 р., він займаючи посаду голови правління СГК “Зоря», маючи заборгованість по заробітній платі в сумі 349 800 грн., систематично безпідставно не виплачував членам СГК “Зоря» заробітну плату та інші встановлені законом виплати.
Він також у період із січня 2002 р. по грудень 2003 р., обіймаючи зазначену посаду, в порушення ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України без отримання дозволу на спецводокористування в державних органах охорони навколишнього природного середовища, здійснював забір поверхневих та підземних вод, які віднесено до водних об'єктів загальнодержавного значення, для зрошення сільськогосподарських угідь СГК “Зоря».
Всього ж шляхом зловживання посадовим становищем ОСОБА_1 завдав збитків на загальну суму 2 301 394 грн. 28 коп., спричинивши тяжкі наслідки.
ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він, являючись посадовою особою - головним агрономом СГК “Зоря» с. Тарасівки за попередньою змовою з ІНФОРМАЦІЯ_3 СГК “Зоря» ОСОБА_1, з метою приховати фактичну площу посіву рису СГК “Зоря» у 2003 році вчинив службове підроблення шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу - заключного звіту про підсумки сівби під урожай 2003 року форми НОМЕР_1, затвердженого Наказом держкомстату України від 01.07.02р. НОМЕР_2, який у травні 2003 р. подав до державного відділу статистики у Скадовському районі, зазначивши, що площа посіву рису складає 498 га, а не 638, 2 га, що мало місце в дійсності.
У касаційному поданні прокурора ставиться питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням щодо ОСОБА_1 кримінального закону і безпідставним звільненням його на підставі ст. 7 КПК України від кримінальної відповідальності та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а також безпідставним звільненням Малахова на підставі ст. 75 КК України від додаткового покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи касаційного подання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.
Як убачається з вироку, суд засудив ОСОБА_2 за ст. 366 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік.
Як убачається зі змісту ст. 75 КК України, звільнення з випробуванням застосовується у разі засудження до виправних робіт, обмеження волі і позбавлення волі на строк не більше 5 років, при цьому, відповідно до ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання, і серед них - позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Звільняючи ж ОСОБА_2 від додаткового покарання з випробуванням суд допустився порушень зазначених вимог закону і своє рішення у вироку не мотивував.
Тому рішення суду щодо не застосування до ОСОБА_2 додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади( які, суд не конкретизував) не відповідає вимогам чинного законодавства.
Зазначеним суд допустив неправильне застосування кримінального закону, що потягло за собою м»якість призначеного засудженому покарання.
Обґрунтованими є доводи касаційного подання прокурора і в частині необґрунтованості звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст.ст. 175 ч. 1, 366 ч. 1 240 ч. 1, 364 ч. 2 КК України і закриття щодо нього справи на підставі ст. 7 КПК України у зв'язку зі зміною обстановки.
Як убачається зі змісту ст. 48 КК України та ст. 7 КПК України, у зв'язку зі зміною обстановки від кримінальної відповідальності може бути звільнено особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Згідно зі ст. 7 КПК України за наявності підстав, зазначених у ст. 48 КК України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.
На обґрунтування прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. ст. 175 ч. 1, 366 ч. 1 240 ч. 1, 364 ч. 2 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки, суд послався на те, що він внаслідок тяжкого стану здоров'я більше не становить суспільної небезпеки.
Разом із тим, суд не взяв до уваги, що злочин, передбачений ст. 364 ч. 2 КК України, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких.
Судом також не враховано, що втрата суспільної небезпечності діяння може пояснюватись значними змінами у соціально - економічних, політичних, моральних умовах життя суспільства у масштабах всієї країни або суттєвими змінами умов життя групи людей (у регіоні, в установі, на підприємстві, в трудовому колективі). Ці зміни впливають на суспільну правосвідомість, яка в нових умовах не сприймає як суспільно небезпечне діяння, яке, вчинене в інших обставинах, становило значну небезпеку для суспільства.
Втрата суспільної небезпеки з боку особи, яка вчинила злочин, може пояснюватися суттєвою зміною обстановки в житті конкретної людини, про що може свідчити правильна, об'єктивна оцінка такою особою своєї поведінки після вчинення злочину; її спосіб життя та сумлінне виконання професійних та громадських обов'язків, щире каяття в скоєному злочині.
Суд, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, не навів у вироку жодної з обставин, які б свідчили про те, що скоєне ними діяння втратило суспільну небезпеку, чи те, що його особа перестала бути суспільно безпечною, тому висновок суду про можливість застосування до нього ст. 7 КПК України є дещо передчасним.
Крім того, розгляд справи щодо ОСОБА_1 відбувся у його відсутності, чим порушено вимоги ст.ст. 7-1 та 262 КПК України.
Тому касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а постановлені у справі щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 7, 7-1, 262 ч. 2, 372, 398 КПК України - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді має бути враховано наведене у даній ухвалі та перевірені доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, у тому числі й ті, які стосуються призначеного ОСОБА_2 покарання та обґрунтованості звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 і повинно бути прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону і було б обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 394 -396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційне поданнями заступника прокурора Херсонської області задовольнити.
Постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 та вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 17 березня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Судді:
Міщенко С.М. Кармазін С.М. Стрекалов Є.Ф.